Курсовая работа: Аналіз руху грошових коштів промислового підприємства

Національний банк України

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему: Аналіз руху грошових коштів промислового підприємства

Керівник роботи: викладач О.Ю. Мірошник

Студентка факультету банківської справи,

обліку і фінансів, 4 курсу, групи 45 – Ф,

спеціальності 7.050106 "Фінанси"

К.А. Шумік

Харків – 2008

АНОТАЦІЯ

Робота присвячена рішенню актуальної проблеми – пошуку шляхів ефективного використання активів підприємства в умовах трансформаційних процесів в Україні.

Об’єктом дослідження є фінансово-економічні відносини, предметом дослідження - фінансові методи управління активами.

Мета роботи – підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом розробки оптимальних фінансових рішень щодо управляння активами.

Для досягнення мети вирішено три основні задачі: 1) вивчено теоретичні основи планування структури активів підприємства в умовах трансформації економічної системи України; 2) проведено аналіз використання активів певного підприємства; 3)розроблено заходи, щодо підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження оптимальних фінансових рішень з управляння активами.

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.

Основні результати дослідження: визначено теоретико-суттєва характеристика впливу ринкового середовища на формування активів підприємств; проведено ґрунтовний аналіз на базі використання системи логічних, економіко-математичних методів щодо оптимізації активів підприємств; визначено фінансовий стан і динаміку показників використання активів певного підприємства; зроблені висновки щодо підвищення ефективності використання активів підприємства.

Робота складається із вступу, трьох розділів та висновків; містить 45 сторінок, 14 рисунків, 10 таблиць, 30 наукових джерел інформації.

Ключові слова: АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА, ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, ГРОШОВІ КОШТИ, ПЛАНУВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика руху грошових коштів промислового підприємства

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на грошові потоки

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА руху грошових коштів ДЕРЖАВНОГО підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.1 Техніко-економічна характеристика державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.2 Аналіз динаміки дебіторської заборгованості державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.3 Аналіз динаміки кредиторської заборгованості державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Оцінка впливу руху грошових коштів на фінансову стабільність підприємства

3.2 Головні напрямки вдосконалення системи аналізу руху грошових коштів промислового підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства не відповідає на багато питань, пов'язаних з управлінням фінансовими ресурсами, зокрема: чи принесла діяльність підприємства достатню кількість наявної готівки для виплати заробітної плати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки управління грошовими коштами на підприємстві.

Об’єктом дослідження є фінансово-економічні відносини, предметом дослідження - фінансові методи управління активами.

Мета роботи – підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом розробки оптимальних фінансових рішень щодо управляння активами.

Для досягнення мети вирішено три основні задачі: 1) вивчено теоретичні основи планування структури активів підприємства в умовах трансформації економічної системи України; 2) проведено аналіз використання активів певного підприємства; 3)розроблено заходи, щодо підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження оптимальних фінансових рішень з управляння активами.

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.

Основні результати дослідження: визначено теоретико-суттєва характеристика впливу ринкового середовища на формування активів підприємств; проведено ґрунтовний аналіз на базі використання системи логічних, економіко-математичних методів щодо оптимізації активів підприємств; визначено фінансовий стан і динаміку показників використання активів певного підприємства; зроблені висновки щодо підвищення ефективності використання активів підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика руху грошових коштів промислового підприємства

Загальний аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства не відповідає на багато питань, пов'язаних з управлінням фінансовими ресурсами, зокрема: чи принесла діяльність підприємства достатню кількість наявної готівки для виплати заробітної плати; чи зазнало підприємство фінансових втрат і чи достатньо коштів для погашення зобов'язань; куди інвестовано кошти за минулий період; які види фінансових операцій здійснювались і яка їх результативність (зміна активів та пасивів, ефективність вкладень коштів від реалізації тощо)

У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки управління грошовими коштами на підприємстві.

Грошові потоки — це надходження і вибуття грошей (коштів) та їх еквівалентів.

Грошові кошти — це кошти в касі та на поточному рахунку в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквіваленти коштів— це короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму грошей і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3-х місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати).

Термін «грошовий потік» доволі часто зустрічається в зарубіжній спеціалізованій економічній літературі, однак вітчизняні аналітики, як економісти так і фінансисти, почали активно використовувати його лише з початком ринкових зрушень.

В умовах командно-адміністративної економіки аналіз господарської діяльності підприємств оперував лише поняттям коштів як найбільш ліквідної складової активу. До коштів включали гроші на розрахунковому рахунку і в касі підприємства. У виданнях з економічного аналізу М. Баканова, С. Барнгольц, В. Бєлобородової, А. Шеремета та багатьох інших відомих дослідників кошти розглядали в контексті оборотних засобів, які, у свою чергу, поділялися на нормовані і ненормовані.

Кошти відносили до оборотних засобів, за якими планові норми і нормативи були відсутні, отож за базу порівняння переважно приймали попередній період, тобто вивчали динаміку їх абсолютних сум за даними балансу підприємства. Притому збільшення залишків на розрахунковому рахунку і в касі за період у динаміці трактувалося як позитивне явище, тоді як в умовах ринкової економіки підприємства повинні намагатися раціонально використовувати вільні кошти.

Водночас, в англо-американській економічній літературі кошти у звичному для нас розумінні носять назву готівки. Саме визначення коштів є суттєво об'ємнішим — це готівка і грошові еквіваленти, тобто інші короткотермінові ліквідні активи, що можуть бути реалізовані в будь-який час без значних втрат. Слід мати на увазі, що купівля та продаж грошових еквівалентів розглядаються лише як трансформація з однієї форми коштів в іншу, а не як рух грошових потоків, що підкреслюється у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

У французьких економічних виданнях знаходимо дещо інше визначення коштів, що використовується, починаючи з 70-х років минулого століття — різниця між чистим оборотним капіталом і потребою в оборотному капіталі. Воно відоме як рівняння функціональної фінансової рівноваги Мельє, Бароле і Бульме. Поряд з ним існує і поняття касової готівки, що визначається як сума коштів і банківських кредитів. Звідси кошти дорівнюють касовій готівці мінус банківські кредити. Отож кошти співпадають з готівкою лише у випадку, коли підприємство не потребує кредитів для підтримки своєї фінансової рівноваги. Саме існування концепції фінансової рівноваги у французькій школі фінансового менеджменту зумовлює використання подібного підходу до визначення категорії коштів.

За ринкових умов поява терміну «грошовий потік» поряд з існуванням категорії коштів є цілком виправданою. Адже термін «грошовий потік» розкриває динамізм підприємницької діяльності, де грошові надходження і вибуття мають постійний характер, йдуть безперервними потоками; лише в балансі підприємства його кошти показані на певну дату.

За В. М. Суторміною, фінансовий аналіз визначає грошові потоки як кошти, які одержує підприємство у результаті властиво підприємницької діяльності. М. А. Поукок і А. X. Тейлор, у свою чергу, зазначають, що термін «грошовий потік» означає «всі кошти, що надходять у розпорядження підприємства і доступні для використання протягом певного періоду часу». Крім того, загальноприйнятим фактом економічного життя, підкреслюють автори, є те, що якщо підприємство має намір залишатися у бізнесі, воно повинно безперервно здійснювати продаж і покривати витрати. Тому повинен існувати неперервний потік товарів та інших матеріальних цінностей «у бізнес і з нього». Це зустрічний рух — потік коштів є, в основному, повторюваним, а їх вибуття, здебільшого, є обов'язковим.

Якщо змоделювати елементарний цикл руху грошових потоків, то він полягатиме у наступному (рис. 1.1.): продаж готових товарів чи послуг представлений або грошовою виручкою, або дебіторською заборгованістю, призначеною для майбутнього стягнення. З часом і дебіторська заборгованість погашається та набуває форми коштів, що використовувалися для придбання чи виробництва предметів, які були реалізовані. Таким чином, процес генерації коштів є неперервним, навіть якщо грошовий потік є непрогнозованим чи нерівномірним.

Принципові схеми руху грошових потоків підприємства (А) та класифікацію грошових потоків (Б) у розрізі видів діяльності виходячи із засад економічного аналізу показано нижче (рис. 1.1.-1.4.).

Згідно з П(С)БО № 4 інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності може бути одержана із застосуванням прямого або непрямого методів. При застосуванні прямого методу для визначення суми чистого надходження(чистих витрат) коштів у результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основні статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.

Непрямий методпередбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати.

Рис.1.1. Загальна схема руху грошових потоків у підприємницькій діяльності

Наступним аргументом на користь надання знижки покупцям у разі дострокової сплати є той факт, що підприємство в даному випадку отримує можливість скоротити обсяг фінансування, тобто обсяг необхідного для функціонування підприємства капіталу. Якщо середній строк сплати дебіторської заборгованості — 60 днів, і підприємство надає покупцям, наприклад, двовідсотко-ву знижку за оплату в строк не пізніше 14 днів, то така знижка для підприємства може розглядатись як отримання кредиту за ставкою 15,7 % [2 360: (60 - 14)].

Завдяки двовідсотковій ставці підприємство-продавець швидше повертає гроші в обіг, що виключає необхідність залучати позикові кошти.

Якщо підприємство залучає кредитні ресурси від 24 % річних, то умови реалізації для нього будуть вигідними.

Другий фактор, що впливає на тривалість фінансового циклу, — оборотність виробничих запасів, яку розраховують за формулою, де Т — тривалість періоду, що аналізується; ВЗ — середня величина запасів; С_а — собівартість реалізованої продукції.

Наведений алгоритм розрахунку вказує на те, що основними заходами, завдяки яким можна скоротити період обороту виробничих запасів (О_вл ) є зниження собівартості продукції та зменшення залишків запасів.

Резервами зниження собівартості продукції можуть стати:

• випереджаючі темпи зростання обсягів виробництва відносно темпів зростання сукупних витрат;

• раціональне використання виробничих, трудових, фінансових ресурсів;

• якість сировини, матеріалів, кваліфікація працівників; досконалість технології;

• зняття з виробництва нерентабельної продукції, оптимізація товарної структури.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу: змін у складі запасів; операційної дебіторської та кредиторської заборгованості; негрошових операцій; доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Складання звіту про рух коштів згідно з П(С)БО № 4, передбачає використання непрямого методу. Отже, інформація про рух коштів внаслідок операційної діяльності може бути виконана за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.

Мета аналізу грошових потоків полягаєв оцінці здатності підприємства отримувати грошові кошти визначеного розміру і в установлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат. Аналіз руху коштів передбачає розрахунок передовсім сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.

Рис. 1.2.Схема руху грошових потоків (А) та їх класифікація (Б) у рамках операційної діяльності підприємства

Рис. 1.3.Схема руху грошових потоків (А) та їх класифікація (Б) у рамках фінансової діяльності підприємства

Після розрахунків руху коштів за перерахованими статтями 1-го розділу ф. 3 розраховується такий показник руху коштів у результаті операційної діяльності, як прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Для аналізу цього показника складається аналітична таблиця табл. 1.1.

Розрахувавши і проаналізувавши суми на всіх названих вище статтях, можна перейти до визначення загальної суми коштів від операційної діяльності. Аналіз цих сум здійснюється за допомогою порівняння даних звітного періоду з попереднім, розраховуються зміни й вивчаються причини, які спричинили зменшення коштів операційної діяльності у звітному періоді табл. 1.2.

Далі в процесі аналізу руху коштів необхідно визначити кошти від операційної діяльності з урахуванням змін в оборотних активах підприємства. Для цього необхідно проаналізувати 2-й розділ балансу «Оборотні активи.

Таблиця 1.1. Оцінка прибутку від операційної діяльності до зміни в чистих активах підприємства, тис. грн.

Таблиця 1.2. Аналіз руху коштів від операційної діяльності,тис. грн.

Для визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності необхідно відрахувати сплачені відсотки та сплачений податок на прибуток (рядки 130 і 140 ф. 3), тобто у нашому прикладі 138 - 9 - 26 = 103. Ця сума відображається в рядку 150 ф. З і визначає «Чистий рух коштів від надзвичайних подій». На цій статті відображають відповідні надходження або витрати коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями, за відрахуванням оплачених відсотків та податків на прибуток.

Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» ф. З відображає надходження і витрати грошових коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями в процесі операційної діяльності.

Прикладом руху коштів внаслідок надзвичайних подій є:

- надходження від страхових компаній як компенсація збитків від пожежі;

- надання допомоги працівникам, які постраждали внаслідок стихійного лиха.

На цій статті відображаються тільки надходження та витрати коштів в наслідок надзвичайних подій, пов'язаних з операційною діяльністю, оскільки такі статті є також у складі інвестиційної або фінансової діяльності.

Так у нашому прикладі рух коштів від надзвичайних подій становив за графою «надходження» — 2 тис. грн. , за графою «видаток» — 7 тис. грн. (рядок 160).

Отже, за звітний період чисті надходження коштів від операційної діяльності становлять 103 + 2 - 7 = 98 тис. грн.

За попередній період:

- кошти від операційної діяльності — 120 тис. грн. ;

- сплачені відсотки — 7 тис. грн. ;

- сплачені податки на прибуток — 28 тис. грн. ;

- усього чистого надходження коштів від операційної діяльності — 85 тис. грн.

Стаття «Інші надходження» (ряд. 230) відображає надходження коштів від повернення авансів та позик, наданих іншим сторонам, надходження коштів від ф'ючерсних та форвардних контрактів, опціонів, контрактів «своп». У нашому прикладі інші надходження становили 35 тис. грн.

На статті «Придбання фінансових інвестицій» (ряд. 240) відображаються виплати коштів на придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах — 50 тис. грн.

Стаття «Придбання необоротних активів» (ряд. 250) реєструє виплати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій). У нашому прикладі такі витрати становили — 730 тис. грн.;

На статті «Придбання майнових комплексів» показують гроші, які було сплачено за придбані інші господарські підприємства.

На статті «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» (ряд. 300) показується результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій. У нашому прикладі чистий рух коштів від інвестиційної діяльності становив 529 тис. грн.

Наступним етапом аналізу звіту про рух коштів є визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності, тобто аналізу 3 розділу звіту. Для цього необхідно аналізувати зміни у статтях балансу розділу «Власний капітал» та статтях, пов'язаних із фінансовою діяльністю, наведених у 2 розділі балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», 3 розділі «Довгострокові зобов'язання», розділі 4 «Поточні зобов'язання». Це, зокрема, статті: «Короткострокові кредити банків» (рядок 500); «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (рядок 510); «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» (рядок 590).

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на грошові потоки

Аналіз грошових потоків підприємства має здійснюватися з урахуванням вимог системного підходу та комплексного вивчення економічних явищ і процесів підприємства, що реалізуються, у структурі методики фінансового аналізу. Аналіз грошових потоків підприємства передбачає визначення таких основних структурних елементів:

• цілей і завдань аналізу;

• сукупності синтетичних і аналітичних показників та їх взаємозв'язків;

• факторів, що впливають на зміну показників;

• конкретних методів аналізу;

• джерел інформації.

Головною метою аналізу руху грошових коштів є оцінка спроможності підприємства заробляти грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.

Сформульована основна мета фінансового аналізу в процесі управління грошовими коштами може бути досягнута завдяки вирішенню таких завдань:

1. Визначення обсягів і джерел грошових коштів, що надходять на підприємство.

У процесі здійснення такого напряму аналізу доцільно зупинитися на розгляді таких питань:

•чи не відбулося надходження грошових коштів за рахунок
збільшення короткострокових зобов'язань, які потребують погашення в майбутньому;

• чи не збільшився акціонерний капітал за рахунок додаткової емісії акцій;

• чи не було розпродажу майна (основних засобів, виробничих запасів);

• чи скорочуються запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі.

2.Дослідження основних напрямів використання грошових коштів.

У цьому зв'язку слід проаналізувати питання:

• чи не спостерігається зниження показників оборотності активів;

• чи немає уповільнення оборотності поточних активів;

• чи не зростають абсолютні значення запасів і дебіторської заборгованості;

• чи не було різкого збільшення обсягів виробництва товарів, що потребує додаткових грошових потоків;

• чи не було надмірних виплат акціонерам понад рекомендованих норм розподілу чистого прибутку;

• чи своєчасно здійснюються платежі до бюджету та державні цільові фонди;

• чи не було тривалої заборгованості персоналу по заробітній платі.

3.Оцінка причин дефіциту грошових коштів.

Такими причинами можуть бути:

• низька рентабельність продажу, активів і власного капіталу;

• відволікання грошових коштів у зайві виробничі запаси та незавершене виробництво, вплив інфляції на запаси;

• випереджаючі темпи зростання дебіторської заборгованості відносно темпів зростання обсягів реалізації;

• великі капітальні витрати, що не забезпечені відповідними джерелами фінансування;

• високі виплати податків і зборів, а також суми дивідендів акціонерам;

• надмірна частка позикового капіталу в пасиві балансу і пов'язані з цим високі виплати відсотків за користування кредитами та позиками;

• зниження коефіцієнта оборотності оборотних активів, тобто залучення в оборот підприємства додаткових грошових коштів.

4.Аналіз достатності власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності.

5. Оцінка причин невідповідності величини грошових коштів сумі отриманого прибутку.

Логіка аналізу руху грошових коштів полягає в тому, щоб визначити залишок грошових коштів на початок і кінець періоду за видами діяльності, а також їх надходження та напрями використання.

Фінансова інформація про рух грошових коштів може бути використана для розрахунку аналітичних показників. У практиці фінансового аналізу використовують групу показників платоспроможності, які розраховують як відношення надходжень і платежів. Такі показники можуть застосовуватися як до грошових потоків від певних видів діяльності, так і до грошових потоків підприємства в цілому.

Базова формула розрахунку показника має такий вигляд:

(1.1.)

де К_пл — коефіцієнт платоспроможності; Г_н — грошові надходження за період; Г_в — грошові витрати.

Визначення цього коефіцієнта потрібне для того, що показати, наскільки в разі несприятливих умов можуть бути скорочені надходження грошових коштів без загрози необхідним розрахункам.

Очевидно, що значення К_пл не має бути меншим за одиницю. У противному разі можна говорити про те, що поточних надходжень недостатньо для здійснення поточних платежів і підприємство здійснює їх за рахунок залишку грошових коштів на початок періоду.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використовують таке співвідношення:

(1.2.)

де Т_об — тривалість періоду обороту; ГК — середні залишки грошових коштів; Т — тривалість періоду, що аналізується (рік, квартал); О_г ._к — оборот грошових коштів за період.

Для розрахунку середніх залишків грошових коштів використовують внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець періоду (наприклад, місяць) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовують формулу:

(1.3.)

де ГК_n — залишки грошових коштів на початок п-го місяця, тис. грн; п — кількість місяців у періоді.

Для аналізу зміни обороту грошових коштів протягом звітного періоду, з моменту надходжень грошей на поточний рахунок до моменту їх вибуття, складають аналітичну табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Зміна тривалості обороту грошових коштів підприємства по місяцях

При використанні фінансової інформації про рух грошових коштів основним показником є результат зміни грошових коштів від поточної діяльності. По цьому показнику роблять висновки про спроможність підприємства генерувати грошові кошти в результаті своєї основної діяльності. Саме тому важливо відокремити грошові кошти, що створюються на підприємстві, від коштів, що залучаються у вигляді кредитів, додаткових внесків власників тощо.

Слід мати на увазі, що загальна зміна грошових коштів за період може бути позитивною, підприємство може мати задовільні значення коефіцієнтів ліквідності, тоді як величина чистого грошового потоку від операційної діяльності буде негативною. Це означає, що результатом основної діяльності є відтік грошових коштів, а їх приріст за період забезпечений позитивним рухом коштів від фінансової, а іноді інвестиційної діяльності. Якщо подібна ситуація для даного підприємства повторюється з періоду в період, необхідно знати, що настане момент, коли воно буде не в змозі погасити свої фінансові зобов'язання, тобто буде неплатоспроможним.

Наведений приклад указує на те, що платоспроможність і ліквідність підприємства дуже часто перебувають у залежності від реального грошового обороту у виді потоку грошових платежів, що відображуються на рахунках бухгалтерського обліку.

Прямий метод ґрунтується на русі грошових коштів по рахунках підприємства. Переваги методу полягають у тому, що він дає змогу:

• визначити основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів;

• робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов'язаннями;

• встановлювати взаємозв'язок між обсягом реалізації продукції та грошовою виручкою за звітний період;

• ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;

• використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

• контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов'язаний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами та іншими документами).

Водночас грошовий потік і розрахунок прибутку не збігаються в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. У цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому.

Розв'язати названі суперечності покликаний непрямий метод,який передбачає трансформацію чистого прибутку в суму грошових коштів.

Перевага непрямого методу при використанні в оперативному управлінні грошовими потоками полягає в тому, що він дає змогу встановити відповідність між фінансовим результатом та власними оборотними коштами. З його допомогою можна виявити найбільш проблемні місця в діяльності підприємства (накопичення іммобілізованих грошових коштів) та розробити шляхи виходу з критичної ситуації.

При застосуванні непрямого методу фінансовий результат перетворюється за допомогою низки коригувальних процедур у величину зміни грошових коштів за період (різниця сум на початок і кінець періоду). У методичних цілях необхідно виділити певну послідовність здійснення таких коригувань.

На першому етапі встановлюють відповідність між фінансовим результатом і власним оборотним капіталом. Для цього усувають вплив на фінансовий результат:

• операцій нарахування амортизації;

• операцій, пов'язаних з вибуттям об'єктів довгострокових активів.

Бухгалтерські операції нарахування амортизації полягають, як відомо, у віднесенні на собівартість продукції амортизаційних відрахувань. Оскільки зменшення прибутку внаслідок цих операцій не приводить до скорочення грошових коштів, для отримання реальної величини грошових коштів суми нарахованої амортизації мають бути додані до чистого прибутку.

Операції списання з балансу залишкової вартості об'єктів основних засобів та інших необоротних активів ніяк не впливають на величину грошових коштів, оскільки пов'язаний з ними відтік коштів відбувся значно раніше — у момент його придбання. Відповідно сума збитку в розмірі недоамортизованої вартості має бути додана до величини чистого прибутку.

Якщо фінансовим результатом вибуття довгострокових активів є прибуток, виникає ситуація, при якій його величина може бути врахована двічі: перший раз – у складі чистого прибутку, другий раз – у складі виручки від реалізації довгострокових активів при аналізі грошових потоків від інвестиційної діяльності. Для того щоб усунути подвійний облік, використовують таку коригувальну процедуру: величина прибутку від реалізації (вибуття) довгострокових активів вилучається з чистого прибутку; сума збитків додається до чистого прибутку.

На другому етапікоригування встановлюють відповідність змін власного оборотного капіталу і грошових коштів. У цьому зв'язку необхідно визначити, як зміни по кожній статті оборотного капіталу впливають на стан грошових коштів підприємства.

Для того щоб оцінити реальний притік грошових коштів на підприємство від його покупців, розглянемо механізм відображення бухгалтерських операцій на прикладі рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками». Сальдо цього рахунка являє собою заборгованість покупців на початок (кінець) періоду, оборот за дебетом — виникнення (збільшення) заборгованості, оборот за кредитом — її погашення.

Очевидно, що рух грошових коштів виникає лише при операціях, що відображуються за кредитом рахунку (надходження грошових коштів). Як і для будь-якого активного рахунка, для цього рахунка діє принцип визначення кінцевого сальдо за формулою

С₂ = С₁ +О_Д -О_К (1.4.)

де С₁ , С₂ — сальдо на початок і кінець періоду; О_Д , О_К — обороти за дебетом і кредитом рахунка. Тоді

О_К = О_Д + С₁ -С₂ =О_д -(С₂ -С₁ ) (1.5.)

Якщо протягом звітного періоду заборгованість покупців збільшується (С₂ > С₁ ), це вказує на те, що притік коштів на підприємство був нижчим за зафіксований у Звіті про фінансовий результат на величину різниці кінцевого і початкового залишків, тобто ця різниця має бути вилучена з величини чистого прибутку.

Запис за дебетом рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками» передбачає кредитування покупців. Відповідно притік грошових коштів на підприємство буде визначатися сумою реалізації та зміною виличини дебіторської заборгованості. Якщо за даними підприємства виручка від реалізації становить 12 000 000 грн, а дебіторська заборгованість на початок — 3 500 000 грн і на кінець періоду — 5 500 000, то реальне надходження коштів на підприємство дорівнює 10 000 000 грн (12 000 000 - (5 500 000 - 3 500 000)). Це означає, що на суму 2 000 000 грн чистий прибуток, відображений у Звіті про фінансовий результат, був завищений порівняно з реальним притоком грошових коштів; відповідно сума 2 000 000 грн має бути вилучена з фінансового результату.

Отже, рух коштів пов'язаний з надходженням матеріальних цінностей (їх платою), а операції їх вибуття формують собівартість продукції. Тоді, використовуючи формулу

О_Д =О_К +(С₂ -С₁ ) (1.6.)

можемо стверджувати, що якщо С₂ > С₁ , тобто відбувається збільшення запасів, то О_Д > О_К . Це означає, що якщо протягом звітного періоду виробничі запаси збільшилися (наприклад, на 30 000 грн), то реальний відтік грошових коштів буде на цю величину вищим, ніж сума витрат, відображених у собівартості продукції. З цієї причини для підприємства прибуток є завищеним на 30 000 грн і має бути зменшеним на цю величину.

У операцій, що відображуються на пасивних рахунках, механізм впливу на рух грошових коштів обернений.

Як приклад можна розглянути зміни залишків по кредиторській заборгованості. Збільшення залишків свідчить про те, що відвантажені матеріальні цінності або продані послуги залишаються неоплаченими, тоді як підприємство витрачає матеріальні цінності і списує їх вартість на собівартість продукції.

Інший приклад — зміни залишків по статті «Кредиторська заборгованість з оплати праці». Збільшення заборгованості в періоді означає, що реально було нараховано і включено до собівартості більше, ніж виплачено робітникам.

Очевидно, що в наведених прикладах і для кожної статті пасиву діє загальне правило: при збільшенні залишків кредиторської заборгованості величина собівартості є завищеною порівняно з реальним відтоком грошових коштів, а фінансовий результат – заниженим. І навпаки, при скороченні залишків по статтях поточних пасивів фінансовий результат є завищеним порівняно з фактичним витрачанням грошових коштів.

Слід зазначити, що таке правило дає змогу виявити та проаналізувати фактори, що вплинули на зміну грошових коштів. Для цього спочатку оцінюють зміни, що відбулися у складі активів і капіталу підприємства (табл. 1.4.).

Таблиця 1.4. Зміна величини майна і капіталу підприємства за звітний період

Після цього визначають, як зміни по кожній статті активу і пасиву балансу вплинули на стан грошових коштів підприємства та розміри його чистого прибутку.

Зростання будь-яких елементів активу балансу — фактор, що зменшує грошові кошти, і навпаки; збільшення будь-яких елементів пасиву балансу — фактора, який збільшує грошові кошти, і навпаки.

Таблиця 1.5. Аналіз руху грошових потоків

Виходячи з даних табл. 1.5., основними факторами, що мали вплив на збільшення грошових коштів, стали зниження вартості основних засобів і зростання короткострокових зобов'язань. Основні фактори, які зменшили величину грошових коштів, — це зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Очевидно, що подальший аналіз даної ситуації передбачає вирішення таких завдань:

1)оцінити причини зниження вартості основних запасів;

2)визначити характер збільшення залучених коштів та надійності їх джерел;

3)проаналізувати причини збільшення дебіторської заборгованості: переглянути дебіторів, за рахунок яких це відбулося;

4)оцінити обґрунтованість збільшення виробничих запасів.

Отже, оцінюючи кожен із факторів, що позитивно чи негативно вплинули на приріст грошових коштів, можна не тільки виявити причини приросту, а й розробити конкретні заходи щодо змін у структурі активів і пасивів, а також удосконалити фінансову політику підприємства.

На третьому етапі коригувальних процедур проводять додаткові операції, пов'язані з використанням чистого прибутку (штрафи, що сплачуються з чистого прибутку, дивіденди, виплати з фонду споживання тощо).

Порядок розрахункових перетворень фінансового результату у величину грошових коштів, який використовують у процесі застосування непрямого методу оцінки, можна схематично зобразити так, як показано на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Порядок обчислення грошових надходжень та виплат операційної діяльності

У цілому за результатами аналізу грошових потоків непрямим методом можна отримати відповіді на такі запитання:

• в якому обсязі і з яких джерел були отримані надходження грошових коштів та які основні напрями їх використання;

• чи спроможне підприємство в результаті своєї операційної діяльності забезпечити перевищення надходжень грошових коштів над платежами; наскільки є стабільним таке перевищення;

• чи в змозі підприємство розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями;

• чи достатньо підприємству отриманого прибутку для обслуговування його операційної діяльності;

• чи достатньо власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності;

• як пояснюється розбіжність величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів тощо.

Повертаючись до загальної моделі аналізу грошових потоків, зазначимо, що запропоновані блоки аналітичних завдань доцільно було б розглянути стосовно їх відношення до виду аналізу виходячи з часового аспекту вирішення — ретроспективний, оперативний, перспективний (стратегічний).

Подібний розподіл аналітичних процедур дає змогу згрупувати їх залежно від періоду дослідження в комплексі завдань ретроспективного, перспективного та оперативного аналізу і побудувати загальну модель аналізу грошових потоків підприємства.

Таке розмежування аналітичних блоків допоможе наочніше проаналізувати прямі й зворотні інформаційні зв'язки за видами аналізу, а також певну послідовність виконання аналітичних процедур. Ця структура моделі виправдана також тим, що особливо у випадку з грошовими коштами вид аналізу визначає для кожного завдання певну методику, тобто ціль, сукупність аналітичних показників, джерела інформації, методи аналізу, організацію й технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.

Метою проведення ретроспективного аналізу грошових потоків на підприємстві є оцінка інформації про рух коштів у минулих періодах, результати якої дають змогу розробити заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання грошових ресурсів, виявлення резервів внутрішніх джерел фінансування діяльності підприємства, поліпшення структури балансу з позиції ліквідності та фінансової стійкості.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

• оцінку спроможності підприємства генерувати грошовий потік від операційної діяльності;

• оцінку потреби підприємства у споживанні одержаних коштів;

• визначення спроможності підприємства відповідати за зобов'язаннями та здійснювати інвестиційну діяльність власними грошовими ресурсами.

У зв'язку з тим, що рух грошових коштів, а також його результати (чистий грошовий потік) впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства, у межах ретроспективного аналізу поряд з класичними його завданнями доцільно здійснити аналіз:

• ліквідності та платоспроможності;

• втрат у грошовому потоці внаслідок непродуманої політики стосовно дебіторів;

• внутрішніх ресурсів підвищення платоспроможності;

• шляхів підвищення ліквідності балансу підприємства.

На першому етапіретроспективного аналізу розглядають динаміку обсягу формування позитивного грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел. У процесі цього аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку порівнюють з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва та реалізації продукції. Особливу увагу на цьому етапі аналізу приділяють вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

На другому етапівивчають динаміку обсягів формування негативного грошового потоку підприємства, а також структуру цього потоку за напрямами розподілу грошових коштів. На цьому етапі аналізу визначають, наскільки розмірно розвивалися за рахунок витрачання грошових коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості, за якими напрямами використовувалися грошові кошти, залучені із зовнішніх джерел, якою мірою погашалася сума основного боргу за залученими раніше кредитами та позиками.

На третьому етапірозглядають збалансованість позитивного і негативного грошових потоків, а також вивчають динаміку показника чистого грошового потоку як найважливішого показника фінансової діяльності підприємства та індикатора рівня збалансованості його грошових потоків у цілому. У процесі аналізу визначають роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку, виявляють ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позиції необхідності оновлення основних засобів і нематеріальних активів.

У зв'язку з тим, що існує зворотний зв'язок між сумою нарахованої амортизації та величиною чистого грошового потоку, на цьому етапі аналізу вивчають вплив амортизаційної політики, обраної підприємством, на формування його грошових надходжень.

Відомо, що конкретний спосіб нарахування амортизації переслідує свої цілі і по-різному впливає на грошові потоки. Завданням прискорених методівамортизації є забезпечення найбільшого притоку грошових коштів у перші роки експлуатації і використання активів.

Спосіб списання вартості пропорційно до обсягу продукції (робіт), або виробничийметод дає змогу ув'язати величину нарахованої амортизації та інтенсивність використання основних засобів. Чим інтенсивніше використання основних засобів, тим більший притік грошових коштів необхідно забезпечити для того, щоб мати можливість здійснювати додаткові витрати по утриманню та експлуатації обладнання.

Лінійний методнарахування амортизації може бути доцільний за умови, що підприємство зацікавлене в стабільних грошових потоках. Особливе місце в процесі здійснення даного етапу аналізу займає «якість чистого грошового потоку» — узагальнена характеристика структури джерел формування показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку, отриманого за рахунок збільшення випуску продукції і зменшення її собівартості; а низька якість пов'язана зі зростанням частки чистого прибутку за рахунок збільшення цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій тощо.

Одним із аспектів аналізу, що здійснюється на цьому етапі, є визначення достатності чистого грошового потоку, що генерується підприємством, з позиції його потреб. У таких цілях використовують коефіцієнт достатності чистого грошового потоку, який розраховують за формулою

(1.7.)

де Ч_ГП — сума чистого грошового потоку підприємства в період, що розглядається; БЗ – сума виплат основного боргу за довго- та короткостроковими кредитами і позиками підприємства; ΔЗ — сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства; Д — сума дивідендів (процентів), що сплачені власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції).

З метою усунення впливу господарських циклів розрахунок коефіцієнта достатності чистого грошового потоку підприємства рекомендується здійснювати за три останніх роки.

На четвертому етапіаналізу досліджують синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду, розглядають динаміку залишків грошових активів підприємства, що відображує рівень цієї синхронності та забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховують коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства

(1.8.)

де Л_ГП – коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства; ГП_ВП , ГП_В.Н – відповідно сума валового позитивного і негативного грошових потоків; ГК₁ ГК₀ – сума залишку грошових активів підприємства на кінець і початок періоду. На п'ятому етапіаналізу визначають ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства, який розраховують за формулою

(1.9.)

Певне уявлення про рівень ефективності грошового потоку дає змогу отримати коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку

(1.10.)

де ΔІр, ΔІф – сума приросту реальних і довгострокових фінансових інвестицій.

Наведені узагальнюючі показники можуть бути доповнені коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях та коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку накопичених інвестиційних ресурсів у довгострокових фінансових вкладеннях тощо.

Дані такого аналізу дають змогу:

• визначити привабливість підприємства для інвестицій та надати інвесторам інформацію при достатність коштів для фінансування його виробничо-господарської діяльності;

• переконати потенційних кредиторів у достатності коштів для розрахунків за зобов'язаннями;

• надати вичерпну інформацію акціонерам та аудиторам, відображуючи динаміку руху коштів протягом періодів;

• розглянути можливості оплати підприємством непередбачених фінансових зобов'язань;

•виявити резерви оптимізації грошових потоків.

Необхідність в організації підприємства оперативного аналізу грошових потоків пов'язана з низкою вихідних передумов. Головна з них — це важливість коштів у процесі забезпечення стабільного функціонування підприємства та необхідність вирішення питань з управління грошовими потоками в оперативному режимі.

За рівнем пріоритетності щодо економічних категорій, які можуть виступати об'єктами оперативного аналізу, кошти,безумовно, займають основне місце. Це зумовлено тим, що, по-перше, ціль комерційного підприємства – максимізація прибутку або максимізація багатства акціонерів - обов'язково пов'язана з коштами. По-друге, кошти в ринковій економіці є критично важливим і одночасно обмеженим ресурсом. По-третє, навіть прибуткове підприємство може опинитися у скрутному становищі, не маючи коштів у потрібний момент для оплати за зобов'язаннями, що може зумовити не тільки соціально-економічну напругу в стосунках з контрагентами, фінансовими органами, працівниками, а й у кінцевому підсумку призвести до банкрутства.

Отже, оперативний аналіз грошових потоків слід здійснювати на підприємстві з метою формування інформаційного забезпечення прийняття своєчасних управлінських рішень у цілях оптимального використання грошових запасів, оптимізації коштів, а також уникнення кризових ситуацій (щодо ліквідності). Зазначений аналіз передбачає реалізацію таких завдань:

• аналіз поточної платоспроможності;

• аналіз резервів підтримання поточної платоспроможності;

• аналіз використання тимчасово вільних грошових активів;

• аналіз оборотності грошових коштів.

Одним із найважливіших завдань оперативного аналізу грошових потоків, безумовно, є пошук резервів прискорення оборотності грошових активів. До класичних резервів, управління якими можна здійснювати в оперативному режимі, слід віднести:

•відмову від утворення дебіторської заборгованості;

•прискорення інкасації коштів, у результаті чого скорочується
залишок грошових активів у касі;

•скорочення розрахунків готівкою (готівкові розрахунки збільшують залишок у касі і скорочують строк користування власними грошовими активами на період проходження платіжних документів постачальника).

Оскільки існування певного рівня дебіторської заборгованості в сучасних умовах є об'єктивною дійсністю, в цілях прискорення оборотності грошових активів необхідно здійснювати оперативний аналіз розрахунків з покупцями. Завдання його полягає в оцінці ліквідності дебіторської заборгованості, що насамперед передбачає виділення в її складі нормальної та простроченої заборгованості.

Необхідність в організації стратегічного аналізугрошових потоків зумовлена передусім тим, що отримання приросту грошових коштів є важливою перспективною метою будь-якого підприємства та запорукою його виживання у ринкових умовах. У зв'язку з цим аналіз здійснюється з метою досягнення платоспроможності підприємства у заданому перспективному періоді через раціоналізацію грошових потоків у часі за їх величиною та структурою.

При формуванні завдань стратегічного аналізу грошових потоків пропонується виходити з необхідності вирішення двох класів управлінських проблем:

1.Статичної проблеми забезпечення підприємства коштами;

2.Динамічної проблеми управління грошовими потоками підприємства.

Статична проблемаполягає в забезпеченні потреб підприємства грошовими коштами, причому розмір залишку грошових коштів, необхідних підприємству в майбутньому, має розраховуватися з позиції його оптимальної величини.

Така настанова зумовлена суперечністю, що існує між платоспроможністю підприємства, для підтримання якої переслідується мета максимізації середнього залишку грошових коштів, та втратою вартості грошей у часі, що викликає необхідність її мінімізації. Питання оптимізації залишку грошових активів підприємства розглянуто в наступному параграфі.

Динамічна проблемаполягає в забезпеченні оптимізації грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді.

Важливими аналітичними завданнями, що вирішуються в контексті динамічної проблеми, є:

•оцінка заходів, спроможних забезпечити більш повну збалансованість позитивних і негативних грошових потоків у часі та за
обсягами;

• аналіз можливостей підвищення суми та якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства;

• виявлення і оцінка резервів, реалізація яких допоможе знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів;

аналіз механізму забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків за видами господарської діяльності.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА руху грошових коштів ДЕРЖАВНОГО підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.1 Техніко-економічна характеристика державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

Державне підприємство “Завод ім. В. О. Малишева” – унікальне підприємство з 110 – річною історією. Будівництво заводу було розпочато в 1895 Російським Паровозобудівельним і Механічним акціонерним товариством створеним у 1895 році в Петербурзі, а закінчено 1 листопада 1897 році.

Машинобудівництво на Харківському паровозобудівельному заводі – Заводі імені Малишева створювалося і розвивалося у трьох напрямках :

- локомотивобудівництво – паровозобудівництво (1897-1941 рр.);

- тепловозобудівництво (1947-1969 рр.);

- дизелебудівництво – стаціонарне, судівне (1911-1932рр. і з1949 р. по теперішній час);

- тепловозобудівництво (з 1947 року по теперішній час);

- бистрохідне танкове моторобудівництво (з 1939 року по теперішній час);

- гусеничне машинобудівництво – тракторобудівництво (1924-1940);

- танкобудівництво (з 1932 року по теперішній час);

- тягачебудівництво (1936-1941 рр. і з 1949 року по теперішній час).

По всім напрямкам були досягнуті значні успіхи, які є великим і цінним вкладом в народне господарство і підвищення обороноздатності країни.

Дизилебудівники створили і виготовляли газові двигуни великої потужності, стаціонарні судові двигуни типу ДВ і ДД, теплохідні дизелі Д 50, 2 Д 100, 10 Д 100, судові дизель-генератори типу 11 ГД 100.

Танкобудівники створили і поставили на серійне виробництво легкі колесно - гусеничні танки типу БТ, а потім – легендарний середній танк Т – 34, який відіграв вирішальну роль у Великій Вітчизняній війні.

Тягачебудівники в після воєнний період створили і поставили на серійне виробництво велике сімейство гусеничних важких тягачів і гусеничних шасі – транспортерів.

За зразкове виконання задач уряд по випуску продукції, створення потужних сучасних конструкцій машин, завод нагороджений орденами Леніна, трудового червоного знамені і Жовтневої революції.

У відповідності з комплексною програмою підприємства 2004 року планується виготовити і реалізувати товарної продукції на суму 380000000 гривень. Темпи росту виробництва до 2003 року склали більше 156 %.

В якості пріоритетних напрямів для заводу визначені:

- виробництво і модернізація спецтехніки на експорт і для потреб України;

- виробництво середньо-оборотних дизелів типу Д 80 і Д 100 для тепловозів і газових мотор – генераторів НГД 100 для електростанцій потужністю 1 Мг вт;

- устаткування опалювально-енергетичного комплексу;

- бурошнековий комплекс БШК 2 ДМ для видобутку вугілля із тонких пластів.

З метою організації комплексного вивчення і аналізу вітчизняних і зарубіжних ринків, перспектив їх розвитку організовано в структурі підприємства “Управління зовнішньо - економічною діяльністю і вивчення ринку”.

Підприємство встановило ділові стосунки з десятками країн, в тому числі Пакистаном, Китаєм, Монголією, Росією, Казахстаном, Турцією, Грецією, Бангладешом та іншими країнами.

Існуючий на підприємстві інтелектуальний і виробничий потенціал, а також накопичений практичний досвід дозволяє створювати першокласні машини, які задовольняють потреби найвибагливіших замовників. Зараз завод – високорозвинене підприємство на Україні по виробництву спеціальної і цивільної продукції.

Завод ім. Малишева – державне підприємство, яке належить до колективної форми власності. Трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які своєю працею приймають участь у його діяльності на основі трудових договорів.

В якості досліджуваного об’єкта обрано Дизельно-механічний цех № 460 ДП “Завод ім. Малишева”, який виробляє механічну обробку деталей різанням на металорізальному устаткуванні по міжцеховій кооперації відповідно технологічного процесу.

В організаційних і адміністративних відносинах цех є самостійним і здійснює свою діяльність на основі внутрішньозаводського госпрозрахунку. Цех № 460 відноситься до групи основних цехів і випускає продукцію характерну для даного підприємства. Основною номенклатурою, яку виробляє цех є деталі і вузли, які йдуть на такі вироби, як спецтехніка, бурошнековий комплекс (БШК-2ДМ) і дизеля. Цех підрозділяється на дільниці, які є найменшими підрозділами на заводі. В цеху є спеціальне і універсальне устаткування , яке розміщене по груповому признаку.

Управління цехом здійснює начальник цеха, він підчиняється безпосередньо директору заводу. Начальник цеху несе повну відповідальність за всі сторони виробничо-господарської діяльності, керує роботою начальників виробничих дільниць і служб, забезпечує виконання планових завдань по кількісним і якісним показникам дільниць і цеха в цілому.

Дільниці цеху функціонують в основному в одну зміну і підкоряються старшому майстру, яким підкоряються майстри. Майстер (начальник дільниці) має право займатися розміщенням людей по робочим місцям і станкам. Зобов’язаний забезпечити дільницею виконання плану по обсягу, асортименту номенклатурі виробів при дотриманні технологічних процесів і повному використанні виробничих потужностей. Попереджує простої устаткування і робочих, не допускає втрат матеріалів, перевитрати палива і електроенергії.

Начальник цеху має право у встановленому порядку переглянути норми виробітку і розцінки, впроваджувати технічно обґрунтовані норми, забезпечити суворе виконання правил техніки безпеки і охорони праці.

Динаміка основних техніко-економічних показників роботи дизельно-механічного цеху № 460.

Зміст економічного аналізу є комплексне і взаємозв’язане дослідження процесів і явищ господарської діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Виявлення на цій основі причинних зв’язків, тенденцій в розвитку недочетов в економічній роботі і обґрунтування управлінських рішень по найбільш ефективному використанню закріплених матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Це здійснюється з метою забезпечення виконання і перевиконання планових завдань. На принципах господарського обліку і суворої економії.

Динаміка основних техніко-економічних показників роботи цеха №460 подана в таблиці 2.1

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники

Використовуючи дані таблиці 2.1. можна зробити наступні розрахунки і висновки:

По плану 2008 року – загальний приріст продукції планується в обсязі 504 тис. грн. (6501-5997), тобто на 8,4%. Фактично в 2008 році загальний обсяг продукції склало 579 тис грн. (6576-5997), тобто на 9,7 %.

В 2007 році в порівнянні з 2008 роком планувалося збільшити абсолютний рівень продуктивності праці (виробітку) в розрахунку на одного працюючого з 38940 грн. до 41670 гр., тобто на 7%, а фактично він був збільшений на 4,2%. Це значить, що заплановані до використання резерви росту продуктивності праці в даному цеху в цілому були використані приблизно на 60% (4,2:7)*100 в результаті чого план збільшення продуктивності праці був виконаний тільки на 97,4 %, тобто було виконано на 2,6% (100-97,4).

По плану на 2007 рік середня заробітна плата одного працюючого повинна була збільшена в порівнянні з 2008 роком на 28,0 грн. (443,3-415,3), тобто на 6,3%, а фактично вона була підвищена до 450,3 грн., тобто на 4,3 %. Це пояснюється тим, що по цеху допущена перевитрата фонду оплати праці в 2006 році в порівнянні з планом цього року на 45,1тис. грн.

2.2 Аналіз динаміки дебіторської заборгованості державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

Дебіторська заборгованість – це заборгованість підприємств, організацій, осіб даному підприємству.

При аналізі дебіторської заборгованості перш за все вивчають, які зміни відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Таблиця 2.2. Аналіз дебіторської заборгованості

Як видно загальна дебіторська заборгованість збільшилася на кінець звітного періоду на 28 229 тис. грн., у тому числі заборгованість за розрахунками – на 16 766,6 тис. грн.

Позитивної оцінки заслуговує зниження заборгованості за товари, роботи, послуги на 8 963,6 тис. грн., а також – іншої поточної заборгованості на 5 658,2.

З обороту підприємства відвернено на кінець періоду 27,9 %, майже третя частина всіх коштів від загальної суми поточних активів. Хоча й менше на 2 %, а ніж на початок періоду, але відвернення такої значної суми з обороту негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може спричинити фінансові труднощі.

Темп зростання дебіторської заборгованості на кінець періоду порівнюючи початком зріс на 2,1 % (103 653,8 / 101 509 * 100 = 102,1). Підвищення темпів зростання дебіторської заборгованості зумовлено значним збільшенням на 425,8 % (21912,9 / 5146,3 * 100) заборгованості за розрахунками.

Таблиця 2.3. Аналіз показників оборотності дебіторської заборгованості

Дані таблиці 2.3. дозволяють зробити висновок проте, що стан розрахунків з дебіторами, порівнюючи з попереднім періодом, дещо поліпшуються: відхилення на 626 дня зменшилася тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, кількість оборотів зросла до 0,23 рази, а відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації скоротилося на 1,7.

У ході аналізу також вивчають, які зміни відбулися в динаміці і структурі позикового капіталу, причини цих змін і дають їм оцінку.

Таблиця 2.4. Аналіз динаміки структури позикового капіталу

Як видно з таблиці позиковий капітал на кінець періоду сформований за рахунок короткострокових кредитів банку на 39,4 % , питома вага яких в загальній сумі капіталу збільшилася на 1,8 %. Також збільшилася частка кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 2,6 % , інші поточні зобов’язання теж збільшилися на 0,3 %.

Питома вага поточних зобов’язань за розрахунками у формуванні позикових коштів становить 32,1, або на 5,9 % менше, ніж на початок року.

На даному підприємстві на початок періоду за рахунок поточних зобов’язань покривалося 83,4 % (267405,6*100 / 320552,6) усіх оборотних активі, а на кінець періоду – 91,7 % (319942,6*100/348781,6).

2.3 Аналіз динаміки кредиторської заборгованості державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

Таблиця 2.5. Аналіз показників кредиторської заборгованості

Дані таблиці 2.5. дозволяють зробити висновок проте, що стан розрахунків з кредиторами, порівнюючи з попереднім періодом, дещо поліпшується: на 2332 дня зменшилася тривалість періоду погашення кредиторської заборгованості, кількість оборотів зросла до 0,06 рази, а відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації скоротилося на 7.

Зробимо порівняння сум дебіторської та кредиторської заборгованостей

Таблиця 2.6. Розрахунковий баланс підприємства

Як видно, кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську заборгованість. Сума перевищення становить 99 614,3 тис. грн. Це перевищення свідчить про те, що підприємство існує за рахунок позикових коштів.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Оцінка впливу руху грошових коштів на фінансову стабільність підприємства

Важливою характеристикою платоспроможності підприємства є його можливість генерувати кошти. Нерідко прибуткове підприємство може виявитися неплатоспроможним, тобто мати дефіцит коштів, і навпаки, збиткове підприємство може мати значні суми коштів.

Розходження між прибутком і чистим грошовим потоком пояснюється рядом причин:

- час визнання доходів і витрат не збігається згодом відповідних припливів і відтоків коштів. Визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку здійснюється

- при наявності юридичних зобов'язань на їхню оплату, що може відбутися й пізніше. Так, виторг від реалізації продукції визначається методом нарахування, тобто по даті відвантаження, у той же час, продукція може реалізовуватися в кредит і виниклу дебіторську заборгованість у звітному періоді може й не бути погашена. З іншого боку, підприємство може одержати аванс у рахунок майбутніх поставок продукції. У зв'язку із цим, для визначення грошового потоку суму чистого прибутку необхідно збільшити на суму отриманих авансів і зменшити на суму збільшення дебіторської заборгованості;

- існують господарські операції, які впливають на суму прибутку, але не викликають при цьому руху грошових коштів, наприклад, нарахування амортизації основних коштів і нематеріальних активів;

- ряд господарських операцій викликає рух грошових коштів, але не впливає на суму фінансових результатів.

Основним джерелом інформації для аналізу грошових потоків є звіт про рух грошових коштів, що показує джерела надходження коштів і напрямок їхньої витрати, а також зміну залишку коштів за період. Звіт про рух грошових коштів може бути складений за допомогою прямого або непрямого методу.

Прямий методприпускає відбиття надходжень і виплат коштів повністю в сумах, що надійшли й реально оплачених. Звіт про рух грошових коштів у цьому випадку може бути оформлений у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Форма звіту про рух грошових коштів, складеного прямилі методом

Звіт про рух грошових коштів, складений непрямим методом,заснований на даних зі звітного балансу й звіту про фінансові результати. В основі розрахунку руху грошових коштів лежить різниця між коштами на початок і кінець періоду. По цій різниці судять про величину грошового потоку (тобто про надходження або відтік коштів). Чистий прибуток за звітний період у процесі здійснення коректувань перетвориться в чистий грошовий потік. Суму чистого прибутку в ході коректування необхідно збільшити на суму витрат, що не викликають відтік коштів, а також на суму збільшення зобов'язань і скорочення негрошових активів і скоротити на суму приросту негрошових активів і скорочення зобов'язань. Зокрема, цей метод використовується при складанні форми фінансової звітності №3, зміст і порядок складання якої розглянуті вище.

Ще одним різновидом непрямого методу є метод джерел і використання, що дає можливість скласти звіт про рух грошових коштів, користуючись тільки даними балансу. При цьому нарощування пасивів і скорочення активів є джерелом збільшення коштів, а, відповідно, зростання негрошових активів і скорочення пасивів означає використання коштів. Метод джерел і використання також може бути використаний як інструмент оцінки фінансової стабільності. Він дозволяє проаналізувати дотримання принципу погодженості строків залучення джерел коштів зі строками їхнього використання у звітному періоді й зробити висновок про посилення або ослаблення фінансової стабільності.

Оптимальна структура джерел і використання коштів представлена на рисунку 3.4.

Проаналізуємо грошові потоки підприємства за допомогою методу джерел і використання за даними балансу за звітний період. Розрахунок суми джерел і використання коштів виконаний у рис. 3.1.

Рис. 3.1. Оптимальна структура джерел і використання коштів

Таблиця 3.2. Розрахунок суми джерел і використання коштів

У звітному році підприємство має негативний чистий грошовий потік, незважаючи на позитивні фінансові результати. Це говорить про зниження його здатності генерувати кошти. Цей факт головним чином пояснюється інвестиціями в основні кошти й інші необоротні активи, а також розширенням продажів продукції в кредит (зростання дебіторської заборгованості не був компенсований відповідним збільшенням кредиторської).

Кількісну оцінку погіршення фінансової стабільності даного підприємства в його короткостроковому періоді діяльності можна виконати по зміні коефіцієнта поточної ліквідності на початок і кінець року. Як треба з раніше виконаних розрахунків, значення коефіцієнта поточної ліквідності скоротилося з 7,61 до 4,88. Пояснюється це негативною величиною нетто-потоку коштів підприємства на кінець року. Однак потрібно відзначити, що сформована ситуація на сучасний момент не є загрозливою, тому що підприємство має достатню кількість грошових активів для підтримки високого рівня платоспроможності, але в майбутньому, можливо, йому доведеться переглянути політику надання й використання комерційного кредиту.

У звітному році сума довгострокових джерел коштів менша ніж сума довгострокового використання на 155,7 тис. грн. Це значить, що на формування необоротних активів, крім довгострокових джерел коштів, були спрямовані й короткострокові в зазначеній сумі. Це призвело до скорочення величини робочого капіталу, а отже, погіршенню фінансової стабільності. З іншого боку, з огляду на високий рівень забезпеченості підприємства робочим капіталом, можна сказати, що його фінансова стабільність залишилася досить високою. Однак, надалі необхідно дотримуватися принципу погодженості строків залучення джерел коштів зі строками їхнього вкладення (принципу конгруентності), щоб не допустити погіршення фінансового стану. Недотримання даного принципу супроводжується підвищеним ризиком, тому що короткострокові зобов'язання, з одного боку, повинні оперативно погашатися, а з іншої, вони вже інвестовані, наприклад, у товароматеріальні запаси і їх не можна використати для погашення зобов'язань. Таким чином, підприємство вимушено знову вдатися до позик і зобов'язань, і за їхній рахунок воно буде робити позначені платежі. Ситуація може мати прогресуючий характер й ускладнюватися труднощами залучення позикового капіталу, що приведе до підвищеного фінансового ризику. На рисунку 3.6 наведена схема руху грошових коштів в умовах даного підприємства (з порушенням провідного принципу фінансування діяльності підприємства). Це непрогресивний тип потоку коштів.

Рис. 3.2. Схема непрогресивної організації фінансування діяльності аналізованого підприємства

Крім принципу відповідності, організація потоку коштів повинна відповідати принципу пропорційності. Цей принцип означає, що нові кошти повинні надходити в бізнес, не порушуючи "вдалого" співвідношення позикового й власного капіталу, знайденого й використовуваного на підприємстві. Наприклад, якщо співвідношення позикового й власного капіталу становило (60:40), те нове фінансування повинне бути пропорційно діючому на підприємстві.

Існує ще один провідний принцип фінансування підприємства. Цей принцип вимагає, щоб відношення короткострокових джерел і використання відповідало коефіцієнту поточної ліквідності на початок року.

Таким чином, аналізовані умовне підприємство порушило основні принципи формування потоку коштів, що й викликало відслідковане зниження ліквідності й фінансової стабільності аналізованого підприємства.

3.2 Шляхи вдосконалення якості й збалансованості грошових потоків як факторів платоспроможності підприємства

Якість управління фінансами можна оцінити на основі аналізу співвідношення грошових потоків від різних видів діяльності.

Якість управління підприємством можна оцінити як гарну, якщо за результатами звітного періоду спостерігається позитивний чистий рух коштів (різниця між надходженнями й виплатами) від операційної діяльності й негативний — у результаті інвестиційної й фінансової діяльності. Це означає, що операційна діяльність підприємства забезпечує достатню кількість коштів для забезпечення виплат у результаті цього виду діяльності, крім того, кошти, отримані від операційної діяльності, використовуються для інвестиційних потреб підприємства й для здійснення платежів у результаті фінансової діяльності (погашення кредитів, виплата дивідендів й ін.). При цьому бажано мати позитивне значення чистого руху коштів у результаті всіх видів діяльності за період.

При нормальній якості управління чистий рух грошових коштів від операційної й фінансової діяльності має позитивне значення, а від інвестиційної — негативне. У цьому випадку підприємство здійснює інвестиції за рахунок коштів, отриманих від операційної діяльності, і притягнутих кредитів або додаткових вкладень власників. У такій ситуації бажано мати позитивний чистий рух грошових коштів за період.

Стан підприємства можна оцінити як кризовий, якщо рух коштів у результаті операційної діяльності має негативне значення. Інакше кажучи, підприємство фінансує виплати, пов'язані з операційною діяльністю, за рахунок надходжень від інвестиційної й фінансової діяльності, тобто за рахунок залучення кредитів, емісії акцій, надходжень від реалізації основних коштів й інших необоротних активів і т.п. Така структура грошових потоків припустима тільки для знову створених підприємств.

Крім значень і співвідношення чистих грошових потоків у цілому й по видах діяльності, для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки збалансованості грошових потоків використовуються два взаємозалежних показники: коефіцієнт ефективності грошових потоків і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Коефіцієнт ефективності грошових потоків визначається за формулою

(3.1.)

де ЧГП — чистий грошовий потік;

НГП — негативний грошовий потік (відтік коштів).Економічний зміст цього показника аналогічно показникам рентабельності. Відмінність полягає в тому, що рентабельність служить оцінкою ефективності діяльності підприємства на основі співвідношення доходів і витрат, певних методом нарахування, при цьому як абсолютний показник результатів діяльності використовується прибуток, а розглянутий показник дозволяє оцінити співвідношення надходжень і виплат коштів за період, при цьому абсолютним показником результативності є чистий грошовий потік. Позитивне значення коефіцієнта ефективності грошових потоків означає, що надходження коштів у звітному періоді перевищили відтоки, тобто підприємство має позитивний чистий грошовий потік.

Збалансованість грошових потоків також оцінюється за допомогою коефіцієнта ліквідності грошових потоків

(3.2.)

де ПГП – позитивний грошовий потік (надходження коштів).

Між коефіцієнтами ефективності та ліквідності грошових потоків існує наступний зв’язок

(3.2.)

Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

3.3 Досягнення оптимального обсягу грошових коштів на підприємстві

У сучасних вітчизняних умовах поступово змінюється відношення до нормування традиційно ненормованих елементів поточних активів. Ідеться про необхідність визначення оптимального розміру грошових коштів на рахунку і в касі, яка, у свою чергу, зумовлена класичним конфліктом, що існує між ліквідністю та дохідністю.

Для розуміння суті цього конфлікту розглянемо взаємозв'язок, що існує, з одного боку, між грошовими активами та ліквідністю, а з другого – між грошовими активами і дохідністю.

Безумовно, якщо величина грошових активів зростає, ліквідність підприємства підвищується, і це є позитивною тенденцію. Однак разом зі збільшенням залишків грошових коштів підприємство втрачає можливість вигідного розміщення тимчасово вільної їх частини та отримання додаткового доходу. Відповідно ефективність діяльності підприємства знижується. Для того щоб підвищити ефективність використання надлишку грошових коштів, підприємство, як правило, здійснює його вкладення в цінні папери або строкові контракти, що, у свою чергу, приводить до загострення проблем, пов'язаних з ліквідністю.

Отже, велика дохідність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати ліквідності.

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Для оптимізації коштів починаючи з 50-х років дослідники фінансів запропонували математичні моделі, в основу яких закладено такі ідеї, як і в методи оптимізації виробничих запасів.

Одна з таких моделей належить В. Баумолю. Вона ґрунтується на положенні, що управління коштами, як і товарними запасами, передбачає сукупні витрати, пов'язані з підтриманням певного їх рівня на рахунку, які умовно можна поділити на дві групи. Перша – це оплата банківських послуг при залученні кредиту або комісійні платежі за конвертацію цінних паперів у кошти. Позначимо цей вид витрат В_к . Ці витрати при збільшенні залишку коштів знижуються, оскільки зменшується кількість операцій по конвертації. Друга група — це витрати, пов'язані зі зберіганням коштів (В_З ). До них можна віднести втрати підприємства через відмову від інвестування грошового залишку в короткострокові фінансові вкладення. У даному разі сума витрат прямо пропорційна до залишку грошових коштів. Отже, існує деяка оптимальна величина коштів, що забезпечує рівновагу процесу зниження однієї групи витрат і зростання другої. Вона мінімізує сукупні витрати, пов'язані з даною групою грошових коштів. В. Баумоль виразив величину їх оптимального залишку через відомі параметри діяльності фірми і зовнішнього середовища, поклавши в основу систему суворих вихідних передумов:

• попит на кошти за аналізований період є відомою детермінованою величиною; при цьому коефіцієнт витрачання коштів за одиницю часу вважається постійним;

• платежі підприємства з поповнення залишку на рахунку здійснюються негайно і в наперед задані моменти часу;

• усі резерви грошових активів зберігаються у формі короткострокових фінансових вкладень;

• витрати на створення запасів пропорційні до його величини і є постійною відомою величиною;

• витрати на зберігання коштів виражаються у вигляді процентного доходу за короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Математичний алгоритм розрахунку оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля має такий вигляд

(1.11.)

де П_гк — планова потреба в грошових коштах; В_к — витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів; В₃ — рівень витрат доходів при забезпеченні грошових коштів (середня ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях).

Середній запас грошових коштів становить ГКопт/2

У найбільш загальному вигляді динаміка грошових залишків за моделлю Баумоля подана на рис. 3.1.

Рис.3.1. Формування та витрачання залишків грошових коштів відповідно до моделі Баумоля.

ВИСНОВКИ

Виходячи із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

Найбільш повний аналіз якості й збалансованості грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період. Що стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

Для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

Велике значення для підтримки платоспроможності підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення. Для оцінки збалансованості грошових потоків використовуються два взаємозалежних показники: коефіцієнт ефективності грошових потоків і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

Список використаних джерел

1. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. 3-тє вид., перероб. і доп. – К. Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 294 с.

2. Баканов М.И., Шеремет А.Д., Теория экономического анализа. –М.: Финансы и статистика, 2003.

3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 2001. – 431 с.

4. Економічний аналіз: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 680 с.

5. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. І.Ф.Прокопенка. – Харків: Легас, 2004. – 384 с.

6. Кислиця О.Я., М’яких І.М. Економічний аналіз: Курс лекцій. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, - 2003. – 171 с.

7. Фінанси підприємства: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ. 2002, - 460 с.

8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

9. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. І.Ф.Прокопенка. – Харків: Легас, 2004. – 384 с.

10. Кислиця О.Я., М’яких І.М. Економічний аналіз: Курс лекцій. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, - 2003. – 171 с.

11. Фінанси підприємства: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ. 2002, - 460 с.

12. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

13. Шубіна С.В. Конспект лекцій з курсу «Економічний аналіз» для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. – Харків: ХФ УАБС, 2003. -118 с.

14. Фінансово-економічний аналіз: Підручник\ Буряк П.Ю. та ін. – К.: ВД «Професіонал», 2004.- 528 с.

15. Шубіна С.В., Торяник Ж.І. Навчально – методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни “Економічний аналіз” для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання.– Харків: ХБІ УАБС, 2004. – 190 с.