МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний педагогічний університет

Імені Володимира Гнатюка

Кафедра природничих

і математичних дисциплін

початкового навчання

ДИПЛОМНА РОБОТА

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «Я І УКРАЇНА» В 3-4 КЛАСАХ

Виконала:

студентка 53 групи

заочної форми навчання

факультету ПВПК

КРАВЧУК

НАТАЛЯ БОГДАНІВНА

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент Гладюк Т. В.

Тернопіль - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Сутність, види, рівні пізнавального інтересу

1.2 Засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи на уроках курсу «Я і Україна»

1.3 Стан розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» в практиці школи

РОЗДІЛ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з розвитку пізнавального інтересу молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Я і Україна» (3-4 клас)

2.2 Використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» в 3-4 класах

2.3 Результати експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах демократизації та національного розвитку система освіти повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства [41].

У зв’язку з цим, головне завдання сучасної української школи – підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному зростанню.

Одним із сучасних напрямків української освіти є розвиток пізнавального інтересу, здібностей, нахилів та навичок учнів у процесі вивчення навчальних предметів. Стає необхідним створення сприятливих умов для пізнавальної діяльності учнів загальноосвітньої школи, які б сприяли формуванню потреби особистості в здобутті знань та розвитку їх пізнавальних інтересів.

Перед початкової школою постає завдання навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватись ними.

Розв’язання даного завдання потребує від кожного учителя початкової ланки загальноосвітньої школи домогтися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавального інтересу дітей.

Пізнавальний інтерес є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків, найважливішим мотивом пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини, сприяє оволодінню учнями досвідом пошукової діяльності в атмосфері загального захоплення цікавою справою [7].

В.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі «...повинен розвивати всемогутню радість пізнання».Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями, міркувати. А досягти цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Разом з цим, успішний розвиток пізнавальних інтересів дитини дасть змогу краще засвоїти нові поняття, сформувати стійкі мислительні системи, що забезпечать роботу пам'яті та уваги.

Навчальний курс «Я і Україна», у якому інтегруються суспільствознавчі та природничі знання, володіє великими можливостями для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Це зумовлено тим, що його вивчення ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за навколишніми явищами та об’єктами природи, елементарних дослідженнях, які проводять учні.

Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів є умовою розвитку пізнавальних здібностей; зміцнення умінь і навичок самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал; формування основних інтелектуальних умінь, необхідних для оволодіння курсом «Я і Україна» в початкових класах. Від того, як відбувається розвиток стійких пізнавальних інтересів учнів, залежить активність і самостійність молодших школярів на уроці, а отже і ефективність усієї роботи вчителя.

Л.В. Артемова зазначає: «Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з найменшими труднощами» [3, 7]. Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

У зв’язку з цим, розвитку пізнавальних інтересів у початкових класах має приділятись особлива увага.

Проблема формування і розвитку пізнавальних інтересів особистості завжди привертала увагу психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків. Ця проблема розглядалась у працях Н.М.Бібік, Б. Друзь , Дубровіної, О.І.Киричук, О.Я.Савченко, М. Савчин, О. Скрипченко, В.О.Сухомлинського, І. Шамової,Г.І.Щукіної та інших.

У працях І. Вікторенко, С. Журавель, Л. Нарочної, Л. Шелестова, Л.Шушори та інших педагогів розглядаються методи і засоби формування пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення природи.

Вивчення шкільної практики навчання учнів курсу «Я і Україна» засвідчило необхідність удосконалення процесу розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів.

Актуальність проблеми і зумовила вибір теми дипломної роботи «Розвиток пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» в 3-4 класах»

Об’єктом дослідження є – навчально-виховний процес у початковій школі.

Предмет дослідження – засоби розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах.

Метою роботи є обґрунтування та експериментальна перевірка ефективних засобів розвитку в молодших школярів пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна».

Гіпотеза дослідження : процес розвитку пізнавального інтересу учнів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» буде здійснюватися ефективніше за умови цілеспрямованого, систематичного, методично виважено використання різноманітних засобів розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках; це сприятиме ефективному оволодінню молодшими школярами природничими знаннями, уміннями та навичками.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання :

1) вивчити стан розробки досліджуваної проблеми за літературними джерелами та в практиці роботи шкіл;

2) схарактеризувати основні засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи;

3) зробити відбір методів, засобів навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу, з метою цілеспрямованого їх використання на уроках курсу „ Я і Україна”;

4)розробити методику використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах та експериментально перевірити її ефективність.

З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

1)теоретичний аналіз методичної літератури, навчальної програми, підручнику;

2) спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, бесіди з учителями;

3) моделювання в процесі відбору методів, засобів навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу, та використання їх уроках курсу «Я і Україна»;

4) експериментальний ( констатуючий і формуючий експеримент);

5) математичний у процесі аналізу експериментальних даних.

Дослідження виконувалось протягом 2007-2008 років. Умовно його можна поділити на три етапи . На першому етапі, констатуючому, проводився теоретичний аналіз проблеми. Вивчалась психолого-педагогічна, методична і навчальна література з даного питання, аналізувався досвід роботи вчителів початкових класів, формувалися мета й завдання дослідження, розроблялись шляхи реалізації мети й завдань дослідження, матеріали експериментального дослідження. На другому етапі проводився формуючий експеримент. Третій етап дослідження був спрямований на обробку й узагальнення результатів формуючого експерименту, оформлення роботи.

Практичне значення дипломної роботи полягає у розробці методики використання засобів, які сприяють розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах, які можуть бути використані в практичній діяльності вчителів.

Експериментальна база дослідження . Педагогічне дослідження проводилось на базі навчально-виховного комплексу № 35 м. Тернополя протягом 2007-2008 н. р. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 60 учнів третіх класів, 8 вчителів початкової школи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дипломної роботи - 76 сторінок.

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Сутність, види, рівні пізнавального інтересу

Вивчення педагогічних джерел показало [2; 7; 19; 27 та ін.], що пізнавальний інтерес розглядають у взаємозв’язку із пізнавальною активністю, пізнавальною самостійністю, пізнавальною діяльністю учнів.

Діяльність – це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Навчання є один з видів пізнавальної діяльності. А отже, передбачає відображення у свідомості дитини явищ реальної дійсності, розширення і поповнення знань та уявлень про явища й закони природи.

Дидактична сутність навчання полягає в тому, що воно відбувається у постійній взаємодії двох діяльностей: викладання і учіння.Учитель передає, навчає, допомагає комусь опанувати певний зміст, способи діяльності тощо. Учень, засвоюючи, навчається - в нього відбувається процес учіння.

Наявність двох процесів у навчанні — викладання і учіння — не означає, що вони рівнозначні за своєю роллю. Вчитель виступає організатором навчальної діяльності. Він спрямовує діяльність учнів так, щоб останні були активними учасниками, а не пасивними спостерігачами чи виконавцями, вступали у різні форми взаємодії з педагогом та іншими суб'єктами учіння.

Характеризуючи природу учіння С.Л. Рубінштейн писав: «Включаючи учіння як сторону в навчанні, ми розглядаємо процес навчання як єдиний процес, що включає і вчителя, і учня, об’єднаних певними взаємовідносинами, замість того , щоб розривати і протиставляти учіння і навчання як це неодноразово робилося» [49].

У процесі навчання у школярів виникають певні потреби, мотиви, взаємовідносини, оцінки, які, в свою чергу, визначають їхнє ставлення до навчання.

Будь – яка діяльність людини протікає більш ефективно і дає більш якісні результати, якщо у неї є сильні, яскраві мотиви, які викликають бажання діяти з повною віддачею сил, долати труднощі, настирливо просуватися до накресленої мети. Все це має пряме відношення до навчальної діяльності, яка протікає більш успішно, якщо в учнів сформовані позитивне ставлення до учіння, пізнавальний інтерес до знань, якщо в них виховане почуття обв’язку, відповідальності, інші мотиви учіння, що спонукають навчально – пізнавальну діяльність, водночас і активність учнів [14].

Мотиви – це внутрішні сили, які спонукають людину до певної діяльності. Серед різних груп мотивів пізнавальні мотиви - це найбільш характерна група, оскільки вона виражає пряме відношення до пізнання – предмету учіння. В основі пізнавального мотиву лежить пізнавальна потреба. Саме її потрібно формувати, оскільки потреба є первинною всіх форм поведінки і діяльності людини. Пізнавальна потреба забезпечує прагнення до діяльності і є механізмом пізнавальної активності.

Проблема пізнавальної потреби розглянута в дослідженнях психологів Б. Ананьєва, Л. Божович, П. Гальперіна, А. Леонтьєва та інших. П.Гальперін розглядає потребу як потяг до мети. «Потреба, пише він, саме в якості психологічного утворення стає витоком і основою цілеспрямованості» [14]. Таким чином, психологічною основою формування потреби, в основному пізнавальної, є визнання протиріччя, наприклад, між новим фактом і наявним запасом знань. Зміст пізнавальної потреби полягає у прагненні учнів до знань.

В. Ільїн розглядає процес виховання пізнавальної потреби як системне структурне явище. У міру розвитку пізнавальної потреби, вважає дослідник, змінюється характер розумової діяльності учня і мотивація учіння в цілому, але щоб цього досягнути, необхідно враховувати всі зміни в розвитку учня [51].

Потреба тісно пов’язана з наявністю в учнів стійких пізнавальних інтересів, які забезпечують систематичну ефективну діяльність учнів при оволодінні знаннями і способами діяльності.

Вивчення психолого-педагогічних джерел показало, що пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як індивідуальну цінність кожного учня, пов’язану з його особистісним смислом [30; 33; 60]. Школяру цікаво «пізнавати нове», «бачити свій рух в пізнанні», «проникати в науку».

У педагогічні енциклопедії інтерес трактується як прагнення до пізнання об’єкта або явища, до оволодіння тим, чи іншим видом діяльності [ 46, 373]. Пізнавальний інтерес – це виразна інтелектуальна спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій [51, 356]. ."...це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності« [50 , 407].

І. Божович вважає, що пізнавальний інтерес заставляє людину активно прагнути до пізнання, активно шукати способи і засоби задоволення потреби до знань. Г. Щукіна вказує на те, що інтерес виступає як «потужний збудник активності особистості, під впливом якого психічні процеси проходять особливо інтенсивно, а діяльність стає інтелектуальною і продуктивною» [59, 96]. Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня з учінням,заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою, без задоволення якої нереальне його формування.

Інтерес розглядається як вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності, а також до відповідних видів людської діяльності. Маючи складну психологічну структуру, інтерес не зводиться до окремого конкретного психічного процесу, а є певною формою зв'язку між потребами особи та засобами їх задоволення.

За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Різноманітність предметного світу, в якому живе людина, викликає у неї різні інтереси, розвиток і формування яких відбувається в процесі різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової, громадської.

Характерними особливостями інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова спрямованість до пізнання.

Інтерес формується і розвивається в процесі ігрової, навчальної і трудової діяльності людини і залежить від умов її життя, навчання і виховання. Поверхневі, нестійкі інтереси, які викликаються зовнішньою привабливістю об’єктів поступово замінюються більш глибоким і стійким інтересам.

З вступом до школи інтереси дитини переключаються поступово з ігрової діяльності на учіння. Спочатку інтерес виникає до всіх видів навчальної діяльності, згодом він починає диференціюватися. У молодшому шкільному віці інтерес до процесу діяльності змінюється інтересом до її змісту, інтерес до фактів – інтересом до елементарних узагальнень, з’ясувань причин, закономірностей ( від опису до пояснення). Підвищується інтерес до творчої сторони роботи.

Формування пізнавального інтересу на різних етапах вікового розвитку має свої особливості. Так, у молодшому шкільному віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням, обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення.

Пізнавальний інтерес серед пізнавальних мотивів є керованим і найзначнішим. Він притаманний усім компонентам навчально-пізнавальної діяльності, перебіг якої охоплює чотири етапи: сприйняття і розуміння отримання інформації; осмислення та запам’ятовування; застосування; контроль і самоконтроль .

У процесі навчання учнів важливо не лише формувати інтерес, а й зберегти його на всіх етапах навчального пізнання, на рівнях, адекватних конкретним дидактичним цілям. Він виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Тому, якщо перед учнями ставляться лише готові цілі, а знання лише повідомляються і закріплюються, активність згортається, інтерес згасає [60].

Загальний інтерес до школи у школярів послаблюється, коли вони зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх товариша і свої невдачі. Тому кожен урок має бути по-своєму привабливим, емоційним.

Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

Пізнавальний інтерес починається з елементарної цікавості. Потім він може перерости в звичку до систематичної праці. Але ця звичка може бути сформована при наявності системи впливу на учня всіма можливими засобами в середині школи, позашкільних закладів, сім’ї.

Процес розвитку пізнавального інтересу учня згідно дослідження Т.Шамової включає ряд етапів.

Перший етап – цікавість - природна реакція людини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Цей рівень прояву пізнавального інтересу має нестійкий, ситуативний характер і визначається наступними ознаками: учнів притягає зовнішня сторона вивчення предмету, вони не прагнуть до самостійного нагромадження знань, мають низький рівень усвідомленості матеріалу; негативно ставляться до робіт творчого характеру, не цікавляться результатами своєї діяльності, в додатковій літературі бачать лише інтересні факти і яскраві ілюстрації.

Другий етап – зацікавленість, допитливість, характерними ознаками є: учні проявляють бажання краще розібратися в предметі, що вивчається, зрозуміти його сутність, призначення; вони активні на уроці, задають запитання, з задоволенням виконують додаткові завдання, читають додаткову літературу. Проте допитливість не поширюється на весь навчальний предмет. При вивченні іншої теми, інтерес до предмету може пропасти.

Третій етап - глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень розуміє структуру, логіку курсу, методи пошуку і доказу нових знань, його захоплює сам процес добування нових знань, самостійне розв'язання проблем надає задоволення допитливість. Рівень глибокого пізнавального інтересу характеризується такими ознаками пізнавальної діяльності учня. Учень активно працює на уроці, самостійно готує повідомлення, пов’язує вивчення предмету зі своєю майбутньою професією, виконує додаткові завдання, прагне до самоосвіти тощо [55].

Розрізняють три основні рівні розвитку пізнавального інтересу:

1) безпосередній інтерес до нових фактів та явищ, пов'язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці (елементарний рівень);

2) інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ;

3) інтерес до причинно-наслідкових зв'язків, до виявлення закономірностей та встановлення загальних принципів, що стосуються різного роду явищ [27].

Наявність в учнів постійного інтересу до навчання і створює умови, за яких їх внутрішні зусилля погоджуються з зовнішніми діями вчителя, що забезпечує оптимальний рівень активності в навчальній пізнавальній діяльності учнів.

Особливістю пізнавального інтересу є можливість збагачувати та активізувати процес не лише пізнавальної, але і будь – якої іншої діяльності людини. Його предметом є найважливіша якість людини: пізнати навколишній світ не лише з метою біологічної та соціальної орієнтації в дійсності, а й у відношенні людини до світу – в бажанні проникнути в його різноманітність, відобразити в пізнанні суттєві сторони, причинно – наслідкові зв’язки, закономірності. У той же час пізнавальний інтерес, що є включеним у пізнавальну діяльність тісно пов’язаний з формуванням різних особистісних відношень. Відомо, що приємніше вчити тих, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від навчальної праці, хто проявляє інтерес до знань. І навпаки, важко вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове, хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар і чинить опір старанням вчителя, вважає Л. Шушора [58].

Пізнавальний інтерес характеризується вибірковим характером, виступає одним із найбільш істотних стимулів оволодіння знаннями, розширення світогляду, служить умовою творчого ставлення до навчання.

Інтереси різняться змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю. Зміст інтересу – об’єкт, на який він спрямований. Стійкі інтереси, закріплюючись, стають особливостями особистості, нестійкі – носять тимчасовий характер. Ступінь наполегливості людини в пізнанні, в подоланні труднощів свідчить про різну силу інтересу. Дієві інтереси, на відміну від пасивних, спонукають людину до систематичних і цілеспрямованих дій, активним пошукам джерел задоволення інтересу.

У психології розрізняють епізодичні та постійні інтереси. Перші виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності. Після її закінчення вони згасають. Постійні інтереси не залежать від конкретних умов.Вони характеризуються тим, що закликають до діяльності в сфері,що цікавить людину, навіть тоді, коли умови для цього не благополучні.Саме постійний інтерес грає нову роль в підтримці і розвитку пізнавальної активності [33].

У дослідженні Г.Щукіної, І. Дубровіної доведено, що інтерес до діяльності впливає не тільки на характер діяльності, але і на особистість людини [60; 20].

Цінність пізнавального інтересу для розвитку особистості полягає в тому, що пізнавальна діяльність в даній предметній області, під впливом інтересу до неї, активізує психічні процеси особистості, надає їй глибоке інтелектуальне задоволення, яке сприяє емоційному підйому, призводить до того, що пізнавальний інтерес починає виступати як важливий мотив активності особистості, її пізнавальної діяльності.

Пізнавальний інтерес являє собою сплав важливих для розвитку особистості психічних процесів, основним елементом яких є вольове зусилля (Ушинський К.Д., Ананьєв Б.Г., Добринін М.Ф.).

Пізнавальні інтереси лежать в основі активності, самостійності школяра в навчанні. У дослідженні В. Лозової, О. Савченко зазначається, що при наявності інтересу знання засвоюються усвідомлено і міцно, за його відсутності – формально [38;49].

Процес формування пізнавальних інтересів тісно пов'язаний з розвитком навчальних умінь і навичок.Без оволодіння школярем такими уміннями його інтерес не проникає вглиб, він залишається поверховим. Наявність відпрацьованих пізнавальних умінь збагачує процес накопичення знань, які дають можливість учню самостійно виконати пізнавальну роботу, що підвищує його можливості пізнання, додає віри в свої сили, створює умови для самоствердження особистості й для розвитку пізнавального інтересу [12].

У дослідженні Л. Кузнєцова пізнавальний інтерес розглядається як джерело самостійного здобуття знань; він підвищує інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню [37].

Таким чином, пізнавальний інтерес - це емоційно усвідомлена, вибіркова спрямованість особистості, яка звернена до предмета діяльності, що супроводжується внутрішнім задоволенням від результатів цієї діяльності.

Пізнавальний інтерес впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності. Це, в свою чергу, забезпечує формування творчої особистості учня початкової школи, інтереси якого до пізнання дійсності чинять суттєвий вплив на його становлення; обумовлює ефективність уваги, пам’яті, свідомості, прояву позитивних емоцій, волю; сприяє творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної активності.

Розвиток пізнавальної інтересу, як однієї із якостей особистості молодших школярів, є результатом, і умовою успішності навчання. Важливими чинниками цього процесу є новизна змісту матеріалу, що вивчається, і сам підхід до його розгляду, емоційна привабливість навчання, творче використання вчителем програмового матеріалу, самостійність учня. Щоб мати можливість знайти себе у житті, школяр повинен бути здатним адаптуватися до різних ситуацій, самостійно визначати напрям дії, бачити шляхи вирішення проблеми, творче мислити. Тому і розвиток пізнавальної інтересу в учнів є одним із важливих завдань навчання.

Пізнавальний інтерес є одним із факторів навчального процесу, який має великий вплив як на створення світлої і радісної атмосфери навчання, так і на інтенсивність протікання пізнавальної діяльності учнів.

Навчання спирається на інтереси дітей, воно ж і формує їх, тому інтерес є передумовою навчання і його результатом. Пізнавальний інтерес може виступати і як засіб навчання, і як мета педагогічної роботи в плані розвитку загальної пізнавальної активності. Така потрійність прояву інтересу як мети, засобу і результату навчання та виховання складає головну особливість педагогічного аспекту проблеми формування пізнавальних інтересів учнів [59].

Таким чином, пізнавальний інтерес має пошуковий характер, підвищує можливості розумового розвитку учня, сприяє усвідомленій самостійності, викликає продуктивну роботу, змінює способи розумової діяльності, є умовою розвитку творчої особистості, умовою ефективного навчання, що підтримує активний стан школярів на всі етапах навчального пізнання.

У методичній літературі зазначається, що учителі, які працюють творчо, з метою розвитку пізнавальних інтересів учнів застосовують найрізноманітніші види інтелектуальної діяльності. При цьому вони враховують вікові дані учнів, рівень розвитку їх мислення, загальну теоретичну і практичну підготовку та індивідуальні особливості. Чим молодший вік, тим цікавішим має бути саме завдання. Цікава робота полегшує її виконання, вчить краще працювати [8, 336].

Важливу роль у розвитку пізнавального інтересу відіграє особистість вчителя, якість викладання, емоційність мови тощо, зазначаються Л. Нарочна, В. Пакулова та ін.[40; 42].

Одним із шляхів розвитку дієвих, стійких пізнавальних інтересів є – розуміння учнями значущості навчального матеріалу. Учень повинен на досвіді переконатися зв'язку між набутими знаннями і практикою.

Другий шлях – залучення школяра до активної пізнавальної творчої діяльності шляхом підбору цікавих, різноманітних за змістом і формою завдань, які спонукають до самостійного активного мислення. Важливо, щоб пізнання було пов’язано з позитивними емоціями, радістю [7, 52].

Таким чином, на підставі аналізу педагогічної літератури, ми з’ясували, що умовами розвитку пізнавальних інтересів є:

• розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;

• новизна навчального матеріалу, його практична спрямованість;

• емоційна насиченість навчання;

• використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

• створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність;

• глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.

• ведення навчання на високому, але посильному рівні труднощів; наявність різноманітного навчального матеріалу і прийомів навчальної роботи.

1.2 Засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи на уроках курсу «Я і Україна»

Сучасна методична література містить багато рекомендацій щодо розвитку пізнавальних інтересів. Існує безліч методичних посібників з різними видами завдань (пошукових, логічних), дидактичних ігор, проте в процесі роботи виникає багато проблем, які треба вирішувати з урахуванням конкретних можливостей, особливостей даного класу.

О. Біда зазначає, що на вихованні дитячих інтересів позначаються:

- глибоке знання вчителем свого предмета і любов до нього, прагнення до постійного вдосконалення педагогічної майстерності;

- використання наочних посібників, ТЗН;

- залучення усіх учнів до роботи шляхом створення проблемно – пошукових ситуацій, дослідницького підходу до засвоюваного матеріалу;

- формування загально – пізнавальних умінь;

- практична спрямованість викладання з урахуванням вимог науки і виробництва, а також особистого досвіду учнів;

- індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них;

- створення моделі педагогічної структури особистості;

- тісний зв’язок уроків із позакласними заняттями [8; с.353].

Аналіз педагогічної літератури дає можливість встановити, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють захопленість викладанням, досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, що викликає здивування в учнів, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, нестандартні завдання (завдання на складання казок, віршів, вправ і задач).

Зміст навчального матеріалу, що засвоюється молодшими школярами, володіє великим можливостями для розвитку пізнавального інтересу. Для пояснення окремих явищ потрібно вчити дітей звертатися до науково – популярної літератури. Потрібна вона і для того, щоб дібрати цікаві й потрібні відомості про життя рослин, тварин та неживу природу.

Наприклад, щоб викликати інтерес і збагатити уявлення учнів про властивості підземної води на уроці «Я і Україна» під час опрацювання теми «Вода нашої місцевості», учитель може розповісти не тільки про звичайні мінеральні джерела, а й про існування в природі джерел з гарячою мінеральною водою. Як свідчить досвід, використання науково – популярної літератури на уроках «Я і Україна» в початкових класах дає позитивні результати. Під впливом почутих цікавих відомостей учні стають уважнішими на уроках, а це один з критеріїв виявлення інтересів[8; 346].

Сьогодні головні джерела інформації – телебачення, газети, журнали. Їх повідомлення відрізняються і по формі і по можливостям використання їх в навчальному процесі. Газетні і журнальні статті легко опрацьовувати, відібрати доступні за змістом фрагменти, зачитувати учням на уроці вголос, розмножувати і давати учням в друкованому вигляді. Телевізійні передачі позитивно впливають на емоційну сферу дитини [40, 32].

Розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів сприяє використання дослідів і спостережень, наочності на уроках.

За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (об’єкти природи живі і препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). Усе, що учні сприймають, пізнаючи явища та об’єкти за допомогою зору та інших аналізаторів, належить до засобів наочності. Відомо, що учням важко розпізнати рослини вивчені лише за таблицями і альбомами. Якщо ж рослини бачити і вивчати як живий витвір природи, то, діючи на різні аналізатори дітей, вони викликають яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття й чіткі уявлення. Натуральні предмети чи об’єкти пізнаються за допомогою не лише зорового, а й слухового, зорового, нюхового та інших аналізаторів.

До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об’єктів, зображувальних посібників. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об’єкти, кінофільми, таблиці. Отже, основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.

Формування знань про рослини, тварин потребує демонстрації натуральних об’єктів, оскільки дає живі образні уявлення. Для демонстрування живих рослин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час, у куточку живої природи.

Для вивчення багатьох об’єктів, не доступних для сприймання в натурі, вчитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків, моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо. Зображувальна наочність використовується для пояснення будови предметів живої та неживої природи, взаємозв’язків, що існують у довкіллі, теоретичного обґрунтування явищ, що спостерігаються. Завдання вчителя – керувати спостереженням дітей під час малювання, допомогти їм уважно розглянути предмет і зафіксувати на малюнку те, що є найхарактернішим для його зовнішнього вигляду [9, 45].

Використання ігор у навчанні допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам’ять, мислення, збуджує інтерес до навчання.

Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами [13; 23].

Структурні компоненти дидактичної гри:

- дидактичне завдання - визначається відповідно до вимог програми з урахування вікових особливостей ( розвиток уявлень про природу);

- ігровий задум - дидактичне завдання, яке постає в грі перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму;

- ігровий початок;

- ігрові дії - засіб реалізацій ігрового задуму;

- правила дидактичної гри;

- підбиття підсумків гри.

Дидактичні ігри можуть включатися в урок на різних етапах уроку як структурний елемент, а може і весь урок будуватися як сюжетно-рольова гра (урок-мандрівка).

На уроках доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Ігри, які використовуються на уроці «Я і Україна», класифікують за дидактичними навантаженнями:

1) ігри, які сприяють формуванню вміння класифікувати;

2) ігри, мета яких перевірка правильності сформованих уявлень;

3) ігри, спрямовані на виявлення природних зв’язків, сутність явищ;

4) ігри, спрямовані на формування вміння орієнтуватися на місцевості.

Переважно використовують сюжетно-рольові, ігри-вправи. Вони можуть :

- бути тільки в словесній формі;

- поєднувати слово і практичні дії;

- поєднувати слово й наочність;

- поєднувати слово і реальні предмети.

Великі можливості дає застосування ігор під час екскурсій. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак тваринного світу значно легше, якщо залучити учнів до активного емоційного сприймання.

Головні умови ефективності застосування ігор – органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування, обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій, його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей. Пояснення вчителя під час пояснення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес.

При використанні ігор необхідно:

- правильно і чітко сформулювати мету і завдання гри;

- зміст гри має відповідати змісту завдання;

- гра має бути посильною для всіх учнів, охоплювати всіх учасників;

- чітке формулювання правил;

- після гри потрібно зробити висновки [40].

Крім ігор, можна провести на лоні природи конкурси:

- «Чий букет кращий?» (оформлення і назва);

- «Хто знає птахів?» (окремі діти пробують імітувати голоси птахів, а інші називають їх);

- «Наші загадки» (діти самостійно складають загадки про явища природи, пори року, лісових птахів, квіти, овочі, фрукти, тварин) [8; 352].

Дуже цікавими є географічні подорожі за допомогою карти. Під час «подорожі» діти дізнаються про міста і села, про будівництво гідроелектростанцій, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства. Під час «подорожі» крім карт використовують й інші види унаочнення: настінні таблиці і картини, діапозитиви, фрагменти діафільмів, натуральні об’єкти, які допомагають конкретизувати уявлення. Подача нового матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей, розширює кругозір, викликає почуття гордості за свою Батьківщину.

Різноманітність ігрових засобів, пізнавальних завдань, ігор створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру чи завдання, що найбільше відповідають меті уроку. В іграх вправах молодші школярі розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.[13;39;48;25]

Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм – важливий засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами перевірки засвоєння фактичного матеріалу. Гра зі словами є помічником класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує мислення, тренує пам’ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг знань, допомагає в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом психологічного розвантаження розумової праці школярів.

Кросворди складають на базі основного програмного матеріалу із зашифрованими природознавчими поняттями і термінами. Та на уроці кросворди мають бути цілеспрямовані не на перевірку загальної ерудиції учнів, а на краще засвоєння ними фактичного матеріалу.

Для закріплення у дітей уміння розрізняти предмети живої і неживої природи використовують чайнворди. Для учнів молодших класів чайнворди добирають у вигляді загадок.

Значне місце серед засобів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності молодших школярів належить загадкам [10;11;47;52]. Загадка містить у собі великі можливості для розвитку уваги, кмітливості, уяви, асоціативного мислення, формування уміння виділяти й уподібнювати істотні ознаки об’єктів, стимулює допитливість. Вміло підібрані і вдало використані на уроці, загадки розвивають позитивне ставлення до процесу засвоєння поняття, пізнавальний інтерес, ознайомлюють учнів з усною народною творчістю. До кожної програмової теми курсу «Я і Україна» можна дібрати загадки, що характеризують виучуваний об’єкт чи явище. Наприклад:

Дихають, ростуть, а ходити не можуть.

(Рослини.)

Узимку голі мерзнуть в полі.

А весною, диваки, одягають кожушки.

(Дерева.)

Висить – зеленіє, лежить – жовтіє, впаде – чорніє.

(Листя.)

Сидить дівка в коморі, а коса її надворі.

( Морква.)

Сама жовта і цукриста, я красуня золотиста

(Диня.)

Що то за голова, що лиш зуби й борода.

(Часник.)

Червоне личко, зелена стрічка.

(Помідори.)

Молодші школярі чутливі й емоційні слухачі. Їм до вподоби поетичні рядки, віршовані примовки, влучні і виразні прислів’я, та приказки:

- «Проліски – очі березня»;

- «Осінь іде - дощі за собою веде».

На увагу заслуговують також міфи, легенди як жанр народної творчості. Доцільно ознайомити молодших школярів з різноманітними історіями з життя рослин, використовуючи народні легенди та повір’я. Дізнавшись про легенду – історію певної рослини, можна запропонувати учням скласти легенду про іншу квітку, або історію рослини, яку розглядали на уроці.

На почуття, мислення дитини впливає краса опису процесів, явищ природи і предметів навколишнього світу. Корисно включати в розповідь учителя або під час бесіди уривки з художніх творів, віршів, пісень. Уривки з прози або вірші можна використовувати на початку уроку, що підвищує інтерес учнів до виучуваного матеріалу, або для закріплення знань.

Краса природи оспівується в творах багатьох письменників. Саме цими творами може користуватись вчитель на уроках «Я і Україна».

У педагогічній літературі зазначається, що розвитку пізнавальних інтересів сприяє запровадження різних форм роботи: роботи в парах, груповій роботі, застосування диференціації навчання. Мета такої роботи — спонукати дітей до постійної активної праці, розвивати інтерес учнів до оволодіння предметом, вчити спілкуватися, прислухаючись не лише до себе, а й до інших [9;27].

Формування пізнавальних інтересів є більш ефективним, якщо: організується різноманітна творча діяльність, види якої систематично чергуються. Для належного формування природничих понять багато уваги слід приділяти розвитку логічного мислення, використанню завдань з логічним навантаженням як необхідної умови розвитку пізнавальних інтересів. Дітей треба залучати до активної участі у розв'язуванні посильних пізнавальних завдань, поступово ускладнюючи їх. Розвиток логічного мислення — це копітка наполеглива робота упродовж всього періоду навчання. Оскільки діти швидко втрачають інтерес до одного виду діяльності, треба робити процес пізнання цікавим [17;21].

1. Сортування навчального матеріалу за завданням учителя.

2. Порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознак предметів і явищ, що вивчаються.

3. Використання аналогії як засобу перенесення способу дії.

4. Класифікація предметів і явищ навколишнього середовища.

5. Виділення головного.

6. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

7. Доведення істинності судження [26;27].

Наприклад, добірка завдань з логічним навантаженням.

- Як відомо, моря весь час поповнюються прісною водою річок. Проте солоність морської води при цьому не зменшується. Чому?

- Відомо, що температура танення льоду О °С. Проте взимку сніг на вулицях лежить і при температурі, вищій від нуля. Як це пояснити?

- У вітряний день нам стає тепліше, якщо ми заховаємося від вітру. А чи однакові показники термометра на вітрі і в затишку?

- З поданих слів спочатку випишіть назви овочів, потім фруктів (огірок, гарбуз, вишня, лимон, морква, апельсин, буряк, помідор, яблуко, мандарин, салат, картопля, черешня).

- Випишіть спочатку назви перелітних птахів, потім осілих (журавель, синичка, сойка, ластівка, горобець, ворона, дятел, шпак, лелека, сорока).

Активна пізнавальна діяльність уроці, розвиток пізнавальних інтересів неможливі, якщо вчитель працює з класом, не враховуючи індивідуальні особливості учнів. Діти різні, рівень підготовленості до навчання — також. Тому необхідна диференціація. В. О. Сухомлинський зазначав, що до кожного школяра треба мати підхід, давати йому посильне завдання. Лише за цієї умови можливий розвиток пізнавальних інтересів [8].

Урок природознавства в початковій школі – це ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій. Значно кращі успіхи у навчанні досягаються там, де процес навчання будується на основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Серцевиною проблемного уроку є взаємодія вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення проблеми. Важливе не тільки вміння вчителя створювати проблемну ситуацію, а й здатність організувати обговорення і розв’язання її учнями. Саме на цих уроках у дітей виникає дуже багато питань: “Чому?”, “Як?”, “Звідки?”. Вчитель разом з дітьми може розв’язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

– через проблемне викладання знань учителем;

– через організацію частково-пошукової діяльності;

– через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження учнів у природі чи за результатами самостійного досліду.

Важливим засобом створення проблемних ситуацій у вивченні природи є дослідницька робота (розв’язання завдань випливає із спеціально створених умов. Наприклад: теми «Термометр», «Органи рослин», «Умови життя рослин», «Вегетативне розмноження рослин», «Сніг і лід», «Корисні копалини», «Вода — розчинник» тощо).

Створення проблемних ситуацій та їх розв’язання тут досягаються частково-пошуковим методом, іноді дослідницьким, за допомогою лабораторних, демонстраційних і домашніх дослідів. Відкриття, які учні роблять при цьому, незначні, але дітям вони дають велике інтелектуальне задоволення. Чим більше створюватиметься для учнів складних ситуацій, які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше в них розвиватиметься інтерес до знань, науки, школи.

У ході вивчення курсу природознавства можна створити певну постійно зростаючу систему залучень учнів до вирішення проблемних ситуацій, а також до самостійної пошукової діяльності [29;34].

Таким чином, нами виявлено основні засоби розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я і Україна»

1.3 Стан розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» в практиці школи

Перед сучасною початковою школою стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, яка була би більш особистісно-орієнтованою на всебічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Вивчення шкільної практики засвідчує, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для розвитку індивідуальності учнів, їхнього інтересу.

Щоб з’ясувати стан розвитку в молодших школярів пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна»у шкільній практиці, проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів щодо використання різних засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна». Констатуючим експериментом було охоплено 8 вчителів навчально-виховного комплексу № 35 м. Тернополя. Основними методами дослідження були спостереження уроків, бесіди з вчителями, аналіз конспектів уроків вчителів.

У процесі бесіди, ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. Чи ставити ви своїм завданням на уроках формувати пізнавальний інтерес в молодших школярів?

2. Чи використовуєте дидактичні ігри на уроках? (систематично, іноді, дуже рідко)

3. Чи використовуєте на уроках цікаві завдання, цікаві повідомлення? (систематично, іноді, дуже рідко)

4. Чи використовуєте на уроках усну народну творчість: загадки, прислів’я, приказки, казки, легенди тощо? (систематично, дуже рідко, іноді)

5. Які умови впливають на формування і розвиток пізнавального інтересу учнів на уроці?

Відповідаючи на перше запитання, усі вчителі зазначали, що дуже важливо, щоб з перших днів перебування дитини в школі, вчитель зміг створити на уроках атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, вчив дітей, надавав їм можливість відчувати радість від пізнання і творчої діяльності, формував і розвивав пізнавальний інтерес. Вони вважають, що робота над розвитком пізнавальних інтересів учнів підвищує продуктивність праці учнів, швидкість і стійкість запам'ятовування природничих понять. Зростає рівень успішності дітей, чи не основний показник їх діяльності в школі.

Усі вчителі зазначили, що використовують дидактичні ігри на уроках іноді. Вони вважать, що дидактичні ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі, але й потребують певного емоційного настрою. Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учню. У грі учні вчаться логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими. Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль пізнавальної діяльності.

Цікаві завдання і повідомлення використовують дуже рідко, за браком часу.

Усі вчителі зазначили, що використовують на уроках усну народну творчість, найчастіше - загадки, прислів’я, приказки; казки і легенди - рідко.

Учителі погоджувалися, що на уроці слід використовувати ребуси, кросворди, ігри, елементи фантастики, народні приказки та казки, але не перенасичувати їх різноманітним цікавим матеріалом. Це переобтяжує дітей. Інша справа, коли гра тільки спонукає до роботи, допомагає в навчанні. І діти, і вчитель мають зрозуміти, що урок — це насамперед праця і навчання. А все інше тільки допоміжні моменти.

Визначаючи, які умови впливають на формування і розвиток пізнавального інтересу школярів, деякі педагоги вважали, що формування внутрішнього світу школярів багато в чому залежить від особистості вчителя, його ерудиції і майстерності викладання, моральної спрямованості. Коли вчитель досконало і глибоко володіє наукою, в процесі навчання він оперує цікавими деталями і фактами, вражає учнів своїм широким кругозором.

Інші вчителі зазначали, що на розвиток пізнавального інтересу впливають стосунки, які складаються між вчителем і учнями. Стосунки взаєморозуміння, прагнення йти один одному на зустріч, спільно приходити до істини тверджень породжують потребу спілкування з вчителем і велике почуття задоволення від усвідомлення своїх пізнавальних можливостей.

У процесі бесіди усі вчителі зазначали, що завдання сучасної школи – на основі вивчення індивідуальних особливостей учнів, виявити обдарованих вихованців, допомагати їм у самопізнанні, розвиткові, заохочувати дитячу творчість, виробляти індивідуальну програму організації навчально пізнавальної діяльності, аби оптимально завантажувати розумові здібності обдарованого школяра. У сучасній школі, на їх думку, є всі можливості для вдосконалення і створення нових ефективних засобів розвитку пізнавальних інтересів дітей до навчання, для виявлення закономірностей, що допомагають спрямувати їхню навчальну діяльність.

Аналіз 10 відвіданих уроків, конспектів учителів з курсу «Я і Україна» засвідчив, що педагоги використовують різноманітні засоби розвитку пізнавального інтересу молодших школярів.

Аналіз публікацій [11; 15; 47; 25 та ін.], присвячених ознайомленню з досвідом передових учителів щодо формуванню і розвитку пізнавального інтересу молодших школярів засвідчив, що вчителі – практики здійснюють пошук методів і засобів навчання, які сприяли б розвитку пізнавального інтересу учнів, підвищували ефективність набуття ними нових знань та умінь .

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО - ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ КУРСУ «Я І УКРАЇНА» У 3-4 КЛАСАХ

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Я і Україна» (3-4 клас)

На розвиток пізнавального інтересу молодших школярів впливає, перш за все, зміст навчального матеріалу. Він по-різному засвоюється учнями і впливає на їхній розвиток залежно від методу навчання, що визначає спосіб і характер їх взаємодій з навчальним матеріалом. Зміст передбачає розвиток творчого мислення, пізнавальної потреби, інтересу до пошуку шляхів пізнання, допитливості, уміння аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, самостійно робити висновки, спостерігати, порівнювати, що закладено в основу розвитку пізнавальної активності.

У 3-4-х класах навчальний предмет «Я і Україна» реалізується через окремі навчальні предмети «Природознавство » та «Громадянська освіта». Проаналізуємо природничо – наукову складову змісту курсу [44].

«Природознавство» в 3-4 класах є логічним продовженням природничої складової курсу «Я і Україна», який вивчається в 1-2-х класах. Як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

Головною метою «Природознавства» в 3-4 класі є оволодіння учнів уявленням про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв'язувати природознавчі теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки, й реалізації конкретних освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Освітні цілі навчального предмета передбачають формування системи уявлень і понять про предмети і явища природи та взаємозв'язки й залежності між ними; предметних умінь наоснові засвоєних природознавчих знань; умінь застосовувати спеціальні методи пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота).

Зміст природознавства і його структурування визначаються загальнодидактичними принципами (гуманізації; особистісно зорієнтованого навчання; науковості; наступності виховного й розвивального навчання; забезпечення позитивної мотивації учіння; створення умов для самореалізації кожного учня; розвитку його творчої самостійності та соціальної активності) і власне природничими принципами (екологічний; краєзнавчий; українознавчий; планетарний; фенологічний), що реалізуються в єдності.

Зміст програми для 3-го класу складають розділи «Нежива природа»; «Жива природа». Для 4-го класу – «Планета Земля»; «Наша Батьківщина – Україна»; «Рідний край»[44].

Аналіз змісту розділів "Природа і ми", "Нежива природа", "Жива природа" охоплює систему доступних для молодших школярів фактів, уявлень і понять, які на елементарному рівні всебічно відображають сутність компонентів неживої природи (світло і тепло, повітря, вода, гірські породи, ґрунт) і живої природи (рослини, тварини, гриби, бактерії, людина) та зв'язки й залежності між ними. Значна увага приділяється розв’язанню природоохоронних проблем. При вивченні теми «Людина – живий організм» наведені відомості про будову та фізіологічні процеси, що відбуваються в основних органах тіла людини. Звертається увага на заходи щодо гігієни й охорони здоров’я людини. Значна увага приділяється використанню та охороні природи людиною.

У 4-му класі значна увага приділяється вивченню основ географічних знань. У розділах «Наша Батьківщина – Україна» і «Рідний край» компоненти неживої і живої природи розглядаються в межах України і рідного краю, а закономірні зв’язки встановлюються на рівні природних комплексів: природних зон України і природних угруповань рідного краю, чим забезпечується цілісне відображення природи у свідомості молодших школярів.

На формування пізнавального інтересу молодших школярів впливають і методи навчання.

Аналіз програми показав, що навчання учнів природознавству рекомендується у програмі здійснювати методами, в яких ураховуються їх внутрішня (зміст) і зовнішня (форма) сторони. Внутрішню сторону відображають методи за рівнем пізнавальної самостійності учнів: .пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький (пошуковий). А зовнішню — відповідні методи навчання за джерелом знань: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), практичні (спостереження, дослід, практична робота), наочні (використання натуральних, образотворчих, аудіовізуальних засобів наочності, моделей). Зазначені методи поєднуються. Обов'язковою умовою поєднання є відповідність змісту методу його формі, тобто зовнішньої сторони — внутрішній. Наприклад, у процесі навчання використовуються репродуктивна бесіда, евристична бесіда, репродуктивна розповідь, проблемний виклад, репродуктивна практична робота, дослідницька практична робота[44].

Ми вирішили проаналізувати підручник з курсу «Я і Україна» для учнів 3-4 класів з метою виявлення засобів, спрямованих на формування пізнавального інтересу молодших школярів[5; 6].

Аналіз підручників засвідчив, що у змісті є достатня кількість завдань, які можуть забезпечувати розвиток пізнавального інтересу молодших школярів. До таких завдань ми відносимо завдання, які представлені у рубриках: «Поміркуй», «З’ясуй», «Практичне завдання», «Досліди», «Пригадай», «Спостерігай», «Практична робота».

У підручнику 3 класу пропонується проведення учнями дослідів: з дослідження властивостей води, ґрунту, повітря, умов росту і розвитку рослин. У підручниках 3-4 класу передбачено проведення практичних робіт.

Зміст природничих тем у підручнику добре проілюстрований.

Проте у підручнику 3 класу дуже мало загадок (лише 2), у підручнику 4 класу їх взагалі немає, немає завдань для спостережень у природі, відсутні прислів’я, приказки, рубрика «Це цікаво знати».

Такими чином, аналіз програми і підручників показав, що у змісті курсу закладені можливості для розвитку пізнавального інтересу учнів.

2.2 Використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» в 3- 4 класах

Для того, щоб на уроці здійснювалося учіння, ми намагались не нав'язувати учням готові знання, а конструювали навчальний процес так, щоб учні, спостерігаючи, відкривали для себе об'єкти і процеси природи.

Щоб розв’язати завдання курсу, які визначені програмою, забезпечити засвоєння учнями елементарних природничих понять, оволодіння уміннями, ми добирали методи і засоби навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу і органічно включали їх в урок.

При доборі засобів розвитку пізнавального інтересу молодших школярів, ми враховували, що при вивченні нового матеріалу рекомендуються до використання різноманітні методи та прийоми навчання:

• створення і розв'язання проблемної ситуації, дидактична гра;

• бесіда і розповідь з використанням наочності;

• демонстрація дослідів;

• практична робота з колекціями, гербаріями, натуральними об'єктами;

• робота з таблицями і схемами;

• пізнавальні завдання;

• повідомлення цікавих фактів та ін.

Критеріями добору засобів розвитку пізнавального інтересу ми вважали такі:

- відповідність меті і завданням уроку;

- відповідність змісту навчального матеріалу;

- врахування вікових особливостей молодшого школяра;

- доцільність і оптимальність використання на тому чи іншому етапі уроку.

Формувати пізнавальні інтереси молодих школярів на уроках «Я і Україна» можна різними методами і засобами навчання: створення проблемно – пошукових ситуацій, постановка пізнавальних завдань, організація самостійної роботи учнів тощо.

Вчителеві треба спонукати учнів застосовувати знання і вміння під час розв’язування навчальних завдань, у побудові доведення власної думки, точки зору; під час аналізу й оцінки правильності своїх і чужих думок, в процесі формулювання й прийняття обґрунтованих рішень під час навчальних дискусій. Виходячи з вище зазначеного, на кожному уроці має домінувати за часом творча ситуація − ситуація пошуку, розмірковування, допитливості, сумніву [9; с.55].

Створення проблемно – пошукових ситуацій

Проблемна ситуація на уроці в 3-4 класі – це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі протиріччя, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують виховання інтересу, слід відзначити такі:

- орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;

- значущість розв’язання проблемної ситуації для учня.

Проблемні ситуації полягають у необхідності:

- порівняти однотипні предмети, явища;

- встановити причинно-наслідкові зв’язки;

- виключити зайву інформацію;

- дібрати дані, яких не вистачає, тощо.

У навчанні проблемна ситуація доцільна тоді, коли може викликати у дітей бажання вийти з цієї ситуації, що виникає лише за умов, коли зміст її викликає в учня інтерес і коли він відчуває, що проблема для нього посильна.

У початкових класах найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів є такі:

а)зіткнення учнів із суперечливими фактами:

- метал у воді тоне, а дерево — ні. Чому?

б)постановка перед школярами дослідницьких завдань:

- простежте, де швидше починає танути сніг, і поясніть чому?

в)спонукання учнів до узагальнення фактів;

г)спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду.

Створенню проблемної ситуації завжди передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує дітей мінімумом знань, необхідних для розв’язання проблеми. Крім того, вчитель збуджує в учнів пізнавальний інтерес, стимулює їх прагнення розв’язати проблему. Якщо вони не в змозі самостійно розв’язати проблему, учитель використовує навідні питання.

Під час розв’язання проблеми передбачається, що діти самостійно узагальнюють знання, здобуті з різних джерел, використовують певною мірою і прийоми дослідницької діяльності.

Наведемо приклади проблемних ситуацій, які ми створювали на уроках:

Тема: «Тварини»

1. Звірів: вовка, лисицю, зайця, білку, ведмедя і їжака – можна розподілити на три групи. До першої віднести вовка і лисицю, до другої зайця і білку, а до третьої – ведмедя і їжака. Як можна пояснити такий поділ?

2. Чому їжак, ведмідь, борсук восени впадають у сплячку, а інші тварини – лисиця, лось, заєць – не змінюють свій спосіб життя?

3. Чому корову вважають свійською твариною, адже вона живе, на відміну від кицьки, в корівнику?

4. Птахи можуть літати. Бабка також літає. До яких тварин вона належить? Чому?

Постановка пізнавальних завдань

Одним із ефектних засобів, які сприяють розвитку інтересу та мислення школярів, є постановка пізнавальних завдань. У доборі різних типів пізнавальних завдань для учнів молодших класів за основу взято ті логічні операції, без яких їх виконання неможливе: порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Вправи на порівняння спрямовуються на формування в учнів умінь виділяти ознаки предметів, диференціювати їх на істотні й другорядні. Наприклад:

— Чим листки верби відрізняються від хвоїн ялинки? Учитель повідомляє порядок порівняння (план):

1. Уважно розгляньте предмети, що порівнюються.

2. Поміркуйте, які ознаки має кожен предмет.

3. Які з них схожі, а які відмінні?

4. Порівняйте найістотніші ознаки.

5. Поясніть результати порівняння.

Пізнавальні завдання на узагальнення здебільшого активізують розумову діяльність учнів. Наприклад: назвіть птахів, які ви знаєте.

Пізнавальні завдання на класифікацію різноманітні. Наприклад: поділити на групи (комахи, птахи) таких тварин: метелик, ворона, муха, мурашка, горобець, сорока. Назвати істотні ознаки комах і птахів.

З’ясування внутрішніх зв’язків між предметами і явищами навколишнього світу сприяє встановленню причини і наслідку. Такі завдання іноді формулюються як проблемне запитання: Для чого кішці м’якенькі лапки й гострі кігті?

Керувати процесом розв’язування таких пізнавальних завдань доцільно у такій послідовності: аналіз і виділення істотних ознак об’єкта; пошук і пояснення причини виникнення факту, явища, події; встановлення і пояснення наслідку; висновок — пояснення утворення зв’язку між визначеними об’єктами; фіксація уваги на міркуваннях. Необхідно навчити дітей розрізняти поняття «причина» і «наслідок».

Формування вмінь знаходити і розуміти причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами відбувається у процесі продуктивної діяльності учнів, коли вони пояснюють і доводять свої твердження.

З’ясуванню причинно-наслідкових зв’язків сприяють наведені нижче запитання.

- Коли дороги висихають після дощу швидше: влітку чи восени? Чому?

- Чому взимку майже завжди випадає сніг, а не дощ?

Можна виділити ще пізнавальні завдання на доведення. Наприклад:

- Сосна і ялина — хвойні дерева. Доведіть, чому їх так називають.

Самостійна робота учнів

Найсприятливіші для збудження і розвитку пізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріал в готовому вигляді, а організовує самостійну роботу школярів. Без правильно організованої самостійної роботи не можна успішно розвивати пізнавальні можливості учнів, їх спостережливість, пам’ять, творчу активність тощо. Самостійна робота дає змогу здійснювати диференційований підхід у навчанні, глибоко вивчати індивідуальні особливості кожного вихованця. Пізнавальна самостійність учнів, яка формується на базі активності, характеризується такими ознаками:

- бажання і вміння самостійно правильно міркувати;

- властивість орієнтуватись у новій ситуації, знайти свій підхід до розв’язання завдання;

- бажання не лише розуміти засвоєні знання, а й способи їх добування;

- критичний підхід до суджень інших;

- незалежність власних міркувань.

Організації самостійної пізнавальної діяльності учнів сприяють дидактичні матеріали. Використовуючи їх, класовод керує пізнавально-практичною діяльністю школярів під час засвоєння нових знань та їх закріплення, а також організовує дослідницьку позакласну роботу.

Дидактичні роздаткові картки — важливий засіб удосконалення самостійної діяльності учнів у навчанні курсу “Я і Україна” в початкових класах. Вони призначені для виконання завдань, пов’язаних із дослідом, спостереженнями і практичною діяльністю. В них містяться запитання і завдання для організації фенологічних спостережень. Деяка варіативність завдань досягається добором різних об’єктів для спостережень і дослідів, а також практичних дій. Це дає змогу вчителю з мінімальними затратами сил і часу здійснювати індивідуальний підхід у навчанні дітей.

Ефективність засвоєння природничого матеріалу досягається за допомогою методів, що властиві природничим наукам: демонстрування натуральних об'єктів, дослідів, проведення спостережень, виконання практичних робіт. Потрібно систематично залучати учнів до самостійного пошуку знань, озброювати їх прийомами навчальної діяльності.

Досліди і спостереження забезпечують наукову достовірність навчального матеріалу, розкривають сутність явищ і процесів у їхньому зв'язку і розвитку, розвивають уяву, сприяють формуванню переконань у можливості пізнання світу. Учні знайомляться із методами, що їх використовують вчені у своїх дослідженнях природи [37; с.35].

Особлива потреба є звернути увагу на важливість практичних занять, які відіграють значну роль у реалізації діяльнісного підходу до вивчення школярами природи. На практичних заняттях учні мають можливість самостійно спостерігати за процесами і явищами природи, проникаючи в їхню сутність, виконувати досліди, переконатись у науковій достовірності інформації, що опановують, знайомитись із методами наукових досліджень природи.

Тематика практичних робіт обумовлена змістом навчального курсу і органічно з ним поєднана. У 3 класі передбачено такі види практичних робіт

Практична робота передбачає такі етапи: визначення цілей і завдань, інструктаж учителя по їх виконанню (демонстрування учителем операцій в цілому і окремих дій), виконання учнями практичної роботи.

Результативність практичних робіт залежить від підготовки учителя до уроку з практичною роботою. Учитель має визначити перелік уявлень, понять, умінь, які мають бути сформовані впродовж практичної роботи, підготувати завдання та визначити прийоми їх виконання учнями, підготувати необхідне обладнання. Доцільним, з методичної точки зору, є поєднання практичних завдань для учнів з теоретичними, репродуктивну діяльність з творчою.

Місце практичної роботи у структурі уроку залежить від дидактичних завдань уроку, навчальних можливостей учнів тощо. Зазвичай, практичну роботу учні виконують, спираючись на знання, що здобули із розповіді учителя, підручника або спостережень. Робота, виконана у такий спосіб, не є джерелом нових знань, а цілковито спрямована на формування вмінь і навичок.

Важливе значення на уроках природознавства має наочний матеріал, який допомагає заохочувати дітей до праці та викликає позитивні емоції. Адже зацікавленість, впевненість у своїх силах, задоволення – усе це могутній стимул до праці. Без інтересу, подиву, радості неможливе успішне навчання в початкових класах. Тому вчителям початкових класів, щоб зацікавити дітей, доводиться до кожної теми добирати додатковий матеріал, який не завжди легко відшукати. Тому, на своїх уроках ми використовували як натуральну (живі рослини, гербарії, чучела, колекції корисних копалин тощо), так і зображувальну наочність.

На уроках «Я і Україна» у 3-4 класах у поєднанні з іншими методами, прийомами доцільно використовувати ігри, загадки, вікторини, географічні ігри – подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку – при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.

У 3-4 класах гра і її значення в навчальному процесі поступаються місцем перед навчанням. Навчання не можна пристосувати до дитячих розваг, навмисно полегшувати тільки для того, щоб дитині воно здавалось цікавим. К.Д. Ушинський зазначав, що треба привчити дитину робити не тільки те, що її захоплює. Отже дитину треба готувати до найголовнішої справи усього людського життя – серйозної наполегливої праці, яка неможлива без напруження мислення. Завдання початкової школи – поступово навчити дітей долати труднощі не тільки фізичної, а й розумової праці, поступово прищеплювати дітям навички напруженої, творчої, розумової діяльності. Якщо дитині в навчанні все дається легко, то поступово в неї розвиваються лінощі мислення, що призводить до формування легковажного ставлення до життя і праці [33; с.130].

Це свідчить про те, що застосування гри і використання цікавого матеріалу на уроках повинно бути не надмірним.

Наведемо приклад ігор, які ми дібрали до теми «Тварини в природі»

Гра «Колекціонери»

Діти в класі діляться на групи. Одні «колекціонують» назви хижих тварин, інші – всеїдних, учні записують у зошитах назви тварин, потім підбивають підсумки, визначають переможця – колекціонера у кожній групі.

Гра «Естафета»

Це звичайне змагання між двома командами. Хто більше запише на дошці назв тварин даного виду, наприклад, шкідників – комах. Закінчити гру можна віршованими загадками про непрошених на городніх грядках гостей

Дидактичні ігри можна включати в систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне і ефективне порівняно з іншими методами. Способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

1. Весь урок будується як сюжетно – рольова гра ;

2. під час уроку як його структурний елемент;

3. під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичайного способу постановки завдання, елементів змагання тощо) [34;c193].

Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об’єкти, вміння давати їх коротку характеристику, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати можна використати гербарії, колекції, різні види лото, вікторини, загадки і вправи тощо.

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою. Наприклад, називає птахів, серед яких треба виділити перелітні (при називанні зимуючих руки не підіймати). Подібні ігри допомагають не тільки виявити знання, а й виробляють уважність.

Для розвитку усного мовлення й логічного мислення учнів доцільно проводити такі ігри: «З якого дерева листя ?», «Знайди такий самий предмет», «Що змінилося», «Чого тут не вистачає».

Велику розвивальну цінність становлять ігри – вправи на виключення зайвого: «Який предмет зайвий» тощо. Особливо охоче молодші учні грають у такі ігри, які потребують активної участі участі всього класу. Ознайомлюючись з навколишньою дійсністю, діти охоче грають у сюжетні ігри, які розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже учні діють у ситуаціях близьких до їхнього життєвого досвіду[27;с. 128].

Ігри з використанням контуру того чи іншого об’єкта дозволяють виробляти в школярів спостережливість, вміння виділяти об’єкт з поміж інших. Так, вивчаючи карти півкуль, вчитель пропонує на контурах можна виділити материки чи океани, потім показати їх на карті.

Для закріплення матеріалу можна використовувати географічне лото. З цією метою вчитель роздає картки групі учнів і називає якийсь об’єкт, учні закривають його. Хто швидше закриє всі об’єкти, і назве їх правильно, той виграє. Можна проводити цю гру біля дошки. Троє учнів по команді вчителя вибирають і вивішують назви об’єктів, інші уважно спостерігають, виправляють і доповнюють відповіді товаришів [27; 132].

Вивчаючи різні природні області можна використовувати гру «Перекличка природних зон», коли діти за допомогою вчителя підбирають різні завдання, що дозволяють закріпити пройдений матеріал і перевірити в пізнавальній чи ігровій формі свої знання.

Переважно у третіх-четвертих класах для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварини, явища природи.

Загадки можна використовувати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу, і визначає на якому етапі доцільніше їх використати. Можна використати загадки і на початку викладання нового матеріалу, як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтиметься на уроці.

Приклади загадок, які ми використовували на уроках наведені у додатку.

Ми пропонували учням перевірити народні прикмети, ввівши у класному календарі природи й праці людей рубрику «Прикметі вір, але й перевір»:

Якщо бджоли вилітають вранці-рано –на ясну погоду.

Якщо довкола квіток жовтої акації багато комах – на ясну погоду.

Припинився рух мурашок коло мурашника – чекай негоду.

На уроках «Я і Україна» можна гармонійно поєднувати з вивченням нового матеріалу розгадування «шифровок» - ребусів. Найкраще проводити їх у вигляді своєрідних турнірів або під час фізкультхвилинки. Ребуси можна придумувати самим учням, підбираючи до будь – якої природничої теми. Наприклад, назви тварин.

Під час вивчення природи у 3-4 класах доцільно використовувати і ребуси. Прикладі дібраних нами ребусів наведені у додатку.

Із зацікавленням розв’язують молодші школярі шаради, метаграми, логогрифи тощо. Наприклад:

1) шаради.

- Перше – злак усім відомий,

Друге – ворог злій війні;

Прочитаєш все в цілому -

Вийде місто на землі.

(жито – мир - Житомир)

2) метаграми (коли одну букву замінюємо іншою).

- Невеличка тече річка, у .Дніпро впадає,

Як змінити «р» на «л» - по лісу блукає.

(Рось - лось)

3) анаграми (коли читають слова навпаки).

- На мені молотять хліб,

Віють, сушать кілька діб,

А якщо з кінця читать -

Будуть миші враз тікать.

(кіт - тік)

4) логогрифи (коли до зашифрованого слова додаються або з нього вилучаються букви).

- Люблять нас усі збирати

Після дощику в ліску.

А як букву «г» відняти,

Будем плавати в ставку.

(гриби - риби)

На уроках у 3- 4 класах бажано використовувати додатковий матеріал.

1. Вводити хвилинки-цікавинки, де діти самі знаходять цікавий матеріал і повідомляють всьому класу. Наприклад, один учень розповів про відмінність між зайцем-русаком та зайцем-біляком.

2. Конкурс (склади казку) за опорними словами: кігтики, пухнастий хвіст, у дуплах, парашут, дітоньки, додому, свято, злий змій, хлопчик-чарівник.

3. Кращий декламатор вірша про звірів.

4. Розгадування малюнкових кросвордів.

Дані види роботи не дають учням бездумно слухати лише вчителя, а й включають їх у навчальний процес, розвивають допитливість, спостережливість, прагнення бути кращим знавцем рідної природи.

При повторенні багатьох тем можна використати контури окремих об’єктів: птахів, звірів, комах, дерев, географічних об’єктів та ін. За контурами можна запропонувати визначити предмет і дати йому коротку характеристику. Це дає змогу виробляти спостережливість, вміння відрізняти за окремими ознаками один предмет від інших. Наприклад, під час повторення теми «Ліс» діти легко розрізняють за контурами породи дерев, види тварин тощо, дають короткі характеристики.

Наприклад, цікавинки:

- швидкість польоту сокола під час падіння на здобич розвивається до 36 км/год;

- жайворонка не видно, коли він злітає на висоту 300 м, а його пісню чути навіть з висоти 600 м;

- найбільше зубів у звичайного слимака — 14175;

- довжина деяких китів 33 м, вага — 120 т; серце важить 600—800 кг, тобто як великий кінь.

Проводячи уроки в школі, застосовували дидактичні ігри, ігрові моменти, загадки, ребуси, намагалася як найбільше зацікавити дітей, підвищити їхню та активність та цікавість на уроках. Підбирали завдання, які б найбільше відповідали темі і меті уроку та повністю розкривали зміст навчального матеріалу.

Дібравши різні засоби розвитку пізнавального інтересу учнів відповідно до визначених критеріїв ми намагались визначити етап уроку, на якому будемо використовувати дані засоби. Враховували також і те, щоб кількість їх не повинна бути надмірною.

Наведемо фрагменти уроків, на яких використовували різноманітні засоби розвитку пізнавального інтересу учнів.

Тема: Види тварин. Тварини – живі організми

Мета: формувати поняття «тварина – частина живої природи», уявлення про різноманітність тварин та їх види, відмінність тварин від рослин; формувати вміння порівнювати, робити висновки, встановлювати причинно – наслідкові зв’язки; виховувати прагнення до пізнання тваринного світу, дбайливе ставлення і любов до тварин.

IV.Актуалізація опорних знань учнів. Повідомлення теми уроку

- Відгадайте загадки:

На подвір’ї ходить птах

І співає по складах. (Півень)

Хоч мала сама на зріст,

Та великий маю хвіст.

Пухова ріденька шуба,

Із сосни стрибну на дуба. (Білка)

По квітучих садах літаю,

Солодкі дарунки збираю. (Бджола)

V. Вивчення нового матеріалу.

Це цікаво знати:

Першою із свійських тварин людина приручила собаку 15 тис. років тому. Диким предком собаки є вовк. Спочатку люди ловили вовченят, щоб з’їсти, коли підростуть. Поступово окремих вовченят залишали і приручали. Людям сподобалися ці сильні, сміливі і розумні тварини. Завдяки доброму нюху, слуху і спритності, приручені вовки допомагали у полюванні. Пізніше вони стали свійськими і охороняли житло людини, посіви і стада, возили вантажі, служили на кордоні, стали вірними друзями. Людиною виведено понад 300 великих і малих порід собак: мисливських, службових, декоративних.

VI.Закріплення засвоєних знань, умінь та навичок учнів

Назвіть цих тварин та скажіть, як вони пересуваються.

Тема: Різноманітність тварин у природі

Мета: формувати поняття «комахи», «риби», «земноводні», «плазуни», «птахи», «звірі»; розвивати вміння порівнювати, визначати істотні ознаки, робити висновки, описувати представників різних груп тварин; виховувати спостережливість, допитливість, прагнення до пізнання тваринного світу, дбайливе ставлення і любов до тварин.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття комахи.

- Відгадайте загадки:

На квітку квітка сіла,

Знялась і полетіла. (Метелик)

Хто його вб’є, свою кров проллє. (Комар)

Я труд поважаю, все літо літаю,

у поле, до саду,

збираю медок із різних квіток. (Бджола)

- Щоб дізнатися, як називається група, до якої належать ці тварини, розгадайте ребус.

, ХИ(КОМАХИ)

2. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття «земноводні»

- Відгадайте загадку і дізнаєтеся, хто є представниками наступної групи тварин.

Хто в зеленому жакеті галасує в очереті,

Хоч і плавати мастак, а не риба і не рак? (Жаба)

3. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття «плазуни».

- Відгадайте загадку, і ви познайомитеся з представниками наступної групи тварин.

Хто хвіст залишає, а від ворога тікає? (Ящірка)

В’ється вірьовка, а на кінці головка. (Змія)

4. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття «птахи».

- Відгадайте загадки і скажіть, до якої групи належать ці тварини.

Плавала, купалась,

Сухою зосталась. (Качка)

Не людина, а живе в хатці.(Шпак)

Швидко скрізь вона літає,

Безліч мошок поїдає,

Під дахом гніздо будує,

Але в нас не зимує. (Ластівка)

Це цікаво знати:

Під час перельотів птахи знаходять шлях за Сонцем. Збирабчись у вирій, птахи багато їдять, щоб накопичити жир, який потрібнийдля довгих перельотів. А летять птахи дуже далеко. Так, білий лелека летить аж в Африку, долаючи відстань у багато тисяч кілометрів.

Найбільший у світі птах – африканський страус, найменший – колібрі.

5. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття «звірі».

- Щоб дізнатися хто належить до наступної групи тварин, відгадайте загадки.

Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав.

А як впав глибокий сніг,

Позіхнув і спати ліг. (Ведмідь)

Сіренька, маленька,

Хоч якого кота з місця стягне. (Миша)

В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має,

Їй на місці не сидиться,

А зовуть її … (Лисиця)

- Щоб дізнатися, як називається група, до якої належать ці тварини, складіть слово із поданих букв:

ІЗРІВ ( ЗВІРІ)

Це цікаво знати:

Найвища тварина на Землі – жирафа до 5 м.

Найбільший із звірів, які існують з синій кит, найменший звір – землерийка.

VІ. Закріплення знань, умінь, навичок

Гра «ХТО ЖИВЕ У ВОДІ?»

Мета. Розвивати здатність дітей до класифікації, порівняння, узагальнення; закріпити знання про риб, водних тварин і птахів.

Матеріал. Таблиця, розділена на 9 клітинок. У кожній клітинці зображення пташки або тварини: в першому ряду— щука, пінгвін, морж; у другому — дельфін, карась, окунь; у третьому — пелікан, кит, сом.

Хід гри

Перед дітьми вивішується таблиця, пропонується розглянути її і швидко відповісти на питання, які будуть поставлені. За правильну відповідь гравець отримує фішку. Питання до таблиці:

1.Назвіть риб.

2.Назвіть птахів.

3.Кого більше — птахів чи риб?

4.Назвіть морських тварин першого і другого стовпчиків. Що ви помітили спільного? (По одній рибі, одній пташці, одній морській тварині).

5.Яка тварина мешкає в холодному північному морі?

6.Порівняйте тварин першого і другого стовпчиків. Що ви помітили спільного? (По одній рибі, одній пташці, одній морській тварині).

7.Порівняйте тварин першого і третього ряду. Що ви помітили спільного? (По одній рибі, одній пташці).

8. Що спільного у всіх тварин? (Всі вони живуть у воді).

Тема: Способи живлення тварин. Ланцюги живлення

Мета: формувати поняття «рослиноїдні тварини», «хижі тварини», «всеїдні тварини»; формувати уявлення про ланцюги живлення тварин; розвивати вміння встановлювати взаємозв’язки у природі між живими організмами, складати ланцюги живлення, робити висновки, доводити твердження; виховувати прагнення до пізнавання тваринного світу, бережне ставлення до природи на основі осмислення взаємозв’язків у ній, любов до тварин.

VI. Актуалізація знань, умінь та навичок учнів

Гра-змагання «А-ну, відповідай !»

Яка команда швидко і правильно відповість.

1. До яких тварин за способом живлення належать :

а/ кіт, тигр, вовк, лисиця;

б/ ведмідь, свиня;

в/ корова, олень, лось, коза, заєць.

2. Як готуються до зими ?

а/ ведмідь;

б/ заєць.

3. Доповни речення:

а/ боягузливий, як …

б/ колючий, як…

в/ злий, як ...

г/ сміливий, як …

д/ хитрий, як …

Чому так говорять ?

4. Виправить помилки /знайдіть зайве/

а/ ведмідь, лиса, ворона, миша - це звірі;

б/ тигр, вовк, заєць, олень, - це хижі звірі;

в/ корова, олень, коза, ведмідь - травоїдні звірі;

г/ свиня, ведмідь ,заєць - усеїдні звірі.

5. Вибери правильні відповіді – характеристики /.Завдання пишеться окремо для кожної команди з внутрішньої сторони дошки /.

Гра «Порівняй»

Учням дається завдання за допомогою малюнків порівняти істотні ознаки білочки і їжачка, використавши таку схему.

Одній команді дається їжачок, іншій білочка.

1.До якої групи відносяться :

а/ комахи,

б/ птахи,

в/ звірі.

2. Чим вкрите тіло? /хутром ,голками /.

3. Якого кольору хутро має?

а/ взимку,

б/ літом.

4. Як ці звірі пересуваються?

а/ стрибають,

б/ бігають,

в/ повзають.

5. Як готуються по зими?

6. Чим харчуються?

V. Вивчення нового матеріалу

Гра "Хто чим живиться?"

Дидактична мета: уточнити і розширити знання дітей про живлення тварин, ланцюги живлення.

Підготовка до гри. Учитель підбирає і складає в конверт картинки із зображенням тварин і рослин.

Ігрова дія. Пошук потрібних картинок, поєднання їх.

Правила гри. Розпочинають гру лише за командою вчителя. Виграє той, хто швидко і правильно виконає завдання.

Хід гри. За командою вчителя діти дістають картинки з конверта і групують їх по дві — залежно від того, хто чим живиться. Наприклад,

учні складають ланцюги живлення.

- зерно – миша - лисиця;

- озиме жито - заєць - вовк;

- шишка – білка – куниця;

- калина – попелиця – сонечко;

- сосна – лось - вовк

Тема: Розмноження тварин у природі

Мета: формувати уявлення про розмноження і розвиток комах, риб, земноводних, плазунів, птахів, звірів; розвивати спостережливість, вміння порівнювати, робити висновки, доводити твердження; виховувати допитливість, прагнення до пізнання тваринного світу, дбайливе ставлення і любов до тварин.

ІІІ. Актуалізація знань, умінь та навичок учнів

1. Відгадай назви тварин.

1. Пишним хвостом славиться, хитрункою називається.

2. Як називають звірят - малюків лосихи?

3. Який звір швидко бігає, має тепле хутро і червоні очі?

4. Хтовзимку лапу ссе?

5. В неї очі мов горішки

Кожушина хутряна

Гострі вушка наче ріжки

У дуплі живе вона.

2. Описати малят зайця, білочки, ведмедя. Яка з команд найкраще опише і розповість про звірят.

3. Продовжити речення:

У зайчихи народжуються ...(зайченята)

У лисиці народжуються ...(лисенята)

У ведмедихи народжуються ...(ведмежата)

У лосихи народжуються ...(лосята)

У вовчихи народжуються ...(вовченята)

У. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Наведи приклади звірів, у яких малята народжуються:

а)сліпі та безпорадні

б)зрячі та самостійні

2. У яких груп тварин малята вилуплюються з яєць?____________

3. Хто з чого виріс? З'єднай відповідні малюнки.

4.Доповни пари за зразком.

Яструб-яйце

Жаба - ікра

Крокодил –_______

Щука –__________

Ящірка –__________

Черепаха – _______

Короп - __________

5.Продовжи схему розвитку білана капустяного

метелик – яйце - .

Тема: Довкілля тварин. Пристосування тварин до різних умов існування

Мета: формувати уявлення про довкілля тварин, про умови, необхідні для життя тварин, про ознаки пристосування тварин до добування корму, про захист від ворогів; про значення тварин у природі та житті людини; формувати вміння встановлювати взаємозв’язки у природі між живими організмами, робити висновки, доводити судження, описувати тварин; виховувати прагнення до пізнання тваринного світу, бережне ставлення до природи на основі осмислення взаємозв’язків у ній, любов до тварин.

ІІІ. Перевірка знань, умінь та навичок учнів

1. Гра. – вікторина «Весняне диво»

Учні діляться на 3 команди. Кожна команда обирає командира і весняну назву, наприклад: «Сонечко», «Пролісок», «Вітерець». За кожне завдання команди отримують бали.

Мета: закріпити, узагальнити знання учнів про звірів; розвивати у дітей увагу, мислення, кмітливість, виховувати любов по звірів.

Хід гри-вікторини.

Дай правильну відповідь. «Хто швидше»

1. Які звірі пробуджуються від зимової сплячки? Чому?

2. Хто народжується у звірів?

3. «Хто зайвий?» Демонструю малюнки звірів (ведмідь, їжак, черепаха, ховрах, борсук, хом’як, кріт). Хто з учнів буде уважний і помітить звіра, який не впадав у зимову сплячку, той переможе, і навпаки, треба знайти звірів, які впадали в зимову сплячку.

VI.Закріплення знань, умінь та навичок учнів

Гра «КОЖНОГО ПТАХА НА СВОЄ МІСЦЕ»

Мета. Перевірити правильність підбору малюнків із зображенням хижих, водоплавних і .болотних.птахів (після розповіді про них).-

Матеріал. Таблиця, розділена на^; 9 клітинок. У першому стовпчику намальовані орел, журавель і гусак. Кілька предметних малюнків із зображеннями птахів: коршуна, сови (хижі птахи), чаплі, лелеки (болотні), лебедя, качки (водоплавні).,

Хід гри

Дітям пропонується описати птахів, зображених на таблиці. Особливу увагу звернути на опис будови ніг, дзьоба, оскільки це важливо для визначення способу життя птахів.

Орел — хижий птах. Він полює на інших птахів і звірів. Літаючи високо над землею, орел виглядає свою здобич. У нього сильні ноги із загнутими кігтями, якими він може схопити та втримати у повітрі впійману здобич. У нього сильний, загнутий дзьоб.

Журавель — живе на болоті, біля берегів річок і озер. У нього довгі ноги; дзьоб і шия. Блукаючи мілиною, він шукає корм — невеликих водних мешканців.

Дикі гуси — живуть на озерах, ставках і річках. У гусей на лапках перетинки. Гусак легко гребе ними і швидко пливе. Опустивши голову на довгій шиї під воду, гусак здобуває собі корм. Гусак — водоплавний птах.

Після того, як описали птахів, учитель викликає гравців до столу. Кожний із них бере по одному малюнку, визначає, з якою пташкою поруч (орлом, журавлем, гусаком) потрібно її помістити, і пояснює вибір. («Сову потрібно помістити поруч із орлом, оскільки вона теж хижий птах. Сова полює на мишей та інших тварин. У неї теж загнутий дзьоб і сильні кігті».)

2.3 Результати експериментальної роботи

Гіпотезу дослідження, суть якої полягає у тому, що рівень навчальних досягнень молодших школярів підвищиться, якщо цілеспрямовано, систематично методично виважено використовувати різноманітні засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів на уроках курсу «Я і Україна», ми перевіряли в процесі експерименту.

Формуючий експеримент проводився на базі навчально-виховного комплексу № 35 м. Тернополя протягом 2007-2008 н. р. У педагогічному експерименті взяли участь 60 учні третіх класів даного комплексу. Серед них визначено контрольний клас 3-А - 30 учнів та експериментальний клас 3 - Б– 30 учні.

У контрольномукласі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя. В експериментальному класі ми навчальний процес побудували таким чином, щоб реалізувати власну методику розвитку пізнавального інтересу учнів. За допомогою різноманітних форм роботи, які здійснювалися на основі засобів розвитку пізнавального інтересу (загадки, цікаві завдання, ігри, пізнавальні завдання, схеми, малюнки) ми намагались ознайомити учнів із звичками, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносять тварини людям, узагальнити знання учнів, розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи.

Показником розвитку пізнавального інтересу учнів було зростання активності учнів на уроці. Упродовж експериментального дослідження проводили спостереження за активністю учнів на уроці, індивідуальне опитування учнів на уроках, контрольний зріз знань у формі письмового завдання.

Результати спостереження за активністю учнів на уроках відображено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Завдання для контрольного опитування учнів

за темою «Тварини в природі»

Початковий рівень

1.Лелека - це:

а) звір;б) риба;в) птах.

2.До всеїдних тварин належить:

а) ведмідь;б) лось;в) щука.

3.Народжуючи малят живими, розмножуються:

а) земноводні;б) звірі;в) птахи.

Середній рівень

4.Підкресли назви комах.

Рак, мураха, білан капустяний, лось, хрущ, короп, павук, сорока, сонечко.

5.Склади ланцюг живлення між лисицею, зайцем і озимою пшеницею.

6. Встав пропущені слова.

Більшість птахів у період розмноження будують________________, які відкладають_____________________. Щоб вони не охолоджувались птахи їх ________________. Через деякий час вилуплюються ___________, яких батьки___________________________.

Достатній рівень

7.Яку користь приносять людям звірі?

8.Як тварини пристосувались до захисту від ворогів? Наведи приклади.

9.Закресли «зайву» тварину. Поясни свій вибір.

Окунь, акула, кит, щука.

Високий рівень

10.Доведи, що тварин потрібно охороняти.

Критерієм оцінювання результатів виконання завдання була якість виконання завдання ( правильність і повнота відповіді).

Кількісний та якісний аналіз результатів виконання учнями експериментального і контрольного класів підсумкової контрольної роботи наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Результати досягнення учнями рівня знань

Порівняння результатів формування у молодших школярів знань про людину в експериментальному і контрольному класах показало, що в експериментальному класі кількість учнів із високим і достатнім рівнем знань вища. Кількість учнів, що виявили середній рівень знань у експериментальному класі менша, ніж у контрольному.

Кількісний та якісний аналіз результатів проведеного дослідження свідчитьпро позитивний вплив експериментальної методики розвиток пізнавального інтересу молодших школярів, на якість знань, умінь та навичок учнів.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У процесі вивчення педагогічної літератури з’ясовано, що пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як виразну інтелектуальну спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувану прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій Це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності. Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня з учінням,заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою, без задоволення якої нереальне його формування.

За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Характерними особливостями інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова спрямованість до пізнання.

Зі вступом до школи інтереси дитини переключаються поступово з ігрової діяльності на учіння. Спочатку інтерес виникає до всіх видів навчальної діяльності, згодом він починає диференціюватися. У молодшому шкільному віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням, обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення.

Загальний інтерес до школи у школярів послаблюється, коли вони зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх товариша і свої невдачі. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Кожен урок має бути по-своєму привабливим, емоційним.

Пізнавальний інтерес притаманний усім компонентам навчально-пізнавальної діяльності, перебіг якої охоплює чотири етапи: сприйняття і розуміння отримання інформації; осмислення та запам’ятовування; застосування; контроль і самоконтроль . Він виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності.

3. З’ясовано, що процес розвитку пізнавального інтересу учня включає ряд етапів. Перший етап – цікавість - природна реакція людини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Він має ситуативний характер. Швидко виникає, а під час зміни ситуації – зникає. Другий етап – допитливість, характеризується бажанням і намаганням пізнати сприйнятий об’єкт, розширити свої знання про нього Третій етап - глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень прагне пізнати об’єкт, виявити суть предмета, встановити його зв’язки і залежності. Усі етапи взаємозв’язані і проявляються під час навчання.

4. У педагогічній літературі виділено 3 рівні розвитку пізнавального інтересу: 1) безпосередній інтерес до нових фактів та явищ, пов'язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці (елементарний рівень); 2) інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ; 3) інтерес до причинно-наслідкових зв'язків, до виявлення закономірностей та встановлення загальних принципів, що стосуються різного роду явищ.

5. На основі аналізу педагогічної літератури виявлено, що розрізняють інтереси: за змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю. За стійкістю їх поділяють на: 1) епізодичні (ситуативні) - виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності; 2) постійні (стійкі) - не залежать від конкретних умов. Для молодших школярів характерні нестійкі інтереси.

З’ясовано, що значення пізнавальний інтересу у житті дитини полягає в тому, що він є джерелом самостійного здобуття знань; підвищує інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню, впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності.

Виявлено, що головна особливість педагогічного аспекту проблеми формування пізнавальних інтересів учнів полягає в тому, що пізнавальний інтерес може виступати і як мета, і засіб, і результат навчання та виховання.

6. Визначено умови розвитку пізнавальних інтересів:

• розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;

• новизна навчального матеріалу, його практична спрямованість;

• емоційна насиченість навчання;

• створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність на основі використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

• глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.

7. З’ясовано, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють різні методи і засоби навчання (досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, тощо).

8. Розроблено методику використання засобів пізнавального інтересу учнів на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах. Її сутність полягала у доборі методів і засобів навчання до уроків з курсу «Я і Україна » на основі визначених нами критеріїв ( відповідність меті і завданням уроку, змісту навчального матеріалу; врахування вікових особливостей молодшого школяра; доцільність і оптимальність використання на тому чи іншому етапі уроку), визначенні етапу уроку, на якому будемо використовувати дані засоби.

9. У педагогічному експерименті доведено ефективність розробленої методики використання засобів розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна»

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аквилева Г.Н., Клепина З.А. Методика преподавания естествознания в начальной школе: Учеб. для студ. учреж. сред. проф. образования пед. профиля.- М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004 - 240 с.

2. Актульные вопросы формирования интереса в обучении /Под пед. Г.И. Щукиной. – М.:Просвещение, 1984. –

3. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися //Дошкільне виховання. - 2000. - №5. - 6-7 с.

4. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. К: Веселка, 1998.- 334 с.

5. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підруч. для 3 кл. - К.: Форум, 2003.- 176 с.

6. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 кл. – К. Форум, 2004. – 176 с.

7. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К.: Віпол, 1987.- 96 с.

8. Біда О.А. Природознавство та сільськогосподарська праця. Методика викладання: Навчальний посібник для студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів та класоводів. Київ.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000 – 400 с.

9. Біда О.А. Роль малюнків на уроках природознавства. // Мистецтво та освіта. – 2002. – № 4.- с. 45 – 47.

10. Білецька Н.Д. Українські загадки, прислів'я, приказки про природу // Розкажіть онуку. - 1999. - №2. - С.34-35.

11. Бойченко С.О. Використання елементів народознавства у навчально-виховному процесі //Початкова школа. - 1996. - №9. - С.33-36.

12. Бугрій О.В., Буряк В.К. Формування в учнів пізнавальних умінь. // Рідна школа. – 1993. - № 2. – с. 31 – 34.

13. Бутрім В. Ігрові завдання з природознавства. // Початкова освіта. – 2004. - № 9. – с. 21 – 23.

14. Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук. - К.: Каравела, 2008. - 400 с.

15. Вікторенко І. Формування пізнавального інтересу до природознавства засобами усної народної творчості. // Рідна школа. – 2004. - № 3. – с. 54 – 56.

16. Водолазька С. Формуємо пізнавальний досвід дитини. // Початкова школа. – 1997. - № 4. – с. 9 – 10.

17. Грюцева Н.И. Познавательные задания на применение природоведческих знаний в новой учебной ситуации //Начальная школа, 1991. – №5.– С.28–32.

18. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів. // Рідна школа. – 2002. - № 6.- с. 18 – 20.

19. Друзь Б.Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів упроцесі навчання. - К.: Рад. школа, 1978. - 126 с.

20. Дубровина И.В. Интересы как одно из условий развития способностей школьника //Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Учеб. пособие сред.пед.учеб.заведений /Сост. И.В. Дубровина, А.М. Прихожан, В.В. Зацепин. – М.: Изд. центр «Академия«, 1999. – С. 208-217.

21. Жаркова І, Мечник Л. Система пізнавальних завдань як засіб формування дієвих природничих знань молодших школярів. // Початкова школа. 2003. - № 4. – с. 19 – 21.

22. Жоржик О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності. // Рідна школа. – 2000. - № 1. – с. 27 – 28.

23. Журавель С.В., Кудикіна Н.В. Виховання у молодших школярів пізнавальних інтересів у процесі гри //Педагогіка:респ.наук.метод.зб. –К.:Рад.шк. -1987. – вип.26. – С.50-55.

24. Запартович Б.Б. С любовью к природе: Дидактические материалы по природоведению для начальной школы. – 3–е изд. – М.: Педагогика, 1983. – 232 с.

25. Заперченко Н. Цікаві завдання з природознавства. // Початкова школа. – 2006. - № 1. – с. 26 – 28.

26. Зозуля М. Спрямованість особистості учня на навчально – пізнавальну діяльність. // Рідна школа. – 2000. - № 9. – с.59 -60.

27. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. - К.: Рад. Школа, 1982.-128 с.

28. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975 – 176 с.

29. Князева Т, Створення проблемних ситуацій на уроках з природознавства/ Початкова школа. - 2000. - №3. - С.18-19.

30. Коберник О., Коберник Т. Активізація навчально – пізнавальної діяльності школярів. // Рідна школа. – 1999. - № 12. – с. 55 – 60.

31. Коваль Н., Волощук В. Картки з природознавства для учнів 3(2)класу //Початкова школа, 2000. – №2. – с.31–34.

32. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства. Посібник для вчителів. – К.:Рад.школа, 1982.- 96 с.

33. Корнеев В.П. Основи розвитку пізнавальних інтересів. // Рідна школа.- 1993.- № 5. – с. 36 – 40.

34. Косоротова Ю. Використання творчих завдань на уроках природознавства // Психолог, 2004. –№21-22.–С.94-100.

35. Криволапова Н.А. Педагогическое содействие развитию познавательных способностей обучающихся. // Профильная школа. - 2005. - № 4. – с. 46 – 50.

36. Кубинський М.В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів//Початкова школа. -1993. - №4. - С.8-13.

37. Кузнєцова Л.М. От познавательного интереса к созеданию знаний. // Педагогіка. – 1993. - № 4. – с.35 – 39.

38. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів: (Спецкурс із дидактики): (Спецкурс із дидактики): [Навч. посібник для пед. ін-тів]. – Х.: основа, 1990. – 89 с.

39. Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. – М.: Просвещение, 1990 – 192с.

40. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончаров К.Д. Методика викладання природознавства. – К.: Вища школа, 1990 – 302 с.

41. Національна доктрина розвитку освіти /Збірник нормативних документів з освіти та виховання /Упоряд. З.М. Онишків. – Тернопіль, Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка, 2006. – 172с.

42. Пакулова В.М., Кузнєцова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990 – 192 с.

43. Постникова Е.А. Роль опорных схем в формировании природоведческих понятий// Начальная школа, 1991. - №2.- С.44-47.

44. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи.-К.: Початкова школа, 2006. – 432 с.

45. Редкина Е.И. Развивающие задания на уроках природоведения // Начальная школа. – 2000. - № 4. – с. 75 – 78.

46. Российская педагогическая энциклопедия в 2 т. Т.2/Гл.ред. В.В. Давыдов.– М.:Большая Российская энциклопедия,1999.– 672 с.

47. Савельєва С. Використовуючи усну народну творчість//Початкова школа. -1998.-№10.-С.49-52.

48. Савина Т.А. Элементы игры на уроках. // Начальная школа. – 1995. - № 10. – с. 34.

49. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Ґенеза, 1999 – 368 с.

50. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К.: Магістр – S, 1997. – 256 с.

51. Савчин.М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник.- К.: Академвидав,2005 – 360с. .

52. Сидорчук В. Загадки на уроках курсу «Я і Україна». // Початкова освіта, - 2006. - № 38. – с. 12 – 14.

53. Соколова Н.Ю. Как активизировать познавательную деятельность учащихся. // Педагогика. – 2001. - № 7. – с.32 – 36.

54. Титова В.В. Опыты и практические работы при изучении курса природоведения и методика их проведения //Начальная школа. – 1990.- №2. – С. 42-45.

55. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. – М.: Педагогіка, 1982. – 208с.

56. Шаповал Л. Казка як засіб формування екологічних знань//Початкова школа. -1999. - №1 - С.24 - 25.

57. Шелестов Л. Організація творчої навчально – пізнавальної діяльності учнів. // Рідна школа. – 1997. - № 9. – с. 48 – 50.

58. Шушора Л. Активізація навчально – пізнавальної діяльності учнів як вимога сьогодення. // Рідна школа. – 2003. – № 2. – с. 11 – 13.

59. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. Учебное пособие для студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1979. – 160 с.

60. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. – М.:Просвещение, 1971. – с.

61. Федотова Н. Цікаві задачі з природничим змістом// Початкова школа, 2000. – №6.–С.8–10.

62. Фещук О.В. Тварини. Охорона тварин. Урок в 3 класі// Бібліотека вчителя початкової школи, 2003. – №7.–С.84–87.

63. Харитонова З. Вправи на розвиток спостережливості // Початкова школа, 1999. – №4.–С.19–20.

64. Хитяєва Л.П. Дидактичні роздаткові картки з природознавства//Початкова школа, 1984. – №11. –С.47–52.

ДОДАТОК А

РЕБУСИ

ДОДАТОК Б

ПІЗНАВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Тема «Тварини в природі»

1. Які тварини живуть у лісі твоєї місцевості? Що ти зробив для їх охорони?

2. Розглянь чучела білки і їжака. При цьому зверни увагу на форму тіла, характер покриву, будову кінцівок. Що в них спільне і чим вони відрізняються? Який висновок з цього можна зробити? Згадай, чим живиться білка, а чим — їжак.

3. Розглянь зображення гадюки і вужа. У першій графі таблиці прочитай характерні ознаки гадюки, у другій — запиши ознаки, властиві вужу.

4. Серед перелічених назв тварин: білка, горобець, рись, їжак, ластівка, бурий ведмідь, щука, лелека, лось, шишкар, дятел, тигр, мурашка — назви тих, які живуть у лісі.

5. Назви перелічених тварин: бурий ведмідь, мурашка, шишкар, їжак, лось, оса, бджола, гадюка, козуля, вуж, дика свиня — розподіли за групами — звірі, змії, птахи, комахи. Поясни, за якими ознаками ти їх розподіляв.

6. Розподіли перелічених тварин: зяблик, жук, заєць, джміль, білка, лисиця, синиця, іволга, лісова миша за групами. Чому ти так розподілив?

7. Заповни таблицю «Тварини лісу».

8. На березі озера під сонячним промінням відпочивав вуж. Діти побачили його і закричали: «Гадюка!» Чому вони помилилися?

9. Чому такі тварини, як бурий ведмідь, рись, лось, шишкар, мурашка можуть жити в лісі?

10. Назви ознаки пристосування риб до умов навколишнього середовища. Для цього прочитай статтю «Риби» (с. 134-135), використай свої спостереження за поведінкою риб і дай відповідь на такі запитання: чому рибу важко утримати в руках? Що їй допомагає плавати? Яке забарвлення риба має зверху? знизу? Як дихає?

11. Розглянь птахів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного птаха за таким планом:

Назва тварини;

Розмір тварини (велика, середня, мала);

Частини тіла тварини (голова, тулуб, ноги, хвіст);

Особливості зовнішньої будови тварини.

12. Розглянь звірів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного звіра, використовуючи план, за яким ти розповідав про птахів. Порівняй звірів між собою. Яка істотна ознака звірів?

13. Наведи приклади рослиноїдних звірів, птахів, риб, комах. Яких тварин називають всеїдними. Наведи приклади всеїдних тварин.

14. Лось, кріт, курка, вовк, корова, заєць, коза.

Розподіли тварини на дві групи та запиши їх у таблиці. Поясніть свій вибір.

15. Закінчи речення: корова, кінь, курка, качка — це...

16. Назви одним словом: горобець, ластівка, зозуля — це...

17. За поданим зразком опиши білку.

ДОДАТОК В

ФІЗКУЛЬХВИЛИНКИ ДЛЯ УРОКІВ ПРИРОДОЗНАВСТВА

ДОДАТОК Г

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Заєць — рослиноїдна тварина. Улітку він їсть траву, а взимку — кору, гілки дерев і кущів. Завдяки своїй обережності і лякливості заєць рятується від своїх чисельних ворогів. Очі в зайця розміщені так, що може дивитись і вперед, і назад. Коли втікає — дивиться назад. Тому часом потрапляє в пазурі не того, від кого втікав. Ще одна особливість зайця: його тоненька, ніби папір, шкіра легко рветься, точніше відривається її верхній шар. Якщо хижак не вхопить зайця як слід, а тільки цапне зубами, то дістане шматок шерсті. Рана ж швидко загоїться.

2-3 рази на рік зайчиха в траві народжує 3-8 зайченят. Нагодувавши малят молоком, мати залишає їх, проте тримається неподалік. Почувши крик зайченяти, вона поспішає йому на допомогу. Будь-яка зайчиха, зустрівши чужих зайченят, нагодує їх. Зайченята ростуть дуже швидко Живуть зайці 7-8 років.

Вовк — це розумна, спритна, витривала, обережна і сильна тварина За одне нічне полювання вовк може пройти понад 100 км.

Прислів'я «голодний як вовк» відоме всім. Дійсно, коли дуже зголодніє, вовк може з'їсти відразу до 10 кг м'яса, але, як правило, з'їдає д< 2 кг їжі. Голодувати може кілька тижнів. Крім свіжого м'яса, поїдає па даль, плазунів, комах.

Живуть вовки парами. Своє житло (лігво) будують серед коріння дерев, у густих хащах недалеко від води. Один раз на рік у лігві вовчиця народжує 4-6 сліпих малят. Кілька тижнів мати не покидає лігва і годує вовченят молоком. Самостійне життя вовченята починають з 2 років.Живуть вовки до 15 років, але в умовах переслідування людиною такого віку досягають рідко.

Ведмідь здатний наздогнати коня, одним ударом зламати хребет лосю, оленю і проволокти тушу на велику відстань. Він спритний, може нечутно підкрадатися до жертви, швидко і довго бігти. Добре плаває, лазить по деревах.В Україні бурі ведмеді трапляються лише в Карпатах. їх налічується близько 1 тис.

Живиться різними кореневищами, зеленими частинами рослин, насінням, ягодами. З-під каміння, пеньків добуває комах, личинок, черв'яків, ящірок, жаб, мишей. Якщо корму не вистачає, особливо весною, ведмідь нападає на диких копитних і свійську худобу.

На зиму він споруджує барліг. З настанням морозів лягає у сплячку. У малосніжні зими, якщо є пожива, частина ведмедів блукає лісом, а в барліг залягає на 1-2 тижні під час найсильніших морозів. У барлогу серед зими ведмедиця народжує 1-2 малят. Вони маленькі (500 г), безпорадні. Майже півроку ведмедиця годує їх молоком. Ведмежата ходять із матір'ю до 2 років.