Реферат: Маркетинг на ринку інноваційних товарів

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КАРАКАЙ Юрій Васильович

УДК 658.8.005.591.61

МАРКЕТИНГ НА РИНКУ ІННОВАЦІЙНИХ ТОВАРІВ

Спеціальність 08.00-04 – Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України (м.Київ)

Науковий консультант – академік АПН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Павленко Анатолій Федорович , ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», ректор

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор Балабанова Людмила Веніамінівна, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, завідувач кафедри маркетингового менеджменту

доктор економічних наук, професор Гончарова Наталія Петрівна, ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», професор кафедри економіки підприємств

доктор економічних наук, професор Окландер Михайло Анатолійович, Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри маркетингу

Захист відбудеться «25» червня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, 2-й поверх, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м.Київ, вул. Дегтярівська, 49г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «23» травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор _______________ О. С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми . Світовий досвід реалізації пріоритетних напрямів розвитку національних економік підтверджує найвищу ефективність інноваційної моделі, у межах якої прогресивні трансформації виникають і поширюються в різних площинах – предметних, функціональних, ресурсних та ін. Інноваційна активність економічних суб’єктів країн, що здатні забезпечити такий прогрес, потужно впливає не тільки на економічне зростання, а й на формування конкурентного суспільства, перетворюючись при цьому на інтегрований чинник збалансованого розвитку національної економіки в цілому.

Обумовлена глобалізацією світогосподарських відносин, прогресуюча динаміка інноваційної діяльності на корпоративному, національному і міжнародному рівнях дає підстави для прогнозування активізації розвитку товарних ринків взагалі та ринку інноваційних товарів зокрема.

Критично важливою умовою створення підприємствами довгострокових конкурентних переваг на ринку інноваційних товарів є вміле застосування теоретичних моделей та бізнес-технологій сучасного маркетингу. При цьому проблема вдосконалення маркетингової діяльності на ринку інноваційних товарів актуальна не лише в контексті реалізації корпоративних інтересів національного бізнесу, а й з погляду конструктивного впровадження моделі інноваційного розвитку економіки України.

Сучасні знання про специфіку взаємодії науково-технічного прогресу та економічного зростання сформувалися здебільшого завдяки дослідженням таких класиків економічної теорії, як А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, Е.Бем-Баверк, Дж. Мілль. Їхні ідеї та вихідні наукові положення були доповнені теоретичними та емпіричними розробками західних фахівців ХХ ст., а саме М.Абрамовица, Л.Вальраса, Е.Денісона, В.Джевонса, Д.Кейнса, А.Маршала, Д.Сахала, Р.Солоу, Р.Фостера. Їхні дослідження сприяли появі нового напряму в економічній теорії – вивчення закономірностей інноваційного розвитку.

Концептуальні засади інноваційних теорій розроблено Й.Шумпетером і розвинуто А.Бьюнтандамом, П.Гарднером, М.Пінтинітсом, Р.Ротвеллом, Б.Санто, Б.Твіссом, Р.Уотерманом, К.Фріменом, а серед українських та російських вчених – Л.Абалкіним, З.Адамановою, В.Александровою, Л.Антонюк, В.Аньшиним, В.Бабуріним, Ю.Бажалом, І.Буднікевич, А.Гальчинським, В.Геєцем, С.Глазьєвим, Н.Гончаровою, П.Микитюком, А.Поручником, А.Поршневим, О.Степановим, Д.Черваньовим.

Фундаментальні підходи до створення теорії маркетингу було розроблено зусиллями Р.Багоцці, Л.Бакліна, Р.Белка, Н.Бордена, Ф.Вебстера, Й.Вінда, Д.Говарда, Д.Ебела, Дж. Катона, Ф.Котлера, С.Леві, Т.Левітта, Ру Олдерсона, Д.Шета та інших. Їхні дослідження дали можливість сформувати цілісну концепцію маркетингу як науки, стали підґрунтям розроблення та подальшого вдосконалення маркетингу в різних сферах діяльності, включаючи інноваційну.

Широкий спектр маркетингових проблем стратегічного управління інноваційним процесом отримав розвиток у працях Д.Воркса, К.Вотсон-Хемфілла, М.Джорджа, П.Друкера, Р.Каплана, Д.Нортона, М.Портера, К.Прахалада, А.Сливоцького, Г.Стефіка та Б.Стефік, Х.Фрімана, Г.Хамела.

Значний внесок у розроблення сучасних концепцій та прикладного інструментарію маркетингового управління підприємствами, у тому числі в контексті їх інноваційного розвитку, зроблено українськими та російськими ученими. Авторами найбільш вагомих досліджень з цієї проблематики є українські науковці Л.Балабанова, А.Войчак, С.Гаркавенко, В.Кардаш, Н.Куденко, Л.Ліпич, А.Наливайко, М.Окландер, В.Оніщенко, А.Павленко, І.Решетнікова, С.Скибінський, А.Старостіна.

Разом з тим, на нашу думку, ще передчасно робити висновки про наявність української або російської школи маркетингу інноваційних товарів, оскільки для їх появи потрібно не тільки досконале опанування існуючих концепцій, а й обґрунтування нових теоретичних підходів і розробок, практичних методів їх реалізації. Недостатність уваги до проблеми адаптації маркетингу до діяльності на специфічному ринку інноваційних товарів, неоднозначність оцінювання ролі маркетингу у розвитку інноваційного процесу на мікро- та макрорівнях, недостатня опрацьованість маркетингових технологій забезпечення інноваційного розвитку підприємств обумовили вибір теми, визначили мету, завдання та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами . Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою: «Удосконалення маркетингової діяльності в умовах трансформаційної економіки» (Державний реєстраційний номер 0103U004765, 2001–2006 рр.). Особисто автором у межах цієї теми було досліджено теоретичні засади розвитку ринку інноваційних товарів, запропоновано методи та інструментарій маркетингового супроводження їх на ринку, вдосконалено методичні підходи до розроблення маркетингових стратегій для інноваційних товарів. Проведені автором дослідження є складовою науково-дослідної теми «Система маркетингових досліджень в економіці України» (Державний реєстраційний номер 0107V 001338, 2007 – по т.ч.). Зокрема, автором системно досліджено стан, проблеми та перспективи розвитку інноваційного ринку в Україні.

Мета і завдання дослідження . Метою дисертаційної роботи є комплексне наукове та практичне розв’язання проблеми ефективного використання механізмів впливу маркетингу на ринок інноваційних товарів на основі використання теоретичних засад і сучасних проявів концепції маркетингу інноваційних товарів, обґрунтування напрямів удосконалення його методології, розроблення технологій маркетингового управління розвитком еволюціонуючого національного ринку інноваційних товарів.

Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлено та вирішено такі завдання:

–досліджено еволюцію імперативів розвитку товарних ринків у теоріях економічного зростання;

–поглиблено сутність характеристики інновацій як товару, їх споживчої вартості та вартості; розроблено маркетингову класифікацію інноваційних товарів;

–визначено чинники, досліджено моделі та суб’єкти ринку інноваційних товарів;

–розкрито сутність, виявлено особливості, сформовано принципи маркетингу інноваційних товарів;

–розроблено базові моделі маркетингу інноваційних товарів;

–виявлено передумови та методичні основи формування маркетингових стратегій, особливості розроблення концепцій маркетингу та його програм на ринках інноваційних товарів;

–удосконалено методичні засади розроблення стратегії сегментації ринку інноваційних товарів;

–ідентифіковано внутрішньокорпоративні резерви активізації інноваційного процесу на маркетингових засадах;

–визначено динаміку, тенденції, особливості та проблеми формування ринку інноваційних товарів України;

–розкрито маркетингові аспекти державної політики розвитку ринку інновацій;

–розроблено методичні підходи до маркетингового управління попитом та пропозицією інноваційних товарів.

Об’єктом дослідження є процеси управління маркетинговою діяльністю підприємств у сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні засади формування та передумови, закономірності, особливості впровадження і розвитку маркетингу на ринку інноваційних товарів.

Методи дослідження . Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є системний та історико-логічний підходи до аналізу процесів і явищ у середовищі інноваційного розвитку. При дослідженні еволюції імперативів розвитку товарних ринків, системної сутності інновацій як товару, чинників і моделей ринку інновацій, органічно поєднувалися теоретичні та емпіричні методи пізнання: аналіз, синтез, дедукція, індукція, абстрагування, моделювання, системний аналіз. Спеціальні наукові методи – формалізація, розроблення гіпотез, обґрунтування ідей, економічний аналіз, графічна інтерпретація, моделювання, опитування експертів тощо – застосовані під час дослідження маркетингових механізмів та інструментів супроводження ринку інноваційних товарів, оцінювання стану, проблем і перспектив розвитку інноваційного ринку України та розроблення маркетингових засад управління його структурою і динамікою.

Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні та зарубіжні джерела наукової інформації (монографії, статті, доповіді, тези, збірники наукових праць, тематичні дослідження), матеріали Державного комітету статистики України та інших центральних органів виконавчої влади, парламентських слухань і комітетів Верховної Ради України, періодичні видання та щорічники міжнародних організацій, публічні звіти підприємств та їх об’єднань і асоціацій, а також закони України, укази Президента України та рішення Кабінету Міністрів України.

Наукова новизна одержаних результатів . Згідно з визначеною метою та її конкретизацією у завданнях здійснено постановку і вирішення наукової проблеми розроблення технологій маркетингового управління розвитком ринку інноваційних товарів. Наукові результати, що здобуті автором і виносяться на захист, полягають у такому:

вперше :

– розроблено систему експлікативних моделей маркетингу інноваційних товарів: модель управління маркетингом інноваційних товарів, яка на нових концептуальних засадах інтегрує всі стадії маркетингового та інноваційного процесів, забезпечуючи підприємству підвищення рівня ринкової орієнтації та створюючи дієвий механізм реалізації маркетингового компоненту інноваційного розвитку; модель циклічно-перманентної організації інноваційного процесу, що передбачає наскрізне маркетингове супроводження — від досліджень до етапу комерційної реалізації та слугує науковою основою організації інноваційної діяльності на підприємстві; модель інформаційного забезпечення корпоративного інноваційного процесу, яка дає можливість проводити системний пошук нових ідей у контексті його стадій та пріоритетних джерел інформації;

– сформовано систему принципів маркетингу інноваційних товарів (інтерпретація запитів, розвиток попиту, стратегічна орієнтація, координація, гнучкість, оптимальність, адекватність, обґрунтованість, неперервність, соціальна відповідальність та ефективність), що враховує закономірності розвитку ринку та сутнісні особливості інноваційних товарів, слугує методологічним підґрунтям стратегічних і тактичних маркетингових дій підприємства щодо створення та реалізації довгострокових конкурентних переваг на цільовому ринку;

– запропоновано комплексну маркетингову класифікацію інноваційних товарів, які доцільно ідентифікувати за системою критеріїв: характер потреб, які задовольняються; джерела виникнення ідеї; мотиви появи; характер впливу на ринкові позиції фірми; рівень охоплення маркетингових елементів товару; сфери застосування; рівень інноваційності; регіональні межі потенційної комерціалізації; доведено її методологічне значення для розроблення маркетингових стратегій інноваційних товарів та обґрунтовано напрями використання в стратегічному та маркетинговому менеджменті підприємств;

– аргументовано, що внутрішній маркетинг як процес управління персоналом на маркетингових засадах є необхідною передумовою як упровадження, так і активізації маркетингу інноваційних товарів на підприємстві; для інноваційно-орієнтованих підприємств концепцію внутрішнього маркетингу модифіковано у субконцепцію внутрішнього маркетингу інноваційних ідей, проектів, стратегій; сформовано принципи ефективного функціонування внутрішнього ринку інновацій, виокремлено функціональні сфери щодо ефективного управління ним, розроблено концептуальну схему активізації інноваційного потенціалу підприємства засобами внутрішнього маркетингу;

– доведено, що за умов переходу на інноваційну модель розвитку економіки, актуалізації проблеми підвищення конкурентоспроможності національних виробників суб’єктом маркетингу інноваційних товарів стає і держава, що потребує адекватної конкретизації та реалізації її ключових функцій у контексті сприяння інноваційному процесу, зокрема: політичної (в частині формування та реалізації державної політики щодо інновацій), правової (створення прогресивного нормативно-правового поля інноваційної діяльності), організаційної (інституційне, насамперед інфраструктурне, забезпечення), економічної (прогнозування та макроекономічне планування, створення механізмів, що стимулюють інновації), освітньої (кадрове забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку країни); визначено пріоритетні проблемні питання в реалізації кожної з цих функцій;

– обґрунтовано доцільність застосування факторного підходу до управління пропозицією на ринку інноваційних товарів, який втілено в моделі «трьох фільтрів», утвореної факторами макросередовища, що дають можливість відбору адекватних ідей (проектів) для розроблення інновацій (фільтр 1), факторами обґрунтування товарних пріоритетів (фільтр 2) та факторами оцінки комерційної доцільності (фільтр 3); такий маркетинговий підхід дає можливість комплексного обґрунтування відповідних управлінських рішень виробниками, інвесторами, державними установами;

удосконалено:

– наявні підходи до виявлення незадоволених потреб ринку інноваційних товарів: виділено типи таких потреб; систематизовано методи їх ідентифікації за стадіями — прийняття рішення про купівлю, купівля, споживання; сформовано систему показників рівня задоволеності споживачів із конкретизацією методів отримання значень, джерел інформації та рівня об’єктивності оцінок; визначено сфери застосування методів виявлення незадоволених потреб за допомогою опитування споживачів; запропоновано систему маркетингових дій підприємства щодо незадоволених потреб;

– теоретичні засади та методичні прийоми формування маркетингових стратегій для ринку інноваційних товарів, зокрема: здійснено маркетингову типізацію суб’єктів ринку (виробники – піонери та послідовники; споживачі – новатори, послідовники, рання та пізня більшість, відстаючі) з відповідною ідентифікацією переваг, недоліків, а також умов успішної діяльності (для виробників); базову модель розроблення стратегії доповнено компонентом «внутрішній маркетинг»; залежно від цілей підприємства систематизовано стратегії виведення інноваційних товарів на ринок; доповнено алгоритми формування стратегії сегментації для двох груп інноваційних товарів, розроблених під впливом попиту або пропозиції; конкретизовано вимоги до процесу створення маркетингових стратегій на ринку інноваційних товарів;

набули подальшого розвитку :

– дослідження економічних концепцій розвитку товарного ринку, зокрема доведено, що в умовах глобалізації світогосподарських відносин, лібералізації національних ринків товарів і послуг у межах міжнародної торгової системи ГАТТ-СОТ, підвищення рівня конкуренції та поширення інноваційної моделі функціонування економіки відбувається трансформація імперативів розвитку товарних ринків від факторів виробництва та їх ефективного використання, інвестицій, людського капіталу, інноваційної діяльності до цінності розуміння поведінки споживачів та адекватних маркетингових дій, що найбільшою мірою притаманно ринкам інноваційних товарів і діям виробників та урядів розвинутих країн;

– аналітичні оцінки розвитку ринку інноваційних товарів в Україні з акцентом на маркетингові аспекти, що виявило маркетингову природу майже половини проблем, що стримують інноваційну діяльність; орієнтацію посередницьких організацій у сфері інновацій на пошук результатів НДДКР з метою їх експорту; певну галузеву асиметричність попиту (70 % — це сільське господарство, харчова промисловість, текстильна та легка промисловість, будівництво) та пропозиції, основну частку якої формують сільськогосподарський сектор, енергетика, електроніка, машинобудування, охорона здоров’я та екологія;

– обґрунтування шляхів активізації ринку інноваційних товарів: поряд з правовими, фінансовими, організаційними, інфраструктурними заходами аргументована необхідність змін системного характеру, які будуть зумовлені застосуванням селективної моделі ринку інновацій, що прискорить наукове обґрунтування визначення пріоритетних сфер і виробництв із застосуванням насамперед кластерного підходу до реструктуризації економіки України.

Практичне значення одержаних результатів . Сформульовані у роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть слугувати науковою основою для організації ефективної маркетингової діяльності підприємств на ринку інноваційних товарів. Опрацьовані автором заходи з маркетингового забезпечення управління національним ринком інновацій можуть бути використані під час реалізації національної інноваційної політики. Ключові положення, висновки та рекомендації, сформульовані й обґрунтовані в дисертації, використані:

– Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України при формуванні національної нормативно-правової бази: проектів Законів України, особисто розроблених та внесених автором на розгляд Верховної Ради України, «Про внесення змін до Закону України «Про інноваційну діяльність» (щодо підвищення вимог до інноваційності продукції), «Про наукові парки», «Про стимулювання розвитку високих технологій в Україні», «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері» та «Про кредитування на здобуття вищої освіти»; постанов Верховної Ради України № 3716 від 25.06.2007 «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Національна інноваційна система України» та № 3717 «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (довідка № 06-6/15-1375 від 10.06.2007); при підготовці та проведенні парламентських слухань на тему «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21.03.2007) та «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (20.06.2007) (довідка № 06-6/15-1375 від 10.06.2007);

– Секретаріатом Кабінету Міністрів України при розробленні й реалізації урядових постанов і розпоряджень, а саме: Розпорядження № 669-р від 27.12.2006 «Питання створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки»; Розпорядження № 255-р від 03.05.2007 «Питання утворення регіональних центрів інноваційного розвитку»; Розпорядження № 285-р від 16.05.2007 «Про схвалення Концепції Державної програми розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки»; Розпорядження № 381-р від 06.06.2007 «Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008–2012 роки"; Розпорядження № 760-р від 19.09.2007 «Про схвалення інноваційної програми наукового парку "Київська політехніка" на 2007–2011 роки»; постанови № 1218 від 10.10.2007 «Про внесення змін до Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки»; Постанови № 1219 від 10.10.2007 «Про внесення змін до Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів» і в роботі Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, утвореної відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 09.08.2001 (довідка 01-1/2347 від 16.10.2007);

– Міністерством освіти і науки України при підготовці «Методики експертизи стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня», навчального плану підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності за програмою «Організація інноваційної діяльності», типової форми інноваційного проекту та типової форми бізнес-плану, розробленні Галузевого стандарту вищої освіти України за спеціальністю 8.000014 «Управління інноваційною діяльністю» та спеціальністю 8.050209 «Менеджмент інноваційної діяльності» (освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр») (довідка № 14/16-1058 від 12.12.2007);

– Міністерством промислової політики України при підготовці Наказу Мінпромполітики України № 548 від 27.09.2007, яким керівникам підприємств усіх форм власності, які відносяться до сфери управління Міністерства, запропоновано створити в своїй структурі підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності промислового підприємства та затверджене примірне положення про нього (довідка № 21/2-4-288 від 10.12.2007);

– Державним авіабудівним концерном «Авіація України» та підприємствами, що входять до його складу – для підготовки методології оцінювання стану ринку інноваційної продукції, забезпечення його структуризації, вироблення стратегії виводу інноваційної продукції на ринок та підтримання високого попиту на неї в умовах підвищеної конкуренції та під час реалізації проектів «Впровадження серійного виробництва авіаційних двигунів Д-436-148 і АІ-450 МС (виконавець – ВАТ «Мотор-Січ», м. Запоріжжя), «Розробка і створення зразків безпілотних літальних апаратів» (виконавці – Харківське державне авіаційно-виробниче підприємство, м. Харків та ВАТ «Мотор-Січ, м. Запоріжжя), «Розробка і сертифікація легкого реактивного пасажирського літака АН-128 (виконавець – Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.Антонова, м. Київ) (довідка № 1-02/879 від 19.12.07 р.);

–у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» при викладанні навчальної дисципліни «Товарна інноваційна політика» на кафедрі маркетингу (довідка від 15.01.08).

Особистий внесок здобувача . Дисертація є кваліфікаційною самостійно виконаною завершеною науковою працею, що присвячена розв’язанню актуальної наукової проблеми маркетингового забезпечення розвитку національного ринку інноваційних товарів. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, здобуто автором самостійно та викладено у його наукових працях. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які належать автору. Положення кандидатської дисертації у дослідженні не використовувалися.

Апробація результатів дисертації . Основні положення та результати дослідження доповідалися та отримали схвальну оцінку на міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2004 р.); «Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції» (м. Київ, 2006 р.); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2006 р.); «Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы» (м.Сімферополь, 2006 р.); «Актуальные вопросы развития инновационной деятельности» (м. Сімферополь, 2007 р.); «Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы» (м. Сімферополь, 2007 р.); парламентських слуханнях у Верховній Раді України «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (м. Київ, 2007 р.); Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Інноваційний розвиток: найкраще майбутнє людства в ХХІ столітті» (Коста-Ріка, 2007 р.).

Публікації . За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 34 наукові праці загальним обсягом 31,15 друк. арк., з них 1 одноосібна монографія, 2 монографії у співавторстві, 24 статті у наукових фахових виданнях, 7 матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації . Структура дисертаційної роботи складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 385 сторінок. Дисертація містить 36 рисунків на 17 сторінках, 20 таблиць на 10 сторінках, 6 додатків на 11 сторінках. Список використаних джерел містить 303 найменувань на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні засади розвитку ринку інноваційних товарів» досліджено еволюцію імперативів їх формування, функціонування та трансформації, розкрито системну сутність інновації як товару, визначено сучасні чинники та моделі ринку інновацій.

Обґрунтовано, що сучасні теорії економічного зростання безпосередньо пов’язані з інноваційними теоріями, адже саме пізнання закономірностей розвитку інноваційних процесів сьогодні є важливою передумовою подальшого соціально-економічного прогресу. На підставі системного аналізу теорій економічного розвитку і теорій інновацій, глибокого осмислення та творчого застосування наукових напрацювань щодо рушійних сил та закономірностей розвитку товарного ринку, з дотриманням принципів теоретико-історичного аналізу і використанням сучасної аналітичної технології сформовано методологічні засади дослідження передумов, закономірностей та особливостей формування, упровадження та вдосконалення маркетингу на ринку інноваційних товарів.

Результатом поглибленого дослідження теорій економічного розвитку та теорій інновацій, їх сучасних проявів стало виявлення тенденції до трансформації імперативів розвитку товарних ринків від факторів виробництва та їх ефективного використання, інвестицій, людського капіталу, інноваційної діяльності до цінності розуміння поведінки споживачів та адекватних маркетингових дій. Це, на думку автора, обумовлено економічною глобалізацією, лібералізацією ринків товарів і послуг, підвищенням рівня конкуренції і, головне, поширенням застосування інноваційної моделі розвитку економіки. Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що конкурентні позиції країн у сучасному міжнародному поділі праці визначаються інноваційністю товарів у їх широкому розумінні – як продуктів праці, що виготовлені для продажу.

Авторське трактування категорії інновації охоплює три аспекти її значення: широке – як будь-яка прогресивна зміна, що забезпечує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання; звужене – як процес трансформації наукових досягнень у виробництво; результативне – як упроваджена у господарську практику інновація.

Поглиблене дослідження сутності інновації як товару дало можливість дійти висновку, що її слід розглядати у взаємозв’язку проявів трьох наук – політичної економії, інноватики та маркетингу. З політекономічного погляду інноваційні товари, як і інші, мають мінову та споживчу вартість, яка характеризується специфікою формування та сприйняття споживачами. Аргументовано доцільність більш широкого її розгляду з урахуванням умов функціонування ринкової системи (зовнішніх чинників формування, параметрів призначення, функціональних резервів, режимів функціонування, навколишнього середовища та ін.). Показано, що з маркетингового погляду диверсифікація споживчої вартості інноваційного товару збільшує його цінність для споживачів.

У контексті інноватики як галузі наукових знань, що охоплює питання методології й організації інноваційної діяльності, інноваційний товар є її результатом. Показано, що в існуючих класифікаціях інноваційних товарів домінує саме такий підхід. Разом з тим, доведено їх важливість для формування товарної політики, розроблення маркетингових стратегій і, зрештою, маркетингового забезпечення інноваційного процесу. Саме ця висхідна позиція дозволила розробити багатокритеріальну маркетингову класифікацію інноваційних товарів, згідно з якою їх типи доцільно виділяти за сукупністю взаємопов’язаних критеріїв (табл. 1).

Такий підхід до класифікації інноваційних товарів, на думку автора, віддзеркалює їх маркетингову сутність – здатність забезпечувати розвиток підприємства через виявлення та подальше задоволення потреб або розвиток попиту. Показано, що практичними сферами застосування класифікації в маркетинговій діяльності є: визначення пріоритетів та методів маркетингових досліджень, сегментація споживачів та позиціювання товару, розроблення товарної політики, формування маркетингової суміші, обґрунтування маркетингової стратегії на ринку інноваційних товарів, а також адекватне спрямування внутрішнього маркетингу.

Таблиця 1

Маркетингова класифікація інноваційних товарів

Досліджуючи сучасну парадигму товарного ринку, автор наголошує на тому, що його центральною концепцією є маркетингове розуміння ринкового процесу як взаємовигідного обміну між сторонами, що спонукає розглядати товари як центральний елемент ринкової стратегії, оскільки саме вони задовольняють потреби споживачів та, в кінцевому підсумку, виробників. Показано, що ринок інноваційних товарів не обмежується лише просуванням інновації до споживача, а й активно сприяє формуванню напрямів і пріоритетів реалізації державної інноваційної політики через координацію потоків інформації, економічний вплив на виробників, стимулювання, проведення моніторингу стану інноваційного розвитку тощо.

У роботі критично оцінено переваги та недоліки моделей ринку інноваційних товарів для державного сектору інновацій (військово-орієнтованої і селективної) та для приватного бізнесу (контрактної, монопсонічної, поліпсонічної, монопольної (розробника), конкурентної). У цьому контексті виділено та охарактеризовано фактори формування і розвитку ринку інноваційних товарів, ключовими з яких, за авторською версією, є наявність динамічного прозорого конкурентного середовища, органічність інтеграції науки і виробництва, якість державного управління інноваційними процесами та прогресивність системи освіти.

У розділі 2 «Маркетингове супроводження ринку інноваційних товарів» виявлено особливості та сформульовано принципи маркетингу інноваційних товарів, розвинуто маркетингові технології забезпечення інноваційного процесу, проведено маркетингову типізацію суб’єктів інноваційного ринку.

Конструктивний аналіз зарубіжних і вітчизняних розробок у сфері маркетингу інноваційних товарів, а також вивчення досвіду компаній — лідерів інноваційного ринку дозволили провести порівняльну характеристику традиційного маркетингу та маркетингу інноваційних товарів за ключовими для цієї діяльності критеріями (табл.2).

Таблиця 2

Характерні особливості маркетингу інноваційних товарів та традиційного маркетингу

Це дало можливість сформулювати систему принципів маркетингу інноваційних товарів: інтерпретації запитів, розвитку попиту, стратегічної орієнтації, координації (служб підприємства, насамперед маркетингової та науково-технічних досліджень), гнучкості, оптимальності, адекватності, обґрунтованості, неперервності, соціальної відповідальності та ефективності. Автор обґрунтовує висновок, що правильне розуміння сутності інноваційного маркетингу, його пріоритетів і принципів реалізації є однією з ключових передумов досягнення підприємствами успішності на ринках інноваційних товарів.

Розроблена система принципів дозволила запропонувати модель управління маркетингом інноваційних товарів.

Виявлення та задоволення незадоволених потреб споживачів виділяється автором як вихідний момент інноваційного розвитку підприємства. У роботі визначено види незадоволених потреб, адекватні дії підприємства щодо їх задоволення — репозиціювання існуючих товарів, або їх модифікація, або розроблення нових товарів.

Систематизовано методи визначення незадоволених потреб за двома основними джерелами їх пошуку: латентні проблеми попиту з існуючими на ринку товарами; зміни в маркетинговому середовищі, які ведуть до суттєвих змін попиту. Існуючі методи визначення незадоволених потреб, що ґрунтуються на цих двох аспектах, наведені в табл. 3. Розроблено систему показників задоволеності споживачів (ринкова частка підприємства, повторні купівлі, частота переключення споживачів на інші товарні марки, частота скарг споживачів, частота виникнення проблем із товаром у споживачів, частота поломок товару в гарантійний термін) та методів їх розрахунку.

Таблиця 3

Методи визначення незадоволених потреб

У роботі акцентується на тому, що маркетинг інновацій має супроводжувати всі етапи створення нового товару, чого в умовах необхідності інтенсифікації інноваційного процесу повною мірою не забезпечують, ні паралельна, ні послідовна, ні навіть інтегративна схеми його організації. Виходячи з цього, розроблено модель циклічно-перманентної організації інноваційного процесу з наскрізним маркетинговим супроводженням.

Проведений аналіз причин невдач нових товарів на ринку дозволив виділити одну із найважливіших — недостатнє інформаційне забезпечення розроблення інноваційних товарів. У зв’язку з цим запропонована відповідна модель. Її використання дає можливість підвищувати ревалентність, точність, надійність та актуальність інформації, що одночасно забезпечує належний рівень обґрунтованості як маркетингових, так і науково-технічних рішень.

Автор доводить, що найбільш поширеною типізацією фірм за рівнем новизни товару є їх розподіл на піонерів і послідовників. Безсумнівною перевагою фірми-піонера є, як правило, отримання вищих порівняно з іншими фірмами прибутків на стадіях зростання та зрілості. Якщо впровадження товару відбулося успішно, то піонер утримує цю перевагу і на інших стадіях життєвого циклу товару, займає стійкіші ринкові позиції і зазвичай перетворюється на ринкового лідера (тобто займає найбільшу ринкову частку). Послідовник не є інноваційним лідером і при виведенні нового товару на ринок використовує уже існуючий ринковий досвід. Результатом його діяльності є такі різновиди нових товарів, як модифікований товар, розширення товарної лінії, «спрощення» товару. Ринкові переваги послідовників полягають у зменшенні комерційного ризику при впровадженні нового товару та можливості уникнення маркетингових помилок піонера, а недоліки — у менших прибутках і слабкіших ринкових позиціях порівняно з піонером.

Аналогічну структуризацію досліджено і стосовно споживачів, що дало змогу удосконалити теоретичні засади формування стратегій маркетингу на ринку інновацій.

У розділі 3 «Формування маркетингових стратегій інноваційних товарів» розкрито передумови та методичні засади формування маркетингових стратегій інноваційних товарів, досліджено особливості розроблення концепції маркетингу та його програм для ринків інновацій.

На підставі розроблених концептуальних положень щодо маркетингового забезпечення ринку інноваційних товарів обґрунтовуються підходи до формування маркетингових стратегій. Доведено, що вони мають бути орієнтовані на досягнення ринкових цілей підприємства, забезпечення його конкурентної позиції. Виходячи з цього, показується, що маркетингова стратегія інноваційних товарів має бути не тільки органічною складовою, а й стрижнем загальнокорпоративної стратегії. При цьому наголошується на значенні інвестиційних ресурсів, обмеження яких унеможливлює динамічний інноваційний розвиток.

У роботі вказується на внутрішні параметри розвитку підприємства, які мають бути враховані при розробленні маркетингової стратегії інноваційних товарів. При цьому до їх числа введено такий параметр, як внутрішній маркетинг, сутність якого в роботі розкривається як система заходів, що перетворюють персонал підприємства у «внутрішніх споживачів» інноваційних ідей, проектів і стратегій, сприяють завдяки цьому зростанню міри мотивованості, зацікавленості в їх успішній реалізації. Визначено принципи організації ефективного функціонування внутрішнього ринку інноваційних ідей, проектів і стратегій: конкурсний відбір інноваційних проектів; обґрунтованість внутрішніх можливостей і ринкових перспектив; сформованість дієвої системи горизонтальних та вертикальних комунікацій; наявність системи приваблення, розвитку, мотивації й утримання висококваліфікованого персоналу підприємства; стимулювання інноваційної активності; гармонізація стосунків між підрозділами підприємства та його співробітниками.

Це дозволило розробити концептуальну схему активізації інноваційного потенціалу підприємства засобами внутрішнього маркетингу.

Окреслено коло питань стосовно управління внутрішнім маркетингом інноваційних ідей, проектів і стратегій: визначення цілей та завдань внутрішнього маркетингу; ідентифікація внутрішніх цільових груп, визначення їх потреб і запитів, міри задоволення останніх; внутрішнє позиціювання інноваційних товарів; формування внутрішніх маркетингових сумішей; визначення якості внутрішніх товарів (послуг); формування культури маркетингу інноваційних товарів; організація дієвої системи внутрішніх комунікацій.

Формування маркетингової стратегії інноваційних товарів розглядається на трьох рівнях: корпоративному, який пов’язаний із розробленням місії підприємства, окресленням довгострокових стратегічних цілей на ринках інноваційних товарів; бізнес-рівні, який передбачає аналіз портфеля інноваційних проектів, дослідження ринкових позицій підприємства та визначення пріоритетних напрямів його інноваційного розвитку; на рівні товару — встановлення маркетингових цілей, визначення шляхів їх досягнення стосовно кожного виду інноваційного товару.

На підставі узагальнення та систематизації основних підходів до формування маркетингової стратегії інновацій підприємства виокремлено такі основні вимоги до цього процесу: забезпечення високого рівня обґрунтування прогнозів майбутньої інноваційної діяльності, її результатів і наслідків; урахування чинників ризиків; аналіз альтернативних варіантів інноваційних стратегій; оцінювання інноваційного потенціалу підприємства; обґрунтування джерел фінансування інновацій; тісний зв’язок цілей, етапів і термінів реалізації стратегії з прогнозованими параметрами стадій життєвого циклу інновацій; передбачення можливої переорієнтації стратегії.

Наголошується також на тому, що при розробленні маркетингової інноваційної стратегії особливу увагу варто приділити таким елементам, як географічні особливості цільового ринку, потенційна частка ринку, можливість ефективної реалізації стратегії «продукт–ринок», структура та динаміка конкурентного середовища, негативні тенденції розвитку ринку.

Серед базових типів маркетингових стратегій інновацій автор виділяє і характеризує: лідерство у витратах, диференціація, стратегія ніш. На бізнес-рівні виділяються стратегії проникнення на ринок, розвитку ринку, розвитку продукту, диверсифікації, а на рівні товару — стратегії конкуренції та розширення ринку.

Ураховуючи важливість правильної сегментації ринку для стратегічного процесу, запропоновано алгоритми сегментації ринку інновацій окремо для товарів, розроблення яких є результатом НДДКР (оцінювання комерційної цінності товару; дослідження потенційних сегментів; оцінювання сегментів і добір споживачів для тестування; вибір сегментів і пріоритетних споживачів; визначення позиції товару) та товарів, мотивом створення яких були ринкові вимоги (вибір критеріїв сегментації; визначення сегментів; оцінка ринкового потенціалу сегментів; аналіз міри доступу до сегмента).

Показано, що процес розроблення і застосування маркетингових стратегій інновацій передбачає використання таких категорій, як філософія бізнесу, маркетингові дослідження, інструменти маркетингу, план і бюджет маркетингу, концепція маркетингу, комплекс маркетингу, програми маркетингу. Їх конструктивний аналіз довів, що формування маркетингових інноваційних стратегій підприємства має відбуватися відповідно до вимог системного підходу — від загального до одиничного. При цьому зворотні зв’язки уточнюють стратегії вищих рівнів, тобто процес є ієрархічним, циклічним та ітеративним.

У розділі 4 «Стан, проблеми та перспективи розвитку інноваційного ринку України» досліджено динаміку розвитку ринку інновацій, визначено його тенденції та проблеми, охарактеризовано маркетингові аспекти реалізації державної політики інноваційного розвитку.

В роботі на основі використання великого масиву статистичної інформації показано, що за останні роки не відбулося суттєвих, проривних зрушень в інноваційній діяльності українських підприємств та, відповідно, в реалізації інноваційної моделі розвитку економіки. Це стосується і кількості інноваційно-активних підприємств, і обсягів реалізації інноваційної продукції, і чисельності науковців, і кількості наукових організацій, і бюджетного фінансування науки тощо.

Разом з тим слід зазначити, що при скороченні загальної кількості інноваційно-активних підприємств збільшення обсягів фінансування інноваційної діяльності є важливим позитивним здобутком. Із загального обсягу витрат 34,7 % припадає на підприємства машинобудування, по 20,3 % — на підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії та обробки металу, 7–9 % — на підприємства з виробництва електроенергії, газу та води, а також добувної промисловості.

Основним джерелом фінансування витрат на інновації стають власні кошти підприємств, сумарна частка яких у загальному обсязі капіталовкладень у 2006 р. становила 84,6 %, (табл. 4). Аналіз структури фінансування інновацій довів, що за період з 2000 до 2006 р. при загальному збільшенні витрат на інновації в абсолютному значенні власні кошти підприємств домінують, і ця тенденція чітко зберігається. Кошти державних і місцевих бюджетів, спрямовані на фінансування інновацій, відіграють незначну роль (від 0.4% до 2.8% від загальних витрат), так само, як і залучення вітчизняних або іноземних інвесторів (від 2.5% до 8.7%). Це свідчить про відсутність сформованої державної та місцевої політики у сфері розвитку та підтримання інновацій, незадовільний рівень роботи самих підприємств з потенційними інвесторами.

Таблиця 4

Структура фінансування інноваційної діяльності підприємств*

З огляду на проблематику дослідження, увагу було зосереджено на виявленні маркетингових проблем розвитку ринку інновацій. Визначено, що вагомими чинниками, які стримують інноваційну діяльність, насамперед є нестача власних коштів (це стосувалося 81,7 % промислових підприємств у 2004 р. і 80,1 % — у 2006 р.), великі витрати на інновації (відповідно 49,3 % і 55,5 % підприємств), недостатня фінансова підтримка держави (50,9 % і 53,7 % підприємств), високий економічний ризик (32,5 % і 41,0 % підприємств), недосконалість законодавчої бази (33,5 % і 40,4 % підприємств), тривалий термін окупності інновацій (29,5 % і 38,7 % підприємств).

Водночас 16,7 % і 19,7 % промислових підприємств вважають, що здійсненню інновацій перешкоджають відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями, 15,2 % і 17,4 % — нестача інформації про ринки збуту, 17,1 % і 17,3 % — брак інформації про нові технології, 14,4 % і 16,0 % — відсутність попиту на продукцію і несприйнятливість підприємств до нововведень, 13,7 % і 20,0 % — відсутність кваліфікованого персоналу.

У роботі доведено, що, по-перше, протягом останніх років не змінюється перелік проблем, які перешкоджають інноваціям, водночас збільшується частка підприємств, котрі вважають їх достатніми для згортання відповідної діяльності. Це означає, що у разі консервації згаданих вище явищ скорочення інноваційної активності триватиме і надалі; по-друге, щонайменше половина чинників має одну природу виникнення, а саме — відсутність належного маркетингу інновацій, що зайвий раз підкреслює актуальність даної проблеми.

У процесі дослідження виявлена галузева асиметричність попиту та пропозиції на ринку інновацій, сутність якої полягає в тому, що в структурі інноваційних пропозицій за галузями господарського комплексу переважають галузі, здатні забезпечити інноваційний розвиток країни (машинобудування, електроніка, енергетика, екологія, охорона здоров’я), тоді як у структурі попиту на інноваційні товари — сільське господарство, харчова промисловість, будівництво. А враховуючи структуру наукових пропозицій, у якій пріоритетними є матеріалознавство, хімія, фізика та біологія, зрозумілим стає виникнення посередницьких організацій, які спеціалізуються на експорті результатів НДДКР.

У роботі визначено правові, фінансові, організаційні, економічні та кадрові проблеми розвитку ринку інноваційних товарів і запропоновано відповідні рішення щодо їх усунення. Поряд з дискретними заходами автор обґрунтовує першочергову необхідність змін системного характеру, до яких віднесено перехід на селективну модель ринку інновацій, що передбачає науково обґрунтоване визначення та законодавче закріплення оптимальної кількості галузевих пріоритетів з урахуванням можливості створення відповідних кластерів.

Доведено, що в сучасних умовах суб’єктом маркетингу інновацій стає і держава, що потребує конкретизації її ключових функцій та створення відповідних механізмів їх реалізації. Аргументовано, що політична функція є провідною, оскільки саме від позиції держави – активної чи споглядацької, стимулюючої чи стримуючої – залежить рівень інноваційності виробничого сектору, науки, освіти, а зрештою і суспільства.

Серед проблем, які суттєво впливають на ефективність інноваційної діяльності, а отже і на розвиток ринку інноваційних товарів, виділено:

на загальнодержавному рівні – відсутність адекватної вимогам і викликам часу, реалістичної, економічно та ресурсно обґрунтованої стратегії інноваційного розвитку країни; досить суперечливе розуміння специфіки та закономірностей інноваційної діяльності в законодавчій і виконавчій гілках влади. Як результат, у країні не створено ефективного інноваційного законодавства, немає обґрунтованих інноваційних пріоритетів, не запроваджено необхідних важелів і механізмів державної підтримки, немає належної інноваційної інфраструктури, відсутня достатня і достовірна статистика інновацій;

на регіональному рівні – відсутність обґрунтованих програм та реальних стимулів для інноваційного бізнесу; інтеграції регіональної науки, освіти і виробництва; підтримки наукомісткого підприємництва, формування регіональної інноваційної інфраструктури.

В Україні визначено вісім довгострокових стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, а з урахуванням середньострокових, їхня загальна кількість перевищує чотири десятки. Кількість пріоритетів є завищеною, вони є дрібними, слабо пов'язаними між собою, не відповідають потенціалу нашої держави (виходячи з ії ресурсного та інтелектуального потенціалу, геополітичного положення, що визначають місце України у системі міжнародного поділу праці) та світовим тенденціям інноваційного розвитку. За авторською оцінкою, до інноваційних, згідно із сучасними світовими критеріями, можна віднести не більше 10-15% із задекларованих стратегічних пріоритетів.

У розділі 5 «Маркетинг в управлінні національним ринком інновацій» викладено методичні засади маркетингових підходів до регулювання структури ринку інноваційних товарів, визначення пріоритетів їх формування, трансферу та комерціалізації інновацій.

На думку автора, розвиток національного ринку інноваційних товарів потребує суттєвого розширення застосування маркетингових принципів і технологій, передусім при обґрунтуванні його товарної структури, регіональних напрямів розвитку, пріоритетів у стимулюванні інноваційної діяльності як промислових підприємств, так і наукових та дослідницьких установ різних форм власності.

Для розв’язання зазначених проблем обґрунтовано доцільність застосування факторного підходу, який найбільш повно враховує всю сукупність суперечливих чинників національного бізнес-середовища.

Конструктивний аналіз впливу системи чинників макро- та мікросередовища на розвиток ринку інноваційних товарів дозволив поділити їх на три групи, що утворюють специфічні «фільтри», використання яких дає змогу відхиляти або приймати інноваційні ідеї, проекти тощо. Послідовний аналіз відповідності ідеї кожній із груп факторів дав змогу запропонувати модель «трьох фільтрів» для управління пропозицією на ринку інноваційних товарів (рис. 5).

До критично важливих для вибору реальних проектів інновацій у роботі віднесено фактори макросередовища: соціальні, ринкові (попит і визнання ринком) та екологічні.

Автор наводить аргументи щодо пріоритетності факторів соціального впливу (соціальної вигоди). Говорячи про вигоду, одержувану суспільством у цілому від інноваційного товару, необхідно враховувати його як економічний, так і соціальний вплив. При аналізі цього фактора варто звернути увагу на питання ефективного використання ресурсів для створення продукту, нинішній і майбутній вплив інноваційного товару на зайнятість, інфляцію, технологію, цивільні права, інтелектуальне та фізичне здоров’я громадян тощо.

Для обґрунтування товарних пріоритетів у групу факторів включені: діловий ризик, конкуренція, відповідність законам і безпека споживання. Серед них ключовим є фактор ділового ризику, оскільки увесь інноваційний процес за своїм змістом являє собою діяльність зі зниження ризику. Тому можна стверджувати, що одним із основних завдань управління процесом виведення продукту на ринок є зменшення сукупного ділового ризику. Неврахування фактора ризику може призвести до небажаного для інноватора наслідку, пов’язаного з неприйняттям ринком даного інноваційного товару.

Останній фільтр утворюють фактори, що визначають можливість реалізації проектів інновацій, у тому числі потенціал виробництва, функціональна завершеність, етап розроблення, необхідність додаткових НДДКР, необхідні капіталовкладення, період окупності, рентабельність, тенденції попиту, стабільність попиту, прогнозований термін життєвого циклу, розмір потенційного ринку, потенційний збут, можливість проведення адекватних маркетингових досліджень.

Результати застосування цієї моделі виробниками інноваційних товарів, їх потенційними інвесторами та відповідними державними структурами дають можливість усебічно обґрунтувати інноваційний проект за ланцюгом «потенційні → можливі → вірогідні → реальні інноваційні проекти». Додатковою перевагою моделі є поділення відхилених проектів на безперспективні, такі, що потребують доопрацювання, та перспективні. Останні два типи утворюють важливий в управлінському сенсі стратегічний резерв проектів інновацій, які підприємство може здійснити пізніше або реалізувати на ринку.

Специфічним і виключно перспективним напрямом розвитку ринку інноваційних товарів, що потребує управління на маркетингових засадах, автор вважає, як внутрішній, так і міжнародний трансфер інновацій. Охоплюючи низку організаційних, інформаційних, поведінкових рішень, що концентруються на просуванні інновації до споживача, він перетворюється у пріоритетну сферу діяльності менеджменту наукових установ, оскільки виводить інновації на стадію комерціалізації. У роботі виділено маркетингові проблеми трансферу інноваційних товарів (відсутність відповідної інфраструктури, раціональної системи фінансування сторін, системи продажу «ноу-хау» через аукціони тощо) та запропоновано заходи маркетингової підтримки комерціалізації інновацій.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі системного аналізу концептуальних засад і практичних методів маркетингу інновацій здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми — визначення факторів, методів та інструментів ефективного використання маркетингу на ринку інноваційних товарів в Україні. Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки:

1. Проблематика вдосконалення методології та практики маркетингової діяльності на ринку інноваційних товарів є актуальною і потребує подальших наукових досліджень і розробок, передусім у предметному контексті інновацій — продукт, процес, послуга.

2. Економічна глобалізація та пов’язані з нею об’єктивні процеси підвищення рівня відкритості національних ринків товарів і послуг, динамізації конкурентного середовища та використання інноваційних моделей і підходів до соціально-економічного розвитку обумовили тенденцію до зміни імперативів розвитку товарних ринків. На сьогодні, при збереженні значення факторів виробництва, інвестицій, людського капіталу, інновацій, реальними рушіями економічного прогресу і найбільшою цінністю стають розуміння поведінки споживачів і можливість застосування адекватних маркетингових дій.

3. Системна сутність інновації як товару полягає в тому, що інноваційний товар є одночасно предметом дослідження політичної економії (як субстанція, що має споживчу та мінову вартість), інноватики (як результат інноваційного процесу) та маркетингу (як результат виявлення та засіб задоволення потреб споживачів). Споживча вартість саме інноваційного товару має більш широкий науковий контекст, будучи одночасно джерелом збільшення цінності товару для споживачів і розвитку національної економіки. Розроблена в роботі маркетингова класифікація інноваційних товарів є методологічною основою формування маркетингових стратегій та здійснення тактичних дій на ринку інноваційних товарів.

4. Ключовими чинниками розвитку ринку інноваційних товарів є інтенсивність та прозорість конкурентного середовища, кадрове забезпечення інноваційного процесу, прогресивне правове середовище, якість державного управління інноваційним процесом, органічність інтеграції науки і виробництва, рівень розвитку ринкової інфраструктури. Сучасні моделі розвитку ринку інновацій є результатом складної взаємодії різних факторів і поділяються на селективну та військово-орієнтовані моделі (для державного сектору інновацій), а для ринкового — на контрактну, монопсонічну, поліпсонічну та конкурентну моделі.

5. Стратегічні та тактичні маркетингові дії підприємства на ринку інноваційних товарів повинні ґрунтуватися на системі методологічних принципів, що віддзеркалюють закономірності розвитку цього специфічного ринку та сутнісні особливості інноваційних товарів: інтерпретація запитів, розвиток попиту, стратегічна орієнтація, координація, гнучкість, оптимальність, адекватність, обґрунтованість, неперервність, соціальна відповідальність та ефективність.

6. Існуючі нині методичні підходи є недостатніми для результативної інтеграції всіх стадій маркетингового та інноваційного процесів на рівні підприємства. Цю проблему усуває розроблена система експлікативних моделей маркетингу інноваційних товарів, зокрема, для: управління маркетингом інноваційних товарів; циклічно-перманентної організації інноваційного процесу; інформаційного забезпечення всіх стадій процесу створення інноваційного товару.

7. Суттєвим чинником підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, насамперед інноваційної та маркетингової, як показує досвід провідних компаній світу, є внутрішній маркетинг — процес управління персоналом на маркетингових засадах. Необхідною передумовою як запровадження, так і активізації маркетингу інноваційних товарів на підприємстві є використання внутрішнього маркетингу інноваційних ідей, проектів, стратегій, принципи та механізми якого запропоновані в дисертації.

8. Сучасні теоретичні засади та методичні прийоми формування маркетингових стратегій для ринку інноваційних товарів потребують суттєвого вдосконалення. Тому розроблений у роботі комплекс удосконалень — типізація суб’єктів ринку, доповнення базової моделі формування стратегії, систематизація стратегій виведення інноваційних товарів на ринок залежно від цілей підприємства, уточнення алгоритмів розроблення стратегій сегментації для двох груп інноваційних товарів, конкретизація вимог до самого процесу формування стратегій, — забезпечить менеджменту вищу обґрунтованість та ефективність маркетингових стратегій для ринку інноваційних товарів.

9. Маркетингові аспекти управління ринком інноваційних товарів полягають у виявленні незадоволених потреб споживачів і виборі на основі адекватної сукупності вимог (корпоративних, регіональних, національних, глобальних) інноваційних пропозицій. Удосконалені в роботі підходи до виявлення незадоволених потреб ринку інноваційних товарів, а також розроблена модель «трьох факторів», що забезпечує комплексне обґрунтування процесу вибору інноваційних проектів виробниками, інвесторами та державними установами, сприяють більшій конструктивності використання маркетингу в управлінні ринком інноваційних товарів.

10. Реалізація стратегії інноваційного розвитку України об’єктивно обумовлює залучення до інноваційного процесу, а отже і маркетингу, всіх суб’єктів економічної діяльності. При цьому суб’єктом (тобто користувачем концепції) маркетингу інноваційних товарів стає і держава, яка реалізує свою маркетингову функцію через систему класичних функцій – політичної, правової, економічної, освітньої тощо. В умовах становлення ринку інноваційних товарів ключовою є політична функція.

11. Активізація та подальший динамічний розвиток ринку інноваційних товарів України потребують не тільки дискретних інновацій (організаційних, фінансових, правових тощо), а змін системного характеру. Передусім це стосується визначення галузевих, регіональних, інтеграційних і зовнішньоекономічних пріоритетів, що сприятиме посиленню державної політики в науково-технологічній та інноваційній сферах, а зрештою і переходу на інноваційну модель розвитку економіки України.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Каракай Ю. В. Маркетинг інноваційних товарів: Монографія / Каракай Ю.В. — К.: КНЕУ, 2005. — 226 с. (13,25 д.а.).

2. Маркетинг регіонів: інвестиційні аспекти: Монографія / [Щелкунов В., Каракай Ю., Бондаренко В., Грамотнєв В., Матвєєв В.] — К.: Наукова думка, 2005. — 176 с. (14,0 д.а., особисто автором 3,2 д.а. – Розділ 5 «Світова практика маркетингового забезпечення залучення інвестицій у регіони держави», Розділ 6 «Створення системи маркетингового забезпечення залучення інвестицій в економічні регіони України та практичні рекомендації з налагодження її ефективної діяльності»).

3. Інноваційна діяльність в Україні: Монографія / [Гуржій А. М., Каракай Ю. В., Петренко З. О., Вавіліна Н. І., Куранда Т. К.] — К.: УкрІНТЕІ МОН України, 2006. — 151 с. (9,5 д.а., особисто автором 1,9 д.а. – Розділи: Стан і проблеми інноваційного розвитку України, Формування та реалізація державної інноваційної політики).

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Каракай Ю. В. Маркетинг в інноваційній сфері / Ю.В. Каракай // Держава та регіони. — Серія: Економіка та підприємництво. — 2004. — № 5. — С. 93-98 (0,6 д.а.).

5. Каракай Ю. В. Національні особливості інноваційного ринку / Ю.В.Каракай // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) — Вип. 1-2. – К.: НАУ. — 2004. – С. 96-103 (0,6 д.а.).

6. Каракай Ю. В. Науковий підхід до формування ринку інновацій / Ю.В. Каракай // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) — Вип. 5. — К.: НАУ. — С.79-85 (0,7 д.а.).

7. Каракай Ю. В. Теоретичні підходи до розвитку товарного ринку / Ю.В. Каракай // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). Вип. 6. — К.: НАУ. — С.54-60 (0,65 д.а.).

8. Каракай Ю. В. Методичні засади формування маркетингової інноваційної стратегії / Ю.В. Каракай // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. — К.: КНЕУ, 2006. — Вип. 16. — С. 93-101 (0,5 д.а.).

9. Каракай Ю. В. Перспективи розвитку і структура вітчизняного ринку інноваційних товарів / Ю.В. Каракай // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційно-інвестиційне забезпечення стратегії розвитку регіону: Зб. наук. праць. — Вип. 5(61). — НАН України, Інститут регіональних досліджень. — Львів, 2006. — С. 279-288 (0,6 д.а.).

10. Каракай Ю. В. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності / Ю.В. Каракай // Економіка України. — 2007.— № 3 (544). — С.14-21 (0,65 д.а.).

11. Каракай Ю. В. Особливість споживчих вартостей інноваційного товару / Ю.В. Каракай // Сіверянський літопис. — 2006. — № 3 (69). — С. 92-96 (0,35 д.а.).

12. Каракай Ю. В. Світовий досвід формування ефективної інноваційної політики та стимулювання інновацій / Ю.В. Каракай // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. К.: КНЕУ. — 2007. — № 18. — С. 93-101 (0,5 д.а.).

13. Каракай Ю. В. Методико-організаційні підходи до становлення інноваційної сфери в Україні / Ю. В. Каракай // Сіверянський літопис. — 2006. — № 6 (72). — С. 136-141 (0,45 д.а.).

14. Каракай Ю. В. Маркетингова товарна політика: сутність та технологія формування / Ю. В. Каракай // Сіверянський літопис. — 2007. — № 2 (74). — С. 156-161 (0,35 да.).

15. Каракай Ю. В. Інноваційні пріоритети – основа сталого розвитку України / Ю. В. Каракай // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Серія: Економіка – Івано-Франківськ, 2007. — Вип. 5. — С. 241-245 (0,35 д.а.).

16. Каракай Ю. В. Роль інновацій в перехідній економіці / Ю.В.Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України — К., 2006. — № 12 (67). — С. 78-81 (0,4 д.а.).0

17. Каракай Ю. В. Маркетингові стратегії інноваційних товарів / Ю.В.Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. — Вип. 1 (68). — К., 2007. — С. 60-63 (0,4 д.а.).

18. Каракай Ю. В. Проблеми фінансування інноваційних програм / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наук. праць. Вип. 5 (72). — К., 2007. — С. 46-51 (0,5 д.а.).

19. Каракай Ю. В. Пріоритети інноваційного розвитку підприємств / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 9 (76) — К., 2007. — С. 146-149 (0,4 д.а.).

20. Каракай Ю. В. Організаційні форми інноваційної діяльності підприємства / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 10 (77). — К., 2007. — С. 169-173 (0,5 д.а.).

21. Каракай Ю. В. Теоретичні засади інноваційного розвитку економіки України / Ю. В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. — Вип. 11 (78). — К., 2007. — С. 152-156 (0,5 д.а.).

22. Каракай Ю. В. Фактори визнання інновацій на ринку / Ю.В.Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. — Вип. 12 (79) — К., 2007. — С. 131-135 (0,5 д.а.).

23. Каракай Ю. В. Особливості інвестування інноваційної діяльності / Ю.В.Каракай // Сіверянський літопис. — 2007. — № 5 (77). — С. 193-198 (0,6 д.а.).

24. Каракай Ю. В. Критерії інноваційності в міжнародних оцінках / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. Вип. 1 (80). —К., 2008. — С. 68 -71 (0,4 д.а.).

25. Каракай Ю. В. Формування стратегії розвитку інноваційних ринків оцінках / Ю.В. Каракай // Аналітично-інформаційний журнал «Схід» — Д., 2008. — № 2 (86). — С. 3-7 (0,6 д.а.).

26. Каракай Ю. В. Проблеми економічного розвитку оцінках / Ю.В.Каракай // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. — Дніпропетровськ, 2008. — № 235, том ІІ. — С. 361-370 (0,35 д.а.).

27. Каракай Ю. В. Особливості формування ринкового інноваційного потенціалу оцінках / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. - Вип. 2 (81). – К., 2008. — С. 55-60 (0,5 д.а.).

В інших виданнях:

28. Каракай Ю. В. Різновиди незадоволених ринкових потреб оцінках / Ю.В. Каракай // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: тези доповідей V міжнародної науково-практичної конференції — Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2004. – С. 124 (0,1 д.а.).

29. Каракай Ю. В. Роль маркетингу в просуванні інноваційних товарів / Ю.В. Каракай // Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції: тези доповідей науково-практичної конференції — К.: УкрІНТЕІ, 2006. — том 2. – С. 188-189 (0,1 д.а.).

30. Каракай Ю. В. Інноваційно-інвестиційна активність в системі суспільного відтворення / Ю.В. Каракай // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: праці VІІ міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених. — Донецьк: Донецький національний університет, 2006. – С. 209-211 (0,15 д.а.).

31. Каракай Ю. В. Малый инновационный бизнес: преимущества развития / Ю.В. Каракай // Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы: материалы научно-практической конференции. — Симферополь: Министерство образования и науки Автономной Республики Крым, 2006. — С. 94-95 (0,1 д.а.).

32. Каракай Ю. В. Основные составляющие государственной инновационной политики / Ю.В. Каракай // Актуальные вопросы развития инновационной деятельности: материалы ХІІ научно-практической конференции. — Симферополь: Министерство экономики Автономной Республики Крым, Министерство образования и науки Автономной Республики Крым, 2007. — С. 5-6 (0,15 д.а.).

33. Каракай Ю. В. Инновационная деятельность как составляющая инновационной культуры / Ю.В. Каракай // Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы: материалы ІІ научно-практической конференции. — Симферополь: Министерство образования и науки Автономной Республики Крым, 2007. — С. 6-8 (0,15 д.а.).

34. Каракай Ю. В. Інноваційний розвиток України / Ю.В.Каракай // Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації: Матеріали Парламентських слухань у Верховній Раді України 20 червня 2007 року. — К.: Парламентське видавництво, 2007. — С. 21–22 (0,1 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Каракай Ю.В. Маркетинг на ринку інноваційних товарів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних аспектів маркетингової діяльності економічних суб’єктів на ринках інноваційних товарів. Досліджено еволюцію імперативів розвитку товарних ринків. Розкрито системну сутність інновації як товару. Систематизовано та охарактеризовано фактори та макроекономічні моделі розвитку ринку інновацій.

Виділено особливості та сформовано принципи маркетингу інновацій. Здійснена маркетингова типізація суб’єктів інноваційного розвитку. Удосконалено методичні засади розроблення маркетингових стратегій для ринків інновацій. Розроблено систему експлікативних моделей маркетингу інноваційних товарів. Обґрунтовано, що необхідною передумовою активізації маркетингу інновацій є внутрішній маркетинг як процес управління персоналом на маркетингових засадах.

Конструктивно оцінено стан, проблеми та перспективи розвитку ринку інновацій України. Розроблено комплекс заходів з використання маркетингу в управлінні національним ринком інновацій.

Ключові слова: інновації, інноваційний товар, ринок інновацій, маркетинг інноваційних товарів, моделі маркетингу інновацій, державна інноваційна політика, модель інноваційного розвитку економіки.

АННОТАЦИЯ

Каракай Ю.В. Маркетинг на рынке инновационных товаров. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятием (по видам экономической деятельности). – ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена комплексному исследованию теоретических и практических аспектов маркетинговой деятельности на рынках инновационных товаров. Исследовано эволюцию императивов развития товарних рынков и выявлено, что в условиях глобализации мирохозяйственных связей, динамичной либерализации внутренних рынков товаров и услуг, усложнения конкурентной среды, перехода стран на инновационные основы развития они смещаются от факторов производства, инвестиций, человеческого капитала к ценностям понимания поведения потребителей и адекватных маркетинговых действий.

Раскрыта системная сущность инновации как товара с позиции политической экономии, инноватики и маркетинга. Предложена комплексная маркетинговая классификация инновационных товаров, показано ее методологическое значение для разработки маркетинговых стратегий и направлений использования в стратегическом и маркетинговом процессах.

На основе исследования закономерностей развития рынка инноваций, сущностных особенностей инновационных товаров и практики инновационных компаний, разработано систему принципов маркетинга инновационных товаров, ключевыми из которых являются: интерпретация запросов, развитие спроса, стратегическая ориентация, адекватность. Все основополагающие принципы реализованы автором в разработанной системе экспликативных моделей маркетинга инновационных товаров, которая включает: модель циклично-перманентной организации инновационного процесса и модель его информационного обеспечения. Данная система моделей на новых коммуникативных основах интегрирует все стадии маркетингового и инновационного процессов, обеспечивая сквозное маркетинговое сопровождение от идеи до коммерциализации инновации.

В работе существенно усовершенствованы подходы к выявлению неудовлетворенных потребностей потребителей рынка инновационных товаров: выделены типы таких потребителей и систематизированы методы их идентификации по стадиям процесса покупки, сформировано систему показателей уровня объективности покупки. Это дало возможность автору предложить для предприятий систему соответствующих маркетинговых действий.

Специфичность рынка инновационных товаров обусловила необходимость адаптации и совершенствования целого спектра вопросов организации стратегического маркетингового процесса, начиная от маркетинговой типизации субъектов рынка и заканчивая конкретизацией требований к процессу создания маркетинговых стратегий для данного рынка.

Значительная часть работы объективно посвящена исследованию многоуровневых факторов активизации маркетинга на рынке инновационных товаров Украины. На основе конструктивного анализа состояния, проблем и перспектив его развития, в работе обоснованы пути совершенствования маркетинговой деятельности на рынке инноваций, а также предложены маркетинговые подходы к управлению спросом на инновации и их предложением.

Ключевые слова: инновации, инновационный товар, рынок инноваций, маркетинг инновационных товаров, модели маркетинга инноваций, государственная инновационная политика, модель инновационного развития экономики.

ABSTRACT

Karakai Y.V. Marketing on the market of innovation products. – Manuscript.

Dissertation is submitted for obtaining of scientific degree of doctor of economic sciences on the specialty 08.00.04 – Economic and management of enterprises (by types of economic activity) – SHEI – “Vadym Hetman Kiev National Economic University” Kyiv, 2008.

Dissertation is devoted to the integrated investigation of theoretical and practical aspects of marketing activity of economic players on the innovation markets. The evolution of imperatives of products’ markets development has been explored. The systematic essence of the innovation as a product has been disclosed. The driving factors and macroeconomic models of innovation market were systematized and characterized. The features and principles of marketing of innovations were segregated and formed. Marketing typification of the subjects of innovation development was made. The methodical base of elaboration of the marketing strategies for innovation market was improved. The system of explicative models of marketing of innovation products was elaborated. It was grounded that internal marketing as a process of management of the personnel based on marketing is the necessary precondition of activation of innovation marketing.

The status, problems and perspectives of development of Ukrainian innovation market were constructively evaluated. The complex of measures utilizing marketing tools in the management of national innovation market has been elaborated and grounded.

Key words: innovations, innovation product, innovation market, marketing of innovative products, models of marketing of innovation, state innovation policy, model of innovative development of economy.