Реферат: Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами

Таврійська державна агротехнічна академія

Кафедра “ Бухгалтерський облік та аудит”

Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами.

Виконав Компанієць Є.О.

Перевірила Михайлова М.М.

м. Мелітополь

2006 р.

Основними кредиторами на сучасному етапі є міжнародні й регіональні валютно-фінансові організації. До них належить Європейський банк реконструк­ції та розвитку, який здійснює Програму мікрокредитування в Україні для малих і середніх приватних підприємств.

В умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутріш­ніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економі­ку, однією з дієвих форм державної підтримки національного товаровиробника є залучення середньо- і довгострокових фінансових ресурсів у межах міжнародних договорів для забезпечення придбання українськими підприємствами необхідних ресурсів економічного розвитку на зовнішньому ринку.

З огляду на це треба розповісти про таке поняття, як "міжнародний кредит", визначити його переваги й вади, функції, які він виконує, детальніше охаракте­ризувати міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації на прикладі програми мікрокредитування в Україні за лінією Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) й Німецько-українського фонду.

Дослідження сутності й значення міжнародного кредиту для українських підприємств знайшли відображення у працях В.В. Лагутіна, A.M. Мороза, M.I. Савлука, М.Ф. Пуховкіна, У.В. Владичина1, Є.А. Боброва, О.Л. Кривонога.

А.Г. Голуб і дали визначення міжнародних і регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій і організацій, які до них нале­жать: міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації — це інститути, що створені на основі міждержавних угод для регулювання між­народних економічних, валютно-кредитних і фінансових відносин. До таких організацій належать:

· Банк міжнародних розрахунків (БМР);

· Міжнародний валютний фонд (МВФ);

· Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);

· Регіональні банки розвитку.

Регіональними валютно-кредитними організаціями Спільного ринку є:

· Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);

· Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС);

· Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Однак питання про міжнародні кредити і програми їх надання потребують подальших наукових досліджень.

Міжнародний кредит з'явився ще за феодалізму як специфічний різновид лихварського кредиту і використовувався переважно для фінансування війн, хрестових походів і утримання королівських дворів Європи. Стрімкого розвитку міжнародний кредит набув за капіталізму, що пов'язано з інтернаціоналізацією виробництва, розвитком світового господарства.

Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини між кредиторами і позичальниками різних країн світу щодо надання, використання і погашення кредиту.

У зовнішньоекономічних зв'язках міжнародний кредит виконує такі функції:

забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між сторонами;

посилює процес накопичення в межах усього світового господарства;

прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності у всесвітньому масштабі, розсуваючи тим самим рамки розширеного відтворення.

Кредитна дискримінація — це встановлення гірших умов отримання, вико­ристання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників порів­няно з іншими з метою застосування до них економічного й політичного тиску.

Міжнародний кредит має певні негативні й позитивні сторони, які висвіт­лено в табл. 1.

Таблиця 1. Позитивні й негативні сторони міжнародних кредитів

Стратегія залучення і використання іноземних кредитів базується на пріори­тетних напрямах розвитку економіки України, затверджених постановою Кабіне­ту Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 234 (енерго- та ресурсоощадні тех­нології, агропромисловий комплекс, медична й мікробіологічна промисловість, авіабудування, ракетобудування, автомобілебудування, легка промисловість, інф­раструктура, окремі, надзвичайно важливі об'єкти), на програмах діяльності Кабі­нету Міністрів України з відповідними корективами, що окреслюються законами про Державний бюджет України на кожний рік.

Останнім часом при залученні іноземних експортних кредитів державні ор­гани докладають зусиль, щоб змусити ці ресурси працювати на території Украї­ни й підтримувати українські підприємства. Міжнародні правила дозволяють фі­нансувати і ту частку контрактів, яка передбачає постачання товарів або надання послуг, що походять не з країн-кредиторів, зокрема й частку власного виробниц­тва (до 15 %). Як вимогу до зарубіжного кредитора при наданні державних га­рантій Уряд України висуває виконання субконтрактів за експортними контрак­тами українськими виробниками, створення спільних підприємств.

Залучення і використання іноземних кредитів стимулює збільшення прямих інвестицій в економіку України, про що свідчать окремі приклади, коли спочатку постачалося обладнання до України за рахунок іноземного кредиту, а згодом компанія-виробник приймала рішення про заснування спільного підприємства із внесенням статутного фонду і відповідно створення додаткового механізму сво­єчасного погашення залучених кредитів.

Виходячи з необхідності структурних зрушень в українській промисловості, перевага надається спрямуванню іноземних кредитів у галузі з високою часткою доданої вартості (машинобудування, переробна, харчова, легка промисловість, інфраструктура).

З вересня 1997 року укладено вісім міжнародних угод про фінансове спів­робітництво з урядами Японії, Чехії, Фінляндії, Канади, Норвегії, Данії, Польщі, Туреччини, які дають змогу українським підприємствам залучати іноземні кредити на загальну суму понад 1 млрд доларів США і співпрацювати з іно­земними партнерами у різних напрямках модернізації власного виробництва конкурентоспроможним обладнанням, тим самим інтегруючись у європейську й світову кооперацію.

У листопаді 1998 року Європейський банк реконструкції і розвитку започат­кував Програму мікрокредитування в Україні. Ця програма є розширенням кре­дитної лінії для малих і середніх підприємств, що існує в Україні з 1995 року і становить за обсягом 120 млн дол. Програма мікрокредитування має на меті під­тримку розвитку мікро- та малих підприємств шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Особливу увагу також приділено тим бізнес-групам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Реалізація прог­рами відбувається за підтримки TACIS — Програми Європейського союзу та USAID — Агентства США з міжнародного розвитку. З українського боку відпо­відальним за виконання проекту є Національний банк України.

У вересні 1996 року створено Німецько-український фонд (НУФ), метою якого є полегшення доступу до кредитів для малих і середніх підприємств (МСП) в Україні. Водночас цей фонд доповнює вже наявні проекти в рамках програми уряду Німеччини "TRANSFORM". Стартовий капітал НУФ становив на той час 10 млн DM, який уряд Німеччини надав Україні як грант, створений у вигляді "вічного" револьверного фонду. На сьогодні видано близько 600 кредитів на су­му, що перевищує 21 млн DM. Відповідальними за виконання проекту є Кредит­на установа для відбудови (KFW) і Національний банк України.

Проект спільного кредитування має на меті (на взаємодоповнювальній основі):

· надання кредитних коштів мікро- і малим підприємствам;

· надання технічної підтримки комерційним банкам у сприянні розвитку
названих цільових груп;

· створення умов для тривалого фінансування мікро- і малих підприємств українськими комерційними банками.

Цільовими групами програми є, з одного боку, мікро- і малі підприємства України, а з другого — зацікавлені комерційні банки, що отримують систематич­ну допомогу, метою якої є навчання й підготовка до кредитування мікро- і мало­го бізнесу.

У країнах Східної Європи з перехідною економікою мікро- і малі підпри­ємства наштовхуються на велику кількість проблем і перешкод, однією з яких є майже повна відсутність доступу до кредитних ресурсів банківської системи. Це стосується як короткострокового обігового капіталу, так і довгострокового інвестиційного. Саме тому впровадження міжнародним співтовариством кре­дитних ліній для місцевих комерційних банків України набуває особливого значення. Кінцевою метою програми є надання послуг по всій країні. На сьо­годні програма вже діє у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Льво­ві, Харкові.

Провідну роль в успішній реалізації програми, яка орієнтована на певні ці­льові групи, відіграє підготовка місцевих кредитних експертів. Завдяки консуль­тативно-технічній допомозі, яка надається TACIS, USAID та німецькою програ­мою TRANSFORM, в українських комерційних банках — учасниках програми — створюються відділи мікрокредитування.

Щоб отримати фінансування за цією кредитною лінією, підприємства-позичальники повинні відповідати таким вимогам:

МСП мають належати до приватного сектору або контролюватися ним;

· вони повинні бути платоспроможними та життєздатними з комерційної точки зору;

· кількість працівників у них має бути не більш ніж 500 осіб;

· фонди підприємства перед упровадженням проекту повинні становити не більш як 2,5 млн дол (на основі оновлення, без урахування вартості буді­ вель і землі);

· МСП не може бути дочірньою компанією банку-учасника, який надає позику;

· співвідношення між боргом і власними коштами не повинно перевищувати 70:30 (на корпоративній основі разом із позикою);

· коефіцієнт покриття обслуговування боргу не може бути меншим за 1,3:1;

· жодних суттєвих змін до статуту (структура акціонерів, вид діяльності тощо) не може бути внесено без попередньої згоди банку-учасника;

· розмір дивідендів повинен обмежуватися відповідно до зобов'язань щодо бслуговування боргу.

Позики не надаються на покриття наявних зобов'язань приватних підпри­ємств перед банками-учасниками, на фінансування житлових проектів, вкладан­ня інвестицій у цінні папери.

Що стосується інвестиційних проектів, то ретроактивне фінансування може становити до 35 % суми позики не більш як за три місяці до схвалення позики або підписання договору про надання позики між банками-учасниками та НБУ, залежно від того, що відбулося пізніше.

Згідно з офіційними процедурами кредитування необхідно визначити відпо­відне додаткове забезпечення. Таке додаткове забезпечення й інші гарантії мають покрити щонайменше 120 % позики; вони не можуть передаватися у заставу тре­тім особам до повного повернення позики.

Мінімальний розмір позики — 50 000 доларів США.

Максимальний розмір — найменша сума з нижченаведених:

· 2,5 млн дол; при цьому загальна сума позик одному позичальникові (або групі позичальників чи учасників, пов'язаних між собою) не повинна перевищувати 5 млн дол;

· 20 % капіталу та резервів банку-учасника;

· 70 % загальної вартості об'єкта;

· невеликих сум, що можуть бути потрібні відповідно до обгрунтованих вимог НБУ.

Реальний період повернення позики залежатиме від обігу коштів, від проек­ту і підлягатиме таким обмеженням:

Для позик на експорт та імпорт цей термін відповідатиме циклу конвертації грошей позичальником, як правило, 6—12 місяцям;

Не перевищуватиме 5-ти років, ураховуючи щонайбільше два пільгових роки у разі, якщо остаточна дата виплати буде не пізніша за кінцеву дату повернення позики Національним банком України Європейському банкові (для траншу, з якого фінансується позика).

Відсоток, який підлягає сплаті, складатиметься з: а) вартості коштів для банку-учасника (відповідно до змінного курсу долара LIBOR за 6 місяців плюс 300 основних пунктів); б) маржі, що забезпечить банку-учасникові ко­мерційний прибуток (очікується, що відсоткова ставка для МСП-позичаль-ників буде між LIBOR плюс 400—500 основних пунктів); в) комерційно об­грунтованих зборів.

ЄБРР повинен розглянути і схвалити перші три позики, запропоновані кож­ним із банків-учасників.

Усі проекти мають затверджуватися на підставі оцінки, проведеної банком-учасником, ураховуючи детальний бізнес-план і план експорту.

Проекти мають забезпечити позитивну чисту теперішню вартість при став­ці дисконту, яка б принаймні урівнювала майбутні грошові надходження з вар­тістю кредиту, враховуючи відсоткові нарахування й інші збори.

Проект має містити спеціальний розділ, що обґрунтовував би його відповід­ність вимогам охорони навколишнього середовища (на рівні, прийнятому для ЄБРР); проекти також не повинні суперечити чинним в Україні природоохорон­ним законам і правилам.

Проекти не мають бути пов'язані з азартними іграми, виробництвом міцних напоїв, військового спорядження, а також із товарами або діяльністю, які внесе­но до Природоохоронного списку ЄБРР.

Мінімальна сума проекту — 75 000 дол.

Максимальна — 4 млн дол.

Для інвестиційних проектів спонсор повинен внести щонайменше 30 % від вартості проекту із власних коштів (ураховуючи значну суму грішми).

Закупівля здійснюватиметься відповідно до правил ЄБРР, щоб товари і послуги реалізовувалися за ринковими цінами і щоб рішення про капітальні ін­вестиції приймалися з урахуванням ефективності вкладених коштів на конку­рентних засадах.

Умови кредитування за лініями ЄБРР наведені в табл. 29.

На сьогодні реалізацію Програми мікрокредитування в Україні почато в та­ких регіонах: Дніпропетровськ, Донецьк, Вінниця, Закарпаття, Запоріжжя, Київ, Крим, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Тернопіль, Хар­ків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернівці.

Станом на 31 березня 2004 року мікро- і малі підприємства України одержа­ли 74000 кредитів на загальну суму 421 млн дол. Фінансуються такі види діяль­ності, як ринкова торгівля, пошиття одягу, пекарська справа, стоматологічні пос­луги, ювелірна справа й будівництво. Щомісячна кількість наданих кредитів виросла до 5400 порівняно з 65 кредитами щомісяця в 1999 році. На кінець бе­резня 2004 року поточний кредитний портфель Програми мікрокредитування в Україні становив 30000 кредитів на суму 125 млн дол.

Середній розмір кожного наданого кредиту постійно зменшується. У 1999 році середній розмір кредиту становив 14500 дол, тоді як 2003 року середня сума наданого кредиту дорівнювала 5000 дол. Це свідчить про поліпшення доступу до кредитування для найнезначніших сегментів ринку, і на кінець березня 2004 ро­ку 77 % усіх поточних кредитів становили кредити на суму до 5000 дол. Така си­туація свідчить про зростання зацікавленості з боку банків-партнерів до цієї ці­льової групи, а також про зростання рівня поінформованості серед цільової групи про формальне фінансування мало; бізнесу.

У 2003 році банкам за кошти ЄБРР були видані кредити на суму близько 33 млн евро.

Наприклад, у 2004 році ЄБРР надав кредити Гостомельському склозаводу (17 млн дол). 2005 року компанія "Чумак" отримала довгостроковий кредит у розмірі 16 млн дол і кредит у розмірі 10 млн дол на поповнення обігового капі­талу. Кредит надано для нарощування складських і виробничих потужностей, а також на закупівлю сучасного пакувального устаткування. Крім того, він буде використаний на подальший розвиток торговельної марки "Чумак" і розширення асортименту продукції, а також на збільшення обігового капіталу компанії, що необхідно для підтримки зростання обсягу продажу.

Із останніх проектів можна відзначити відкриття кредитної лінії банку "Аваль" на 20 млн дол для фінансування агросфери й попереднє рішення на ви¬дачу 7,5 млн евро компанії Carton Ukraine і 20 млн евро для "Дніпроводоканалу".

17 жовтня 2005 року між ЄБРР і банком "Форум" було підписано пряму кредитну угоду про мікрокредитування проектів малого й середнього бізнесу в Україні. Загальна сума договору становить 7 млн дол на строк до 5 років без вимоги гарантій з боку Національного банку України.

Таблиця 2. Умови кредитування по лінії ЄБРР і Німецько-українського фонду

Банк "Форум" співпрацює з ЄБРР за програмами мікрофінансування вже п'ять років і надас мікрокредити приватним підприємцям та юридичним особам у сумі від 100 до 200 тис. дол на строк від 3 місяців до 4 років із пільговим початковим періодом погашення. За час співробітництва з ЄБРР банк "Форум" видав підприємцям України понад 7500 мікрокредитів на загальну суму, що перевищує 40 млн дол.

ЄБРР активно співпрацює з українськими фінансовими установами (у різних кредитних лініях беруть участь до 10 комерційних банків) у частині проектів мікрокредитування й кредитування малого і середнього бізнесу.

Отже, пріоритетом для ЄБРР в Україні є приватний бізнес, агросфера, банківський бізнес, транспортна інфраструктура, безпека АЕС і енергоефек-тивність. І вже нині прогнозується збільшення більш ніж удвічі обсягу кредитування для України.

Наостанок скажемо, що через нестабільність фінансового середовища українські комерційні банки практично не кредитують реального сектору, зосередивши свої основні зусилля на сегментах ринку, які можуть забезпечити швидку ліквідність і високий прибуток. Здебільшого це операції на валютному ринку та обіг готівки, а також обслуговування торговельно-закупівельних операцій. Це скорочує і так незначні фінансові потоки у виробництво. Негативну роль відіграло й надмірне державне споживання, що унеможливило залучення зовнішніх кредитів із міжнародного ринку капіталів, синдикованих кредитів на прийнятних комерційних умовах як державою, так і українськими банками, а також становище, що склалося на внутрішньому ринку цінних паперів.

Водночас обмежені можливості державного бюджету не дають змоги здійснювати необхідні капітальні вкладення і створити умови для налагодження інвестиційного процесу в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Владичим У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. - 2004. — № 1. — С 96.

2. Бобров Є.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу // Фінан­си України. - 2004. - № І. - С 104-105.

3. Кривоног О.Л. Банківське кредитування малих підприємств // Фінанси України. — 2005. — № 8.-С 101-105.

4. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін A.M. — К.: НЕУ, 2000. - С. 440.

5. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. — К.: Лібра, 2002. — С. 164.

6. Руденко Л.В. Залучення зовнішніх кредитів як фактор формування інфраструктури про­мисловості та економічної стабілізації України. Економіка: проблеми теорії та практика // Міжвуз. зб. наук, праць. — Вип. 24. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — С. 3—10.