План
Вступ
1 Становлення банківської системи України
2 Національний банк України – головний елемент банківської системи
3 Подальший розвиток банківської системи України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Враховуючи трансформацію української економіки та її бурхливий рух в напрямку будівництва ринкової економіки ефективна, дієва банківська система є запорукою успіху та фундаментом монетарної стабільності країни. Оскільки банківські установи є ефективним інструментом регулювання економічної активності в умовах вільного ринку, побудова незалежної та високопрофесійної банківської системи є запорукою успішного економічного розвитку країни. Банківські установи не лише акумулюють вільні економічні ресурси. Але і створюють умови для їх найбільш ефективного використання. Враховуючи високі темпи зростання споживчого кредитування в Україні банки стають посередником між магазинами та безпосередніми покупцями. Також через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення у цілому. Сучасною тенденцією розвитку банківського сектору є поступове злиття банківського та промислового капіталу, що створює передумови для організації безперервного процесу виробництва, особливо в умовах спаду темпів росту виробництва промислових товарів в Україні в 1990-х роках.
На центральний банк покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все, - підтримання сталості національних грошей та забезпечення стабільності функціонування всієї банківської системи. Центральні банки мають монопольне право емісії грошей та організацію грошового обігу в країні.
Відомо, що одним з важливих чинників, який забезпечує подальший розвиток економіки України, є банківська система. Можливість залучення додаткових фінансових накопичень для розширеного відтворення суспільного продукту,безперебійний та оперативний рух коштів, стабільність національної грошової одиниці тощо – вирішення цих питань залежить від ефективності функціонування фінансового сектору країни. Процес створення в Україні сучасної банківської системи, яка відповідає вимогам ринковоїекономіки, ще не закінчився, хоча в основному вона сформована.
1
Становлення банківської системи України
Відправною точкою формування банківської системи України були дезінтеграція радянської банківської системи та прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР "Декларації про державний суверенітет України" та 3 серпня 1990 року Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР", які законодавчо закріпили право України на організацію банківської справи і грошового обігу, створення власної банківської системи та впровадження своєї грошової одиниці.
Саме з цього часу розпочався процес розбудови цілісної національної банківської системи незалежної України. Законодавчим підґрунтям формування власної банківської системи був Закон України "Про банки і банківську діяльність", прийнятий 20 березня 1991 року Верховною Радою УРСР, який визначав правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності. Найістотнішими новаціями цього закону були: проголошення дворівневої організації основним принципом розбудови банківської системи України; проголошення незалежного статусу Національного банку України з підзвітністю його безпосередньо Верховній Раді України; надання права створювати комерційні банки на акціонерних засадах та права на роздержавлення і комерціалізацію діючих державних банків (крім Ощадного); надання комерційним банкам широких прав з обслуговування юридичних і фізичних осіб на засадах конкуренції, однакового доступу до кредитних ресурсів, партнерських взаємовідносин з клієнтами тощо; надання Національному банку права здійснювати регулювання та управління банківською діяльністю, контроль і нагляд від імені держави за діяльністю комерційних банків; звільнення держави від відповідальності за зобов'язаннями банків, а банків — від відповідальності за зобов'язаннями держави,7 жовтня 1991 року постановою Президії Верховної Рада України було затверджено Статут Національного банку України Згідно з ним встановлювалась підзвітність НБУ Верховній Раді, було визначене Правління НБУ в складі 11 осіб і окреслені його основні завдання, функції і права.
Організація ефективної діяльності Національного банку ускладнювалась тими обставинами, що всі активи та пасиви Держбанку залишилися в Росії, тому фактично заново прийшлося створювати статутний фонд банку. Згідно з постановою Верховної Ради України "Про розмір і джерела формування статутного фонду Національного банку України" від 10 жовтня 1991 року статутний фонд НБУ був сформований у розмірі 1,5 млрд. крб., в тому числі за рахунок коштів Українського республіканського банку Держбанку СРСР в сумі 840 млн. крб., коштів Українського державного комерційного банку Промбудбанку — 250 млн. крб., Ощадного банку України — 60 млн. крб. та республіканського бюджету — 350 млн. карбованців, Крім того, Національному банку України було дозволено створити валютний статутний фонд в розмірі 200 млн інвалютних карбованців .
Без перебільшення можна сказати, що питання запровадження національної грошової одиниці — гривні — було доленосним для України. Економічна незалежність України може стати реальною лише при створенні власної валюти, емісія якої буде знаходитись в розпорядженні української держави. Інакше народ України приречений постійно сплачувати іншій державі неконтрольований і нерегульований власною державою емісійний податок, а уряд України буде позбавлений головних важелів (грошово-кредитних) самостійного регулювання економічного розвитку своєї держави, обмежений в можливостях проводити самостійну економічну політику .
Активно здійснювались заходи із створення власних потужностей по виготовленню національної валюти та цінних паперів. 18 вересня 1991 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів". Згідно з цією постановою Національний банк створив дирекцію з будівництва необхідних об'єктів. Згідно з цією постановою вся відповідальність за організацію роботи по виготовленню власних національних грошей і купонів покладається на Національний банк України.
Таким чином, Національний банк України сформувався як цілісний, самостійний центральний банк країни і почав виконувати свої функції грошово-емісійного центру, розробляти і реалізовувати грошово-кредитну політику в Україні, формувати інфраструктуру, методологічне та технологічне забезпечення діяльності банківської системи.
Одночасно з формуванням Національного банку України проводилась робота по створенню другого рівня банківської системи — комерційних банків. Позитивну роль в становленні комерційних банків зіграв той факт, що Україна мала певний досвід ведення банківської справи у радянський період. Цей досвід є незначним, так як банківська система була монополізована, в ній діяв механізм централізованого розподілу кредитних ресурсів і звичайно за таких умов було відсутнє конкурентне середовище.
По суті, до кінця 1992 року банківська система України практично була сформована, завершився перший етап розвитку фінансово-банківської системи України — етап її формування та становлення. З переходом на ринкові засади діяльності українські банки трансформувались з вузькоспеціалізованих в універсальні комерційні фінансові установи, радикально розширили спектр своїх послуг, поліпшили якість обслуговування клієнтів, вдосконалили банківські технології
Незважаючи на складні умови, в яких доводилося робити перші кроки по створенню банківської системи, Національним банком України у 1991 — 1992 роках була проведена титанічна робота, в результаті якої була створена дворівнева банківська система: на першому рівні — Національний банк України з територіальними обласними відділеннями, а на другому — банки. Крім цього, створені передумови для її ефективного функціонування в ринкових умовах. Головним надбанням цих років стали:
—формування інфраструктури фінансового ринку;
—методологічне та технологічне забезпечення діяльності банківської системи;
—розробка концепцій вітчизняної платіжної системи, валютно-фінансового ринку, залучення іноземних інвестицій в Україну, входження банків нашої країни до системи міжнародних розрахунків;
—започаткування робіт по створенню системи електронних розрахунків з використанням магнітних електронних карток для операцій в торгівлі;
—завершення робіт з підготовки до запровадження національної валюти, заходи з впровадження власних потужностей для друкування грошових знаків і цінних паперів, роботи щодо підготовки та проведення грошової реформи;
До головних недоліків цього періоду можна віднести: відсутність банківського нагляду як ключового інструменту державного регулювання з метою забезпечення стабільності банківської системи; неефективне державне управління та регулювання процесом становлення банківської системи і як наслідок — її стихійне формування. Замість забезпечення стабільності та надійності банківської системи як потужного механізму мобілізації тимчасово вільних грошових коштів громадян і підприємств та їх трансформації в інвестиційні ресурси для підприємств реального сектора економіки, державне втручання зводилося до вимог покриття дефіциту держбюджету за рахунок емісії НБУ. Таким чином, держава не забезпечила політичної та економічної незалежності Національного банку України. Використання впродовж тривалого часу практики прямого емісійного обслуговування дефіцит державного бюджету стало основною причиною гіперінфляції, і як наслідок — системна криза українського суспільства і всі витікаючи з неї наслідки — падіння виробництва, тінізація та криміналізація економіки, зубожіння населення тощо.
2 Національний банк України – головний елемент банківськоїсистеми
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України є центральним банком держави і знаходиться в її власності. Національний банк України, будучи державним банком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», так як виконує базові функції кредитної і резервної системи і обслуговує виконання державного бюджету країни.
Правова природа Національного банку України має свої особливості. З одного боку, Національний банк є юридичною особою (ст. 6) і може укладати цивільно-правові угоди з комерційними банками і державою. А з іншого, — він має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою держави (ст. 8). Таким чином, Національний банк України має подвійну правову природу.
Національний банк України створений відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» і діє на основі законодавства України, свого Статуту, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., а також договорів або інших угод України з іншими державами в галузі кредитно-грошових відносин.
Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків.
Національний банк України нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції щодо їх розміщення, в тому числі в іноземних банках, самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовнішньоекономічних операцій.
Основними завданнями Національного банку України є регулювання і дотримання сталого грошового обігу в державі, здійснення заходів, спрямованих на забезпечення конвертованості гривні і розвиток валютного ринку; забезпечення спрямування кредитних ресурсів у пріоритетні галузі економіки і, насамперед, — на розвиток ринку товарів і послуг; аналіз грошово-кредитних відносин та їх прогнозування; здійснення функцій резервного банку, зберігання й управління резервними фондами грошових знаків, дорогоцінних металів і золотовалютних запасів; організація розрахунків між комерційними банками через кореспондентські розрахунки, а також інші кредитно-розрахункові операції згідно з діючим законодавством; контроль за додержанням банками, їх філіями й установами положень та економічних нормативів, встановлених відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Національний банк як суб’єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно Національного банку складається із фондів основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі НБУ.
Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд банку утворюється за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’язань. Розмір цього фонду встановлюється і змінюється рішеннями Верховної Ради України.
Доходи Національного банку України утворюються за рахунок надання позичок і гарантій, дисконтування векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав, проведення інших операцій. Витрати Національного банку: це одержання позичок і гарантій, купівля цінних паперів, валюти, інші операції. Основним показником госпрозрахункової діяльності Національного банку є прибуток. Національний банк та його установи, за винятком госпрозрахункових, звільняються від сплати всіх видів податків (крім земельного), зборів і державного мита.
Законодавством встановлено, що Національний банк України підзвітний Верховній Раді України, має автономний статус у системі органів виконавчої влади і не залежить від неї при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Якщо раніше головний банк держави і вся кредитна система безпосередньо підпорядковувались уряду, то новий правовий статус банку забезпечує самостійність у проведенні банком єдиної державної грошово-кредитної політики, запобіганні неконтрольованої емісії грошей. Однак Національний банк щорічно (у квітні) подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи держави. Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутку, а також основні напрями грошово-кредитної політики. В Національному банку, крім статутного фонду, утворюються резервний фонд, фонд основних коштів, фонд накопичення і споживання, фонд валютних відрахувань та ін.
Резервний фонд призначається для покриття можливих збитків по операціях Національного банку. Відрахування у резервний фонд проводяться за рахунок прибутку Національного банку до досягнення ним розміру статутного фонду. Якщо резервний фонд частково або повністю буде використано на покриття збитків, то відрахування у цей фонд поповнюються і проводяться до досягнення ним установленого розміру.
Слід відмітити, що для виконання своїх адміністративно-контрольних функцій Національний банк України має право видавати нормативні акти з питань, що входять до його повноважень. Ці акти видаються у формі постанов Правління Національного банку і є обов’язковими для виконання всіма юридичними й фізичними особами. Інструкції, положення, правила нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного банку, які не повинні суперечити законодавству України і не мають зворотної сили.
Діяльність Національного банку України спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України.
3
Подальший розвиток банківської системи України
Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, підприємство або організація, повністю задоволені роботою вітчизняної банківської системи. При цьому спектр оцінок досить широкий: від повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останніми роками до переможних реляцій про видатні досягнення.
У ряду негативних оцінок можна натрапити на такі: «найслабше місце української економіки», «не відповідає не тільки вимогам ЄС, а й вимогам економічного розвитку», «має тенденцію рухатися до межі зруйнування», «...державу абсолютно не можуть задовольнити ні сьогоднішня величина, ні якість банківської системи».
На нашу думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:
у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків
— зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;
— підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;
— зниження існуючих норм резервування, нарахування відсотків на резервні фонди;
— створення потужних фінансових конгломератів, спроможних надавати комплексні фінансові послуги;
— розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;
— розвиток системи рефінансування банків НБУ;
— спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;
— обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів і т.п.;
у сфері здійснення банківської діяльності
— виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання;
— приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;
— створення державою правових (прийняття нових редакцій законів «Про банки та банківську діяльність», «Про промислово-фінансові групи», закону «Про кредит», зняття жорстких правових обмежень на об’єднання банківського, інвестиційного та страхового бізнесу) та економічних (упровадження стимулюючого оподаткування, надання преференцій) основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;
— створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;
— розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції;
— розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання;
— здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;
— проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів;
— проведення аудиту за підсумками 2003 року за міжнародними стандартами;
— формування в громадській свідомості позитивного іміджу банків і працівників банківської системи, побудованого на доказових прикладах успішного співробітництва банків та клієнтів.
Крім того, необхідно забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.
Висновки
Тому проаналізувавши все вище сказане можна зробити висновки, що стратегічною метою і найважливішим обов’язком НБУ є створення сприятливого середовища, в якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Це означає, що основною метою діяльності НБУ є:
1). захист і забезпечення стабільності валюти України;
2). розвиток і зміцнення банківської системи;
3). забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків. Надійна платіжна система, що задовольняє потреби юридичних і фізичних осіб у безпечному й ефективному переказі коштів – передумова успішного розвитку ринкової економіки кожної країни;
4). встановлення та підтримка конкурентного середовища;
5). стимулювання використання нових інструментів грошово-кредитної політики.
Власне напрямки цих змін вже відомі: українські банки повинні підвищувати ступінь капіталізації, і більш суворо відстежувати баланс між кредитами та депозитами.
Проблеми українських банків в окремих аспектах подібні до проблем, які виникли в банківських системах зарубіжних країн(знецінення активів банків,небажання інституційних інвесторів рефінансувати видані кредити, здебільшого короткострокові, відплив вкладів з банків).
Становлення банківської системи тісно пов’язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому. Триває позитивна тенденція до підвищення рівня капіталізації, передусім – за рахунок збільшення статутного капіталу відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ.
Банківський сектор стане ефективним лише тоді, коли зможе запропонувати кожному члену суспільства, незалежно від його матеріального становища, прийнятний механізм обслуговування.
Ефективність діяльності банківської системи України значною мірою залежить від рівня її капіталізації, який на сьогодні низький. Проте в динаміці відбувається зростання капіталізації укрїнських банів, у тому числі 2 державних – Ощадного банку України та Укрексімбанку. Відомо, що рівень капіталізації визначається як відношення регулятивного капіталу до активів, зважених на ризик. Отже проблему підвищення капіталізації можна вирішувати як шляхом збільшення власного капіталу, так і зменшення високо ризикованих активів. Реальна картина така: попри те, що банки нині скорочують ризикові активи (за останні три з половиною роки високоліквідні активи зросли майже в 3,5 рази), нарощування власного капіталу відбувається надто мляво і повільно. Як відомо, сумарний сплачений капітал усіх банків нашої країни приблизно дорівнює обсягу капіталу одного із провідних зарубіжних банків.
Крім цього, в українському варіанті кризові явища в банківському секторі слід розглядати як закономірну форму оновлення системи управління національними інвестиціями, кредитними та фінансовими потоками.
Є дуже мудра цитата із Закону України "Про банки і банківську систему", :"...Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади..."
Список використаної літератури :
1. «Економіка і прогнозування», 2009р., №9, ст. 24
2. Дзеркало тижня, 20009р., №3, ст. 43
3. Журнал «Банківська справа», 2009р., №5,ст.25
4. Актуальні проблеми економіки, 2009р., №2, ст. 129
5. Прозорість банківської системи, Банківська справа , 2009р., №3, ст. 20
6 Закон України „Про Національний банк України” № 679-ХІV від 20.05.1999р.
7 Закон України „Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року // Відомості ВРУ від 10.10.1999. – 1999, №29, стаття 238.
8 Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р.
|
