ЗМ ІСТ

Вступ

1.Теоретичні основи з проведення маркетингових досліджень товарів на ринку

1.1 Система маркетингових досліджень

1.1.1 Цілі та завдання маркетингових досліджень

1.1.2 Етапи маркетингових досліджень

1.1.3 Класифікація маркетингових досліджень

1.2 Маркетингове дослідження ринку

1.2.1 Об’єкти маркетингового дослідження ринку

1.2.2 Дослідження ринкової кон’юнктури

1.2.3 Прогнозування розвитку ринку

1.3 Вивчення поведінки споживачів

1.3.1 Цілі та задачі вивчення поведінки споживачів

1.3.2 Оцінка споживацьких відношень до товарів

2. Характеристика підприємства ДП“ХЗЕА” та його продукції

2.1 Організаційна структура підприємства ДП „ХЗЕА”

2.2 Аналіз асортиментної групи

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства ДП „ХЗЕА”

2.4 Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства ДП „ХЗЕА”

3. Маркетингові дослідження ринку побутової техніки водолічильників підприємства ДП “ХЗЕА”

3.1 Проведення маркетингових досліджень

3.2 Розробка рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень підприємства ДП „ХЗЕА”

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні положення

4.2 Керування охороною праці в економічній структури

4.3 Промислова санітарія

4.3.1 Метеорологічні умови

4.3.2 Вентиляція й опалення

4.3.3 Водопостачання й каналізація

4.3.4 Виробниче освітлення

4.3.5 Шум

4.3.6 Випромінювання від екрана ЕОМ

4.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

4.5 Пожежна безпека

4.6 Охорона навколишнього середовища

Висновки

ВСТУП

Сучасне підприємство функціонує в умовах складного, важко передбачуваного ринкового середовища. Комплекс маркетингу підприємства пов'язує стратегічні цілі підприємства з найбільш істотними ринковими відносинами за допомогою інформаційних потоків, зворотних зв'язків. Маркетингова діяльність і ринкове середовище взаємодіють, і результати цієї взаємодії визначають успіх або невдачу в досягненні поставлених цілей.

На практиці дослідницька діяльність маркетингу зводиться до постійної аналітичної роботи з вивчення споживачів, товарів, конкурентів, ринковою інфраструктурою, власних виробниче-ресурсних можливостей. По суті проблематика досліджень маркетингу полягає в тому, щоб отримати відповідь на п'ять основних запитань: “Хто буде купувати?”, “Що він хоче купувати?”, “Чому він має намір це купувати?”, “Коли йому це буде потрібне?”, “Як вплинути на його рішення в потрібному напрямі?”.

Метою роботи є – аналіз дослідження ринку побутової техніки(на прикладі державного підприємства “ХЗЕА”).

Для досягнення даної мети в роботі планується:

1)виявити й розглянути фактори, що формують систему маркетингових досліджень;

2)охарактеризувати діяльність ДП “ХЗЕА”;

3)провести аналіз конкурентноздатності продукції ДП “ХЗЕА”;

4)провести маркетингові дослідження та проаналізувати отримані результати. На основі проведеного маркетингового дослідження розробити рекомендації щодо прийняття управлінських рішень підприємства ДП “ХЗЕА”.

Об’єктом у даній бакалаврській роботі являється державне підприємство ХЗЕА.

Предметом є - дослідження ринку побутової техніки.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ З ПРОВЕДЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТОВАРІВ НА РИНКУ

1.1 Система маркетингових досліджень

1.1.1 Цілі та завдання маркетингових досліджень

Реалізація комплексу маркетингу, спрямованого на задоволення потреб споживачів, відбувається в умовах ринкової невизначеності. Ніколи заздалегідь невідомо: чи сподобається товар покупцям цільового ринку, чи погодяться вони платити ту ціну, яка буде запитана за товар, чи справить “враження” на них реклама і інші інструменти просування, як організувати торгівлю цим товаром?

Маркетингове дослідження - діяльність, спрямована на розв’язування ринкової невизначеності. Маркетингове дослідження задовольняє інформаційно-аналітичні потреби маркетингу.

Згідно з міжнародним кодексом ЄСОМАР, маркетингові дослідження — це системний збір і об'єктивний запис, класифікація, аналіз та представлення даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб та організацій у контексті їх економічної, політичної, суспільної й повсякденної діяльності.

Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці маркетингових ситуацій, забезпеченні інформацією, яка дозволяє створити ефективну маркетингову програму підприємства. Метою маркетингового дослідження - розробка інформаційно-аналітичну бази для прийняття рішень у галузі маркетингу і тим самим знизити рівень невизначеності, пов'язаний з ним.

Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблем, так і можливостей підприємства зайняти конкурентну позицію на конкретному ринку в певний період часу шляхом пристосування його продукції до потреб і вимог споживачів, у зменшенні невизначеності, мірі ризику, збільшенні ймовірності успіху ринкової діяльності.

Предмет маркетингових досліджень — існуюча маркетингова проблема щодо обставин внутрішнього чи зовнішнього походження, наявних ресурсів, критеріїв успіху або невдачі, часових обмежень, рівня можливого ризику тощо. Наприклад, пошук шляхів розширення збуту конкретної продукції або вивчення реакції потенціальних споживачів на підвищення (зниження) цін.

Об'єкт маркетингових досліджень — це будь-який суб'єкт системи “підприємство—ринок—економіка” або їх якась конкретна характеристика. Наприклад, конкретний товар, група товарів, підприємство, споживачі та інші.

Основні завдання (напрямки) маркетингових досліджень:

- збір, обробка і зберігання маркетингової інформації;

- аналіз факторів та сил внутрішнього та зовнішнього маркетингового середовища;

- аналіз кон'юнктури ринку, розрахунок ємності ринку, потенційного попиту, частки ринку конкретної фірми, оцінка еластичності попиту;

- дослідження поведінки споживачів, конкурентів та інших суб'єктів ринку (постачальників, посередників тощо);

- оцінка результатів діяльності підприємства, власних виробнично - господарських можливостей підприємства;

- визначення конкурентних позицій продукції й підприємства в цілому;

- вивчення товарної структури ринку, номенклатури, асортименту продукції з метою його оптимізації;

- прогнозні дослідження збуту продукції підприємства;

- розробка розгорнутої програми маркетингу підприємства.

- оцінка ефективності маркетингу та маркетингових досліджень у вирішенні проблем підприємства

Основними принципами маркетингових досліджень є:

- системність— періодичність, послідовність, логічність;

- комплексність — врахування й аналіз усіх діючих елементів і чинників у їх динаміці та взаємозв'язку;

- цілеспрямованість — орієнтація на вирішення актуальних суто маркетингових проблем;

- об'єктивність — незалежність від суб'єктивних оцінок та висновків;

- надійність — точність одержання даних;

- економічність — перевищення вигоди від удосконалення діяльності підприємства в результаті реалізації прийнятих рішень над витратами, пов'язаними із проведенням маркетингових досліджень;

- відповідність принципам добросовісної конкуренції;

- довіра з боку споживачів.

1.1.2 Етапи маркетингових досліджень

При вивченні системи маркетингових досліджень особливу увагу слід приділяти алгоритму процесу маркетингових досліджень. Адже саме дотримання логічної послідовності його етапів — один із принципів і найважливіша передумова досягнення цілей дослідження.

Алгоритмом (програмою) маркетингового дослідження називається схема, на якій побудований процес проведення маркетингового дослідження. Вона звичайно включає в себе наступні основні етапи.

1. Конкретизація цілей дослідження, що проводиться. Постановка задач дослідження для його замовника.

2. Вироблення робочих гіпотез, що підлягають перевірці (спільно із замовником дослідження).

3. Визначення методів проведення дослідження.

4. Конкретизація завдання, форм представлення інформації, визначення об'ємів і джерел фінансування дослідження.

5. Розробка плану збору і обробки інформації.

6. Підбір персоналу для дослідження, уточнення його задач і умов роботи. зібраних даних

7. Збір, зберігання і обробка інформації, необхідної для дослідження.

8. Аналіз зібраних даних, складання виведення і.

9. Підготовка заключного звіту.

10. Оцінка ефективності маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження починаються з визначення проблеми (предмета досліджень). Треба мати на увазі, що підприємство має багато проблем, але не всі вона є предметом маркетингового дослідження. Маркетинговою проблемою можуть бути:

- негативні симптоми (зменшення частки ринку підприємства, зниження рентабельності, прибутковості, дохідності тощо);

- причини негативних симптомів (система управління маркетингом, організація маркетингових досліджень, стан конкурентного середовища і т. д.).

Для виявлення проблеми можуть бути використані:

- аналіз результатів виробничо-господарської та збутової діяльності підприємства;

- експертне опитування;

- спостереження за виконанням маркетингових функцій або участь у їх виконанні.

Другий етап процесу маркетингових досліджень — формування їх цілей. Цілі повинні бути досяжними, для їх реалізації повинні бути ресурси, час, знайдені фахівці.

Приступаючи до дослідження бажано мати сформульованої гіпотези вирішення проблеми (чи принесе бажаний результат реалізація якихось конкретних маркетингових заходів порівняно з іншими варіантами вирішення існуючої проблеми?). Цілі дослідження — конкретизація їх завдань (конкретний перелік дослідницьких робіт, які повинні бути виконані).

Слід знати, що цілі досліджень, з точки зору їх конкретності, можуть бути такими:

- розвідувальні (ознайомлюючи) — збір інформації, необхідної для більш точного визначення проблеми та шляхів її вирішення;

- описові (дескриптивні) — опис аспектів реальної маркетингової ситуації;

- казуальні (експериментальні) — обґрунтування гіпотез (причинно-наслідкових зв'язків між двома подіями).

Таким чином, визначають маркетингові дослідження трьох типів: розвідувальні, описові та казуальні.

На третьому етапі обирають методи маркетингового дослідження. Маркетингові дослідження виконуються на стиці кількох наук: статистики, яка вивчає масові явища та процеси; економіки; соціометрії, яка дає характеристики соціальним групам з допомогою кількісних оцінок; кваліметрія – методологія кількісних оцінок якості товарів; біхевіоризм - наука про людську поведінку у різних обставинах. Для обробки результатів маркетингових досліджень та підготовки висновків і прогнозів широко застосовуються економіко-математичні дослідження.

На четвертому етапі (розробка дослідницького проекту або плану досліджень) визначаються об'єкт дослідження, джерела інформації, методи її збору, обробки та аналізу, а також, хто і як її збиратиме чи інтерпретуватиме.

П'ятий етап процесу маркетингових досліджень — збір та обробка інформації. Треба пам'ятати про те, що реалізація цього плану (етап 7) потребує великих витрат і є джерелом найбільшої кількості помилок. Це пов'язано з рядом існуючих проблем. В їх числі, по-перше, складнощі в комунікаціях із респондентами (необхідність повторних зустрічей для уточнення інформації, відмова від співробітництва, неправильні відповіді тощо), по-друге, проблеми з тими, хто збирає інформацію (низька кваліфікація, упередженість суджень, недобросовісність і т. д.).

Результатом названих етапів маркетингових досліджень є масиви інформації, по суті сировина, яку необхідно обробити, тобто зробити придатною для прийняття відповідних рішень. Тому наступними етапами процесу маркетингових досліджень є:

- аналіз та інтерпретація інформації (її узагальнення), розрахунки відповідних показників, рядів динаміки тощо);

- підготовка звіту і його захист;

- прийняття маркетингових рішень.

1.1.3 Класифікація маркетингових досліджень

Залежно від використовуваної інформації, способів її одержання, техніки проведення та кінцевих результатів існують різні види маркетингових досліджень. Найбільш поширеними серед них є кабінетні та польові.

Використовуються також наступні види маркетингових досліджень:

Метод пробних продаж — пілотні дослідження — використовуються за недостатності інформації або неможливості її збору чи узагальнення, поєднують конкретні маркетингові дії та дослідження за методом проб і помилок. Існує великий ризик збитків.

Метод ділових контактів із представниками інших підприємств чи споживачів під час ярмарок, виставок, днів відкритих дверей, дружніх зустрічей.

Панельні дослідження — регулярне спілкування з однією і тією ж групою споживачів (клієнтів).

Метод фокус-груп — невимушене спілкування із 6—10 особами, які мають подібні характеристики (наприклад, стать, вік тощо), з метою об'єктивного визначення їх точок зору щодо якоїсь існуючої маркетингової проблеми.

Маркетингові дослідження можуть виконуватися підприємствами самостійно (власні форми) або за допомогою спеціалізованих дослідницьких організацій.

Власні організаційні форми проведення маркетингових досліджень такі:

- відділ маркетингу, до складу якого входять спеціальні підрозділи маркетингових досліджень;

- відділи маркетингових досліджень;

- проблемні групи (ради) на рівні вищого керівництва підприємством;

- тимчасові консультативні групи (на рівні середнього менеджменту);

- венчурні групи (для відпрацьовування проектів, які мають високий рівень ризику щодо досягнення бажаних цілей). Спеціалізовані дослідницькі організації—це:

- творчі колективи викладачів та студентів вищих навчальних закладів;

- інформаційні фірми (організації);

- консалтингові фірми (не тільки збирають і надають інформацію, як у попередньому випадку, але й аналізують її, видають відповідні звіти);

- рекламні агентства;

- агентства з опитувань.

Необхідно знати, що для визначення того, чиїми силами слід виконувати маркетингові дослідження, враховують нижче вказані чинники:

- вартість дослідження (що дешевше?);

- наявність досвіду та відповідної кваліфікації персоналу;

- знання технічних особливостей продукту;

- об'єктивність суджень;

- наявність спеціального обладнання;

- конфіденційність;

- швидкість виконання.

1.2 Маркетингові дослідження ринку

1.2.1 Об’єкти маркетингових досліджень ринку

Це поняття має на увазі вивчення досить важливих маркетингових питань. Серед них - перш за все - питання щодо розрахунку місткості (ємкості) ринку. Спочатку слід визначитись стосовно того, який ринок вимірюється. Звідси необхідно чітко розуміти нижче вказані категорії.

Ринок — це сукупність усіх реальних і потенційних покупців товару.

Потенційний ринок — сукупність покупців, які проявляють достатній рівень заінтересованості до конкретної ринкової пропозиції.

Доступний ринок — це сукупність покупців, які не тільки проявляють заінтересованість (запити), але і мають достатній доход та доступ до конкретної ринкової пропозиції.

Кваліфіковано доступний ринок — сукупність споживачів, які проявляють заінтересованість, мають достатній доход, доступ до конкретної ринкової пропозиції, а також необхідну кваліфікацію (правову можливість купити).

Цільовий ринок — частина кваліфіковано доступного ринку, обрана підприємством для подальшої роботи.

Ринок проникнення — це сукупність покупців, які вже купують товари даного підприємства.

Далі слід з'ясувати, яку місткість вимірювати.

Місткість ринку — це обсяги продажу товарів на конкретному ринку (конкретній групі споживачів даного регіону) в заданий відрізок часу в одному і тому ж ринковому середовищі в межах конкретної маркетингової програми. Звідси місткість ринку — це не фіксована величина, а функція декількох змінних (період часу, дія чинників навколишнього бізнес-середовища, маркетингової програми).

Реальна місткість ринку являє собою обсяги продажу товарів у даний відрізок часу (місяць, квартал, рік) на конкретному ринку.

Потенційна місткість ринку (ринковий потенціал) — це максимально можливі обсяги продажу товарів за конкретний період часу, які можуть бути досягненні завдяки реалізації відповідних маркетингових програм (див. рис. 3.1).

1.2.2 Дослідження ринкової кон’юнктури

Наступне питання теми — дослідження кон'юнктури ринку. Тут перш за все слід знати, що кон'юнктура (від лат. Сопjungo — зв'язую, з'єдную) — це існуюча на ринку економічна ситуація, яку характеризують співвідношення між попитом та пропозицією, рівень і динаміка цін, товарних запасів, інші показники та чинники (історичні, національні, природно-кліматичні, територіальні, політичні, соціально-економічні тощо).

Кон'юнктура ринку це ситуація, що склалася на ринку на якийсь короткий проміжок часу під впливом комплексу сил, чинників і умов. Кон'юнктуру ринку характеризують: співвідношення між попитом і пропозицією, рівень цін, товарні запаси, портфель замовлень по галузі і інші економічні показники.

У вивченні кон'юнктури ринку головна задача прогнозування. Знання зміни ринкової ситуації дозволить продавати і купувати по найбільш вигідних цінах, маневрувати ресурсами, що є, оперативно розширювати або скорочувати випуск товарів відповідно до очікуваної обстановки на ринку.

Основними об'єктами вивчення ринкової кон'юнктури є.

1. Виробництво. При цьому, необхідний розгляд його в динаміці, виявлення тенденції його розвитку на конкретному ринку, причини зміни обсягів виробництва (введення і вибуття виробничих потужностей, технічне переозброєння, зниження попиту).

2. Попит і споживання товару. Аналізуються тенденції зміни об'ємів споживання, попиту і причини цих тенденцій. Ці дослідження можуть виконуватися, як для всього ринку загалом, так і по відношенню до окремих його сегментів.

3. Товарні запаси і їх використання. Ведеться аналіз рушення запасів готової продукції у виробників (конкурентів), в розподільній мережі, а також політики виробників і розподільників в цій області.

Стан ринку характеризується через систему кількісних і якісних показників, кожний з яких відображає певну сторону ринкової ситуації.

Основні показники кон'юнктури ринку:

- масштаб ринку обсяг операцій по купівлі-продажу товару (товарообіг);

- міра збалансованості ринку - співвідношення попиту і пропозиції;

- тип конкуренції на ринку (монополія, олігополія і т.д.);

- динаміка зміни основних параметрів ринку;

- міра ділової активності (розміри замовлень, обсяги операцій);

- міра варіації основних параметрів ринку (географічні, сезонні і економічні варіації);

- циклічність ринку – стан ринку в певній стадії економічного і сезонного циклу;

- аналіз стану й динаміки платоспроможності;

- дослідження механізму функціонування ринку цінних паперів і грошового обігу;

- аналіз динаміки оптових та роздрібних цін;

- аналіз стану номінальних і реальних доходів;

- дослідження динаміки продуктивності праці;

- визначення величини основних макроекономічних показників;

- розрахунок обсягів капіталовкладень;

- визначення величини і динаміки затрат на наукові дослідження та розробки;

- обчислення темпів оновлення продукції;

- розрахунок показників внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Система показників кон'юнктури конкретного товарного ринку:

І. Пропозиція товарів (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):

- обсяг, структура, динаміка;

- виробничий та сировинний потенціал;

- еластичність пропозицій.

II. Попит (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):

- міра задоволення, вектор зміни;

- місткість ринку;

- еластичність.

III. Пропорційність ринку:

- співвідношення попиту та пропозиції;

- співвідношення ринків засобів виробництва, предметів споживання і послуг;

- товарна структура товарообороту;

- частки ринку;

- структура продавців за формами власності;

- структура покупців;

- регіональна структура ринку.

IV. Тенденції розвитку ринку (обсягів продажу, цін, товарних запасів, інвестицій).

V. Коливання, стійкість та циклічність ринку.

VI. Регіональні відмінності стану й розвитку ринку.

VII. Ділова активність ринку:

- портфель замовлень (стан, динаміка);

- число, розмір, частота, динаміка угод;

- міра завантаженості потужностей.

VIII. Ризики: інвестиційні; прийняття маркетингових рішень;

випадкові ринкові коливання.

IX. Масштаб ринку, рівень його монополізації та стан конкуренції:

- кількість і характеристики продавців;

- рівень приватизації;

- розподіл ринку;

- доля малого та середнього бізнесу на ринку.

1.2.3 Прогнозування розвитку ринку

Крім аналізу загальноекономічної кон'юнктури конкретного товарного ринку, предметом маркетингових досліджень є прогнозування майбутнього розвитку ринку. Прогноз товарного ринку — це об'єктивне імовірніше судження про динаміку найважливіших його характеристик та їх альтернативні варіанти за умов виконання сформульованих гіпотез. Вимоги до прогнозу товарного ринку:

- надійність, наукова обґрунтованість, системність з врахуванням факторів, які можуть здійснити вплив у майбутньому;

- аргументованість, об'єктивність;

- наявність альтернативних варіантів, чітке формування всіх гіпотез та передумов, покладених в їх основу;

- наявність надійної методики оцінки достовірності і точності прогнозу для його можливого коректування;

- чітка і зрозуміла мова формувань;

- плановий характер, своєчасність.

Останнє питання теми — прогнозні дослідження збуту. Тут перш за все необхідно зрозуміти, що прогноз збуту (продаж) — це визначення того, що підприємство розраховує продати, виходячи з існуючої кон'юнктури, ринкового потенціалу і власних можливостей. Прогнозування збуту залежить від дії двох груп чинників:

- контрольованих: ціни, канали розподілу, система просування, характеристики продукції, товарна політика підприємства;

- неконтрольованих: стан економіки, темпи інфляції, процентні ставки, демографічні зміни, смаки споживачів, конкуренція, стан галузі.

Звідси прогнозування збуту повинно враховувати можливості підприємства стосовно управління контрольованими чинниками і підлаштовування під дію неконтрольованих змінних. Основними економічними показниками, які використовуються у прогнозуванні збуту, є:

а) випереджаючі індикатори (передумови):

- середня тривалість робочого часу промислових робітників;

- обсяги замовлень товаровиробникам;

- контракти на виробництво комерційних та виробничих споруд;

- контракти і замовлення на обладнання;

- обсяги затверджених капіталовкладень;

- зміни у вартості торгово-промислових підприємств;

- прибутки підприємств;

- індекс курсу акцій;

- зміни у вартості товарно-матеріальних запасів;

б) збіжні індикатори (цінові):

- процент безробітних;

- показник потреб у робочій силі;

- індекс обсягу промислового виробництва;

- валовий національний продукт;

- особисті доходи громадян;

- обсяги продажу роздрібної торгівлі;

- індекс оптових цін;

в) індикатори наслідків:

- витрати підприємств на нове обладнання;

- балансова вартість запасів;

- заборгованість споживачів;

- індекс затрат на робочу силу з розрахунку на одиницю продукції.

Відомі некількісні та кількісні методи прогнозування збуту.

Некількісні методи прогнозування збуту:

1.Журі керівників вищої ланки: експертна оцінка майбутнії обсягів збуту керівниками служб маркетингу, фінансів, виробництва, закупівель підприємства.

2. Об'єднана оцінка прогнозу збуту торгівельними агентами

Недолік — прогноз, як правило, занижується, що можна компенсувати, встановивши та використавши індекс песимізму для кожного торгового агента (Iп):

Qр-Qп

Iп = ———,

Qп

де Qр - досягнутий обсяг продажу минулого року;

Qп - прогноз продаж на минулий рік.

З Очікування покупців — опитування споживачів стосовно того, що і в яких обсягах вони будуть купувати.

4. Метод Дельфі (Дельфійський метод) — організація декількох мозкових атак за участю групи експертів (від 100 до 1000 чоловік) з наступним усередненням поданих оцінок.

5. Метод створення сценаріїв майбутнього розвитку обсягів збуту, який передбачає розробку декількох можливих варіантів подій.

Кількісні методи прогнозування:

- множинна регресія — пошук рівняння, яке відображає залежність майбутніх обсягів збуту від набору незалежних змінних (наприклад, від витрат на рекламу, рівня цін, кількості продажів тощо);

- метод стандартного розподілу ймовірностей (РЕRТ від рrogram еvаluation and revіеw). Згідно з цим методом перш за все експертним шляхом визначається значення трьох видів прогнозу збуту:

оптимістичного — 0; песимістичного — П; найбільш ймовірного — М.

Далі розраховується очікуване значення прогнозу збуту (3п):

О+4М+П

3п = ————,

6

після чого розраховується стандартне відхилення (Св):

О - П

Св = ————,

6

У відповідності із загальною теорією статистики найбільш вірогідне значення збутового прогнозу (із ймовірністю 95%) знаходитиметься в межах ± 2Св.

Прогнозування збуту на базі минулого періоду

Зt

3п = Зt ——,

Зt-₁

де Зt — обсяги збуту поточного року;

Зt-1 — обсяги збуту минулого року.

Кореляційний аналіз — визначення статистичне значимих чинників впливу на обсяги збуту продукції підприємства та міри їх впливу. Прогнозування на основі частки ринку . Згідно з цим методом майбутні обсяги збуту визначаються виходячи з прогнозу загальних обсягів збуту галузі і запланованої частки ринку підприємства. Аналіз кінцевого використання . Прогноз базується на аналізі обсягів збуту кінцевої продукції. Метод використовується при прогнозуванні збуту сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів.

Аналіз часових рядів (рядів динаміки ). Прогноз збуту встановлюється виходячи з чотирьох видів коливань:

- циклічних — тривалість більше року;

- безсистемних—разові події;

- періодичних — сезонних;

- тренди — підйоми і спади збуту як результат фундаментальних причин.

1.3 Вивчення поведінки споживачів

1.3.1 Цілі та задачі вивчення поведінки споживачів

Підприємці з давніх часів намагалися з'ясувати, чого ж хочуть покупці. Раніше більшість підприємств були дрібними, клієнти добре знайомі, запити клієнтів, якщо і змінювались, то не так швидко, як зараз. На початку 20-го віку стало ясно, що для зниження ризику невдачі на ринку треба добре розуміти мотивацію і поведінку споживачів.

Принципи маркетингу засновані на тому, що споживач незалежний в своєму виборі, однак маркетинг може вплинути і на мотивацію, і на поведінку, у тому випадку що виріб, який пропонується або послуга розраховані на задоволення конкретної потреб і очікувань споживача.

Особливістю вивчення процесів прийняття рішень про купівлю полягає в тому, що покупець і споживач - це не обов'язково одна і та ж особа. Важлива задача фахівців з маркетингових досліджень складається у виявленні тих, хто ухвалює рішення про придбання товарів. Рішення приймає особу або групу осіб, що мають загальну мету і ділять між собою ризик, пов'язаний з прийняттям рішень про купівлю.

Виділяють 5 ролей, які грає людина в процес прийняття рішень про купівлю:

1. Ініціатор.

2. Особа, що впливає на процес купівлі.

3. Особа, що ухвалює рішення.

4. Власне покупець.

5. Користувач.

Аналіз поведінки покупців включає оцінки їх дій і намірів, направлених на вибір найбільш привабливої марки товару, характеристику часу прийняття рішення про купівлю, а також виявлення їх задоволення/незадоволення купівлею або обслуговуванням.

Можна висунути наступні задачі аналізу купівельної поведінки:

• характеристика задоволення купівлею і торговим обслуговуванням;

• визначення відношення покупців до товару і сервісу (рейтинг нового товару);

• виділення груп покупців за часом визнання нового товару;

• аналіз частоти і повторюваність купівель;

• дослідження намірів покупців;

• психографічне моделювання споживачів;

• оцінка вигід обох сторін у процесі купівлі покупця і продавця.

Головна ідея аналізу купівельної поведінки-встановити, чи віддасть перевагу споживач товару даної фірми, коли і скільки він його купить.

Виробнича або торгова фірма, зацікавлена у вивченні реакції покупців на товарну пропозицію і певні маркетингові заходи, встановлює спонукальні заподії купівлі, міру задоволення покупців властивостями товару, в тому числі його ціною, проводить аналіз психологічного ототожнення якості товару і його ціни.

У аналізі поведінки споживачів використовуються, як правило, три статистичних методи: ряди розподілу споживачів по одній з ознак (наприклад, за часом визнання ¦ товару); структурні і аналітичні угрупування, в тому числі комбіновані, що дозволяють охарактеризувати склад покупців і залежність вибору товару від яких-небудь причин, наприклад, від соціального статусу сім'ї і її типу, психологічних чинників і т.п.; багатофакторно регресійні моделі, які виявляють обумовленість купівлі набором яких-небудь чинників, наприклад демографічних, економічних і т.д.

1.3.2 Оцінка споживацьких відношень до товарів (послуг)

Важливою складовою частиною аналізу думок споживачів є визначення їх відношення до якості товару. Для цього використовуються три методики.

Метод простого рейтингу. Споживач називає асортиментні види товару у порядку від найбільш до найменше переважного:

А>В>С.

Звичайно більше 3-5 варіантів не розглядається, і в цьому одна з нестач цього методу; інший недолік в тому, що залишається невідомою міра переваги.

Метод парного порівняння. Складаються пари товарних варіантів: АВ, АС, ВС. Покупцеві пропонується вибрати з кожної пари найбільш привабливий товар. Цей метод, крім того, що він полегшує вибір найбільш переважного товару, дозволяє з'ясувати, в чому схожість, а в чому відмінність варіантів.

Метод монадичного рейтингу. Споживач повинен, користуючись шкалою оцінок, виразити своє ставлення до товару. Тим самим чітко виявляється і кількісно вимірюється його відношення до товару. Шикується ієрархія переваг.

Формою аналізу поведінки покупців є деякі види ринкового тестування, які не можна вважати чистою формою маркетингового дослідження, оскільки їх основна задача - управління ринковими процесами (mаrketing management). Розглянемо досвід американського маркетингу.

Хвильове дослідження продажу. Споживачам пропонується безкоштовно випробувати товар, а потім придбати або його, або аналогічний товар конкурента (по злегка зниженій ціні), причому пропозиція повторюється від трьох до п'яти разів (хвилі продажу). Відмічається , скільки споживачів знову вибрали нашу продукцію і в якій мірі вони нею задоволені.

Іншою формою ринкових випробувань товару є імітаційне ринкове тестування. Відбирають 30-40 покупців (краще з числа постійних клієнтів), яких питають про марки товарів, ним відомих. Їм видають певну суму грошей і пропонують купити будь-який товар по їх вибору. Співвідношення в купівлі власного товару і конкуруючого фіксується. У споживачів з'ясовують причини і спонукання, що примусили їх купити наш товар або відмовитися від нього. Тим, хто не купив новий товар нашої фірми, вручається безкоштовний зразок. Декілька тижнів опісля проводиться телефонний опит про відношення споживачів до цього товару, про його властивості і якість, міру задоволення користувача. Обов'язково задається питання про намір здійснити повторну купівлю.

У американському маркетингу склалася думка, що імітаційне тестування вигідніше реального, хоч витрати на нього досягають 250 тис. дол.

У процесі пробного маркетингу здійснюється масштабне тестування, яке носить назву пробного ринку. Визначається декілька представницьких міст, де організується продаж і реклама товару з використанням різних варіантів і комбінацій маркетингових дій. Іноді аналіз результатів суміщають з опитом покупців. Результат - оцінка, попиту, реакція споживачів на маркетингові заходи і прогноз прибутку. Захід що цей дорого коштує, оскільки підраховано, що повномасштабні випробування зажадають витрат у мільйони дол.

Добрі результати дає метод визначення потреб і проблем споживачів. Організується опит споживачів, в якому вони повинні перерахувати переваги і недоліки товарів, а також умови їх продажу. Анкети групуються по прибутках, статі і віку покупців. Виявлені недоліки ранжируються по мірі їх важності, поширеності і вартостей усунення.

Виявити невдоволення покупців і вчасно “погасити” його –першорядної важливості, якщо фірма не хоче отримати могутньої антиреклами. Підраховано, що 13 % покупців, незадоволених фірмою, повідомляє про свій невдалий контакт з фірмою більш ніж 20 людям.

Існує поняття купівельних очікувань, тобто покупець як би розраховує, що новий товар, про випуск якого фірма оголосила заздалегідь, відповідає його вимогам. У ході тестування товару проводяться бліц-опити споживачів або фахівців з метою оцінити процес визнання товару, розраховуються темпи визнання (показники наростання числа купівель), рівень дифузії цільового ринку (зміни в розподілі покупців, що визнали і що не визнали товар). Потрібно завжди пам'ятати, що висока якість товару - умова високого рівня попиту.

Одним з напрямів досліджень думок і переваг покупців є виявлення оцінки покупцями якості і вибір певної марки товару. У житті аналіз властивостей товару і порівняння переваг і нестач різних марок відбуваються частіше за все неусвідомлено, на рівні підсвідомості ~ покупець просто ухвалює рішення. Задача дослідника - примусити його мотивувати вибір марки товару, розумно оцінити всі його якості, а потім, по можливості, формалізувати результати опиту. Широко застосовується бальна система оцінок. Безумовно, при цьому позначаються психологічні особливості самого покупця, міра його зацікавленості в товарі. У маркетингу виділяються три типи покупців по мірі прихильності до тієї або іншої марки:

• покупці, лояльні до певної марки товару;

• покупці, байдужі до марки (що купують, де доведеться і що доведеться);

• випадкові покупці.

Вважається, що при першій купівлі чинник випадковості виявляється значно сильніше, ніж при другій і подальшій, коли по сукупності чинників покупець стає прихильником не тільки даного товару, але і фабричної марки загалом. Однак мета виявлення і моделювання купівельних оцінок полягає не тільки в тому, щоб уяснити причини, з яких покупець придбає даний товар, але і в тому, щоб виявити невдоволення якими-небудь його властивостями. По суті це форма реалізації головної мети маркетингу - орієнтації на потребі споживача. Зворотний зв'язок дозволяє оперативно вдосконалити товар, робити його максимально привабливим для споживача. Такі дослідження необхідно регулярно поновлювати. Споживачам властиво міняти свої переваги і смаки - один з постулатів біхевіорізма. У зв'язку з цим сам товар або окремі його елементи можуть морально застаріти і перестати задовольняти покупця.

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ДП “ХЗЕА” ТА ЙОГО ПРОДУКЦІЇ

2.1 Організаційна структура підприємства ДП “ХЗЕА”

Харківський завод електроапаратури (ДП “ХЗЕА”) є підприємством з державною формою власності. Ідентифікаційний код по єдиному державному реєстрі податкового обліку України (ЕГРНУУ) - 25419473.

Основні види діяльності ДП “ХЗЕА” зосереджені в космічній галузі й включають розробку, виробництво, випробування й постачання замовникам систем і приладів управління, контролю й енергозабезпечення космічних комплексів і бронетанкової техніки. Головним органом управління ДП “ХЗЕА” є Національне космічне агентство України (НКАУ).

Космічна галузь не єдиний напрямок спеціалізації ДП “ХЗЕА”. Керівництво підприємства приділяє багато уваги й інших галузей народного господарства, зокрема виробництву електротехнічних машин, устаткування, апаратур і виробів виробничого призначення, виробництву електропобутових машин і устроїв.

ДП “ХЗЕА” належить одному з найбільших в Україні об'єднанню підприємств - концерну “Бронетехніка України”, що поєднує в собі діяльність таких підприємстві, як завод ім. Малишева, ХТЗ і інші промислові підприємства.

ДП “ХЗЕА” як спеціалізований виробничо-технічний комплекс в основному задіяний під забезпечення державних програм (по розвитку космічної й бронетанкової галузей, а також по енергозбереженню), що вимагає прямого державного керування його діяльністю, у першу чергу за рахунок збереження державної власності на майно підприємство.

При переході до ринкової економіки підприємства, які успішно працювали в умовах командно-адміністративної системи, зштовхнулися з об'єктивною необхідністю зміни структури керування. Ця необхідність пов'язана зі змінами умов функціонування підприємства. У нових умовах керівництво змушене стежити за умовами, що змінюються, ринкової кон'юнктури з метою підвищення ефективності керування. Необхідність руху вперед змушує підприємство лавірувати на ринку, пристосовуючись до його змін. На ДП "ХЗЕА" виконуються наступні функції керування, пов'язані з виробничою діяльністю заводу:

1) загальне лінійне керівництво заводом і його виробничими ділянками;

2) ремонтне й енергетичне обслуговування;

3) техніко-економічне планування, організація й нормування праці;

4) контроль якості й готової продукції;

5) бухгалтерський облік і фінансова діяльність;

6) матеріально-технічна діяльність;

7) збут готової продукції;

8) загальне діловодство.

Здійснення перерахованих функцій відбувається за допомогою апарата керування, що складає з ІТП і службовців, об'єднаних у функціональні відділи. Функціональний апарат впливає на виробництво через систему організації виробничого процесу, техніко-економічного планування, бухгалтерського обліку й т.д.

У горизонтальному напрямку апарат керування ділиться на відділи, а у вертикальному - на щаблі (рівні), до яких ставиться керування виробничими ділянками й керування підприємством.

Відповідно до діючої структури керування на ДП "ХЗЕА" виділено 5 централізованих координаційних керувань:

1) Економічне керування;

2) Фінансове керування;

3) Виробниче керування;

4) Управління безпеки й кадрів;

5) Керування загального інженерного забезпечення:

а) енергомеханічне керування;

б) ремонтно-будівельне керування.

Крім п'яти виділених керувань на ДП "ХЗЕА" діє керування по соціальному забезпеченню, якому підкоряються наступні структури:

1) державне комунальне підприємство (філія ДГП "ХЗЕА");

2) їдальня;

3) дитячі сади.

Економічне керування на заводі містить у собі такі підрозділи:

1) планово-економічний відділ;

2) бухгалтерія;

3) відділ постачання;

4) відділ збуту.

Ці відділи взаємозалежні як між собою, так і з іншими службами заводу й відіграють найважливішу роль в організації виробничого процесу. Розглянемо коротко кожний з відділів.

У компетенцію планово-економічного отелення входить здійснення перспективного й оперативного планування, визначення планових показників і контроль за їхнім виконанням, аналіз виробничо-господарської діяльності, виявляючи внутрішні резерви підприємства для їхнього оперативного використання. У його компетенцію також входить рішення питань по організації праці й керування, облік показників по виробництву, продуктивності, собівартості, рентабельності, становить статистичну, бухгалтерську, фінансову звітність.

Бухгалтерія здійснює облік використання коштів підприємства, визначає прибуток, рентабельність, фактичну собівартість, провадить відрахування в державні, місцевий бюджети й у позабюджетні фонди.

Крім того, фінансовим керуванням ведеться систематична робота в області фінансових відносин з постачальниками матеріалів і сировини, споживачами готової продукції, банківськими установами й іншими організаціями.

Відділ МТС займається висновком договорів по поставці сировини, матеріалів, палива й т.д., він також відповідає за їхнє своєчасне надходження на завод, забезпечує їхнє зберігання.

Відділ збуту займається збутом зробленої продукції, відповідаючи за своєчасну доставку готової продукції в торговельну мережу в повному обсязі й асортиментах, забезпечуючи дотримання вимог договорів поставки виробів.

Також на заводі існує відділ маркетингу, але тому що завод не прибутковий у нього не досить коштів на маркетингову діяльність. Із цього треба, що маркетингова діяльність на підприємстві слабко розвинена.

Загальний вид діючої організаційної структури представлений у додатку А.

Основний напрямок діяльності ДП “ХЗЕА” склали товари народного споживання (ТНП).

Освоєно випуск електролічильників, лічильників обліку витрати води й тепла.

Випуск ТНП здійснюється наступними основними виробництвами: заготівельне; листоштамповочне; механікообробляюче; переробка пластмас; складальне; гальванічне; виробництво друкованих плат; виробництво застібок «блискавка».

ДП “ХЗЕА” є диверсифіційним підприємством. Перелік товарної продукції підприємства представлений у додатку Б.

Одним з перспективних напрямків діяльності ДП “ХЗЕА” є виробництво коштів обліку й контролю енергоносіїв. На цю товарну групу доводиться близько 20 % прибутку підприємства. Аналізуючи даної таблиці 2.1 видно, що частка ринку ДП “ХЗЕА” не має стійкої тенденції зміни. В умовах зростаючого ринку ця ситуація є нормальної, хоча й вимагає подальших розробок.

Таблиця 2.1 – Характеристика продажів водолічильників ДП “ХЗЕА”

Дані таблиці ілюструють актуальність пошуку й реалізації заходів спрямованих на збільшення частки цього ринку для ДП “ХЗЕА”.

Основною перешкодою для підвищення обсягів реалізації більшості продукції підприємства, у тому числі за рахунок виведення продукції підприємства на зовнішні ринки, є низький рівень якості продукції й низька активність підприємства в проведенні сертифікації продукції за міжнародними стандартами ISO 9000.

2.2 Аналіз асортиментної групи

Лічильники бувають декількох видів: газові, електролічильники, лічильники для холодної й гарячої води. Вони можу застосовуватися для обліку води, у тому числі комерційного, у квартирах і будинках, на промислових об'єктах і об'єктах комунального господарства, а також у складі лічильників теплової енергії й інформаційно-вимірювальних систем обліку води.

У бакалаврській роботі розглядається товарна група - водолічильники. Ці водолічильники є продукцією ДП “ХЗЕА”. Цей завод провадить лічильники холодної води типу СК - 15Х - 01,СК - 40Х - 01, СТ - 50Х - 01, і гарячої води типу СК - 15М - 01, СК - 40М - 01, СТ - 50М - 01, будемо вважати їхніми товарами народного споживання.

Споживачами продукції ДП "ХЗЕА" по товарній групі водолічильники є споживачі води, які класифікуються на наступні групи:

1) населення;

2) комунально-побутові й бюджетні підприємства й організації;

3) промислові та інші госпрозрахункові підприємства м. Харкова;

4) споживачі області.

Лічильники води крильчаті СК призначені для зміни обсягу питної води, що протікає через них, за ДСТ 2874 або гарячої води в системі гарячого водопостачання.

Лічильники холодної й гарячої води СК призначені для зміни обсягу споживаної води в системах водопостачання з робочим тиском до 1 Мпа й з температурою води до 30 °С (холодної води) і до 90 °С (гарячої води).

По стабільності до впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища лічильники відповідають виконанню УХЛ 4 за ДСТ 15150, але для діапазону температур навколишнього повітря від 5 до 50 °С и вологістю навколишнього повітря 80% при 35 °С.

Принцип дії лічильників заснований на перетворенні числа оборотів крильчатки й значення обсягу води, що протікає через лічильники.

Лічильники складаються з корпуса з різьбовими штуцерами для підключення до трубопроводу, крильчатки, магнітної муфти, рахункового механізму зі звітним устроєм і герконового датчика.

Герконовий датчик змонтований у лічильниках, застосування в складі лічильників теплової енергії або інформаційно - вимірювальних систем обліку води.

Вода, що надходить у вимірювальну порожнину лічильників через ґратчастий фільтр, обертає крильчатку, число оборотів якої пропорційно обсягу води, що протікає через лічильники. На крильчатці закріплена провідна частина магнітної муфти, що передає число оборотів крильчатки веденої частини магнітної муфти, що є складовою частиною рахункового механізму. Вимірювальна порожнина й порожнина, у якій розміщений рахунковий механізм, герметично розділений.

Редуктор лічильного механізму перетворить число оборотів крильчатки в показання устрою, що показує, виражені в одиницях вимірів обсягу.

У лічильному механізмі розташований герконовий датчик, що перетворить число оборотів одного з валів редуктора в імпульсний електричний сигнал, пропорційний обсягу води, що протікає через лічильники. Герконовий датчик захищений магнітним екраном.

По стабільності до впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища лічильники відповідають виконанню УХП 4 за ДСТ 15150, але для діапазону температур навколишнього повітря від 5 до 50 ?З і вологістю навколишнього повітря 80% при 35 ?С.

У додатку В представлені технічні характеристики лічильників води, без дужок наведені нормативні значення Q_min і Q_t для лічильників класу А, у дужках наведені нормативні значення Q_min і Q_t для лічильників класу В.

Межі припустимої відносної погрішності лічильників після виготовлення й після ремонту повинні бути, у межах діапазону об'ємних витрат:

а) для лічильників холодної води:

- від Q_min (включно) до Q_t 5%;

- від Q_t (включно) до Q_max (включно) 2%.

б) для лічильників гарячої води:

- від Q_min (включно) до Q_t 5%;

- від Q_t (включно) до Q_max (включно) 3%.

Поріг чутливості повинен бути не більше, м³ /год, для лічильників з Ду:

- 15мм - 0,03 (0,015);

- 40мм - 0,2 (0,8);

- 50мм - 0,8 (0,7).

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства ДП “ХЗЕА”

Існує багато різних методик оцінки фінансового стану фірми. Одна з найбільш застосовуваних на сьогоднішній день це методика оцінки фінансових показників (коефіцієнтів). Фінансовий коефіцієнт - відношення одного бухгалтерського показника до іншого.

Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу.

Фінансовий стан підприємства можна визначити, як комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин і визначається сукупністю виробничо - господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної й фінансово - господарської діяльності.

Основними завданнями аналізу фінансово - господарського стану підприємства є дослідження рентабельності й фінансової стабільності; ефективності використання майна (капіталу), забезпеченість підприємства власними оборотними коштами; оцінка динаміки й стану ліквідності, платоспроможності; аналіз ділової активності підприємства й визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Основною інформаційною базою для проведеної оцінки фінансово - господарського стану підприємства за 2005 і 2006 рр. є баланс (форма № 1). Джерелом інформації для проведення аналізу фінансово - господарського стану за 2006 р. є баланс підприємства (форма №1). Для цілей фінансового становища ГП “ХЗЭА” у процесі виконання даної роботи був складений аналітичний баланс, аналізуючи який можна одержати ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства.

До таких показників ставляться:

1) загальна вартість майна підприємства дорівнює підсумку активу балансу й становить 130421 тис. грн. Цей показник за станом на початок 2003 року збільшився й становить 146460 тис. грн., що може говорити про збільшення господарського обороту й у цілому є позитивним явищем;

2) вартість необоротних коштів (активів), що дорівнює підсумку першого розділу активу балансу дорівнює 113322 тис. грн. Вони займають найбільшу питому вагу в структурі активів підприємства, що характерно для промислових виробництв і говорить про “важку” структурі активів підприємства, і свідчить про значні накладні витрати й високу чутливість до зміни виторгу. При цьому слід зазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом частка необоротних активів у майні підприємства збільшилася на 7,8 процентних пунктів. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності;

3) вартість мобільних (оборотних) активів - сума підсумків другого й третього розділів активу балансу дорівнює 33138 тис. грн. У зв'язку з недостачі оборотних коштів у підприємства необхідно простежити зміни окремих статей оборотних активів. Представимо ці зміни в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Аналіз структури оборотних коштів ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 рік

Як видно з таблиці 2.2, на початок звітного періоду найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли запаси, їхня частка збільшилася з 91,9% до 94,3% (приріст абсолютного значення склав 2681 тис. грн.), і на кінець звітного періоду дана балансова стаття в структурі оборотних коштів носить переважний характер. На кінець звітного періоду, при зменшенні абсолютного значення дебіторської заборгованості на 232 тис. грн. частка їх у складі оборотних коштів знизилася на 3,2 процентних пункти й склала 451%. Структура активів з високою часткою заборгованості й низкою часток коштів може свідчити про проблеми, пов'язаних з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків. Однак, зниження частки дебіторської заборгованості в структурі оборотних коштів при збільшенні обсягів виробництва й реалізації, у цілому - позитивна характеристика. Вартість запасів за звітний період зросла на 2681 тис. грн., темп росту при цьому склав 128,7%. Щоб визначити, наскільки виправдано таке збільшення, можна зрівняти темпи росту виробничих запасів з темпами росту обсягу виробництва або виторги від реалізації продукції: якщо темп росту виробничих запасів незначно перевищує темп росту обсягу виробництва, то така зміна свідчить про нормальне функціонування підприємства. Збільшення вартості запасів має позитивний характер лише в тому випадку, якщо не відбулося зниження оборотності запасів. У противному випадку це - негативна зміна.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні й куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі (розділ I пасиву) обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Приватний капітал - основа самостійності й незалежності підприємства.

Для ДП “ХЗЕА” основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок року його частка в структурі пасивів склала 90,8%. На кінець звітного року частка власного капіталу в структурі пасивів незначно збільшилася (на 1,1%) і склала 91,9%. Така структура джерел формування майна підприємства є ознакою фінансової стабільності підприємства.

Дані, наведені в таблиці 2.3, показують зміни в структурі власного капіталу. Частка статутного капіталу знизилася на 11,4%, а нерозподілений прибуток зменшився на 20,2%, при невеликому збільшенні частки додаткового капіталу на 2,9%. Такі зміни свідчать про ефективну роботу підприємства. І навпроти, скорочення фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

Таблиця 2.3 – Динаміка структури власного капіталу ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 року

Для подальшого аналізу джерел формування майна підприємства необхідно вивчити динаміку й структуру позикового капіталу. Структура позикового капіталу й змін у ній в 2007 році представлені в таблиці 2.4.

На початок звітного періоду зобов'язання підприємства складалися з поточних на 100%, що є негативним фактом, що свідчить про нераціональну структуру балансу й про високий ризик втрати фінансової стабільності у випадку високої частки позикових коштів у капіталі підприємства.

Таблиця 2.4 – Динаміка структури позикового капіталу ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 року

У плані звітного періоду частка поточних зобов'язань знизилася на 0,51% при зменшенні абсолютного значення на 48 тис. грн. за рахунок появи в структурі позикових коштів довгострокових зобов'язань (6,9%).

Залучення довгострокових кредитів для формування майна підприємства свідчить про продуману фінансову стратегію підприємства. Позитивний ефект при цьому підсилюється, якщо рентабельність підприємства перевищує ставку відсотків по банківському кредиті.

Таким чином, зменшення джерел формування майна підприємства відбулося за рахунок зменшення власних коштів, частково компенсованого за рахунок росту довгострокових і поточних зобов'язань. Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи або фінансова стабільність підприємства.

Для цілей дослідження всі фінансові коефіцієнти можна поділити на наступні групи:

1) коефіцієнти ліквідності;

2) коефіцієнти ділової активності;

3) коефіцієнти рентабельності;

4) коефіцієнти платоспроможності.

Жоден показник сам по собі не дає нам достатньої інформації, на підставі якої ми в стані були б судити про фінансове становище фірми. Це стає можливим тільки після аналізу всього комплексу показників.

Коефіцієнти ліквідності.

Ліквідність підприємства визначається як його здатність вчасно відповідати по свої зобов'язаннях. Іншими словами, ліквідність визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активам, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність активів - величина, зворотна часу перетворення активів у кошти. Чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу укладається в порівнянні коштів по активі, згрупованих по ступені їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиві, згрупованими по строках їхнього поглинання й розташованими в порядку зростання строків. Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання протягом звітного періоду. Найбільш важливі виділяють:

1) коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

2) коефіцієнт термінової ліквідності;

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) можна представити в наступному виді:

(2.1)

Коефіцієнт термінової ліквідності можна розрахувати в такий спосіб:

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

(2.3)

У таблиці 2.5 наведені розрахункові значення вище перерахованих показників для ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 року.

Таблиця 2.5 – Розрахунок коефіцієнтів ліквідності ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 року

Як видно з наведеного розрахунку, коефіцієнти поточної й термінової ліквідності вище визнаного нормального рівня (0,7 - 08). Однак, коефіцієнт абсолютної ліквідності, як на початок, так і на кінець року, значно нижче оптимального значення, що свідчить про недостачу коштів. Така ситуація є небезпечною для підприємства й вимагає використання механізмів стабілізації фінансового стану.

Однієї із причин такого явища, може бути нагромадження дебіторської заборгованості, її частка в структурі оборотних активів на кінець звітного періоду становить 3,5% ( таблиця 2.2), що говорить про проблеми, пов'язаних з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Показники ділової активності (оборотності)

Коефіцієнти ділової активності характеризують ефективність роботи підприємства у використанні активів. Як правило, до цієї групи ставляться різні показники оборотності.

У фінансовому менеджменті найбільше часто використаються наступні показники оборотності:

1) коефіцієнт оборотності активів;

2) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

3) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

4) коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів;

5) коефіцієнт оборотності основних коштів;

6) коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів розраховується по формулі (коефіцієнт трансформації):

(2.4)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується по формулі:

(2.5)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується в такий спосіб:

(2.6)

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів розраховується по формулі:

(2.7)

Коефіцієнт оборотності основних коштів (фондовіддача) розраховується по формулі:

(2.8)

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується в такий спосіб:

(2.9)

Розрахуємо значення даних коефіцієнтів, використовуючи даної таблиці. 2.6.

Аналізуючи показники ділової активності ДП “ХЗЕА” бачимо, що має місце незначне збільшення оборотності активів.

Таблиця 2.6 – Значення коефіцієнтів ділової активності для ДП “ХЗЕА”

Аналізуючи показники ділової активності ДП “ХЗЕА” бачимо, що має місце незначне збільшення оборотності активів, якщо на початок року з кожної гривні було отримано 0,2 грн. реалізованої продукції, то на кінець року цей показник збільшився до 0,23 грн, що свідчить про те, що підприємство стало гірше використати свої активи.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів у середньому дебіторська заборгованість перетворювалася в кошти протягом звітного періоду. Коефіцієнт кредиторської заборгованості показує, скільки компанії потрібно оборотів для оплати виставлених її рахунків.

Коефіцієнт оборотності матеріально - виробничих запасів відображає швидкість реалізації цих запасів. Цей показник для фірми становить в 2006 році - 0,9 оборотів, що свідчить про незначне збільшення ліквідності фірми за останній рік. Аналізуючи статті балансу фірми можна зробити висновок про те, що підприємство збільшило обсяги виробництва, внаслідок чого виросла фондовіддача в 2007 р. (таблиця 2.6), що говорить про ефективність використання основних фондів.

Швидкість обороту вкладеного капіталу, незначно збільшилася в 2007 році про що свідчить незначне збільшення коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнти рентабельності.

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

У цілому всі показники рентабельності на 2007 рік мають негативний знак, тому що підприємство по всіх видах діяльності зазнає збитків. Рентабельність показує величину прибутку на одиницю вкладених грошей, то в нашому випадку вкладення коштів є збитковим. Негативні показники рентабельності свідчать про те, що й капітал, і продукція є збитковими, тобто вкладені кошти не приносять прибутку.

Коефіцієнти фінансової стабільності (платоспроможність).

Фінансова стабільність - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Особливого значення набуває аналіз фінансової стабільності при оцінці кредитоспроможності підприємства у випадку надання їм кредитів, позик, проведення великих інвестиційних проектів та ін.

Фінансово стійким уважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерел покриває коштів, вкладені в активи; не допускає невиправданий дебіторської й кредиторської заборгованості; розплачується в строк за своїми обов'язками.

Сутністю фінансової стабільності підприємства є співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стабільності.

Оцінка фінансової стабільності здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт автономії або незалежності (К_а ), дорівнює частці власних коштів у загальній сумі джерел:

(2.10)

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення притягнутих коштів і власного капіталу. Розрахунок цього показника провадиться по формулі:

(2.11)

Розраховані показники платоспроможності представлені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – Значення коефіцієнта платоспроможності для ГП “ХЗЕА”

У цьому випадку коефіцієнт фінансового ризику в 2003 році склав 0,09, настільки низькі значення коефіцієнта говорять про те, що в підприємства майже відсутня залежність від зовнішніх інвесторів і кредиторів. На кожну гривню власних коштів підприємства на початок звітного періоду доводилося 0,1 копійки притягнутих коштів, на кінець звітного періоду - 0,09 копійки. Це ще раз підтверджує досить низький рівень фінансової стабільності підприємства.

Підбиваючи підсумок аналізу фінансового стану ДП “ХЗЕА” необхідно відзначити, що, незважаючи на загальну фінансову стабільність і ліквідність у довгостроковому періоді, підприємство випробовує недостачу коштів, що спричиняється неплатоспроможність підприємства в короткостроковому періоді. Крім того, в 2007 має місце значне зниження показників рентабельності й ділової активності, що свідчить про зниження ефективності використання ресурсів підприємства і його функціонувань у цілому. Все перераховане вище жадає від керівництва підприємства вживання заходів по досягненню поточної платоспроможності, досягненню фінансової стабільності й підвищенню ефективності господарської діяльності.

2.4 Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства ДП “ХЗЕА”

Конкурентоспроможність товару – - це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, які з точки зору покупця є суттєвими і забезпечують задоволення конкретних потреб (здатність товару бути виділеним споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами - конкурентами).

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця й вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він повинен відповідати певним параметрам:

1)технічним (властивості товару, область його застосування й призначення);

2) ергономічним (відповідність товару властивостям людського організму);

3)естетичним (зовнішній вигляд товару);

4) нормативним (відповідність товару діючим нормам і стандартам);

5) економічним (рівень цін на товар, сервісне його обслуговування, розмір коштів, наявних у споживача для задоволення даної потреби).

Завдання аналізу:

1) оцінка й прогнозування конкурентоспроможності продукції;

2) вивчення факторів, що впливають на її рівень;

3) розробка мер по забезпеченню необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

У м. Харкові споживачеві пропонуються аналоги наступних фірм-виробників:

1) лічильники холодної й гарячої води ДУ 15, ВСКМ 20, ВСКМ 40 (Дніпропетровський Приладобудівний завод), характеристика яких представлена таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 – Характеристика товарної групи промислового підприємства Дніпропетровського Приладобудівного заводу

2) лічильники холодної й гарячої води KB 15, ВСКМ 20, ВСКМ 40, ВСКМ 50 (Луцький Приладобудівний завод), характеристика яких представлена в таблиці 2.9

Таблиця 2.9 - Характеристика товарної групи промислового підприємства Луцького Приладобудівного заводу

3) лічильники холодної й гарячої води ВСХ 15, ВСГ 15, ВСХ 40, ВСГ 40, ВСХ 50, Т 50 (Митищінський АТ "Тепловодомер"), характеристика яких представлена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Характеристика товарної групи промислового підприємства Митищінського АТ “Тепловодомер”, Росія

4) лічильники холодної й гарячої води СК-15Х,Г-01, СК-40Х,Г-01, СТ-50Х,Г-01 ринків „ХЗЕА”), характеристика яких представлена в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 – Характеристика товарної групи промислового підприємства заводу ДП “ХЗЕА”

5) лічильники холодної й гарячої води ВКВ 10Х, ВКВ 10М, ВКВ 15Х, ВКВ 15М, ВКВ 40Х, ВКВ 40М (Владимирський завод "Точмаш"), характеристика яких представлена таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 – Характеристика товарної групи промислового підприємства Владимирського заводу “Точмаш”, Росія

6) лічильники холодної й гарячої води ВКВ 10Х, ВКВ ПІВДЕНЬ, ВКВ 15Х, ВКВ 15М, ВКВ 40Х, ВКВ 40М ("Семпал ДО, ЛТД", Київ, Україна), характеристика яких представлена в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 – Характеристика товарної групи промислового підприємства “Семпал ДО, ЛТД” Київ, Україна

7) лічильники холодної й гарячої води ВКВ 10Х, ВКВ 10М, ВКВ 15Х, ВКВ 15М, ВКВ 40Х, ВКВ 40М (АТ Завод "Аналог", Вінниця, Україна), характеристика яких представлена в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 – Характеристика товарної групи промислового підприємства АТ завод “Аналог”, Вінниця, Україна

Конкурентноздатність товару підгрупи водолічильників холодної й гарячої води визначається методом експертних оцінок по шкалі від 0 до 5 балів, де :

0 бал - категорично не задовольняє;

1 бал - не задовольняє;

2 бали - частково не задовольняє;

3 бали - задовольняє частково;

4 бали - задовольняє здебільшого;

5 балів - задовольняє повністю.

Експертні дані представлені на рисунках 2.1; 2.2; 2.3.

Провідне місце по товарі СК 15Х - 01 і СК 15М - 01 займають лічильники, зроблені в м. Митищі й у м. Володимир, особливо по економічних характеристиках, ДП “ХЗЕА” посідає третє місце. . Однак його продукція по технічних характеристиках і комунікації перевершує лідерів з Росії.

Рисунок 2.1 – Оцінки конкурентноздатності водолічильника для холодної й гарячої води типу СХ - 15Х,Г – 01

Провідне місце по товарі СК 15Х - 01 і СК 15М - 01 займають лічильники, зроблені в м. Митищі й у м. Володимир, особливо по економічних характеристиках, ДП “ХЗЕА” посідає третє місце. Однак його продукція по технічних характеристиках і комунікації перевершує лідерів з Росії. Слід також зазначити, що в українських і в російських конкурентів немає сервісного обслуговування по даному виді продукції. Тому організація сервіс - центра на ДП “ХЗЕА” дозволить йому збільшити свою перевагу в порівнянні з іншими конкурентами.

Рисунок 2.2 – Оцінки конкурентноздатності водолічильника для холодної й гарячої води типу СК - 40Х,Г - 01

Провідну позицію по товарі водолічильника холодної води типу СК - 40Х - 01 і СК - 40М - 01 займає Дніпропетровський Приладобудівний завод, за ним іде Луцький Приладобудівний завод, ДП “ХЗЕА” посідає третє місце, і головна проблема складається в розробці правильної політики ціноутворення на дану підгрупу.

Рисунок 2.3 – Оцінки конкурентноздатності водолічильника для гарячої води типу СТ - 50М,Х – 01

Провідне положення по продукції СТ - 50М,Х - 01 займає ДП “ХЗЕА”, тому що багато конкурентів не випускають продукцію даного типу, а також ціна даного типу товару в ДП “ХЗЕА” набагато нижче, ніж у конкурентів

Оцінка конкурентноздатності показала, що завод ГП “ХЗЭА” у цей час посідає третє місце, уступаючи в основному російським товаровиробникам, таким як: АТ “Тепловодомер” м. Митищі, завод “Точмаш” м. Володимир. Однак, по потужних лічильниках, таким як СТ - 50Х,Г - 01 для гарячої й холодної води завод є лідером на ринку.

3. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ПОБУТОВОЇ ТЕХНІКИ ВОДОЛІЧИЛЬНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА ДП “ХЗЕА”

3.1 Проведення маркетингових досліджень

Виявлення проблеми й формування цілей маркетингового дослідження.

Останнім часом в Україні, на ринку водолічильників сильно розвинена конкуренція. На тлі всіх діючих фірм конкурентів ДП “ХЗЕА” посідає лише третє місце, це й змусило маркетологів заводу “Електроапаратури” задуматися про поліпшення якості свого товару, сервісному обслуговуванні споживачів, а саме, як споживач ставиться до даного товару, що вплинуло на його вибір, а також варто розібратися, якими способами можна поліпшити свою позицію на ринку. Для рішення цих проблем варто визначити мети проведення маркетингових досліджень:

1) виявити споживачів лічильників і визначення мотивації їхнього придбання (економічний ефект від їхнього використання);

2) розробка методики проведення маркетингових досліджень;

3) збір нормативних документів по введенню в експлуатації лічильників фізичними і юридичними особами;

4) розробка маркетингових інструментів по зборі інформації, проведення опитування споживачів за допомогою анкетування й інтерв'ювання;

5) обробка даних.

Відбір джерел інформації.

Для проведення успішних маркетингових досліджень, необхідно визначити тип необхідної інформації й джерел її одержання.

Первинні дані потрібні, щоб визначити поводження споживачів на ринку, характер покупок по їх особистісних, культурних, психологічних і соціальних факторах.

Вторинні дані потрібні для аналізу тенденцій на ринку водолічильників. Можуть бути використані статистичні дані, бухгалтерські звіти, річні звіти, дані, зібрані на виставках, ярмарках, Інтернет.

Методи проведення маркетингових досліджень. Для того, щоб якнайкраще досягти поставлених цілей, варто також визначити якими методами будуть проводити маркетингові дослідження. Для виконання маркетингових досліджень складений план збору інформації, що містить у собі:

1) зміст анкет (перелік включених у неї питань);

2) спостереження - виявлення факторів, що впливають на споживчу привабливість, на процес прийняття рішень про покупку водолічильника;

3) спосіб зв'язку з аудиторією (інтерв'ю по телефоні, особистий контакт, розсилання поштою).

У таблиці 3.1 представлені методи проведення окремих маркетингових досліджень, які проводяться на ДП “ХЗЕА”.

Таблиця 3.1 – Зміст і методи проведення окремих маркетингових досліджень, проведених на ДП “ХЗЕА”

Такі маркетингові заходи дозволяють визначити, хто є споживачами продукції ДП “ХЗЕА” і виявить їхні бажання із приводу поліпшення якісних характеристик товару.

Збір даних.

Для збору даних при проведенні маркетингових досліджень використалися кількісні і якісні методи.

Для проведення спостереження й інтерв'ювання був обраний спеціалізований магазин “Домівка”. Інтерв'ювання проводилося кожного робочого дня магазина, для чого раніше була складена анкета (Додаток Г), з якої й були ознайомлені відвідувачі цього магазина. Спостереження й інтерв'ювання проводилося два тижні, шляхом спілкування з відвідувачами під час їхнього відвідування магазина “Домівка”. У результаті збору даних було опитано 600 респондентів.

Аналіз даних.

У процесі спостереження й спілкування із клієнтами були визначені наступні фактори.

Таблиця 3.2 – Ранжирування впливу різних характеристик ДП “ХЗЕА” на формування споживчої привабливості товарної групи водолічильники

З таблиці 3.2 видно, що для більшості респондентів головним фактором при виборі водолічильників служить якість (95%), другим по значимості йде сервісне й після сервісне обслуговування (93%), на третім місці ціна (80%), надійність (72%), модернізація продукту (68%), самими незначними факторами при виборі водолічильника є дизайн (60%) і реклама (49%).

Ступінь проінформованності про водолічильники ДП “ХЗЕА” з кожним роком росте, що збільшує кількість потенційних споживачів, це відображено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Динаміка проінформованності споживачів водолічильників ДП “ХЗЕА” (тис.чол.)

З рисунку 3.1 видна значна тенденція збільшення споживачів про проінформованність водолічильників ДП “ХЗЕА”, якщо в 2005 році вона склало 13%, то в 2007 році вона склала 45%.

Проведене дослідження також виявило ріст кількості споживачів водолічильників ДП “ХЗЕА”, що показано на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 – Користувачі водолічильників ДП “ХЗЕА” (тис.чол.)

З рисунку 3.2 видно що, в 2005 році 45% не користувалися водолічильниками, 20% користувачів становили юридичних осіб, і всього лише 15% фізичні. В 2007 році кількість користувачів збільшилося, юридичні особи склали 35%, фізичні 28%, що не користуються водолічильниками 15%. В 2006 кількість юридичних осіб склало 60%, фізичні особи 50%, а осіб, що не користуються водолічильниками, значно зменшилося й склало 10%.

3.2 Розробка рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень підприємства ДП “ХЗЕА”

Для підвищення споживчої привабливості водолічильників ДП “ХЗЕА” необхідно провести наступні заходи.

По-перше, необхідно розробити систему маркетингового менеджменту, тобто систему інтеграції маркетингу в керуванні підприємством, що складалася б із системи практичного керування маркетингом, наборі маркетингових інструментах (методах, методиках, моделей) і на маркетинговій інформаційній системі (МІС).

Система маркетингових інструментів повинна враховувати специфіку виробництва й збуту продукції підприємства з організацією післяпродажного обслуговування.

Крім того, варто розробити систему керування сервіс-центром у складі якого доцільно створити відділ маркетингу, що виконував би наступні функції: інформаційне забезпечення, дослідження ринку й кон'юнктури, розробка стратегії організації, реклама, вибір каналів збуту продукції й стимулювання, аналіз дотримання концепції маркетингу, розробка концепції сервісу продукції організації й зв'язок із громадськістю.

Також до співробітництва залучити компетентних маркетологів.

По-друге, необхідно постійно проводити роботу з підвищення якості й сервісного обслуговування споживачів (наприклад, з 1 січня 2007 року замість річного ввести 2-хлетний строк гарантійного обслуговуванню на всі водолічильники незалежно від року випуску, а з 1 січня 2009 року строк гарантійного обслуговування на всі водолічильники збільшити до 3-х років).

По-третє, необхідно модернізувати вже існуючу продукцію (захист від несанкціонованого доступу за допомогою механічного й електронного пломбування вимірювального блоку).

По-четверте, необхідно ввести нові види реклами, публікації в каталогах і довідниках, розширити власну сторінку в Інтернеті.

Розширити рекламну компанію, що обертала б увагу в першу чергу на якість продукції, цінову доступність.

Розробити гнучку систему знижок для оптових покупців і постійних клієнтів.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні положення

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення про реалізацію конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров'я в процесі трудової діяльності.

Метою цього розділу є ознайомлення з організаційною системою забезпечення безпеки виробничої діяльності, що включає правове регулювання в області охорони праці, державне керування, організацію охорони праці на виробництві, а також структуру й функції державного нагляду й суспільного контролю.

Охорона праці - це система законодавчих, організаційно-технічних, соціально-економічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці. Зазначені заходи, насамперед, повинні бути спрямовані на попередження й усунення причин нещасних випадків і переслідувати єдину мету - забезпечити надійну гарантію провадження робіт без травматизму й професійних захворювань, без аварій, отруєнь і пожеж. Охорона здоров'я трудящих забезпечується чітким дотриманням правил безпеки й виробничої санітарії, проведенням широких профілактичних заходів з вивченням причин нещасних випадків.

Нормативними документами на підприємстві є:

1)колективний договір про охорону праці на підприємстві;

2)правила внутрішнього трудового розпорядку;

3)посадові інструкції;

4)інструкції з охорони праці згідно професій та видів робіт.

4.2 Керування охороною праці в економічній структурі

У відповідності ст. 13 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за створення в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на керівника.

Із цією метою керівник забезпечує функціонування системи керування охороною праці, для чого:

1)створює відповідні служби й призначає посадових осіб;

2)розробляє й реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів по охороні праці;

3)забезпечує усунення причин, що викликали нещасні випадки, професійні захворювання;

4)організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;

5)розробляє й затверджує положення, інструкції та інші нормативні акти, що діють на підприємстві;

6)здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва ;

7)організовує пропаганду безпечних методів праці.

Для забезпечення виконання зазначених завдань керівник розробляє й затверджує структуру керування охороною праці на підприємстві.

Служба охорони праці входить у структуру підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб і комплектується фахівцями зі стажем роботи із профілю виробництва не менш трьох років. Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці провадиться у встановленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у три роки.

Питаннями охорони праці на підприємстві займається фахівець з охорони праці, що підкоряється безпосередньо директорові підприємства. В його обов’язки входить:

1)контроль дотримання встановлених правил та норм в області охорони праці на підприємстві й організації безпечних умов праці на робочих місцях відповідно до діючого законодавства в області охорони праці, нормативно-технічна документація в області охорони праці (ГОСТ, ДНАОП, СНиП);

2)проведення аналізу умов праці й розробка заходів щодо своєчасного виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

3)проведення інструктажу із працівниками підприємства й контроль за дотриманням правил техніки безпеки;

4)планування робіт і заходів щодо охорони праці;

5)координація управлінських рішень в області охорони праці;

6)стимулювання підвищення рівня охорони праці й т.д.

Об'єктом керування охороною праці в економічній структурі є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

З урахуванням специфіки виробничого процесу на підприємстві й на підставі Типового Положення власником підприємства розробляється й затверджується Положення про службу охорони праці підприємства.

Розпорядження фахівця з охорони праці, у тому числі про зупинку робіт, може скасувати в писемній формі тільки посадова особа, якій підлегла служба охорони праці.

4.3 Промислова санітарія

У процесі трудової діяльності людина піддається впливу цілого ряду факторів: мікроклімату, умов навколишнього середовища, інтенсивності праці й т.д. З метою досягнення безпечних умов праці необхідно обґрунтовувати, підтримувати й контролювати дотримання параметрів цих факторів.

4.3.1 Метеорологічні умови

Метеорологічні умови в приміщеннях повинні відповідати ГОСТ ССБТ 12.1.005-88 [8] з урахуванням категорії ваги робіт з енерговитрат. Дані оптимальних значень занесені в таблицю 4.1.

По енерговитратам організму робота члена служби маркетингу відповідає категорії “легкої фізичної роботи 1б” відповідно до вимог, тому що витрати енергії не перевищують 172 ^Дж /з (150 ^ккал /ч), що відповідно до ГОСТ 12.1. 005-88 [8]. Такі роботи ставляться до 1б категорії ваги робіт.

Таблиця 4.1 – Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов на робочому місці

4.3.2 Вентиляція й опалення

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату, згідно СНиП 2.04.05-91 [9] необхідно передбачити в основних виробничих приміщеннях систему вентиляції й опалення.

У приміщенні, де проводиться дослідницька робота, вентиляція здійснюється застосуванням кондиціонера. У зимовий час температурний режим підтримується опаленням.

4.3.3 Водопостачання й каналізація

За вимогами ГОСТ 17.1.3.03-77 [12] джерелом постачання водою є міський водопровід і використовується каналізація.

4.3.4 Виробниче освітлення

Виробниче освітлення спроектоване у відповідності зі СНиП II-4 79 [10].Для забезпечення нормальних умов освітлення, необхідних для ефективної роботи, застосовується спільне освітлення, тобто коли природне доповнюється штучним.

Природне освітлення кабінету здійснене пристроєм однобічних прорізів у стінах будинку й нормується коефіцієнтом природного освітлення (КПО).Система штучного освітлення комбінована, з додаванням місцевого освітлення. Характеристика зорової роботи – середньої точності. Розряд зорової роботи IV, тому що в приміщенні провадиться розрізнення об'єктів зорової роботи при фіксованому напрямку лінії зору працюючих на робочу поверхню. Нормоване значення КПО (е_н ) для будинків, розташованих в IV, поясі світлового клімату України, визначається по формулі 4.1:

е_н (IV,) = е_н ^III · m · c, (4.1)

дее_н ^III – значення КЕО для III поясу світлового клімату,

m - коефіцієнт світлового клімату,

с - коефіцієнт сонячності клімату.

Нормативний коефіцієнт е_н ^III для III пояса дорівнює 2, що відповідає III розряду зорових робіт високої точності з найменшим розміром об'єкту розрізнення 0.3¸0.5 мм, подразряд - а. Для міста Харкова, що перебуває в IV поясі світлового клімату, значення m і з будуть наступними: m = 0.9; c = 0.75.

Значення КПО: е_н = 2 · 0.9 · 0.75 = 1.35 %.

Штучне освітлення в робочому кабінеті виконано по системі загального висвітлення. Загальне висвітлення (Ео) приймають 300 лк. У приміщенні використаються люмінесцентні лампи типу ЛД і люмінесцентні світильники ЛДЦ 20.Характеристика висвітлення представлена в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Характеристика виробничого освітлення

4.3.5 Шум

Шум - безладне сполучення звуків різної частоти й інтенсивності або сукупність звуків різної частоти.

Область, де поширюється шум, називають звуковим полем. У кожній точці звукового поля тиск і швидкість руху часток повітря змінюється в часі.

Рівень звуку на робочих місцях не перевищує 50дб/А. У зв'язку із цим проводяться істотні заходи щодо зниження шуму на промислових підприємствах.

Рівень звуку на робочому місці маркетолога відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 [11] перебуває в межах припустимої норми, при середньогеометричній частоті 4000 Гц і становить 65 дба.

4.3.6 Випромінювання від екрана ЕОМ

На організм користувачів ЕОМ у період роботи за дисплеєм, впливає електромагнітне випромінювання, що може стати причиною професійних захворювань. Комп'ютери попадають по визначенню в 5 діапазон (низькі частоти). Гранично припустимі рівні напруженості ЕОМ установлені «санітарними нормами й правилами захисту населення від впливу електричного поля».

4.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

Робоче місце оператора - це частина простору системи «людина-машина», оснащене коштами відображення інформації, органами керування, допоміжним устаткуванням, призначеним для здійснення діяльності системи.

При розміщенні технічних коштів на робочому місці, а також установки крісла оператора передбачено:

1)зручний доступ до основного функціональні вузлам і блокам апаратури для проведення технічної діагностики, профілактичного огляду й ремонту;

2)можливість швидкого заняття й залишення робочого місця;

3)виключення випадкового приведення в дію коштів керування й уведення інформації;

4)зручну робочу позу й позу для відпочинку.

Розміщення, технічних коштів не повинне погіршувати читаність інформації з екрана монітору, а також досяжності основних коштів керування й уведення інформації.

Клавіатура розміщена на столі або підставці так, що висота клавіатури стосовно статі становить 650-720 мм. При розміщенні пульта стаціонарному столі висотою 750 мм необхідно використати крісло з регульованою висотою сидіння й підставці для ніг.

Пульти зв'язку й телефонні апарати рекомендується розміщати ліворуч від оператора, щоб звільнити праву руку для записів.

Устрій документування необхідно розміщати праворуч від оператора в зоні досяжності. Для раціональної організації клавіатура й екран роз’ємні й з'єднуються кабелями.

Ергономічні вимоги до розміщення технічних коштів на робочому місці:

1)відстань від очей оператора до дисплея - 500-700 мм;

2)природний нахил корпусу вперед на 5-10°;

3)кут згинання між стегном і гомілкою — 95-135°;

4)ступні на підлозі;

5)стегно - горизонтально;

6)оператор максимальних розмірів не повинен упиратися ступень у стійку стола або підставки;

7)оператор повинен мати можливість опиратися ліктем на робочу поверхню;

8)можливість роботи з документами;

9 відстань від сидіння крісла (стільця) до нижнього краю робочої поверхні - не менш 150мм.

Електробезпечність - система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від небезпечних і шкідливих впливів електричного струму й електромагнітного поля. Захисні норми, що застосовуються в роботі з комп'ютерами при їхньому нормальному режимі, забезпечуються ізоляцією електропровідників і неприступністю струмоведучих частин, малою напругою, захисним заземленням потенціалів з ізолюючими площами комп'ютера, у тому числі й захисному екрані. В аварійному режимі безпека забезпечується захисним заземленням (додатковий захист), відключенням, подвійною ізоляцією. Всі пускові пристосування (рубильники, реостати) виконані в такій конструкції, де всі струмоведучі частини закриті. Ручки, рукоятки виготовлені з ізолюючих матеріалів, металеві з ізолюючими покриттями, ізольовані від струмоведучих частин і заземлені. До роботи допускаються особи, навчені й групи, що мають, допуску до роботи на ПОМ відповідно до ПУЭ-87 [22].

4.5 Пожежна безпека

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому із установленою ймовірністю виключається можливість виникнення й розвитку пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91[18] пожежна безпека забезпечується за рахунок впровадження системи запобігання пожеж, системи протипожежного захисту, проведення організаційно-технічних заходів.

Система запобігання пожежі:

1)контроль і профілактика ізоляції;

2)наявність плавких вставок і запобіжників в електронному встаткуванні;

3)для захисту від статичної напруги використається заземлення.

Система пожежного захисту:

1)аварійне відключення й перемикання апаратур;

2)наявність первинних коштів пожежогасіння, вогнегасників ОУ-5, тому що вуглекислота має погану електропровідність, або порошкових вогнегасників (таблиця 4.3);

3)система оповіщення, світлова й звукова сигналізація;

4)захист легкозаймистих частин устаткування вогнезахисними матеріалами;

5)використання не горючих матеріалів для акустичної обробки стін і стель;

6)у приміщеннях, де немає робітника персоналу, установлена автоматична система пожежного захисту;

7)для успішної евакуації персоналу при пожежі розміри двері робочого приміщення повинні бути наступними:

а) ширина дверей не менш 1.5 м;

б) висота дверей не менш 2.0 м;

в) ширина коридору 1.8 м; робітники приміщення повинні мати два виходи; відстань від найбільш вилученого робочого місця не повинне перевищувати 100м.

З можливих елементів системи пожежного захисту первинними коштами пожежогасіння є ОУ-5. Дані занесені в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 – Перелік обов'язкових первинних коштів пожежогасіння

Категорія пожежогасіння по вибухопожежності - В, згідно ОНТП 24-86 [17], ступінь вогнестійкості підприємства - II, згідно СНиП 2.01.02 - 85 [15].

4.6 Охорона навколишнього середовища

Середовище перебування людини - навколишнє середовище характеризується сукупністю фізичних, хімічних і біологічних факторів, здатних за певних умов робити прямий або непрямий, негайний або віддалений вплив на діяльність і здоров'я людини.

Охорона навколишнього середовища заснована на системі державних, юридичних, суспільних, адміністративно-господарських і соціально-економічних заходів, спрямованих на підтримку сприятливих умов середовища перебування й раціональне використання матеріальних і енергетичних ресурсів в інтересах усього людства.

Правовою основою охорони навколишнього середовища служить сукупність природоохоронних правових норм, тобто законів і підзаконних актів, а також Конституція України:

1)Закон України про охорону навколишнього природного середовища;

2)Закон "Про охорону й використання тваринного миру" (1980);

3)Закон "Про охорону атмосферного повітря" (1980);

4)Основи водного законодавства;

5)Основи земельного законодавства;

6)Основи законодавства про надра;

7)Основи лісового законодавства;

8)Різні технічні норми й стандарти, ряд державних загальносоюзних стандартів в області охорони природи (ГОСТ 17.0.0.01-76).

Підприємство проводить заходи щодо охорони природи, які регламентуються нормативними документами, що передбачають:

1)обмеження надходжень у навколишнє природне середовище промислових і побутових стічних вод;

2)раціональне використання й охорону водойм;

3)поліпшення використання надр;

4)охорону й раціональне використання землі;

5)впровадження безвідхідних технологій з метою економії природної сировини.

На підприємстві перебувають побутові відходи, які вивозяться за договором з підприємством.

ВИСНОВКИ

У даній дипломній роботі проведений аналіз дослідження ринку водолічильників.

Були виявлені й розглянуті фактори при виборі водолічильників. Так, наприклад, якість - найважливіша характеристика при виборі водолічильника, але не менш важливо й сервісне й після продажне обслуговування, ціна, - це залучає споживача. Але велику увагу варто приділити таким факторам як: надійність, модернізація продукту, дизайн, реклама, які не менш важливі для споживача. Також було визначено, що типовими споживачами водолічильників є наступні споживачі:

1) населення;

2) комунально-побутові організації;

3) бюджетні підприємства;

4) промислові підприємства м. Харкова.

Дана загальна характеристика ДП “ХЗЕА”, проведений аналіз його фінансового стану за такими показниками як ліквідність, платоспроможність, рентабельність. Отримані показники рентабельності, свідчать про те, що ДП “ХЗЕА” є збитковим підприємством, тобто, вкладені кошти не приносять заводу прибуток. Оцінка конкурентноздатності показала, що завод ДП “ХЗЕА” у цей час посідає третє місце, уступаючи в основному російським товаровиробникам, таким як АТ “Тепловодомер” м. Митищі, завод “Точмаш” м. Володимир. Однак, по потужних лічильниках, таким як СТ - 50Х,Г - 01 для гарячої й холодної води завод займає лідируюче положення на ринку. Проаналізувавши ситуацію на конкурентному ринку водолічильників, можна зробити висновок, що такі фактори як якість, післяпродажне обслуговування, ціна, - формують споживчу привабливість водолічильників.

Виходячи із проведених маркетингових досліджень, можна зробити висновок, що з кожним роком рівень проінформованності й споживання водолічильників зростає.