Курсовая работа: Страховий захист в сільському господарстві

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Економічна необхідність страхового захисту в сільському господарстві

1.1 Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції

1.2 Форми і види страхування майна сільськогосподарських підприємств

Розділ 2. Захист сільського господарства від наслідків страхових випадків

2.1 Основні показники діяльності ТОВ “АФ Україна”

2.2 Порядок укладання договору страхування

2.3 Визначення страхової суми при страхуванні сільськогосподарського майна

2.4 Оцінка збитків, визначення розміру страхового відшкодування

Розділ 3. Шляхи залучення сільгоспвиробника до страхування

3.1 Визначення і формування попиту на страхові послуги

3.2 Використання міжнародного досвіду з страхування сільськогосподарських підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Зростання ризику у всіх сферах людського життя та господарської діяльності обумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат шляхом проведення страхування.

Страхування дозволяє оптимізувати ресурси, що спрямовуються на організацію економічної безпеки фізичних та юридичних осіб. Завдяки страхуванню можна досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідкам стихії чи інших чинників, що перешкоджають діяльності. Особливо тим, хто вирощує сільськогосподарські культури, часто перешкоджають об’єктивні природні чинники, що надають змогу отримати прибуток тільки в певному обсязі. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Страхування грає значну роль в ринковій економіці, надає впевненість в розвитку бізнесу.

Українські підприємці часто взагалі не розуміють змісту страхування і не вбачають у ньому потреби. Окрім того, страхування врожаю - досить дороге задоволення, і часто підприємці просто не можуть собі дозволити виділити певну суму для добровільної підстраховки власного добробуту.

Тема страхування сільськогосподарського майна давно вже викликає жвавий інтерес у представників обласних центрів гідрометеорології, які взаємодіють зі страховими компаніями і сільськогосподарськими підприємствами в момент врегулювання страхових випадків по страхуванню сільськогосподарського майна.

Вчені і метеорологи, стурбовані проблемами адаптації різних сортів зернових культур до умов сучасного клімату, який змінюється і спричиняє підвищення чутливості рослин до патогенних і погодних факторів і, в результаті, впливає на врожайність. У цьому зв'язку також зростає актуальність страхування сільськогосподарських культур від несприятливих погодних факторів, тому що зростає ймовірність весняних заморозків, ураганів, коливання середньодобових температур.

Сьогодні залишається відкритої дискусія про необхідність розробки і впровадження в Україні ефективної системи страхування, успіх якої багато в чому залежить від часткового державного субсидіювання страхових витрат виробників. У цьому ключі вітчизняні учасники аграрного страхового ринку покладають надії на прийнятий Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України", що набрав сили з початку 2005 року і передбачає обов'язкове страхування агроризиків. Частково витрати господарств на страхування повинні компенсуватися з Фонду аграрних страхових субсидій. Селяни зможуть повернути до 50% страхових внесків (при тарифі до 5%). При настанні страхового випадку фонд також повинен буде відшкодовувати страхувальнику 50% від суми франшизи (за умови, що така складе не більше 30%). Формування ресурсів фонду повинне забезпечуватися, з одного боку, за рахунок обов'язкових відрахувань страхових компаній, що будуть перелічувати 2% від премій, отриманих по агрострахуванню. З іншого боку - частково підтримати фонд узялася держава: протягом місяця з дня вступу в силу закону з бюджету у фонд повинно бути перераховано 20 млн. грн. Крім того, у разі необхідності фонд зможе одержувати позики з держбюджету.

Так, до проекту бюджету закладені кошти на компенсації страхових платежів агрогосподарствам. Це може стати серйозним поштовхом для розвитку страхування сільгоспризиків. Якщо закон запрацює у повному обсязі, - прогнозують страховики, - ринок може розраховувати в наступному році приблизно на 300 млн. грн. страхових платежів з цього виду.

Метою даної роботи є аналіз послуг, що пропонуються на страховому ринку України виробникам сільськогосподарської продукції. Для того щоб досягти поставленої мети, в курсовій роботі були розглянуті найбільш важливі моменти і направлення державної підтримки аграріїв та безпосередньо страхових компаній.

Курсова робота розміщена на 48 листах друкованого тексту, містить 6 таблиць. При написанні використано 14 джерел.

1. ЕКОНОМІЧНА НЕОБХІДНІСТЬ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

1.1 Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції

Суспільне виробництво протягом усього історичного шляху розвитку стикається із суперечностями між природою і людиною, між окремиим об’єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій – ризиків. Характерною рисою ефективного відтворювального процесу на підприємстві є його ритмічність та безпека, що здійснюється не завжди. В результаті виникнення природних катаклізмів чи настання інших негативних надзвичайних подій (технологічних катастроф, аварій, пожеж, епідемій тощо) нормальний виробничий процес може бути порушений або зупинений. Це викликає матеріальні збитки, які можуть бути зменшені внаслідок прийняття різних превентивних заходів. Повністю чи частково запобігти шкоді від настання різних негативних подій для виробництва неможливо, виникає потреба у відшкодуванні спричиненого матеріального збитку, відновленні нормальних умов праці.

Страхування майна сільськогосподарських виробників спрямоване на створення умов для відшкодування, насамперед, надзвичайних витрат, що виникли в результаті настання руйнівних страхових випадків. Посилюється ризиковий характер виробництва внаслідок зростання техногенного навантаження на навколишнє середовище, загострюються суперечності між діяльністю людини і екологічним потенціалом, який все більше втрачає можливості природного відновлення.

Для того, щоб досягти успіхів у бізнесі, належить його постійно розширювати і вдосконалювати. Проте тим, хто вирощує сільськогосподарські культури, часто перешкоджають об’єктивні природні чинники, що надають змогу отримати прибуток тільки в певному обсязі. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Українські підприємці часто взагалі не розуміють змісту страхування і не вбачають у ньому потреби. Окрім того, страхування врожаю - досить дороге задоволення, і часто підприємці просто не можуть собі дозволити виділити певну суму для добровільної підстраховки власного добробуту.

Є інформація, що до проекту бюджету закладені кошти на компенсації страхових платежів агрогосподарствам. Це може стати серйозним поштовхом для розвитку страхування сільгоспризиків. Якщо закон запрацює у повному обсязі, - прогнозують страховики, - ринок може розраховувати в наступному році приблизно на 300 млн. грн. страхових платежів з цього виду.

Нині стає зрозуміло, що повноцінний розвиток фінансово-кредитних відносин неможливий без розбудови ринку страхових послуг в сільському господарстві. Адже страхування — це механізм, який дозволяє сільгоспвиробнику скористатися можливістю розділити свої ризики із страховою компанією та покращити доступ до кредитних ресурсів. Однак ринок страхування ризиків у сільському господарстві в Україні нині розвинутий слабо і працює не зовсім ефективно. Страхові послуги, пропоновані сільгоспвиробникам, для них неприйнятні, оскільки вони або надто дорогі, або за ними нереально одержати страхові виплати у разі настання страхового випадку. А страхові компанії поки що в цьому питанні назустріч своїм потенційним клієнтам ідуть дуже повільно.

Вимоги банкірів з цього приводу теж неоднозначні. Так 67% респондентів проведеного опитування вважають, що сільгоспвиробники мають страхуватися від усіх ризиків за схемою обов’язкового страхування. Разом з тим, вони ж вважають, що на Херсонщині сільгоспвиробникам недоцільно страхуватися від таких ризиків, як повінь, зсув і сель, а також підприємницького та податкового ризиків. 50% респондентів вважають, що сільгоспвиробники повинні страхуватися від таких ризиків, як пожежа, вимерзання, посухи, хвороби, знищення шкідниками, від протиправних дій третіх осіб та від ризику недоотримання прибутку.

Деякі вчені вважають, що обов’язкове страхування має певні переваги з точки зору функціонування страхової системи. Зокрема, всеохоплюючий характер обов’язкової системи дозволив би нівелювати ризики в межах території України, оскільки сільськогосподарські культури перебувають в різних кліматичних умовах. Однак ця перевага є водночас і недоліком з точки зору забезпечення прав суб’єктів господарювання в ринковій економіці. Оскільки існують регіони де виробництво не зазнає серйозних коливань і втрат через несприятливі кліматичні умови, то вимога до всіх господарств здійснювати страхування своєї виробничої діяльності означає примусовий перерозподіл коштів від одних господарств іншим, тобто є прихованим субсидіюванням одних підприємств іншими.

Розповсюдження страхування по території всієї України матиме свої переваги, але досягати цього потрібно не шляхом запровадження обов’язковості в страхуванні, а через створення привабливих умов страхування для сільськогосподарських виробників та розвитку конкуренції між страховими компаніями.

Взагалі, обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур, як спосіб організації державної підтримки не є ефективним, оскільки державні кошти використовуються не там де в цьому є реальна потреба та зацікавленість обох сторін страхового процесу, а за принципом масового охоплення виробників страхуванням. Як наслідок, коштів буде витрачено більше, а ефект від такого заходу буде меншим. Щодо стимулювання с/г виробників до страхування ризиків їхнього виробництва, то примусовий характер страхування матиме скоріше зворотній ефект: замість формування розуміння необхідності страхування, він сприятиме наростанню невдоволенню виробників, які сприйматимуть його як додатковий податок і обмеження їхнього права вибору.

Звичайно ж, страхування має бути добровільним. Повинна бути й підтримка у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва з боку держави.

Міжнародний досвід свідчить, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яку переважно надають у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною формою стабілізації доходів сільгоспвиробників, ніж державна фінансова допомога у вигляді субсидій, заліків, списань, відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій.

Розвиток страхування також може мати позитивні соціальні наслідки на селі. Адже коли сільгоспвиробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, то із впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. А це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення до міст та покращенню соціальної структури суспільства.

1.2 Форми й методи страхування майна сільськогосподарських підприємств

Існують дві основні форми страхування: обов’язкове і добровільне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №1000, страхування врожаю багаторічних насаджень і сільськогосподарських культур державних сільськогосподарських підприємств проводиться обов’язково. Для страхувальників – сільськогосподарських підприємств всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що передбачені чинним законодавством, страхування є добровільним.

На страхування приймають врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних сільськогосподарських підприємств, а врожай зернових культур і цукрових буряків - підприємств всіх форм власності.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових буряків сільськогосподарських підприємств всіх форм власності проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту iнтересiв сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є: страхувальники - державні сiльськогосподарськi підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень та сiльськогосподарськi підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур i цукрових буряків; страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку лiцензiю на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майновi iнтереси, що не суперечать законодавству i пов'язанi з неотриманням або недоотриманням врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, зернових культур i цукрових бурякiв - сiльськогосподарськими пiдприємствами усiх форм власностi.

До страхових ризикiв, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повiнь, сель, посуха, повне раптове знищення посiвiв карантинними шкiдниками.

Страховим випадком вважається заподiяння страхувальнику прямих збиткiв у результатi часткової або повної загибелi врожаю сiльськогосподарських культур, багаторiчних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових бурякiв унаслiдок прямої дiї страхових ризикiв.

Не пiдлягає обов'язковому страхуванню врожай:

- природних сiнокосiв i пасовищ;

- сiльськогосподарських культур, що посiянi на зелене добриво;

- сiльськогосподарських культур, що висiвалися понад три роки i жодного разу сiльськогосподарськi пiдприємства не одержали врожаю;

- пiдпокривних та безпокривних багаторiчних трав;

- посiвiв, та багаторiчних насаджень плодоносного вiку, якi не розмiщенi в зонi офiцiйного землевпорядкування.

Щодо видів страхування майна сільськогосподарських підприємств можна виділити страхування врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, страхування тварин, будівель та іншого майна.

Страхування сільськогосподарських тварин – це страхування великої рогатої худоби, коней віком від одного місяця до одного року, свиней віком до шести місяців, вівців, кіз, віслюків віком від одного року, бджолосімей, хутрових звірів (кролі, нутрії) з 45-денного віку, птиць у господарствах, що спеціалізуються на виробництві бройлерів у віці однин місяць.

На страхування беруться всі наявні в господарстві здорові тварини даного виду, що досягли страхового віку. Не приймаються хворі, виснажені тварини, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування, а також інфіковані тварини. При цьому всі тварини одного виду і вікової групи повинні бути застраховані на однакову страхову суму. Племінні тварини беруться на страхування лише за наявності племінного свідоцтва.

Страховими випадками є: загибель, знищення, або вимушений забій внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Нині в HACK "Оранта" діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження.

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи:

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. А також вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001 р.) істотно зменшувалися показники врожайності сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

2. ЗАХИСТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ВІД НАСЛІДКІВ СТАХОВИХ ВИПАДКІВ

2.1 Основні показники діяльності ТОВ “АФ Україна”

Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Україна”, що створене громадянами шляхом реорганізації КСП “Україна”, об’єднанням їхнього майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку і має повну господарську самостійність.

ТОВ “Агрофірма Україна” розташоване у південно-західній частині Мелітопольського району. Адміністративним центром господарства є село Новгородківка. Відстань до районного центру м. Мелітополя із залізничною станцією – 25 км, до автошляху Москва-Сімферополь – 20 км. По території господарства з заходу на схід йде асфальтована автомобільна дорога Одеса-Ростов.

Господарство розташоване у зоні сухого степу з недостатньою кількістю опадів та нерівномірним їх розподілом по періодам року, високими температурами влітку, низькою відносною вологістю повітря та частими сильними вітрами. Середньорічна кількість опадів складає 431 мм, максимальна їх кількість приходиться на травень. Влітку опади щорічно мають переважно зливовий характер та випадають вони нерівномірно, в зв’язку з чим червень-липень звичайно бувають засушливими. Тому дуже пагубне впливає зниження кількості опадів у період вегетації сільськогосподарських рослин на їх ріст та розвиток.

Сніговий покрив щорічно нестійкий, кількість днів зі сніговим покривом не перевищує 30 діб. В зимовий період дуже часто трапляються відлиги, що призводить до утворення льодової корки на місцях з пониженим ландшафтом, наявність якої негативно впливає на зимування озимих зернових та інших культурах.

Ґрунт господарства представлений темно-каштановим у комплексі з чорноземом південним.

Рельєф території ТОВ ”АФ Україна” представлений широко хвильовим корінним водорозділовим плато. Ґрунтові води на території господарства знаходяться дуже глибоко до 25 м. Характер їх в різних місцях плато неоднаковий. В одних місцях вода слабо мінералізована, питна і придатна для поливу, в інших значно засолена та непридатна для пиття та поливу. Основним джерелом зволоження ґрунту є природні атмосферні опади.

Предметом діяльності Товариства є :

- виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції, у т.ч. вирощування зернових і бобових культур, переробка їх на борошно; вирощування олійних культур і переробка їх на олію; вирощування овочів та фруктів; вирощування кормових культур і цукрового буряка;

- виробництво і реалізація продуктів тваринництва, у т.ч. вирощування ВРХ і свиней на м’ясо; вирощування молочної череди , реалізація молока і переробка на масло і кисломолочну продукцію;

- заготівля, переробка і реалізація сільгоспсировини;

- створення і реалізація лізингових послуг;

- постачання населенню району продуктів харчування тощо.

Товариство є юридичною особою, має право від свого імені укладати договори, одержувати майнові й особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді. Товариство має самостійний баланс, круглу печатку зі своїм найменуванням, фірмовий знак, фірмові бланки, штампи, розрахунковий і інші рахунки в банках. Товариство “Агрофірма Україна “ здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про господарські товариства”, чинним законодавством України, установчим договором і Статутом.

Прибуток є загальним показником фінансових результатів діяльності Товариства. Увесь прибуток, отриманий Товариством у результаті його господарської діяльності за рік, є власністю учасників і після сплати податків та інших платежів, створення фондів Товариства, підлягає розподілу між учасниками пропорційно їхнім часткам у Статутному фонді. Товариство має резервний фонд, що формується за рахунок щорічних відрахувань, у розмірі 25% Статутного фонду. Майно Товариства складають основні й оборотні засоби, вартість яких відбивається на самостійному балансі Товариства.

Зробимо аналіз показників господарської діяльності ТОВ “АФ Україна” на основі таблиці 2.1. За три звітних роки площа сільськогосподарських угідь в господарстві не змінилась, кількість робітників не на багато, але зменшилась – на 8,2%. Показник доходу від реалізації товарів, робіт та послуг зменшився на 7,6% за рахунок зменшення собівартості реалізованої продукції на 16,3%. ТОВ “АФ Україна” отримало у 2005 році валовий прибуток на відміну від попередніх років, тому сума чистого прибутку помітно збільшилась на 78,6%. Забезпеченість господарства основними фондами і їх рівень характеризуються такими показниками, як фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. Показник вартості основних виробничих фондів в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь має тенденцію до зменшення – зниження на 26,4%, показник вартості основних виробничих фондів з розрахунку на одного середньорічного працівника також зменшився на 21,8%. Це відбулося за рахунок значного зниження середньорічної вартості основних фондів на 28,2%. Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризуються фондовіддачею та фондомісткістю продукції. Відповідно перший показник зріс на 147,4%, а другий впав на 32,3%, що говорить про те, що основні фонди використовуються ефективно.

На відміну від основних оборотні фонди – це матеріально-речові цінності, які беруть участь у виробництві тільки протягом одного виробничого циклу і свою вартість повністю переносять на собівартість виробленої продукції. Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання оборотних фондів є коефіцієнт оборотності та тривалість одного обороту в днях. Коефіцієнт оборотності – відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості оборотних засобів – має тенденцію до зниження (зменшився на 28,2%). Тому показник тривалості обороту набагато збільшився – на 39,2%, який означає, що господарству потрібно більше часу для того, щоб готова продукція, сировина та допоміжні матеріали зробили оборот. У зв’язку з тим, що у 2005 році ТОВ “АФ Україна” отримала набагато більший чистий прибуток по відношенню до майбутніх періодів, норма прибутку тому і склала відповідно 5,5%, що призвело до значного збільшення цього показника – на 146,6%. І показник рівня рентабельності, який розрахували відношенням валового прибутку до собівартості реалізованої продукції, має тенденцію до збільшення (зростання на 97,6%), тому що господарство за звітні періоди отримувало чисті прибутки.

Основою достовірної і об’єктивної інформації про стан ТОВ”АФ Україна” є оцінка його фінансового становища. Фінансове становище залежить від раціональності розміщення коштів в основних і оборотних засобах, що забезпечують безперебійний хід його виробничої і постачальницько-збутової діяльності, підтримку запасів нормованих оборотних засобів на належному рівні, своєчасність розрахунків по зобов’язаннях із постачальниками, робітниками та службовцями, фінансовими органами, кредиторами, банками тощо. Оцінка фінансового становища господарства являє собою дослідження особливостей роботи, його фінансової стійкості і платоспроможності, ефективності діяльності і економічного потенціалу. При цьому виявляються причини відхилень від нормативів і планів, розкриваються невикористані резерви. Метою оцінки фінансового становища підприємства є встановлення його можливості продовжувати свою господарську діяльність, подальшого розвитку, забезпечення прибутковості і збільшення виробничого потенціалу та прийняття відповідних рішень.

Табл. 2.1 Показники господарської діяльності підприємства з 2003 по 2005рр.

Оцінка фінансового становища господарства робиться на основі даних Балансу (Ф1). Дані пасиву балансу дозволяють визначити, які зміни сталися в структурі власного та позичкового капіталу, скільки залучено до обороту довгострокових та короткострокових позичкових засобів. Власний капітал потрібен для самофінансування господарства, він – основа їх самостійності та незалежності. Чим вища його частка в загальній сумі капіталу та менша частка позикових коштів, тим менше ризик втрати, збитків.

Актив балансу містить дані про вклади капіталу в конкретне майно та матеріальні цінності, про витрати господарства на виробництво та реалізацію продукції та про залишки вільних коштів. Збільшення грошей на рахунку банку, тобто наявність великих залишків коштів є результатом неправильного використання оборотного капіталу – їх треба швидко спрямовувати в обіг з метою отримання прибутку. Якщо на підприємстві менші за обсягом, але більш рухомі запаси, це означає, що менша сума наявних фінансових ресурсів знаходиться в запасах. Накопичення великих запасів свідчить про зниження активності підприємства.

Табл. 2.2 Фінансовий стан підприємства за 2005 рік

За допомогою системи показників, що детально враховують особливості і всебічно характеризують господарське становище підприємства, зробимо оцінку його фінансового стану. Розглянемо показники фінансової стійкості та показники оцінки платоспроможності підприємства в таблиці 2.2. Коефіцієнт автономії характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим більший є цей показник (0,81 в ТОВ “АФ Україна”, збільшення відбулося на 3,8%), тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Зменшення показника фінансової стійкості на 22% свідчить про зниження залежності господарства від кредиторів, тобто про підвищення його фінансової стійкості. Критерій банкрутства, тобто коефіцієнт забезпечення власними коштами дорівнює в середньому за досліджуваний період 0,6, який означає, що ТОВ “АФ Україна” на 60% є фінансово стійким, помітна тенденція зростання на 12,5%. Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто є вкладеною в оборотні кошти. Високе значення цього коефіцієнта (середнє у ТОВ “АФ Україна” 0,35) та його зростання на 15,6% позитивно характеризує фінансовий стан підприємства. Далі розглянемо показники платоспроможності. Найбільш жорсткий критерій ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина короткострокових зобов’язань може бути за необхідністю погашена негайно. У ТОВ ”АФ Україна“ цей показник надто низький. Зменшення показника швидкої ліквідності на 18,2% також негативно характеризує фінансовий стан підприємства. Але позитивну тенденцію показує коефіцієнт загальної ліквідності або покриття, він більший за нормативне значення в господарстві та зріс на 19,3%.

Щодо фінансової стійкості, то фінансово стійким можна вважати підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредитної заборгованості, своєчасно розраховуватися зі своїми зобов’язаннями. Як ми бачимо з таблиці 2.2, усі показники фінансової стійкості (коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт фінансової стабільності) досить низькі і на протязі досліджуваного періоду мають тенденцію до зниження. Тобто, можна зробити висновок, що ТОВ „АФ Україна” знаходиться у кризовому фінансовому стані.

Отже проаналізувавши діяльність підприємства за останні 3 роки ми бачимо що воно знаходиться у кризовому стані, проте навіть не робились спроби уникнути деяких ризиків, таких як посухи, зниження врожаю шкідниками та інші шляхом впровадження страхування.

Керівництво підприємства зверталась до послуг страхових компаній лише під час оформлення кредиту, що свідчить про відсутність інформованості а також впевненості і довіри до страхових компаній.

Також одним із факторів що вплинув на відмову від страхування,як засобу запобігання ризикам, відсутність у Мелітопольському районі страхових компаній, що пропонують страхові послуги у аграрному секторі.

2.2 Порядок укладання договору страхування

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника, до якої додається довідка (витяг) з плану економічного і соціального розвитку господарства (бізнес-плану) та інших бухгалтерських документів, що підтверджують планові і фактичні затрати, а також витрати наступних періодів на вирощування тієї чи іншої культури на визначеній площі посіву, яка забезпечується страховим захистом. Або на підставі витрат, проведених господарством у минулому році в розрахунку на 1 га, помножених на загальну площу сівби культури під урожай року, на який укладається договір (у випадку незатвердженого бізнес-плану).

Договір страхування містить: назву та адресу страховика і страхувальника; зазначення об’єктів (назва сільгоспкультури, групи культур) страхування; розмір страхової суми; розмір тарифної ставки; суму безумовної франшизи у гривнях або відсотках; суму страхових платежів і строки їх сплати; термін та місце дії договору, порядок внесення до нього змін та його припинення; права і обов’язки сторін і їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін: порядок вирішення спорів; підписи сторін.

В усіх випадках договори укладаються лише після ретельної перевірки страховиком стану посівів, розвитку рослин, дотримання страхувальником агротехнічних вимог щодо вирощування визначеної культури, про що складається первинний акт огляду довільної форми.

Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий розрахунок страховика страхових платежів у повному обсязі обчисленої суми за договором, або не менше, ніж 50% її розміру. Строк сплати першої частини страхового платежу встановлюється за згодою сторін, але не пізніше 10 днів від дня підписання договору. Решта страхових платежів може сплачуватись у два строки за згодою сторін, але не пізніше трьох місяців після початку дії договору.

При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи та виплат страхового відшкодування, які були здійснені за цим договором.

У разі припинення діяльності страхувальника в зв’язку з його ліквідацією, дія договору припиняється в день, встановлений для ліквідації, а при реорганізації (злитті, поділі або відокремленні) – через 15 днів від дня реорганізації, але в усіх випадках – не пізніше строку закінчення дії договору. При цьому страхові платежі не повертаються.

За заявою страхувальника при страхуванні тварин страхова сума за основним договором може бути збільшена шляхом укладання додаткового договору на термін, що залишився до кінця дії основного договору. Додатковий договір страхування укладається за умови обов’язкового огляду тварини. За додатковим договором страхові платежі вносяться у обсязі 1/12 частини суми річного платежу за кожний місяць, що залишається до кінця дії основного договору. При цьому страховий платіж за неповний місяць сплачується як за повний. Якщо тварина загинула до початку дії договору страхування, то договір вважається таки, що не відбувся, а одержані страхові платежі повертаються страхувальнику.

Відповідальність страховика за первинним, додатковим і несвоєчасно поновленим договорами настає:

- у разі викрадення, загибелі тварини від стихійного лиха, нещасного випадку або неправомірних дій третіх осіб;

- у разі загибелі тварини від хвороби чи внаслідок патологічних родів – по закінченні 10 днів після дня початку дії договору страхування;

- у разі вимушеного забою – за умовами перших двох пунктів. Настає відповідальність страховика і в частині страхування додаткових витрат страхувальника.

2.3 Визначення страхової суми при страхуванні сільськогос подарського майна

Залежно від зони та умов, у яких вирощується культура, страхова сума визначається з обов’язковим урахуванням впливу кліматичних та інших чинників (агротехнічних умов щодо вирощування), які також безпосередньо впливають на стан посівів у різних фазах розвитку рослин та формування врожаю. Розмір страхової суми в такому разі встановлюється в межах певної частки від загальної вартості визначених затрат. Можливе обмеження її за рахунок безумовної франшизи до 20%.

Сума страхових платежів обчислюється виходячи з тарифної ставки в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Тарифні ставки в добровільному страхуванні сільськогосподарських культур,(%)

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмiрi вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю багаторiчних насаджень визначається у встановленому порядку, з урахуванням площi, зайнятої пiд насадження у тому ж роцi, що й збирання врожаю. За умови чiткої перiодичностi плодоношення багаторiчних насаджень середня врожайнiсть визначається за показниками п'яти рокiв, у яких плодоношення насаджень вiдповiдає роковi страхування.

У разi коли страхувальник протягом п'яти рокiв вирощує культуру менше нiж три роки, у розрахунок вартостi врожаю береться планова врожайнiсть на поточний рiк, але не вище нiж середня врожайнiсть у районi за останнiй рiк.

Розмiр страхового платежу, який пiдлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та вiдсоток страхового покриття. У разi безперервного страхування врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень та неотримання страхового вiдшкодування протягом двох рокiв страхувальник має право на зменшення розмiру страхового тарифу до 10 вiдсоткiв.

За обов’язковим страхуванням страхове покриття, тобто частка збитку, яку відшкодовує страхувальник, становить 70 %.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70 % вартості врожаю (50 % - у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Безперечно, така велика й фактично примусова франшиза не виправдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви.

Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору, їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щойно інших активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об'єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

2.4 Оцінка збитків, порядок обчислення та сплати страхового відшкодування

При складанні акта за повну або часткову загибель посівів сільськогосподарських культур особливу увагу приділяють встановленню дійсної причини загибелі посівів.

В разі, коли загибель посівів виникла від причин, за які відповідальності страховик не несе, складається акт довільної форми ,в якому зазначається фактична причина загибелі культури, розмір площі її посіву та загибелі, місце знаходження (номер поля, бригада тощо).

При повній загибелі сільгосп культур на всій площі посіву або на її частині, внаслідок страхових подій, що передбачені договором страхування, розмір збитку визначається по кожній культурі окремо, на основі відповідно складеного акта та наявності необхідних документів.

Розмір збитку обчислюється за ціною одного центнера продукції ,яка склалася за минулий рік та з фактичною площею, з якої буде зібраний врожай.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень, що виникла внаслiдок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення рiзницi мiж врожайнiстю з гектара, визначеною в договорi страхування з урахуванням розмiру страхового покриття, та фактичною врожайнiстю з гектара в поточному роцi на площу посiву (насаджень) та цiну, визначену в договорi страхування, але не вищу нiж на момент виплати страхового вiдшкодування.

У разi загибелi сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень з наступним їх пересiвом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується вартiсть фактично одержаного врожаю, яка обчислюється за цiнами пiдприємства (реалiзацiя, фактична собiвартiсть за минулий рiк, планова на поточний рiк, але не вище нiж фактична у районi за минулий рiк), визначеними у договорi обов'язкового страхування, i фактична вартiсть врожаю зазначених культур i насаджень, якими проводився пересiв (пересаджування), обчислена за цiнами поточного року.

Розмiр загального збитку в разi загибелi або пошкодження врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень внаслiдок настання страхового випадку визначається пiсля оприбуткування врожаю виходячи з вартостi неотриманого чи недоотриманого врожаю.

Прямий збиток, що вiдшкодовується страховиком, визначається у вiдсотках розмiру загального збитку, який зафiксований у вiдповiдних актах обстеження пiсля настання кожного страхового випадку. Страхове вiдшкодування не може перевищувати розмiру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Якщо виявлено, що фактична площа посіву сільськогосподарських культур більша ніж передбачена в договорі, то сума страхового відшкодування буде обчислюватися пропорційно відношенню цих площ.

У разі сплати страхувальником чергового страхового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязi прямий збиток вiдшкодовується пропорцiйно сумi сплачених страхових платежiв.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом десяти робочих днів з моменту прийняття рішення про його виплату.

Страхові премії обчислюються по кожній культурі (або групі культур) шляхом множення вартості урожаю з всієї площі посіву на тарифну ставку. Ставки диференційовані по культурам і регіонам. Вони можуть сплачуватися одноразово в розмірі річної премії або в розстрочку, причому останній внесок повинен бути сплачений не пізніше календарного терміну установленого договору.

При настанні страхового випадку страхувальник у письмовій формі сповіщає страховика, перераховує йому назви загиблих і ушкоджених сільськогосподарських культур, час і вид стихійного лиха, його тривалість, інтенсивність, форму ушкодження по кожній культурі, фазу розвитку рослини на момент стихійного лиха, розмір площі ушкодження, а також площу, намічену для пересівання. Страховик перевіряє ці повідомлення за матеріалами гідро-метео-служби, встановлює причини і обставини страхового випадку шляхом огляду його на місті події і складає акт встановленої форми.

При страхуванні сільськогосподарських тварин, відшкодовується збиток внаслідок загибелі, падежу, змушеного забою, знищення застрахованого дорослого поголів’я тварин, які наступили в результаті хвороб, нещасних випадків, стихійних лих.

Страховик відшкодовує тільки прямий збиток, але не відшкодовує втрати продукції, що не є прямим збитком.

При загибелі тварин визначений збиток дорівнює балансовій вартості загиблих тварин. Якщо у господарстві не ведеться балансова вартість індивідуально, вона визначається як середня по всім тваринам даного виду.

Збиток при загибелі робочих коней визначається за відрахуванням амортизації.

При змушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней збиток визначається в розмірі різниці між їхньою балансовою вартістю і сумою отриманою від реалізації придатного в їжу м’яса. Вартість цього м’яса встановлюється державою.

При падежу або змушеному забої хутрових звірів, збиток визначається з урахуванням зміни вартості шкурок в результаті інфекційних захворювань, стихійних лих або пожежі. Ціна реалізації шкурки встановлюється відповідними заготівельними організаціями. При забої кроликів збиток визначається з урахуванням ціни шкурок і мяса.

Страхова сума встановлюється страхувальником, але не більше дійсної вартості тварини виходячи з ринкової ціни або по балансовій вартості.

Договір страхування тварин складається на термін не більше одного року. За період дії договору, по тваринам, які вибули, страхові внески не відшкодовуються.

Страховик після одержання заяви про страховий випадок зобов’язаний протягом трьох днів скласти страховий акт, що є підставою для виплати відшкодування у розмірі збитку, але не вище страхової суми. Якщо дійсна вартість тварини на день страхового випадку перевищує страхову суму, то розмір відшкодування скорочується пропорційно до дійсної вартості тварини.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового вiдшкодування у разi:

- навмисних дiй страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дiї, пов'язанi з виконанням ним громадянського чи службового обов'язку, в станi необхiдної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честi, гiдностi та дiлової репутацiї. Квалiфiкацiя дiй страхувальника, на користь якого укладено договiр обов'язкового страхування, встановлюється вiдповiдно до законодавства;

- подання страхувальником свiдомо неправдивих вiдомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

- отримання страхувальником повного вiдшкодування збиткiв за майновим страхуванням вiд особи, винної у їх заподiяннi;

- порушення страхувальником агротехнiчних вимог до вирощування сiльськогосподарської культури та правил протипожежної безпеки;

- iнших випадкiв, передбачених законодавством. Вiдмова страховика у виплатi страхового вiдшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

Із суми страхового відшкодування утримуються безумовна франшиза, черговий платіж, а також зайво виплачене страхове відшкодування. Після виплати страхового відшкодування до страховикаа переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, з вини якої був заподіяний збиток.

Спори щодо дотримання сторонами умов договору страхування розглядаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Розглянемо на прикладі розрахунок збитків при пошкодженні посівів озимої пшениці. При розрахунку збитку і страхового відшкодування НАСК «Оранта» використовує наступний алгоритм:

1. Визначається фактична середня врожайність пшениці в розрахунку на 1 га засіяної площі.

2. Кількісна втрата врожаю пшениці з 1 га

3. Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га

4. Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі

5. Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі загиблих і пошкоджених посівів озимої пшениці

6. Сума чистих втрат у розрахунку на 1 га.

7. Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці.

8. Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові.

Чинний порядок розрахунку суми збитку має певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що збитки визначаються без врахування витрат господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов господарствам часто буває невигідно або страхувати, або використовувати в поточному році площу, на якій загинули сільськогосподарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхувальникові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими чи пошкодженими посівами.

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин.

У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встановилися на момент укладення договору страхування.

Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.

3. ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ СІЛЬГОСПВИРОБНИКА ДО СТРАХУВАННЯ

3.1 Визначення й формування попиту на страхові послуги

Регулятором страхової діяльності виступає ринок страхових послуг, проблема формування якого актуальна та важлива для розвитку сільського господарства.

Перед тим, як обрати певну страхову компанію, страхувальник оцінює властивості та якість страхових продуктів, обирає ті, що найбільшою мірою задовольняють його потреби, тобто це об’єкти страхування; ризики, що страхуються (страхове покриття); ціна страхового продукту; додаткові послуги, надані страховиком (крім відшкодування збитків) – юридичне обслуговування, ремонт постраждалого майна; якість і повнота обслуговування на стадії проходження страхового договору. З іншого боку, страховик – страхова компанія – сприяє просуванню своїх страхових продуктів на ринок різними способами, насамперед це інформування потенційних споживачів про страхові послуги і їх позитивні якості, переконання в необхідності придбання страхового покриття.

Розглянуті в другому розділі умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу "страхування від усіх бід". Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

Якщо говорити безпосередньо про страхування ризиків у сільському господарстві у Мелітопольському районі, то нажаль цей вид страхування не є розвинутим. Мелітопольське відділення НАСК «Оранта» лише розробляє механізм і готує спеціалістів для цього специфічного виду страхування.

Мелітопольські страховики зазначають, що у фермерів відсутнє розуміння необхідності захисту свого врожаю і майна саме через страхування, і звертаються вони до страхової компанії лише під час оформлення кредитів. До того ж для запровадження цієї послуги необхідно мати спеціалістів саме аграрного профілю, тому що дуже важливо вміти оцініти стан як посівів так і худоби.

СК «Еталон» пропонує страховий захист урожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державним сільськогосподарським підприємствам, а також страхування урожаю зернових культур та цукрових буряків на випадок неотримання (недоотримання) врожаю внаслідок стихійних лих — сільгосппідприємствам усіх форм власності.

Представники цієї компанії наголошують, що їх клієнти:

1. Уникають значних фінансових збитків, пов’язаних із загибеллю або пошкодженням урожаю.

2. Підвищують платоспроможність та покращують фінансовий стан підприємства.

3. Мінімізують ризики невиконання своїх обов’язків перед контрагентами внаслідок форс-мажорних обставин.

4. Виконують вимоги законодавства, що потребує обов’язкового страхування врожаю державними сільськогосподарськими підприємствами, а також врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності.

Отже, можна зробити висновок, що ринок страхових послуг в сільському господарстві всеж таки певним чином розвинуті в ньому є об’єктивна необхідність. Так свідчать статистичні данні. Адже незабаром цей вид страхування буде охоплений всією країною, звертаючи увагу на темпи росту популярності, які він набирає.

3.2 Використання міжнародного досвіду з страхування сільського господарства

В усьому світі сільське господарство завжди було і залишається дотаційним. І майже в усіх країнах системи страхування і фінансування побудовані виключно на державній підтримці сільськогосподарських виробників.

Наприклад, розглянемо систему страхування у Канаді. Програма страхування врожаю від усіх ризиків, була започаткована в провінції Альберта і досі залишається найбільш універсальною. Передбачається страхування від ризиків пов’язаних із несприятливими погодними умовами. Договір містить безліч культур та перелік ризиків, від яких ці культури застраховано.

Страхові внески розраховуються за формулою:

P=C * A * F (1.1)

Де С – грошова оцінка застрахованого врожаю;

А - індивідуальний коефіцієнт коригування, що показує відношення страхових виплат,до страхових внесків даної ферми в попередні періоди;

F – страховий тариф

Грошову оцінку застрахованого врожаю отримують множенням фізичного обсягу застрахованого врожаю на ціну продукції.

Ціни на продукцію встановлює Канадська зернова комісія.

Фермер отримує державну субсидію на сплату страхового внеску в залежності від обраного ним рівня страхового покриття. Якщо покриття обрано на рівні 50%, то уряд сплачує 80% страхового внеску. При рівні покриття більшому за 50% страховий внесок сплачується рівними частинами урядом і фермером.

Відшкодування відбувається втому випадку, якщо отриманий урожай є меншим за застрахований.

Взагалі розроблено безліч програм і страхування від прямого граду (у місцевостях, де град дуже велика загроза. Страхові відшкодування здійснюються наступного дня після настання страхового випадку, страхувати можна як все поле, такі окрему його частину), і програма відшкодування за незасіяну площу з приводу пересіву культур, а також за площу вкриту снігом, і програма відшкодування шкоди заподіяної дикими тваринами.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу.

Азербайджан визначив статтю витрат на страхування ризиків у сільському господарстві. У проекті закону "Про державний бюджет Азербайджану на 2005 рік" уперше передбачена стаття витрат на суму $132 тис. на страхування ризиків у сільському господарстві країни.

Для виділення коштів Державна страхова компанія повинна буде представляти в Міністерство фінансів Азербайджану спеціальну форму, на підставі якої кошти будуть перераховуватись з казначейства на її рахунок для передачі фермеру, що застрахував свої ризики.

Зазначена стаття витрат включена в державний бюджет відповідно до затвердженого Кабінетом міністрів у березні 2004 року правилами страхування сільськогосподарських ризиків за рахунок бюджетних коштів. Згідно з цими правилами, за рахунок бюджетних асигнувань планується часткове страхування ризиків сільськогосподарських виробників, що займаються вирощуванням пшениці. Кошти на страхування з держбюджету можуть виділятися тільки в період посіву пшениці. За рахунок коштів держбюджету будуть покриватися 25% страхового поліса, а інші 75% - виплачуються самими фермерами.

Згідно цих же правил, страхова сума виплачується фермерам при пожежах, повенях, селях, граді та заморозках. При цьому фермер повинен мати посіви пшениці на площі не менше 10 гектарів, а також документи, що підтверджують право на користування землею.

Міністерство сільського господарства, рибальства і продовольства Іспанії збільшить у 2005 році суму, що направляється на субсидії по страхуванню сільськогосподарських ризиків. На це в цілому іспанські селяни одержать у 224 млн. євро, що на 7% більше, ніж торік.

Сума в 224 млн. євро була затверджена в результаті переговорів між Державною страховою аграрною компанією, аграрними профспілками, представниками місцевої влади та приватними страховими компаніями. Відповідно до затвердженого плану страхування сільськогосподарських ризиків на 2005 рік, іспанські селяни одержать доступ до більш розширеного списку страхових полісів, ніж це було раніше.

Отже існує великий досвід страхування та фінансування фермерів варто лише ретельно проаналізувати та запровадити найбільш адекватні для українських виробників сільгосп продукції схеми.

З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

З метою забезпечення майнового захисту сільськогосподарських товаровиробників від негативного впливу стихійних явищ страхові компанії України, які займаються обов'язковими видами страхування в сільському господарстві, створюють сільськогосподарський страховий резерв. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування.

Сільськогосподарський страховий резерв акумулюється у Аграрному фонді і використовується для:

а) надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування страхових резервів товариствами взаємного страхування в сільській місцевості;

б) надання фінансової допомоги на зворотній основі сільськогосподарським підприємствам, які постраждали від негативного впливу стихійних явищ;

в) проведення протиепізоотичних та карантинних заходів;

г) проведення інформаційно-консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників.

Порядок використання коштів сільськогосподарського страхового резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарські товаровиробники можуть створювати товариства взаємного страхування та використовувати для формування страхових резервів таких товариств страхові платежі за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів.

Мінагрополітики спільно з ЛСОУ з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 р. № 325 розробило Рекомендації щодо розширення страхування врожаю сільськгоспкультур та порядку використання коштів Державного бюджету.

Рекомендації Міністерства аграрної політики та Ліги страхових організацій щодо розширення страхування врожаю сільськогосподарських культур та порядку використання коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку:

1. Створити постійно діючу спільну робочу групу з розробки пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази стосовно страхування сільськогосподарських ризиків, виявлення проблем при мінімізації ризиків в аграрному секторі економіки та при використанні коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку. До робочої групи доцільно включити фахівців Управління, представників Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Асоціації фермерів та землевласників України, Ліги страхових організацій України, громадських організацій, науковців тощо.

2. Висвітлювати тему страхування сільськогосподарських ризиків у засобах масової інформації.

3. Довести зміст та вимоги постанови Кабінету Міністрів України до сільськогосподарських товаровиробників через місцеву пресу, а також використовувати можливості страхових компаній.

4. Довести до відома та проводити широку роз'яснювальну роботу щодо вимог передбачених у підпункті 10.1.1. статті 10 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року №І877-ІУ. Неухильно виконувати вимоги зазначеної норми щодо зобов'язання осіб попередньо застрахувати ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції за правилами комплексного або індексного страхування, якщо така особа:

а) продає на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція;

б) отримує бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни;

в) отримує банківський кредит (позику) на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом (позикою) частково або повністю здешевлюються (відшкодовуються) за рахунок бюджету;

г) отримує бюджетний кредит (позику) або банківський кредит (позику) під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів.

5. Відсутність договорів страхування за правилами комплексного або індексного страхування чи невідповідність таких договорів типовим умовам такого страхування є підставою для відмови видачі фінансової підтримки за державними бюджетними програмами які зазначені у підпунктах «а» - «г» пункту 4 цих рекомендацій.

6. Якщо страхується не вся сільськогосподарська продукція, а лише її частина, то у цьому випадку розмір посівних площ, які підлягають страхуванню складає:

а) у випадку, якщо посіви сільськогосподарських культур є об'єктом застави по залученим кредитам, то страхуванню підлягають посіви цих культур у повному обсязі;

б) у випадку, якщо посіви сільськогосподарських культур не являються об'єктом застави по залученим кредитам, то страхуванню підлягають посіви цих культур у обсязі не менше ніж 25% від загальної площі цієї культури у господарстві.

7. Компенсація надається після фактичної оплати внесків при комплексному та індексному страхуванні сільськогосподарської продукції.

Комплексним вважається страхування усіх з нижче перерахованих ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини внаслідок: заморозку, ожеледі, вимерзання; граду (або удару блискавки); землетрусу; лавини; земельного зсуву; земельного або земельно-водного селю; пожежі, крім лісових пожеж; бурі; урагану, бурану; зливи, поводі, паводку; посухи чи зневоднення на землях, які підлягають примусовому орошеною або заводненню; епітофітотійного розвитку хвороб, розмноження шкідників рослин, притаманних Україні, а також хвороб, які стали наслідком настання будь-якого з вище означених ризиків; протиправних дій осіб, що виражають у крадіжках, хуліганських діях стосовно рослинних насаджень, зруйнуванні покриттів (несучих конструкцій) теплиць, парників, оранжерей.

Об'єктом комплексного страхування є будь-який з таких об'єктів (їх комбінація):

а) сума витрат, понесених у зв'язку з виробництвом окремого виду сільськогосподарської продукції;

б) очікувана вартість сільськогосподарської продукції, що виробляється.

Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої сільськогосподарської культури у відношенні до усереднених натуральних показників її врожайності на визначеній території за попередні п’ять маркетингових періодів.

Для цілей розрахунку розміру страхової виплати за індексним страхуванням використовується спотова ціна метричної одиниці застрахованої сільськогосподарської продукції, діюча на організованому аграрному ринку на момент виникнення страхового випадку.

Мінімальна закупівельна ціна окремого об'єкта державного цінового регулювання встановлюється виходячи із середньостатистичних показників цін продажу такого об’єкта протягом попередніх п'яти маркетингових періодів (у співставних цінах) з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін, на який припадає період державного цінового регулювання, за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України.

8. Надавати допомогу сільгоспвиробникам при укладанні договорів страхування (до їх підпису).

9. Здійснювати перевірку укладених договорів страхування врожаю на предмет запобігання фіктивному страхуванню та шахрайству. Основними критеріями перевірки мають бути:

- відповідність ключових умов договору рекомендованим Типовим умовам комплексного та індексного страхування сільськогосподарських культур зразки яких додаються);

- дотримання вимог підпункту 11.4.2.пункту 11.4 статті 11 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року №1877-ІУ. За умови, якщо будь-яка з цих вимог договором страхування порушена то, за такими договорами страхові субсидії не надаються;

- після набуття чинності договору за умовами комплексного та індексного страхування внесення будь-яких змін та доповнень до нього (додаткова угода), за згодою лише страховика та страхувальника не дозволяється. У разі установлення внесених змін та доповнень у договори, то за наявністю таких обставин надання страхової субсидії не провадиться, а раніше отримана сума субсидії повертається сільгосптовари виробником на рахунок фінансової структури, яка надавала такі субсидії;

- після отримання субсидій розірвання Договору страхування не припускається;

- укладання договорів страхування повинно проводитися по роботам: навесні - до 1.06, по роботам восени - до 1.12.

- розумне співвідношення кількості страхових ризиків та вартості страхування; всі договори за правилами комплексного страхування що містять тариф нижче 3,5 %, а за правилами індексного страхування - 2,5 %, та франшизу більше 50% брати під особливий контроль;

- особливу увагу слід звертати на методику розрахунку суми відшкодування та розділ щодо відмови у виплаті страхового відшкодування;

- перевіряти дійсну наявність у господарстві страхувальника посівів, що були застраховані (за відповідними статистичними формами).

10. Договори, що містять тариф вище 5% страхувальник може подавати на розгляд щодо отримання субсидій з метою здешевлення вартості фактично сплачених страхових премій, проте відшкодування здійснюється лише в межах тарифу 5% (наприклад, якщо тариф, за укладеним договором страхування, складає 7%, то відшкодування складатиме 2,5 % від вартості застрахованого ризику).

Заборонено приймати документи страхувальників на відшкодування понад бюджетні призначення доведені Мінагрополітики, та встановлені відповідно до Державного бюджету на 2005 рік.

11. Не ставити заперечень страхувальнику щодо вибору страховика. Але звертати увагу на страховика, що виступає стороною договору страхування, за такими критеріями:

-чи оперувала раніше така страхова компанія у відповідному регіоні (області);

-чи мала дана компанія попередній досвід у страхуванні сільськогосподарських ризиків, зокрема чи має компанія досвідчених фахівців зі страхування сільгоспризиків, які здібні самостійно визначити фактичну вартість об'єкту страхування, розмір нанесеної шкоди та прямого збитку;

-за якими координатами страховика має звертатись сільськогосподарське підприємство у разі настання страхового випадку (чи зможе страховик забезпечити оперативний огляд та оцінку збитку на полі);

-чи проведена відповідна робота страховиком щодо організації перестрахування сільськогосподарських ризиків, особливо при умові коли страхова сума по одному страхувальнику перевищує 500 тис. гривень.

12. Організувати розширені наради - семінари з метою навчання працівників управління та районних адміністрацій, а також сільгоспвиробників питанням страхування сільгоспризиків. До проведення семінарів залучати відповідних фахівців страхових компаній, освітніх та міжнародних проектів, громадських організацій, що оперують в даній галузі. Запровадити проведення таких семінарів на постійній основі.

13. Налагодити співробітництво зі службою захисту рослин, карантинною службою, міністерством надзвичайних ситуацій, дослідними станціями як потенційними експертами у підтвердженні настання та оцінці розміру збитку за страховими випадками.

14. За підсумками звітного періоду зібрати статистичні дані щодо укладання договорів страхування сільськогосподарських ризиків, настання страхових випадків та виплати страхового відшкодування. Накопичувати таку статистику за тривалий період та подавати звітність до Мінагрополітики.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши стан захисту майна сільського господарства від наслідків страхових випадків на ринку України можна зробити наступні висновки:

Страхування — це механізм, який дозволяє сільгоспвиробнику скористатися можливістю розділити свої ризики із страховою компанією та покращити доступ до кредитних ресурсів. Однак ринок страхування у сільському господарстві в Україні нині розвинутий слабо і працює не зовсім ефективно.

Страхування майна сільськогосподарських виробників спрямоване на створення умов для відшкодування, насамперед, надзвичайних витрат, що виникли в результаті настання руйнівних страхових випадків. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Господарства мають змогу вибирати обов’язкову чи добровільну форму страхування сільськогосподарського майна. Але ряд науковців вважають, що страхування має бути добровільним. Повинна бути й підтримка у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва з боку держави.

Взагалі, обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур, як спосіб організації державної підтримки не є ефективним, оскільки державні кошти використовуються не там де в цьому є реальна потреба та зацікавленість обох сторін страхового процесу, а за принципом масового охоплення виробників страхуванням. Як наслідок, коштів буде витрачено більше, а ефект від такого заходу буде меншим. Щодо стимулювання с/г виробників до страхування ризиків їхнього виробництва, то примусовий характер страхування матиме скоріше зворотній ефект: замість формування розуміння необхідності страхування, він сприятиме наростанню невдоволенню виробників, які сприйматимуть його як додатковий податок і обмеження їхнього права вибору.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Згідно Закону України « Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції» Державна підтримка страхування ризиків в сільському господарстві здійснюється шляхом:

а) часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств з коштів Державного бюджету;

б) створення сільськогосподарського страхового резерву;

в) підтримки захисту майнових інтересів сільськогосподарських

товаровиробників через товариства взаємного страхування.

Розвиток страхування матиме позитивні соціальні наслідки на селі. Адже коли сільгоспвиробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, то із впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. А це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення до міст та покращенню соціальної структури суспільства.

Щодо фінансової стійкості, то фінансово стійким можна вважати підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредитної заборгованості, своєчасно розраховуватися зі своїми зобов’язаннями. Як ми бачимо з таблиці 2.2, усі показники фінансової стійкості (коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт фінансової стабільності) досить низькі і на протязі досліджуваного періоду мають тенденцію до зниження. Тобто, можна зробити висновок, що ТОВ „АФ Україна” знаходиться у кризовому фінансовому стані, проте навіть не робились спроби уникнути деяких ризиків, таких як посухи, зниження врожаю шкідниками та інші шляхом впровадження страхування.

Керівництво підприємства зверталась до послуг страхових компаній лише під час оформлення кредиту, що свідчить про відсутність інформованості а також впевненості і довіри до страхових компаній.

Також одним із факторів що вплинув на відмову від страхування, як засобу запобігання ризикам, відсутність у Мелітопольському районі страхових компаній, що пропонують страхові послуги у аграрному секторі.

Також в ході аналізу страхового ринку в аграрному секторами встановили, що звертаючись до страхових компаній фермери мають змогу:

1) Уникнути значних фінансових збитків, пов’язаних із загибеллю або пошкодженням урожаю.

2) Підвищити платоспроможність та покращити фінансовий стан підприємства.

3) Мінімізувати ризики невиконання своїх обов’язків перед контрагентами внаслідок форс-мажорних обставин.

4) Виконати вимоги законодавства, що потребує обов’язкового страхування врожаю державними сільськогосподарськими підприємствами, а також врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності.

Аналізуючи світовий досвід із страхування аграріїв ми бачимо, що існує великий опит страхування та фінансування фермерів і варто лише ретельно проаналізувати та запровадити найбільш адекватні для українських виробників сільгосп продукції схеми.

Однак за для ефективного та повноцінного розвитку страхового ринку України у аграрному секторі слід активізувати роботу щодо розповсюдження досвіду страхування в аграрному секторі провідних страхових компаній України шляхом організації конференцій, семінарів, дискусійних засідань - обговорень серед виробників сільськогосподарської продукції.

А також необхідно передбачити:

- розробку ефективних страхових продуктів, в тому числі і таких, що дозволять використовувати майбутній урожай як заставу при кредитуванні банками аграріїв;

- впровадження страхування цінових ризиків та доходів сільгоспвиробників;

- використання кредитних коштів Світового Банку в рамках проекту розвитку села на підтримку та розвиток системи страхування ризиків у сільському господарстві;

- гармонійне поєднання класичного та індексного страхування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борисова В.А. Страхові послуги – Суми: Довкілля, 2004р.

2. В.Д. Базилевич, К. С. Базилевич Страхова справа – Київ: Знання, 1998р.

3. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» N 1877-IV, від 24 червня 2004 року.

4. Закон України «Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції» № 3064

5. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років» № 2514-III від 7 червня 2001 року.

6. М.В. Мних «Визначення ризиків та їх страхування»// Економіка. Фінанси. Право. № 10 – 2003р.

7. М.В. Мних Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: Київ – 2004р.

8. О.Д. Заруба. Страхова справа – Київ: Знання, 1998 р.

9. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку i правил проведення обов'язкового страхування врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, врожаю зернових культур i цукрових бурякiв сiльськогосподарськими пiдприємствами всiх форм власності» № 1000 від 11 липня 2002 р.

10.Проект Концепції розвитку страхового ринку України до 2010р.

11.Рекомендації Мінагропрополітики та ЛСОУ «Про розширення страхування врожаю сільгоспкультур»

12.С.С. Осадець Страхування – Київ: КНЕУ, 2002 р.

13.www.etalon.aval.ua

14.www.minagro.kiev.ua