РЕФЕРАТ
З КУРСУ: Податкова політика
НА ТЕМУ: „ Аналіз нормативно – правової бази по податку на прибуток підприємства”
Виконала:
Перевірив:
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Напрями покращення методики розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємства
1.1 Рекомендації щодо вдосконалення нормативно – правової бази з податку на прибуток підприємства
1.2 Узагальнення результатів дослідження нормативно – правової бази з податку на прибуток підприємств
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Даний податок – є прямим, і тому його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств і організацій.
В Україні система оподаткування прибутку підприємств характеризувалася частою зміною об`акта оподаткування на початку 90 – х років.
У структурі бюджету України податок на прибуток підприємств становить вагому частину за 2007 рік дохід від податку на прибуток підприємств становив 24811,0 млн.грн. при доходах Державного бюджету 140290 млн. грн..
Актуальність теми пояснюється змінами у перебігу процесів становлення і розвитку нової системи господарювання, що обумовлюють необхідність перегляду теоретичних підходів до оподаткування прибутку підприємств, пошуку шляхів активізації його впливу на результати фінансово – економічної діяльності підприємств. Податок на прибуток є джерелом формування бюджету, визначає можливості держави у вирішенні задач економічного зростання, розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою досягнення адекватної структури суспільного виробництва. В цих умовах оподаткування прибутку підприємств стає підґрунтям для розв’язання складних питань узгодження інтересів держави і суб’єктів господарювання.
Серед найбільш суттєвих розробок теоретичної основи системи оподаткування прибутку підприємств українськими вченими слід назвати праці В.Л.Андрущенка, М.Я.Азарова, О.І.Барановського, Б.М.Бордюка, С.А.Буковинського, О.Д.Василика, В.І.Грушко, А.І.Даниленка, О.Д.Данілова, В.М.Литвина, П.В.Мельника, С.В.Онишко, В.М.Опаріна, О.М.Пилипченка, А.М.Поддєрьогіна, О.С.Редькіна, А.М.Соколовської, М.І.Сивульського, І.Г.Ткачука.
Метою роботи є дослідження теоретичних та методичних засад оподаткування прибутку підприємств, визначення впливу податку на прибуток на стан і розвиток підприємств України, обґрунтування пропозицій щодо удосконалення нормативно – правової бази, механізму функціонування податку на прибуток, підвищення його регулюючої і стимулюючої ролі.
Досягнення поставленої мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:
провести аналіз теоретичних основ оподаткування прибутку, принципів функціонування податку на прибуток на основі аналізу діючої нормативно – правової бази ;
надати пропозиції, щодо вдосконалення оподаткування прибутку суб’єктів;
Об’єктом дослідження виступає система оподаткування прибутку підприємств, в тому числі діюча нормативно – правова база з прибуткового оподаткування підприємств.
Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають у процесі справляння податку на прибуток підприємств в умовах ринкової трансформації за діючого законодавства.
Методологічною основою є системний підхід до аналізу фінансових явищ і процесів. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. При дослідженні теоретичних основ функціонування податку на прибуток у системі оподаткування використано метод наукової абстракції; методи спостереження, групування, узагальнення в процесі визначення впливу податку на прибуток на фінансові показники підприємства, економічного аналізу, синтезу, порівняння. Тендорний аналіз надає змого порівняти основні економічні показники на макро та мікрорівнях. Дозволяє простежити залежність обсягів цих показників один від одного.
Інформаційною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених – економістів, закони України, нормативно – правові акти державних органів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико – методологічних підходів щодо оподаткування прибутку підприємств, виявленні взаємозалежності між порядком справляння податку на прибуток та фінансово – економічними результатами діяльності підприємств, дослідженні проблем податкового законодавства, Практичне значення дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо податку на прибуток в умовах наближення до прийняття Податкового кодексу.
Розділ 1. Напрями покращення методики розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємства
1.1 Рекомендації щодо вдосконалення нормативно – правової бази з податку на прибуток підприємства
Слід відзначити, що податок на прибуток в структурі бюджету – є бюджетоформуючим, його частка в структурі бюджету є значна. Якщо звернутися знову до тендорного аналізу ВВП і податку на прибуток у дохідній частині бюджету можна побачити прямо пропорційну залежність криві змінюються паралельно, чим краще працюють підприємства тим більший буде обсяг надходжень від податку на прибуток додаток В Трендовий аналіз ВВП та податку на прибуток підприємств. Саме тому, що даний податок є таким важливим для наповнення бюджету потрібно більше приділяти уваги його адмініструванню, а саме контролю за ним. даний податок повинен виконувати не тільки фіскальну, але і регулюючу та стимулюючу функції. А це можливо досягти лише за допомогою законодавства, яке нажаль не визначає багатьох важливих нюансів.
Так, наприклад, ні в одному законодавчому акті і навіть у майбутньому Податковому кодексі не зазначається ні однієї умови за якої суб'єкта, який користується пільгою можна було б позбавити права користування нею за нецільове і неефективне її використання. Але дуже важливо адже більшість підприємств, які добилися права на використання пільги використовують її не за призначенням і більшість з яких навіть не потребують її реально. Поряд з цим сумлінні платники податку, як наприклад базове підприємство, яким дійсно потрібні такі пільги для розширення виробництва, закріплення на ринку, розширення номенклатури, залучення інвестиційно – інноваційних ресурсів, не можуть її отримати і змушені гнутися під значним податковим тиском.
Податкове законодавство виступає однією з найдинамічніших галузей законодавства України. Його зміни виокремлюються по декількох напрямках. Перш за все, це деталізація та розвиток існуючих податкових механізмів, введення нових інструментів до чинних податкових конструкцій. На відміну від країн ЄС податкова система України не стала інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяла зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Необхідно доповнити: Податкова система України сприяла суттєвому зростанню тіньових оборотів і масштабному поширенню корупції, подальшому розшаруванню суспільства не бідних і багатих. Незважаючи на численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйозних недоліків. Значна частина змін, що вносилися до податкового законодавства, була спрямована на лобіювання інтересів тих чи інших структур, галузей, і навіть, окремих субєктів господарювання. Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно із доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння. Податкова система України є надскладною, що породжує і підтримує високий рівень корупції, створює штучну зайнятість бухгалтерів і податківців, знижує загальні показники ефективності праці, нерівномірний розподіл податкового навантаження, в результаті чого найбільше податкове навантаження несуть законослухняні платники, позбавлені податкових пільг. Завдяки цьому та враховуючи високий рівень податкових ставок, чесний бізнес програє в конкуренції, бо має менше обігових коштів, менше ресурсів для інвестицій, втрачає висококваліфікованих працівників. Це призводить до зменшення частки чесного бізнесу на ринку, і відповідно, до зменшення платежів до бюджету. В цілому оцінка недоліків податкової системи досить виважена і відповідає дійсності. Метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно – інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу. Стратегічними цілями податкової реформи є: забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; впровадження інформаційно – аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій; реформування державної податкової служби. Стратегічними цілями податкової реформи є: забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків, при цьому трудовитрати платників повинні бути мінімальними; забезпечення можливості для суб'єктів господарювання і фізичних осіб працювати чесно, сплачуючи всі податки, і отримувати при цьому адекватний умовам України прибуток; забезпечення умов за яких окремі особи і суб'єкти господарювання не зможуть отримувати надприбутки, майнові права, не сплачуючи при цьому відповідних податків і інших платежів до бюджету, не зможуть розкрадати бюджетні кошти[16].
Основними завданнями податкової реформи в Україні є: удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов’язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням. Забезпечення проведення легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не були сплачені податки). Суттєве спрощення принципів і процедури нарахування і сплати податків, суттєве скорочення різноманітної звітності за для скорочення трудовитрат. Забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження на суб'єктів господарювання, за вийнятком лише окремих видів діяльності на кшталт грального бізнесу [28].
Реформування оподаткування податком на прибуток підприємств повинно відбуватися шляхом:
усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку [1; 2];
реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки;
поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єктів господарювання (починаючи з 2011 року);
звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;
поетапного зниження ставки податку до 20 відсотків [5];
забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу "прискорена амортизація" до пріоритетних інноваційних технологій;
стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно – інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, з 2014 року).
Визнання доходів та витрат з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток здійснювати за методом "нарахувань" та співставлень, передбаченим відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [5].
Так, доходи та витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Таким чином, на відміну від діючого податкового законодавства, попередня (авансова) оплата товарів (послуг) не буде визнаватися витратами (доходами) і не впливатиме на податкові зобов'язання платника.
Отже, зазначена норма сприятиме перекриттю схем мінімізації податкових зобов'язань та зловживанням при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток суб'єктами господарювання.
З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (послуг) та вестимуть облік балансової вартості запасів.
Доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, класифікуються за такими групами:
дохід від реалізації товарів (послуг);
позареалізаційні доходи.
Дохід від реалізації товарів визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві перейшло право власності на товар;
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.
Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:
собівартість реалізованих товарів (наданих послуг);
інші витрати.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (наданих послуг) визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (послуг).
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Перехід на метод "нарахувань" та співставлень при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дозволить значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком.
Разом з цим, слід переглянути цілий ряд постійних різниць, що існують в даний час між податковим та бухгалтерським обліком.
Так, наприклад, пропонується скасувати обмеження по врахуванню витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об'єкту оподаткування, а також витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару.
Також без обмежень включати витрати на навчання та підвищення професійної кваліфікації працівників робітничих професій .
Витрати із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) враховувати при визначенні об'єкту оподаткування у збільшеному розмірі (з п'яти до шести відсотків від суми загальних витрат за звітний податковий період).
Наблизити правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку яке полягає у наступному.
Нарахування амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати за будь – яким з діючих методів, що базуються на застосуванні строків корисного використання та з використанням основних правил, прийнятих у бухгалтерському обліку для нарахування амортизації, як складової витрат відповідного виду. При цьому для амортизації об'єктів основних засобів, що не є активним капіталом, обов'язковим для застосування є прямолінійний метод, це стосуватиметься капітальних витрат на поліпшення земель, не пов'язаних з будівництвом, будинків, споруд, передавальних пристроїв, багаторічних насаджень, тимчасових (нетитульних) споруд.
Для інших груп основних засобів, що формують активну частину капіталу, може застосовуватися прискорена амортизація за іншими методами, які самостійно можуть обиратися підприємством.
Також запровадити прискорений метод амортизації для виробників високотехнологічної продукції та інноваційних підприємств.
Платникам податку, які реалізують інвестиційні та інноваційні проекти (програми) у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку може бути надано інвестиційно – інноваційний податковий кредит.
Сутність такого кредиту полягатиме у відстроченні на визначений термін але не більше ніж на три роки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, який отримано таким платником від реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту.
Сума інвестиційно – інноваціного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених платником - суб'єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.
При цьому, за користування інвестиційним податковим кредитом нараховуватимуться проценти на непогашену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 50 відсотків облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день користування таким кредитом. Ці проценти сплачуватимутьсяся щомісячно [5].
Також передбачено встановлення напрямків цільового використання інвестиційно – інноваціного податкового кредиту та відповідальність платника за нецільове використання.
Витрати, здійснені платником податку відповідно до інвестиційних проектів, схвалених Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України, на будівництво (створення) або поліпшення капітальних активів, які після закінчення будівництва передані у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації), враховуються у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток такого платника податку у сумі, що дорівнює сумі таких витрат та не перевищує 80 відсотків від суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами звітних (податкових) періодів, наступних за періодом, в якому здійснена така передача.
Підтвердження факту передачі закінчених будівництвом об'єктів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) платниками, які реалізують зазначені інвестиційні проекти, за поданням обласних державних адміністрацій чи Ради Міністрів Автономної Республіки Крим надає Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.
Зазначена норма направлена в першу чергу на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання щодо будівництва інфраструктури державної власності чи власності територіальних громад.
Стосовно базового податкового періоду для обчислення та сплати податку, слід зазначити, що таким періодом залишається календарний квартал. При цьому, ведення податкового обліку здійснюється наростаючим підсумком з початку року.
Також слід внести зміни до правил регулювання у податковому обліку сумнівної заборгованості, які направлені на зниження бюджетних ризиків та збереження основних прав платників на коригування податкових зобов'язань у зв'язку із несвоєчасними розрахунками покупців.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що у бухгалтерському обліку фінансовий результат по операціях з цінними паперами визначається по кожній операції окремо, треба аналогічним чином визначати фінансовий результат по операціях з цінними паперами і у податковому обліку.
Слід запровадити принципово нові підходи, передбачені зазначеною Концепцією реформування податкової системи, стосовно порядку нарахування податку у разі наявності у платника філій з метою забезпечення впливу місцевих рад на формування своїх бюджетів в частині надійного забезпечення надходжень податку на прибуток від філій, які є центрами отримання прибутку. Для цілей визначення загальної суми податку збиток, як результат розрахунку об'єкта оподаткування відокремленого підрозділу не враховувати і переносити на майбутні звітні періоди.
Витратами у податковому обліку не повинні визнаватися суми фактичних втрат товарів (комерційних втрат, браку), що перевищують норми природного убутку чи технічних (виробничих) втрат, визначені Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним центральним органом державної влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.
Крім цього, не включати до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягають фактична сума оплати, але не більша ніж сума, розрахована за звичайними цінами.
Витрати, понесені у зв'язку з продажем (обміном) товарів (результатів робіт, послуг) пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнавати у розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).
Зазначені норми дозволять перекрити схеми мінімізації податкових зобов'язань при здійсненні операцій з пов'язаними особами та з давальницькою сировиною.
Суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не повинні підлягати повторному включенню до складу його витрат.
Крім цього, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам доходів у вигляді компенсації вартості нематеріальних активів, оподатковують їх за ставкою 15 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
З метою перекриття схем мінімізації податкових зобов'язань платників податку, у складі яких є іноземна філія, збиток, отриманий іноземною філією не враховувати при визначенні об'єкта оподаткування платника податку, а як результат розрахунку об'єкта оподаткування переноситься на зменшення результатів господарської діяльності такої іноземної філії майбутніх звітних періодів.
Запропонована схема передбачена проектом Податкового кодексу України [5].
1.2 Узагальнення результатів дослідження нормативно правової бази з податку на прибуток підприємств
Нажаль перед українським суспільством стоїть складне завдання розробки та прийнаття Податкового кодексу. Україна єдина держава серед європейських країн, пострадянського простору, яка не має власного Податкового кодексу. Дана проблема знаходиться в стані пасивного вирішення, тобто актуальність даної проблеми усвідомлюється всіма, але до вирішення проблеми ніхто не підходить серйозно. Якщо дана проблема не вирішиться, то про закладення фундаментальних якісних підвалин тривалого соціально – економічного розвитку можна забути. В економічному плані затягування податкової реформи означає брак інвестицій у реальний сектор економіки, нагромадження бюджетних проблем, відкладення структурних реформ та врешті – решт віддалення від оптимальної траекторії розвитку.
Не можна наскільки легковажно підходити до розробки такого важливого документа, як Податковий кодекс. Адже, це економічна конституція будь – якої країни, яка закладає фундамент для розвитку економіки.
Тому вкрай важливим є дослідження всіх податкових негараздів прорахунків законодавства в даній сфері і обов'язково врахувати при прийнятті Податкового кодексу, щоб уникнути їх в майбутньому.
Прийняття Податкового кодексу дозволить:
Створити єдину з бухгалтерським обліком інформаційну базу для складання декларації з податку на прибуток з мінімальними затратами праці облікового персоналу платників податку, оскільки кількість податкових різниць, як тимчасових, так і постійних, при цьому не буде перевищувати десяти;
Зробити прозорими та ефективними процедури податкового аудиту, зменшити витрати на перевірки достовірності складання податкової декларації. Звичайно, деякого часу вимагатиме перепідготовка податкових ревізорів, від яких протягом десяти років не вимагалося грунтовне знання бухгалтерського обліку;
Покращити інвестиційний імідж України для іноземних інвесторів;
Розширити базу оподаткування без особливого тиску.
У сфері оподаткування діє близько 2000 нормативно-правових актів, часто норми різних актів законодавства суперечать одна одній[11].
Працювати безконфліктно і комфортно платникам податків у заплутаному правовому середовищі дуже непросто.
Нестабільна податкова система підриває основу бюджетної системи країни, провокує політичну нестабільність та соціальну напругу.
Прийняттям Податкового кодексу можна досягти:
стабільності та досконалості податкового законодавства;
реального зниження податкового навантаження;
збалансування податкового тиску на різні категорії платників податків;
реального забезпечення прав платників податків;
стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства;
усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, їх гармонізація та взаємодія;
прозорості та зрозумілості причинно-наслідкових механізмів оподаткування;
прозорості процедур адміністрування податків;
уніфікації бухгалтерського та податкового обліку;
підвищення добровільності сплати податків;
зменшення кількості непродуктивних податків, витрати на адміністрування яких перевищують їх надходження;
уникнення безсистемного та невиправданого надання податкових пільг та привілеїв [41].
Позитивні зміни для підприємств є очевидними
Зниження ставки з 25 до 20 відсотків – за умови реінвестування прибутку.
Прискорена амортизація у разі залучення інноваційних проектів.
Пільги для здійснення діяльності з енергозбереження.
Нові методологічні засади визначення об’єкта оподаткування, що максимально наближені до бухгалтерського обліку [5;41].
Інвестиційно – інноваційні податкові кредити для того щоб здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування.
Аналіз діючої нормативно – правової бази України, а також економічної ситуації України дозволяє зробить висновок про необхідність здійснення реформи в сфері оподаткування.
Діюча система оподааткування прибутку підприємств потребує кардинальної реформації.
Така реформація повинна здійснюватися ціленаправленою, системною, відкрито, врівноважено, системно, та базуючись на наступні принципи:
Досягнення стабільності норм, ставки та об'єкта оподаткування ( які повинні залишатися незмінними,як мінімум на протязі 3 – х років).
Поступове зниження податкового тиску;
Встановлення рівноправних відносин між податковими органами і платниками податку;
За часів незалежності оподаткування прибутку підприємств змінилося, але всеж таки воно носить фіскальний характер.
Недосконалість нормативно – правової бази проявляється в неоднозначному трактуванні норм. Це призводить до постійних змін, в результаті чого страждає підприємство. Норми та ставки, являються несистемними, неоднозначними, суперечлтвими і підлягають не обгрунтованим змінам.
Така недосконалість діючого оподаткування прибутку підприємства, характеризується надмірним навантаженням на підприємство, і як наслідок низьким рівнем сплати податків порівняно з вимогами законодавства, в цьому можна переконатися на прикладі базового підприємства. Підприємства, які сплачують сумлінно податки згодом не витримують надмірного податкового тиску і поповнюють сектор «тіньової економіки». Характерними також є непрозорість, незрозумілість, розбіжність норм законодавства. В Україні низький рівень ефективності регулюючої функції і майже повна відсутність стимулюючої обумовили проблемний характер відносин між податковими органами та платниками.
Слід ще раз переглянути процес надання пільг підприємствам. Мова не йде про повне скасування пільг для деяких підприємств, говориться про те, що більшість підприємств України необгрунтовано використовують пільги або взагалі звільнені від сплати податку на прибуток. А плани по доходах державного бюджету є завищиними і податковий тягар по виконанню плану по доходах державного бюджету лягає на сумлінних платників податків. Ось чому необхідно покращіти контроль за наданними пільгами, а також надавати їх на вихначені строки, а не безстроково. Або можливо взагалі скасувати пільги, і ввести понижені ставки податку на прибуток підприємства, щоб розподілити податкове навантаження рівномірно на всі підприємства. Слід якомога швидше вирішити дану проблему адже пільга по своїй суті це скрите субсидування держави, замість доходів держава несе збитки покриваючи збиткову діяльність підприємств, інколи навіть тих які цього не потребують і на справді є далеко не збитковими.
Нестабільність системи оподаткування відлякує іноземних інвесторів, які не хочуть ризикувати своїми коштами в Українських умовах оподаткування, адже вони звикли працювати в умовах стабільного законодавства. Часта зміна законодавства ускладнює, а подекуди унеможливлює процес прогнозування та планування фінансових результатів без чого не звикли працювати закордоном.
Більшість розвинутих країн використовують свою податкову систему, для досягнення конкурентоспроможності національних корпорацій на світовому ринкі.
Наприклад у Франції арсенал податкових інструменів для стимулювання розвитку підприємств досить різноманітний. Багаточисленні податкові скидки та пільги, які забезпечують умови діяльності бізнесу на важливих етапах розвику. Серед методів податкового характеру використовують повне звільнення малого і середнього бізнусу від сплати податку на прибуток на протязі перших двух років існування, на 75% - на протязі третього року , на 50% - на четвертому, і на 25% - на п'ятому. Звільнення від оподаткування на перші два роки від сплати податку на забудовану територію, професіонального податку. Також скидки передбачаються для підприємств, які мають намір вийти на світовий ринок, скидка на науково дослідні витрати, режим прискореної амортизації для обладнання, скидка на витрати, пов'язані з професійною підготовкою кадрів та інші [9;33].
Слід якомога швидше вирішити важливі питання оподаткування систематизувати їх порівняти з проектом Податкового кодексу і прискорити його прийняття, адже, від цього залежить економічний добробут України, яка все ж таки є економічно привабливою для іноземних інвесторів.
Пряму залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку, необхідно мати на увазі при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому оподатковування не гальмувало б розвиток виробництва. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента.
Очевидно, що податку на прибуток повинен виконувати не тільки фіскальну функцію, але і регулюючу та стимулюючу.
В Україні на початку 90 – х років надавалася пільга на 2 – роки малим підприємствам, для їх закріплення на ринку, та розширення виробництва. Це було певного роду регіональне стимулювання. При роздержавлені підприємств прибуток отриманий на іноземному інвестиційному капіталі обкладався ставкою від 5 до 15%.
Досліджуючи дане питання. Ми хочемо зазначити, що очікуваного результату не отримали .Причиною було недостатньо ефективне адміністрування, тобто неналежно вівся контроль і не було передбачено ніякої міри покарання, за неефективне використання тієї частини прибутку, яка залишилася у суб'єкта господарювання додатково за за рахунок наданої пільги. Так, за кілька днів до 2 – х річного пільгового терміну фірма само ліквідовувалася і через три дні, на тих же самих площинах з тією ж номенклатурою продукції, тим самим керівником інша фірма, але під новою назвою знову попадала під пільгу.(З виступу М.Я Азарова)
На той момент держава втратила певну суму надходжень до Бюджету і не отримала новоствореного середнього бізнесу і навіть скоротилася кількість робочих місць і з'явились невиплати заробітної плати.
Факторами, що впливають на розміри податку на прибуток є пільги.
Одними з найважливіших інструментів податкового реформування вважаються ставки та пільги. Поєднання цих двох інструментів має велике значення для економічного розвитку, в першу чергу, через вплив на інвестиційний процес.
Обтяжливість податкової системи України визначається не величиною податкових ставок, а насамперед нерівномірністю податкового навантаження.
Для ефективного адміністрування та прийняття правильних рішень потрібно провести аналіз пільг. Вході дослідження, для прикладу нами були взяті дані по ДПІ в м. Полтаві.
ДПІ у м. Полтаві було проаналізовано податкові пільги, задекларовані платниками ДПІ міста за 2006 рік. Станом на 01.01.2007 року в ДПІ у м. Полтаві на обліку значаться 3229 платників податку на прибуток. В "Звіті про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності" за 2006 рік задекларували пільги 735 платників, що становить 22,8% від загальної кількості платників податку на прибуток., які використали 868 пільг на суму 59282,9 тис. грн., в тому числі з державного бюджету - 55590,153 тис. грн., або 93,8%.
По суті пільга щодо сплати податків є скритою субсидією держави населенню, підприємству, галузі народного господарства України, коли розумно і зважено надавати пільги то це підтримує і виробника і громадян.
На основі всього вище зазначеного можна зробити висновок, що в Україні ситуація з наданими пільгами потребує доопрацювання. Так в Законі не визначені умови за яких суб'єктів господарювання можна позбавити прав на використання пільги, а ці аспекти мають бути обов'язково зазначені. Крім цього, кожна пільга (звільнення) щодо сплати податку на прибуток повинна мати певний термін дії ( один рік, три роки чи інший). На який вона впроваджується . По – друге, кожна пільга по податку на прибуток підприємств повинна мати цільове призначення щодо використання коштів (наприклад, на створення, розширення матеріальної бази, на здешевлення продукції, на тимчасове поповнення власних оборотних коштів); Третє, кожен платник, який користується пільгами, повинен надавати звітність про реальні втрати від їх застосування та засвідчувати використання пільг, кожна пільга має сприяти залученню інвестицій та інновацій в економіку України. Таким чином ми вважаємо, що даний досвід є достойним, для залучення інвестицій і інновацій в країну. Доцільно було б також залучити передовий досвід, особливо країн пострадянського табору, Наприклад, підприємства Венгрії в тому числі іноземні інвестори, можуть розраховувати на значні податкові пільги. Діюче в країні законодавство виділяє 4 групи податкових пільг. Податок на прибуток на загальних підставах сплачується в Венгрії по ставкі 18%, за ставкою 20% сплачується податок з прибутку, що вивозиться з країни.
Перша група податкових пільг передбачає знижки від 50 до 100% відповідних забезпечень строком на 10 років в залежності від об'єма інвестицій. Найбільші пільги надаються за інвестиції в економічно відсталі території країни, в зони промислового розвитку туризму. Друга група пільг, від бази оподаткування віднімається 100% прямих витрат на дослідження , розробки та інновації. Третя група, податкових пільг спеціально орієнтована на представників середнього та малого бізнесу і дає можливість знижувати податок на 40% витрат на за сплату поцентів по кредитам, отриманим в фінансових інститутах для придбання капітального обладнання. Пільга підлягає сплаті разом зі штрафом, якщо придбані активи не введені в експлуатацію на протязі 4 років після року в якому був підписаний кредитний договір. І остання група пільг збільшує переваги тих підприємств штаб – квартири яких знаходяться в передбачених урядом країни районах регіонального і промислового розвитку. Таким чином, малі підприємства в Венгрії можуть скористатися, як спеціальними, так і загальними податковими пільгами в сфері інвестицій і інновацій.
ВИСНОВКИ
Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Даний податок – є прямим, і тому його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств і організацій.
В Україні система оподаткування прибутку підприємств на початку 90 – х характеризувалася частою зміною об'єкта оподаткування [27].
У структурі бюджету України податок на прибуток підприємств становить вагому частину за 2007 рік дохідна частина бюджету за рахунок даного податку отримала 24811 млн. грн..
Основні моменти прибуткового оподаткування підприємств містяться в Законі України від 22 травня 1997 року №283/97 – ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” ( зі змінами та доповненнями ) [2].
Податок на прибуток – це регулюючий інструмент економічного розвитку держави. Тільки за допомогою цього податку можна регулювати інвестиційний та інноваційний процеси, пожвавлення яких є вкрай необхідними для економічного розвитку нашої держави. Саме тому реформування законодавства на, якісному рівні є важливим не тільки для підприємств, галузей народного господарства, але і для всієї країни вцілому. Україні потрібно таке законодавство, щодо оподаткування прибутку підприємств, яке б не гальмувало б розвитку виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України № 996-XIV від 16.07.99 (із змінами і доповненнями) // Комп’ютерна правова система «Ліга-закон».
2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України №334/94-ВР. від 28.12.94. (із змінами і доповненнями) // Комп’ютерна правова система «Ліга-закон».
3. Господарський кодекс України. – К.: Велес, 2003. – 166с.
4. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251 ХІІ, ст. 2 // Голос України. - 1997.- 11 травня. - с. 2.
5. Проект Податкового кодексу України // http//www. nalog. od. ua/.
6. Азаров М.Я., В. Д.Кольга, В. А. Онищенко. – К. Експерт - Про, 2000 Все про податки: Довідник
7. Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю ( теоретико – методологічне узагальнення та правові засоби контролю ( теоретико – методологічне узагальнення) – Вінниця: ДП МКФ, 2006. – 1040 с.
8. Базилевич В., Мазур І. Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки // Економіка України. – 2004. – №8. – С. 36–44.
9. Ващенко Р. Налоги в механизме государственного регулирование предпренимательства. Фінансове право № 12 грудень 2006. С. 39- 42.
10. Воронкова О.М. Процес справляння податкових платежів в Україні та його забезпечення. Науковий вісник Національної академії ДПС України, 3(34) – 2006. С. 68 – 73.
11. Веретко В. „Втілення мрій: податківці ініціюють чергову податкову реформу” // Галицькі контракти. – 2005, №7
12. Гальчинський А.С.. Геєць В.М. та ін. „Стратегія економічного і соціального розпитку України (2004 - 2015 роки) "Шляхом європейської інтеграції" // Ант. кол.: Най. ін-т стратег. досліджень, економ., прогнозування НАН України, Міністерство економіки та з питань європ. інтегр. України. — К.: IBU Дсржкомстату України. — 2004
13. Данілов О.Д., Жереб них А.М. Оподаткування прибутку та відрахування до цільових фондів: Навальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 459 с.
14. Каленський М.М. Доходи Державного бюджету як дзеркало економіки держави. Фінанси України №9 – 2006. С. 10 – 17.
15. Захарін А. В. „Удосконалення механізму податкового регулювання сталого економічного розвитку” // Фінанси України. – 2005, №2
16. Іголкін І. В. „Податкова реформа як – зміцнення бюджету” // Фінанси України. – 2005, №3
17. Крисоватий А.І., Десятник О. М. Податкова система: Навч. посіб. – Тернопіль: Карт – бланк, 2004. – 331 с.
18. Квасниця О. В. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу // Фінанси України, - 2003 - №2
19. Кірєєв С. Глобальні загрози національним інтересам України // Вісник Київського національного торговельно–економічного університету. – 2004. – №1. – С. 55–64.
20. Кулініч О.М. Сутність механізмів економічного правопорядку відкритого суспільства: рівні та напрями формування // Актуальні проблеми економіки: теорія і практика. Вип. 1. – Київ: Європ. ун-т, 2005. – С. 40–51.
21. Кулініч О.М. Сутність механізмів економічного правопорядку // Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації / Матеріали наук. конф., Київ, 9 лютого 2005 р. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – С. 186–189.
22. Кулініч О. Протидія незаконним операціям з грошовими потоками з урахуванням досвіду деяких країн АТР // Міжнародна наукова конференція «Україна–В'єтнам: проблеми і перспективи співробітництва», Київ, 8 листопада 2005 року. – Ч.2. – К.: НАУ, 2006. – С. 18–21.
23. Ларін М. „Реформування податкової системи” // Юридичний Вісник України, 2005. - №41
24. Лисенков Ю.М., Синянський С.О. Оцінка рівня національної системи протидії відмиванню грошей в Україні вимогам міжнародних організацій // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2005. – №1. – К.: УАЗТ. – С. 73–77.
25. Левченко О.М. Економіка знань: управління розвитком людських ресурсів Великобританії. – К.: Видавничий дім „Корпорація”, 2005. – 292 с.
26. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідний похідній економіці. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.
27. В.А. Онищенко, А.О. Чугаєв. Податковий аудит: навчальний посібник – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – 2003. – 398с.
28. Оторошко О. В. „Фіскальна політика як засіб стабілізації економіки” // Фінанси України. – 2005, №6
29. Осауленка.О. / Статистичний щорічник України за 2003 рік – К.: Техніка. – 2004 р.
30. Панченко В.І. Податкова політика як засіб впливу на фінансово економічні процеси в Україні. Актуальні проблеми економіки № 9(63), 2006. С. 94 – 99 .
31. Паєнтко Т.В. підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток. Науковий вісник Національної академії ДПС України, 4(31) – 2005. С 80 – 89.
32. Поживанов М. Перегляд результатів приватизації буде / Виступи учасників фахової дискусії проблеми перерозподілу власності та легалізації тіньових капіталів в Україні // Дзеркало тижня. – №18 (493). – Субота, 15–21 травня 2004 р. – http://www.zn.kiev.ua/ie/archiv/493/.
33. Перехрест Л. Податок на прибуток підприємств та методи його мінімізації в зарубіжних країнах // Вісник Податкової служби України – 2000. – №44
34. Ревун В. „Чорні дири” українського оподаткування” // Азбука тижня. – 2005, №31
35. Синянський С. Оцінка національної системи протидії відмиванню грошей в Україні відповідно до вимог міжнародних організацій // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VIII міжнародної науково–практичної конференції 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С. 237–238.
36. Соколовська А. Податкові пільги в Україні: міфи та реальність // Вісник НБУ. – 2005р - №9. – ст. 7-11.
37. Соколовська А. Визначення категорії „податкова пільга” та його практичне значення // Економіка України. – 2005р. - №9. – ст. 21-31.
38. Сухоруков А. Методологія оцінки рівня економічної безпеки // Вісник Київського національного торговельно–економічного університету. – 2004. – №1. – С. 49–55.
39. Чернова І „Зміни до податкового законодавства: укотре?” // Дт – Кт. – 2005, №32
40. Шатковская А. Влияние уровня коррупции и бюрократии на развитие стран с переходной экономикой // Теория и практика управления. – 2004. – № 3. – С. 28–33.
41. Швабій К.І. Методологічні підходи до розробки Податкового кодексу України . Актуальні проблеми економіки №1(55) – 2006. С. 54 – 64.
|
