Курсовая работа: Ринок телевізійних програм

Зміст

Вступ

Частина 1.Теоретична

Частина 2. Практична

а) ранковий ефір

б) новини

в) огляд аудіоринку

г) ранкові автоновини

д) гороскоп на день

е) вечірній ефір

є) структура ТРК “ЕРА”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ринок телевізійних програм був відсутній на радянському просторі навіть у його зародковому стані, хоча для його винекнення існували необхідні посилання: крім центрального телебачення виробниками телевізійних програм були багаточисельні регіональні (республіканські і обласні) телеорганізації. Слідом за ними ефірну прдукцію почали виробляти відеоредакції. Агенції інформації новини (“РИА-ИАН”), “ИТАР-ТАСС”, журналу “Огонек”, щотижневика “Совершенно Секретно”. Досить професійно працюював ряд кооперативів і асоціацій. “З виникненням Центру комерційного телебачення, Центру Стаса Наміна, “РЕН-ТВ ЛТД”, телекомпанії “ВИД АТВ” і значної кількості подібних організацій можна організовувати проведення ярмарків телепрограм.”(13)

Телебачення, як відомо, в будь-якому суспільстві прагне до адекватного, по можливості, відображення реалій свого часу. За умов тоталітарної держави радянське телебачення не могло не йти шляхом централізації свого різнопланового господарства – від виробництва технічних засобів через систему управління за відомим принципом “зверху до низу” до трансляційної і програмної (добровільно-примусової) політики формування суспільної думки. Перші ознаки краху тоталітарного режиму і визнання принципів парламентаризму, багатопартійності і плюралізму думок повністю продемонстрували, що система Гостелерадіо потребує саме радикальних змін, як і багато інших соціально-політичних інститутів в державі.

Як результат стверджується рівноправство різних форм власності на засоби створення і розповсюдження аудіовізуальної інформації.

В більшості розвинених країн світу поряд з державними ЗМІ успішно функціонують комерційні і громадсько-правові, більшість з яких починали як студії “ТБ-ПРОДАКШН”. Отже приведення законодавства у відповідність з прогресивною всесвітньою практикою безумовно передбачає досить мирне співіснування наступних форм власності в галузі електронної преси: державної, державно-кооперативної, акціонерної, суспільної, приватної(окремої людини чи груп людей), змішаної (за участю іноземного капіталу), такої яка б належала іноземним компаніям, корпораціям.

Подібна організація телевізійного виробництва призводить до дійсної багатопрограмності, послідовному забезпеченню ринку глядацьких інтересів. А це в свою чергу, вимагає диференційності, профілювання телеканалів, які можливі:

-за тематичною ознакою (інформація, музика, кіно, спорт і т.і.).

-за аидиторною (адресною) ознакою, тобто програми для молоді, жінок, пенсіонерів і т.і.

-за замовником (президентський канал,канал творчих спілок)

-за національною ознакою (державна програма, програма для національних меншин)

-за теріторіальною ознакою(державна, інтегрована, міждержавна, місцева).

-за часовою ознакою (цілодобові, ті що транслюють певний час або з “плаваючим” графіком).

- за джерелом фінансування (державний, бюджетний телеканал), платний( що функціонує за рахунок абонентської плати чи за підпискою на кшалт друкованої періодики); суспільний (за рахунок фондів суспільних організацій, добровольних пожертв підприємств і приватних осіб); комерційний(існуючий за рахунок реклами); арендований (політична партія,суспільний рух, державна чи приватна організація, приватна особа або програмна телефірма арендують час у канала).(13)

- В другій – практичній частині ми звернимось до українських телестудій і безпосередньо до телерадіокомпанії “Ера”, її вранішнього та вечірнього ефірів і кожної рубрики окремо. Тож почнемо.

Частина 1. Теоретична

Розподіл на виробників програм і їх трансляторів на пострадянському просторі розпочався ще за часів існування СРСР, а саме у 1987 році з`являється “Взгляд”. Визначався він як вечірня, інформаційно-музична передача для молоді. з початку у її джерел було троє : Владіслав Лістьєв, Олександр Любімов і Дмитро Захаров, з часом до них приєднались Сергій Ломакін і Володимир Мукусєв.

З жовтня 1990 року у “Взгляді” з`являється ще один співведучій – Ігор Кирилов.

- Сьогодні четвер ?

- Ні, сьогодні “Взгляд”, отже п`ятниця

- (З анекдоту кінця 90-х р).

Не багато радянських передач домоглися того, щоб про них розповідали анекдоти. “Взгляду” це вдалося, він збирав біля екранів шаленні аудиторії. Це було справді щось нове, не схоже, на вже побачене і почуте. Влада це розуміла тому, після різкої критики в березні 1988 року на Пленумі Спілки кінематографістів, присвяченому телебаченню, ведучі були відсторонені від ефіру на два місяці.

Наступний скандал відбувся 26 грудня 1990 року, коли керівництво Держтелерадіо СРСР заборонило вихід в ефір новорічного випуску “Взгляда”. Глава Держтелерадіо СРСР Леонід Кравченко мотивував заборону небажаністю обговорення відставки міністра іноземних справ СРСР Е.А. Шеварнадзе 18 січня 1991 року. Перший заступник Голови Держтелерадіо СРСР підписав наказ про призупинення виробництва і виходу в ефір програми “Взгляд”, що означав заборону на вихід в ефір.

3 квітня 1991 року виходить “Взгляд з підпілля”, який готували Олександр Любімов і Олександр Політковський.

3 травня 1991 року “Взгляд” транслюється з Риги. 23 серпня 1991 року вийшов спеціальний випуск “Взгляду” присвячений перевороту 19-23 серпня, а 25 серпня , в останньому випуску “Взгляда” Президент СРСР М.Горбачов передав в ефір касету зі зверненням до радянського народу, зроблений на дачі в Форосі.

В основному вигляді 27 травня 1994 року вийшов в ефір “Взгляд з Олександром Любімовим”, а в жовтні 1996 року співведучим став Сергій Бодров. З 23 квітня 2001 року проект заморожено. Отже ця передача разом із заборонами і “висиланнями” проіснувала більше десяти років. Але засновники не сиділи склавши руки, разом з існуванням “Взгляду” виникають:

1. “Поле чудес ”- в ефірі з 25 жовтня 1990 року, визначається як пізнавальна телевікторина. Виходила ця передача щоп`ятниці о 19.40 і тримала біля екранів ледь не все населення Радянського Союзу протягом 52 хвилин.

2. “Звездный час” виходить в ефір з 26 жовтня 1992 року, розважально-пізнавальна телевікторина для молоді, з ведучим Сергієм Супонєвим. Щотижнева передача виходила по понеділках о 15.20, їїтривалість 26 хвилин.

3. “Серебряный шар” з`явилася 29 вересня 1994 року, авторська прграма Віталія Вульфа про долі і творчість зірок сцени та екрану. Виходила щомісячно на останньому тижні у вечері, тривала 35 хвилин.

4. “Непутевые заметки” з 7 квітня 1996 року телевізійний гід держав і континентів, авторська програма Дмитра Крилова, виходила щотижня у неділю о 10.10, тривалість 15 хвилин.

5. “Как это было” виходить з 4 жовтня 1997 року у вигляді ток-шоу – реконструкція відомої події з історії держави (світу) за участю свідків. Ведучий Олег Шкловський. Щотижня по вівторках о 19.00 протягом 35 хвилин, з повтором у середу о 14.30.

6. “Женские истории” виходить з 26 листопада 1997 року, з листопада 1999 року ведуча Тетяна Пушкіна. Щотижнево в суботу 18.45, авторська прграма Т.Пушкіної, сповідь відомих жінок тривалістю 26 хвилин.

7. “Жди меня” з часом переіменовано в “Ищу тебя” в ефірі з 14 березня 1998 року; транслюється на ОРТ з вересня 1999 року. Програма яка допомагає людям знайти один одного.Ведучі Ігор Кваша і Марія Шукшина. Триває 37 хвилин. За час існування програми знайдено близько 6тисяч людей, є філіал у Києві.

8. “Здесь и сейчас” виходить в ефір з 30 жовтня 1998 року, як інформаційно-публіцистична передача у прямому ефірі – ведучий Олександр Любімов, тривалість 10 хвилин. Виходить 4 рази на тиждень (окрім п`ятниці і вихідних) о 21.30.

Всі ці передачі виходили (виходять) в ефір на центральному російському телеканалі – ОРТ і транслювалися на весь пострадянський простір.

9. “Скандалы недели”, що з`явилися в ефірі 1994 року, як інформаційна програма про найвідоміші події в світі – ведучий Петро Толстой, щотижня в четвер о 20.30, протягом 45 хвилин транслювалася на телеканалі ТВ-6 – Моква.

Отже 10 програм, загалом 5,5 годин ефірного часу щотижня.

Всі свої досягнення телекомпанія “ВІД” пов`язує з ім`ям людини з якої все починалося. “Он очень разный,но от этого еще более любимый, как первый ребенок в семье.ведь именно с него начиналось все то, что сегодня с гордостью именуется “телекомпанией ВИД”(17) –це Олександр Любімов, бо він завжди мав “свой Взгляд на вещи”

Вдалий приклад “ВІДу” дав поштовх для створення нових приватних телепроектів. Так з`явились перші передачі “REN‑TV”. 24 грудня 1991 року по центральному телебаченню пройшла передача “Ирония судьбы, или с Рождеством Христовым”. Вів її Ельдар Рязанов, який з`явився на телебаченні після чотирирічного самовідсторонення і повернув цого глядачам не Перший канал, а Ірена і Дмитро Лєснєвські, мати і син. вірно прораховано, ставка зроблена на відомого і талановитого Рязанова, успіх був на сто відсотків забезпечений.

Серія його циклів принесла відомість новій марці REN-TV:

“Восемь девок –один я”

“Белоснежка и семь гномов”

“Княжеские посиделки”

“Избранницы”

“Разговор на свежем воздухе”

“Шесть вечеров с Юрием Никулиным”

“Не подведенные итоги”

Передачі про Л.Брік, С.Параджанова, Б.Окуджаву, С.Нікітіна,Б.Єльцина та його родину.

Потім з`являються:

“Чтобы помнили” Л.Філатова

“Поэт в России больше, чем поэт” Д. Волкогонова

“Конюшня” ЮріяРоста

“Дорога домой” Юрія Паніча

Рубрика “Ексклюзив”, в якій з`явились:

“Три дня одного лета” про Якубовського

“Дог-Шоу” М. Ширвіндта

“До и после” В. Молчанова

Все це з`явилось в ефірі протягом 5 років. Показово, що на REN-TVнемає художньої спілки чи будь-якої іншої інстанції, якаб корегувала авторські помилки, а є оцінка телекритиків, які в “Известиях” (23.12.94) поставили “ростівську конюшню” на перше місце, нижче були “Час Пик” В.Лістьєва, “Если…” В.Познера, “Мужчина и женщина” К.Прошутінської.

REN-TVналежить “Національний інтерес” Д.Кісельова.(1)

Це досвід великих компаній, а є ще безліч маленьких.

“Облік” Тетяни Меньшикової- приватна телекомпанія,продукція якої-готові телепрограми. За об`ємом виробництва “мелочь пузатая, по сравнению с ВИДом, “Авторским ТВ” и другими гигантами”. в “Обліку” працює 23 особи, є телекамера і деяке обладнання, все інше необхідне для зйомок і підготовки програм, включно з приміщенням – арендоване. Їм належить “Если…” В. Познера –це близько 70 передач з рейтингом 16 %, і “Суд идет”.(7)

Росія перейняла досвід Заходу давно, і плідно цим користується, отже,якщо розподілити обов’язки так: головні задачі великих телеканалів – інформаційні програми, жорстка сітка передач,контроль за фінансами і рейтингом, купівля кінопродукції. Все інше замовляється виробникам. За цим принципом працює ОРТ, працювало НТВ і так всюди в світі.

Малоефективність величезних каналів з непомірно роздутими штатами для повного самозабезпечення в єкономічному і творчому плані була доведена зникненням “Останкино”.

Хоча ставленням телеканалів телекомпанії – виробники не задоволені. І що менша телекомпанія, то важче вижити.

Тобто іноземний досвід прийнятий не у всьому. Продюсерка-американка Шеррі Джексон власниця маленької компанії має престижний ефір на АВС. Фільм- розслідування “Хіросима” знятий нею коштував один мільйон доларів і отримав 5 міжнародних премій. Саме їй замовили восьмисерійний сенсаційний фільм “Таємниці холодної війни”. І нікого не цікавить, що в її компанії лише 10 осіб, бо діло не в розмірі.(7)

Але в Україні є свої так звані студії ТБ-продакшн і вони йдуть дещо іншим шляхом розвитку, можливо через умови, в які їх ставлять великі телеканали. прослідкуємо розвиток телерадіокомпанії “ЕРА”. яка виникла , як програма “Доброго ранку, Україно!” на Першому Національному каналі і зараз має близько 5 годин ефірного часу щодня, причому це переважно прямий ефір, і отримала ліцензію на трансляцію своїх передач на цьому каналі у відведений час.

Частина 2. Практична

Незважаючи на досвід Заходу чи Росії в Україні, як би ми не хотіли, все йде за своїм сценарієм. Багато проблем у російських студій ТБ-продакшн, але в українських їх ще більше. Річ не тільки в тім, що починати, коли вже є такий досвід (все ,що могли вже придумали) важкувато. В Україні є інше, мовна ситуація в царині електронних ЗМІ. Серед існуючих каналів україномовних не так вже й багато, а на так званих “українських” можна почути таке…, що українець, перемикає телевізор на російський канал, щоб тільки не чути цієї “мови”. Дикий російський акцент - “паїхаф, срабив, хараст, намахаєтся” нормальна, справжня українська мова після такого багатьма починає сприйматися як “какой-то сельский выговор”. Ведучих на телебачення добирають наче спеціально недорікуватих, малограмотних. Вони справляють враження якихось інвалідів розумової праці (новини на УТ-1). Зрозуміло , що глядач не хоче цього чути і перемикає на ОРТ, бо там з екрану до них промовляють розумні люди, які бездоганно володіють своїм робочим інструментом - мовою.

Особливо відчувається огиджування української мови в царині адаптованих програм. Звичайні живі люди говорять з телеєкрана неживою, штучно вимученою мовою, чи радше “язичієм”. УТ-1 і тут веде перед. Фільми для дітей та юнацтва, що там йдуть треба просто заборонити дивитись дітям та юнацтву, щоб не зненавиділи української мови.

Але це лірика. І коли науковці б’ють на сполох, бо серйозніше нікуди, можновладцям ніби все одно. Тож вироблення укаїнської телепродукції у чистому її вигляді майже неможливе через брак попиту на неї, а російську можна взяти в Росії, бо там і професійніше (досвід роботи чималий) і дешевше (відроблений матеріал).

“Про методи узурпації написано вже багато. Це передусім юридично забезпечений диктат державним ЗМІ, коли виконавча гілка влади не лише призначає керівний склад із челяді слухняних виконавців, а й де-факто приватизує державні ЗМІ для отримання цілком конкретного власного комерційного прибутку. Прикладом цього може бути надання найліпшого ефірного часу (прайм-тайм) на УТ-1 до того невідомій телерадіокомпанії “ЕРА”. Головний редактор В. Лук’яненко мав необережність розповісти, що за нею стоять міністр зовнішньоекономічних зв’язків Сергій Осика, народний депутат і помічник прем’єра (син голови СБУ) Андрій Деркач та скандально відомий ізраїльський бізнесмен Вадим Рабінович. Така відвертість коштувала пану Лук’яненку посади. І, зрозуміло, адже до того сам міністр інформації З. Кулик говорив що ці люди не причетні до компанії…”. Так змальовує виникнення ТРК “ЕРА” Ігор Слісаренко (10). Можливо це правда, адже зміна керівництва на “ЕРІ” справді була, а на цей час уже вдруге, та й дісно незалежних ЗМІ в Україні просто не існує. Але пан Слісаренко не зважає на одну важливу річ – про найважливіший і найбільший складник витвореної людиною антропогенної інформації – пропаганду (15).

Якщо стисло, то суть пропаганди полягає в тому, щоб переконати іншого робити так, як потрібно тобі. Висловити цю суть можна двома словами: “Роби отак”. Будь-яке людське суспільство – результат і процес тотальної пропаганди. Пропаганда – це все: і наука і фолькльор, і театр, і література, а тепер іще й кіно та телебачення. У найчистішому вигляді – реклама та педагогіка.

“Українська пропаганда з часу здобуття Україною незалежності не витворила жодного діючого міфу та стереотипу задля зміцнення держави. Саме міфи такого типу, які б могли об’єднати населення держави, і, відповідно, які можна було б експлуатувати (що широко використовується в США та Росії), є дуже дієвим засобом, особливо в період затяжної кризи. Жодних спроб створити щось подібне державна пропаганда не робить. Натомість “гуляють” міфи та чутки протилежного характеру – про злих “бандерівців”, про те, що Західна Україна вже “відколюється” від Східної, а Крим від обох частин тощо. Жодного “контрміфу” та “контрчутки” державна пропаганда не розробляє”.(15)

Таким чином можна зробити висновок, що українська державна пропаганда не справляється зі своїм завданням навіть у межах власної держави. Це, очевидно, впливає на цілісність держави у негативному значенні.

Українському етносові (нація – це етнос у повному його розвитку, тобто в державному оформленні з функціонуванням його культури у всіх сферах суспільного життя. наразі українці не є нацією) навіть, щоб просто вижити, необхідно було ще десять років тому перебрати на себе панування в інформаційному, себто пропагандистському просторі – насамперед електронних ЗМІ. Нажаль, українці фактично відмовилися йти працювати на телебачення. А тепер уже пізно. Електронні ЗМІ в Україні цілком у руках неукраїнців (не те що за духом, а й за кров’ю). А без радіо й телебачення всі наші наукові конференції, віча, установчі збори й розколи наших партій, всі “Миколаї”, щедрівки й колядки – незрозумілі для решти популяції передсмертні корчі “паралітика на роздорожжу”, говорячі словами Франка.

Дивімося правді у вічі – ми, українці, в Україні – етнічна меншість. Меншість дуже численна, кільканадцятимільйонна. Тому ми маємо людське право, в будь який час увімкнути телевізор, почути українську мову хочаб на одному каналі. Право маємо, та чи можемо?

Закон про телебачення та радіомовлення практично не передбачає санкцій саме за мовні порушення, як і за всі інші, до речі.

Мовна ситуація в царині електронних ЗМІ

ПЕРШИЙ КАНАЛ – мова умовно-українська, демонструються фільми російською, перекладні передачі теж, наприклад, свого часу,- “Шоу – Бенні Хіла”, деякі науково-популярні передачі, художні фільми. Трапляються й “вітчизняні” російськомовні передачі – “Вітражі”, “Тайные истории”.

ДРУГИЙ КАНАЛ – УТ-2 мова начебто українська, але години ефіру настільки незручні, що інформації про нього бракує. Інший мовець цього каналу – СТУДІЯ 1+1. Мова українська переважно в адаптованих (перекладних) програмах, одначе значний відсоток адаптованих російською або фільмів російського виробництва. У так званих “вітчізняних” програмах, крім новин ТСН, мова часто російська: “Как стать звездой”, “СВ-Шоу”, “Фонтан клуб” та інші. Така ситуція називається “реверанс” перед російськомовним населенням”. Самі собі роблять реверанс одним словом. У глибокому реверансі перед цим самим “насєлєнієм” ТРЕТІЙ КАНАЛ – “ІНТЕР”.

“Таке враження, що вони там усі раділи, як би Україна, раптом провалилася під землю.”() Всі передачі власного виробництва, крім спортивних новин та погоди,- російською мовою. Безпрецедентний досі крок – налагоджено конвеєр адаптації художніх фільмів російською мовою. У Києві!

ICTV – попри чудну назву, цей комерційний телеканал донедавна майже все демонстрував українською мовою. Це був своєрідний феномен телебачення України. Але зараз канал веде мовлення російською, а українською лише повторюючи зроблене давно.

СТБ – непомітна дещиця українського, інше все російське.

НОВИЙ КАНАЛ – невеликий відсоток умовно української мови, найчастіше в новинах, однак головно російська.

Пряма інновація московських компаній – трансляція ЮТАРом ТВ-6, трансляція НТВ кабельними мережами, “ІНТЕР” (вже у минулому, через відсутність вище згаданих каналів), закупка українськими ТРК московського програмного продукту (серіали “Менти”, “Д.Д.Д.” та інші); участь російського капіталу в українських ТРК. А ще “BIZ-TV” – компанія, яка забезпечує наші телеканали музичою відеопродукцією, серед якої до 50 % російської, а української немає геть.

“Коли з 52 мільйонів нас стало 49 – це війна. А скільки серед них власне українців? І на скільки їх стає з кожним роком менше? В основному за рахунок застосування противником пропагандистської зброї. Ворожу дивізію можна знищити, поставивши проти неї, як мінімум три дівізії. А можна послати яку-небудь Євгенію Бош чи Жанну Лябурб і дивізія сама складе зброю. У наших умовах посилають не Жанну Лябурб, Філю Кіркорова і Машу Распутіну. А ще краще – організовують телеканал “ІНТЕР”, чи “Новий канал”, чи СТБ чи ТЕТ, де під тонесенькою плівочкою українських анонсів або рідкісних україномовних передачок приховується звіряче мурло великоросійського шовінізму”.

Телерадіокомпанія “ЕРА” україномовна, причому українська не лише для ефірного спілкування, нею розмовляють і журналісти і дирекція навіть у їдальні.

В 1995 році на Першому національному в ранковий час з’явилась передача “Доброго ранку, Україно!”. Ця подія привернула до себе увагу, по-перше, через абсолютну несхожість з іншими передачами УТ-1 і, по-друге, новою ідеєю на пострадянських телевізійних теренах. Значно пізніше з’явилися:

- на “Інтері” “Утреннее ревю”, “Подсолнухи”, “Будильник”, “Новый день”;

- на “1+1” “Сніданок з “1+1”;

- на СТБ “Чайник”;

- на “Новому каналі” “Підйом”.

Тримати глядача біля екранів телевізорів майже 3 години до того ж у прямому ефірі не просто. “Збігав час, програма вбивалася в пір’я, колектив творчо зростав, - свідчення чому – численні дипломи у різних номінаціях”. Цікаві і професійні ведучі: Світлана Лєонт’єва, Оксана Марченко, Руслан Свірін, Олександр Журахівський, збирали глядачів біля екрану.

Зазначимо, що ранок – дуже непевний час, глядачі збираються у справах, поспіхом перемикають телевізор з метою знайти щось потрібне, цікаве і ні в якому разі не обтяжуюче. Такою для багатьох стала “Ера” зі своїм проектом “Доброго ранку, Україно!” Вдало перейнятий досвід заходу не лише в ідеї отримання ефірного часу шляхом аренди, а й самого задуму програми, її концепції добре “прижився” на українському телепросторі і надехнений успіхом творчий колектив створює “Доброї ночі, Україно!” – це ще дві години прямого ефіру.

Як свідчать ринкові показники, більшість телеглядачів України починають свій день з програм “Ери” – в цей час її рейтинг досягає найбільшого значення всього ефіру. Після 7.00 найбільша частка аудиторії переміщується на канали 1+1 та “Інтер”. Це пояснюється розкрученістю цих каналів. Відтак найпершим завданням є стримання “перетікання” аудиторії на канали - конкуренти. Для втілення цієї мети розпочато наступні зміни у структурі та характері всієї сітки мовлення.

Ранковий ефір

Ранковий ефір компанії створює легку ненав’язливу атмосферу доброзичливості, відкритості, дружності по відношенню до глядача. Підкреслюється “сімейність” програми із відповідним затишком, відкритістю та деякою розкомплексованістю. Для створення такого враження головна ранкова програма “Доброго ранку, Україно!” дотримується наступних особливостей:

Особливості форми . – Першим двом годинам ефіру притаманна фрагментарність та динамізм з огляду на швидку зміну структури аудиторіі. Столичні та регіональні новини, музичні блоки, ненав’язлива бесіда на найголовнішу тему дня (відбирається з огляду на найбільш актуальні події попереднього дня) – увесь цей досить неоднорідний підбір поєднується у єдине ціле ведучими. обов’язкове інформаційне навантаження доповнюється акцентацією на особливу тему дня. Органічному поєднанню з телеглядачами сприяє також студійний комплекс, котрий уособлює дім по той бік екрана, ведучі є немов би сімейна або приятельська пара.

Особливості сітки. – Жорстка прив’язка до новин, які в оновленому ефірі подаються щопівгодини. Випуски новин водночас ділять усю ранкову добірку на блоки орієнтовані на особливості аудиторіі. З 6.00 до 7.00 орієнтація переважно на людей умовного “рабочого часу”, з 7.00 до 8.00 на людей, які прокидаються пізніше – “білі комірці”, студенти та інші з “нерабочого класу”. Завершує ранковий випуск невеликий блок для домогосподарок, що включає 10-ти хвилинне пребування “на кухні” разом з ведучим. “Кухонний блок” передбачає не тільки спільне приготування страви, а й розмову насуміжні цікаві переважно для жіноцтва теми. В майбутньому структура ефіру потенційно буде вирівнюватись в часі таким чином, щоб якнайточніше знайти відповідну аудиторію. Але попри адресність наповнення ранкового ефіру здійснюватиметься таким чином, щоб різнотем’я залишилося цікавим для глядача незалежно від віку чи статі.

Особливості змісту.- В основу змістовного наповнення покладено принцип дії. Будь – яка подія в царині політики, економіки, культури чи повсякденного життя подається до ефіру залежно від її значущості. Усі інші сюжети компонуються в блоки новин: 4 випуски загальнонаціональних та зарубіжних новин. У структурі новин уникнення невмотивованого негативного психологічного навантаження.

Основні рубрики “Доброго ранку, Україно!:

Новини

Хронометраж:7;(5+5);2 хвилини.

Періодичність:Понеділок - П’ятниця.

Ефірний час:6.30; 7.00; 7.30;8.00.

Жанр: інформаційний.

Аудиторія: найширша.

Опис програми: в програмі “Доброго ранку,Україно!” виходять 4 випуски новин:

6.30 – одним рядком (2 хвилини).

7.00 – у двох стандартах, з гостем у студії та на Майдані Незалежності і без нього. Залежно від цього хронометраж випуску складає: “з гостем”-5+5=10 хвилин, та без нього 7 хвилин

Новини від “Доброго ранку,Україно!” дають змогу глядачеві за якихось 5-7 хвилин дізнатись про головні події в країні та світі. Виходячи з того, що глядацька аудиторія вранці постійно змінюється; до того ж вранці глядач просто не має часу дивитися довгі аналітичні сюжети. Наявність гостей у студії дозволяє почути з перших уст, без перекручувань,компетентні коментарі на злободенні теми.

Під час підготовки новин використовуються матеріали власних кореспондентів та матеріали світових інформаційних агенцій (Reuters,APTN)

Огляд аудіоринку

Хронометраж: 3,5 хвилин.

Періодичність: раз на тиждень.

Ефірний час: орієнтовно 7.40

Жанр: інформаційно-розважальний.

Цільова аудиторія: молодіжна.

Опис рубрики: рубрика виходить в програмі “Доброго ранку, Україно!” та повторюється в недільній програмі музичного спрямування “Доброї ночі, Україно!”. В “Огляді аудіоринку” в дещо іронічному стилі йдеться про нові надходження на Український аудіоринок (вітчизняні, російські, західні) та музику (компакт -диски), що користуються попитом у нашого аудіоспоживача. Продавці-фахівці коментують ті чи інші надходження плюс народні переспіви найпопулярніших пісень.

Ранкові автоновини

Хронометраж: 5 хвилин.

Періодичність: вівторок; п’ятниця.

Ефірний час: 6.30; 7.40.

Жанр: інформаційно-аналітичний.

Цільова аудиторія: автолюбителі.

Опис програми: автомобільні новини в програмі “Доброго ранку, Україно!” спрямовані на аудиторію автолюбителів, яким цікаво від самого ранку дізнатися про події, що сталися в Україні та цілому світі авто.

Головними акцентами програми є висвітлення подій, що стосуються появи нових марок авто, проведення міжнародних виставок та відкриття на локальному рівні дилерів та автосалонів. Програма аналізує також сучасний стан автозаконодавства та ситуації на автомобільному ринкові.

Під час підготовки програми використовуються матеріали отримані від світових автовиробників та дилерів, потужних інформаційних агенцій (REUTERS,APTN) , матеріали власних кореспондентів.

Гороскоп на день

Хронометраж: 2 хвилини.

Періодичність: 1-2 рази (понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця).

Ефірний час: 6.20; 7.50.

Жанр: романтично-пророчій.

Цільова аудиторія: романтичні вразливі особи.

Опис програми:гороскоп у програмі “Доброго ранку, Україно!” спрямований на найширшу аудиторію. Кожній людині кортить тим чи іншим чином зазирнути у своє майбутнє. Спроба їм у цьому допомогти.

Подана за знаками Зодіака інформація впливає певним чином на настрій глядачів. Це свого роду автотренинг – самонавіювання. Зрештою від почутого певною мірою може залежати зменшення чи збільшення кількості травмованих, розлучень, шлюбів.

Програму готують власні чаклуни-прогнозисти. Інформація – ексклюзивна.

Крім цього ТРК “Ера” на даний час користується послугами продакшин студій, закуповує такі рубрики:

- книжкова полиця.

- економіст.

- магазин на околиці.

- хай-тек.

- щоденні автоновини.

Вся програма “Доброго ранку, Україно!” схематично має такий вигляд

Після зміни керівництва у листопаді 2000 року певним чином змінився стан телекомпанії. ЇЇ очолили: генеральний директор – Юрій Захарченко, Головний редактор – Тарас Аврахов, Виконавчий продюсер – Андрій Асін. Це потягло за собою структурну перебудову, кадрові зміни як серед керівництва, так і серед “творців”. Поволі, але дедалі швидше змінюється внутрішнє наповнення ранкової програми; сюжети стали динамічнішими, менш засмічиною стала мова.

Саме з 2000 року введено існуючий зараз “півгодинний крок”, що дало змогу щопівгодини виходити з випусками новин. Завдяки стислості викладу це дало змогу висвітлити більшу кількість подій у випуску. Є підстави констатувати (актуальні сюжети, коментарі на злободенні теми), що через це зросла інформаційна насиченість ранкових випусків загалом. Програма “Доброго ранку, Україно!” намагаються (вважає що це вдається) дотримуватись розумного балансу: не допускати переобтяження ранкового ефіру. Випуски помережені “легкими ” темами і сповнені музики.

Вечірній ефір

Особливості форми . – Вечірнє мовлення є логічним продовженням ранкового ефіру. Частково у змістовому аспекті(анансована подія остаточно розкривається і вечірній добірці новин. “Підсумок дня” або ж під час студійного обговорення з глядачами), частково за рахунок специфічних рис ефіру компанії. Насамперед, за рахунок роботи ведучих в студії, котрі у формі спілкування між собою і глядачем, анонсують та коментують наступну серію кінофільму, інформаційно-розважальні блоки вечірнього ефіру. Ефект присутності знову ж таки досягається завдяки вільному, легкому та відкритому спілкуванню з глядачем на анонсовану на початку дня тему.

Особливості сітки. – Переважно жорстка прив’язка до певного часу виходу блоків вечірнього мовлення. Започатковує ефір телесеріал. По формі – роман у новелах, по змісту – фільм для всієї родини. Після того, як глядач перед телеекраном, а ведучі у студії коротко згадали “не злим іронічним словом” героів теленовели, через коротку підводку йде аналітичний “Підсумок дня”. Добірку новин продовжуватимуть циклові науково-розважальні програми. Далі – студійне спілкування з гостями та глядачами на тему дня. Доверстуються вечірня програма, з огляду на пізню годину, молодіжним телесеріалом та іншим відповідним телепродуктом.

Особливості змісту. – Основу змістового наповнення покладено на підсумковий випуск новин. Тема дня: в основу також покладено принцип подієвості з дещо “послабленим” як на нічний час змістовим навантаженням.

Велика увага приділяється стилю та поведінці ведучих. Основна концепція поведінки ведучих – “ми – друзі сім’ї” ТРК “Ера” дотримується стилю подачі своєї продукції через безпосереднє спілкування з тими, хто дивиться телевізор.

“Разом починаємо день і так само, уже з іншими ведучими, глядач завершує свій день з “Ерою”. Головне чого прагнемо досягти і що значною мірою маємо – органічної єдності з глядачем”. На цей результат орієнтована робота ведучих, змістовне наповнення різноманітних блоків, стилістика подачі як інформаційних, так і інформаційно-розважальних матеріалів, включно зі студійним та музичним обрамленням.

Загалом на ТРК “Ера”’ працює близько 150 чоловік серед яких:

1. Головний редактор.

2. Заступник головного редактора.

3. журналістів.

4. Літературний редактор.

5. Випускових редактора.

4 Водії.

Відділ реклами.

Відділ PR та інші.

СТРУКТУРА ТРК “ЕРА”

Висновки

Закінчуючи нашу роботу підведемо підсумки. Тож ми можемо визначити, що: розділення функцій у організацій, які створюють телевізійну продукцію і які її транслюють – безумовно вірний шлях розвитку. Зміцнення ринку програм це оптимальне вирішення проблеми інформаційного обміну, цементуючого таку складну динамічну систему, якою є вітчизняне телебачення. Крім того розвиток ще двох ринків: ринку техніки та кадрів разом з ринком телепрограм дозволяє задовольнити запити і потреби багатьох демографічних та суспільних груп, що і сукупності становлять потенційну телеаудиторію.

На російському телепросторі компанії з виробництва телепродукції з`явилися ще в кінці 80-х років. Першою була програма “Взгляд” телекомпанії “ВИД”. За нею виникають менші компанії, ми розглянули їх на прикладі REN-TV відомої як виробника передачі “Білий попугай”, та “Обліку” – передача “ЕСЛИ…” В.Познера.

В Росії студії ТБ-продакшн існують за таким принципом: арендують приміщення і техніку, знімають передачу і продають її великому телеканалу, назразок ОРТ.

В Україні такий шлях розвитку студій ТБ-продакшн виявився недоцільним. Тому ТРК “ЕРА”, на прикладі якої ми розглядаємо українські студії ТБ-продакшн пішла іншим шляхом. Викупила час у телекомпанії УТ-1, її вранішній і вечірній ефір і започаткувала абсолютно новий для пострадянського простору продукт: передачі “Доброго ранку, Україно!” І “Доброї ночі, Україно!”

Вдало розроблена і втілена у життя концепція каналу, успішне поєднання рубрик та блоків, кропітка та плодотворна робота колективу стали основою популярності ТРК “Ера”. Працюючи як студія ТБ-продакшн телекомпанія “Ера” має всі можливості. Щоб у подальшому стати окремим телевізійним каналом. Про це свідчить не лише фінонсові показники, що дозволили компанії розширити свій ефірний час, концепція та попит споживача (глядача), а й те ,що на сьогодні ТРК “Ера” транслює не лише програми власного виробництва, а й закуповує їх у інших продакшн студій.

Список використаної літератури

1. Вартанов А. Для начала они заложили свою квартиру… // Журналіст – 1997, №1

2. Ворошилов В.В.// Журналистика и рынок СПБ 1997, С.35 – 39.

3. Здоровега В. Европейський вибір: Що брати з минулого, в чого вчитися сьогодні українським ЗМІ // Вісник Львівського університету. Серія журналістика.- 2001, вип.21, С. 15-19.

4. Іванов В. Правові засади діяльності українських мас-медіа. // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2001, вип.21.

5. Круковский В. Татьяна Меньшикова: “Я продюсер проектов, которые до меня уже “завалили” другие”… // Журналіст – 1998, - №11-12, С.35-37.

6. Кульчинський Р.По 10 роках “українізації” “українізатори” заговорили російською. // ПІК - 2000 №43, С, 11-12.

7. Мащенко І.Г. // Телебачення де факто. К. 1998. С, 5-15.

8. Мащенко І.Г. // Українське телебачення: штрихи до портрета. К. 1995.

9. Мащенко І.Г. Телебачення де юро. К. 1998.

10. Слісаренко І.ЗМІ та влада. Проблеми політичного маркетингу в Україні.// Вісник Львівського університету. Серія журналістика.- 2001, вип.21, С.92-95.

11. Любимов Б.И. Великобритания и глобализация мирового теле и радиовещания (коммерциализация) // Вестник Масковского ун-та. Сер 10 журналистика. 1999 №5,6.

12. Розанова Ю.М.Государственнаякультурная политикаи коммерческие интересы: заподноевропейские модели функционирования телевидения // Вестник Масковского ун-та. Сер 18 социология 1999 № 2. С 117-131.

13. Цвик В.Л. Формирование новой системы телекомуникаций тенденции и проблемы // Вестник Масковского ун-та . Сер 10 журналистика. 1994 № 5. С 14-17.

14.Шевченко Р.Г. Телебачення в Україні: порівняльний аналіз // Маркетинг в Україні. 2002 № 1. С 29-31.

15.Чепак Д. Українська державна пропаганда. Об`єкти і методи // Вісник Львівського університету. Серія журналістика.- 2001, вип.21, С.132-136.

16.ПІК 2000 р № 6 .С 40-41.

17.www: vid-tv

18.www:telekritika.kiev.ua.

19.www.franko.lviv.ua