Курсовая работа: Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СООО ім. "Суворова" Луганської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра статистики та економічного аналізу

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СООО ім. "Суворова" Луганської області

Виконав: студент 3 курсу

Групи 233

Кірюхін О.О.

Перевірив: Балдик Д.О.

Луганськ 2010.

Введення

Основним завданням даної курсової роботи є аналіз економічної ефективності виробництва соняшнику на прикладі даних СООО ім. Суворова в динаміці за два роки.

При дослідженні виробництва соняшнику був використано одне джерело економічної інформації - річні звіти сільськогосподарського підприємства СООО ним. Суворова за 2005 - 2006гг.

Для проведення аналізу даних були використані основні економіко-статистичні методи: оцінка ресурсного потенціалу підприємства за допомогою абсолютних і відносних величин; аналітичне групування статистичних даних; кореляційно-регресійний аналіз ефективності виробництва; аналіз показників ряду динаміки; індексний аналіз основних показників (валового збору, собівартості, продуктивності праці).

В даній курсовій роботі представлені основні заходи і шляхи підвищення ефективності виробництва зернових культур.

Проголошення в серпні 1991 року України як незалежної держави реальні перспективи для радикальних змін всієї сукупності виробничих відносин, створення ринкової економіки. Ціль аграрної політики полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічною перебудовою села, рішення продовольчої проблеми, виведення аграрного сектора економіки України на світовий рівень розвитку. Визначальним в новій політиці є повернення землі господаря і її власника. Перехід аграрного сектора до ринкових відносин вимагає створення принципово нової, економічної системи господарювання, замість монопольної державної власності і однотипних виробничих відносин упроваджуються різноманітні форми власності і відповідно цьому, перебудовуються форми організації виробництва, економічних відносин на селі.

Широкого розмаху набирає перетворення радгоспів і реформування колгоспів. Основними принципами реорганізації сільськогосподарських підприємств є добровільність рішень трудових колективів, вільний вибір форм господарств, визначення їх розмірів, спеціалізація і структура виробництва, а також керівників. Створюються селянські (фермерські) господарства, орендні і кооперативні підприємства, агрофірми, господарські товариства (пайові, акціонерні), колективні сільськогосподарські підприємства (КСП).

Перехід до ринку неможливий без здорової конкуренції товаровиробників. Необхідно здійснити приватизацію землі, щоб встановити дійсну вартість землі і створити ринок.

Цьому сприяє ухвалення ряду законодавчих і нормативних документів, які складають правову основу розвитку нових форм господарювання і направлені на створення для них рівних умов по їх організації і практичній діяльності. Такими законодавчими актами є:

Закон України «Про пріоритетний розвиток села і агропромислового комплексу в народному господарстві України»;

«Про колективне (фермерському) господарство»;

Земельний кодекс України;

Закон України: «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Рівноправність – запорука успіху кожної з цих форм господарювання і в процесі конкурентної боротьби вони повинні довести свої переваги.

1. Теоретичні основи економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшнику

До олійних належать культури, в насінні або плодах яких міститься не менш як 15 % олії. Таких рослин, що належать до різних ботанічних родин, налічується понад 340. Окрему групу становлять ефіроолійні рослини, в насінні або вегетативних органах яких накопичуються леткі олії із сильним і приємним запахом. Серед олійних розрізняють культури, які вирощують виключно для виробництва олії (соняшник, рицина, ріпак, кунжут, гірчиця, рижій, льон олійний, мак тощо) і рослини комплексного використання, з яких олію отримують як побічний продукт у процесі переробки (бавовник, соя, льон-довгунець, коноплі, арахіс та ін.).

Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх використовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, а засвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій багатьох олійних культур входять також інші цінні для організму біологічно активні речовини — фосфатиди, стерини, вітаміни.

Олію використовують також для виготовлення оліфи, фарб, стеарину, лінолеуму, лаків, в електротехнічній, шкіряній, металообробній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості; ефірну олію — у фармацевтичній, парфумерній, кондитерській промисловості.

Значну кількість олійних рослин вирощують як просапні культури, тому вони мають агротехнічну цінність — є добрими попередниками для наступних культур сівозміни, особливо зернових хлібів.

Вміст олії в насінні та її якість у різних культур залежать від виду, особливостей росту, удобрення, водного режиму ґрунту та ін. Вирішальне значення для підвищення вмісту олії в насінні мають впровадження у виробництво високоолійних сортів і гібридів та застосування досконалої системи насінництва. За високого рівня агротехніки та сприятливого водозабезиечення рослин олія в насінні накопичується інтенсивніше, тривалість цього процесу подовжується, що сприяє підвищенню вмісту олії в насінні. Із агротехнічних заходів значно впливають на вміст і якість олії в насінні види добрив та норми їх внесення, режим зрошення, строки сівби, площі живлення рослин, строки збирання врожаю. У багатьох олійних культур на фоні фосфорно-калійних добрив за помірних доз азоту вміст олії в насінні підвищується. Збиткове азотне живлення посилює синтез білків і зменшує кількість вуглеводів, що призводить до зниження вмісту олії в насінні. Позитивно впливає на олійність зрошення при внесенні фосфорно-калійних добрив. Зростає олійність і за ранніх строків сівби. В розріджених посівах кількість олії в насінні зменшується.

Олійні культури вирощують майже в усіх країнах світу, проте у кожній з країн є своя провідна олійна культура. В Україні такою культурою є соняшник, у СІЛА — соя, Канаді — льон олійний, Англії та Індії — ріпак, Азії і Африці — арахіс. Соя, арахіс, ріпак, льон олійний, соняшник і кунжут займають найбільші посівні, площі в світі. Світова посівна площа олійних культур, включаючи сою, становить понад 100 млн. га, а світове виробництво олій — близько 70 млн. т.

Україна за обсягом виробництва олії займає одне з провідних місць у Європі. Посівні площі олійних культур у нашій державі сягають 1.8 млн. га. Найбільші площі займає соняшник (близько 96 % усіх олійних культур). На відносно невеликих площах вирощують ріпак озимий, рицину, мак олійний, льон олійний, рижій ярий та ін.

Соняшник — основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50-52 % олії, а селекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55-60 %), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, В, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Побічні продукти переробки насіння соняшнику — макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38 - 42 % перетравного протеїну, 20 - 22 % безазотистих екстрактивних речовин, 6-7 % жиру, 14% клітковини, 6,8% золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 - 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.

Лузга (вихід 16 - 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного — фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56 - 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2 - 9,9 % протеїну, 3,5 - 6,9 % жиру, 43,9 - 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 - 17,7 % клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 - 90 кг вівса, 70 - 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13-0,16 корм, од., 10 - 15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл — як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають, до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів.

Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки, де й нині ростуть його дикі форми. В Росію його завезли на початку XVIII ст. і тривалий час (понад 125 років) вирощували як декоративну рослину і з метою одержання насіння, яке використовували як ласощі замість горіхів. Першу спробу використати насіння соняшнику для отримання олії зробив у 1829 р. житель слободи Олексіївка Воронезької губернії селянин Д. С. Бокарьов. Відтоді й починається історія окультурення дикого соняшнику, а безроздільний пріоритет у формуванні культурного високоолійного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в його окультуренні В. С. Пустовойта, Л. А. Жданова, зусиллями яких олійність насіння соняшнику вдалося підвищити з 30-33 до 50 - 53 % і при цьому створити високоврожайні, стійкі проти шкідників і хвороб сорти. До багатьох держав світу олійний соняшник був завезений з колишнього СРСР.

Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. За даними ФАО, світова площа його посівів становить понад 14,5 млн. га. На великих площах його висівають в Україні, Аргентині, СІП А, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.

Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій. Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16- 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — по ЗО ц/га і більше, а в Замовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га. Соняшник є головною олійною культурою в Україні. Насіння сучасних високоолійних сортів містить 50-55% олії (на абсолютно суху масу насіння) і 16% білка, а ядро відповідно 65-67% і 22-24%. Соняшникова олія відноситься до групи напіввисихаючих, вона має високі смакові якості і переваги перед іншими рослинними жирами за поживністю та засвоєнням. Особлива цінність соняшникової олії як харчового продукту зумовлена високим вмістом у ній ненасичених жирних кислот (до 90%), головним чином лінолева (55-60%) і олеїнова (30-35%). Біологічно найкорисніша лінолева кислота (у нових сортів її вміст досягає 75-80%), яка нормалізує холестериновий обмін, що позитивно впливає на здоров'я людини. До складу олії входять фосфатиди, вітаміни А, Д, Е, К та інші дуже цінні для людини харчові компоненти. її використовують в їжу, для виготовлення рибних та овочевих консервів, маргарину, у хлібопекарській та кондитерській промисловості. За калорійністю одна вагова одиниця олії відповідає 2-3 одиницям цукру, 4 одиницям хліба, (З одиницям картоплі.

У насінні соняшнику багато магнію, необхідного для нормальної діяльності серцево-судинної системи.

Гірші за якістю сорти соняшникової олії використовують у лакофарбній, миловарній та інших галузях промисловості, для виробництва стеарину, лінолеуму, водонепроникних тканин, електроізоляційних матеріалів тощо.

При переробці насіння наолію, одержують макуху або шрот, які є цінним концентрованим кормом з вмістом білка35-36%. До складу білка входять всі незамінні амінокислоти. У 100 кг макухи міститься 109 кормових одиниць. Соняшниковий білок має не тільки кормове, але й харчове значення і використовується для виготовлення продуктів харчування. Вміст цінної амінокислоти - метіоніну, що бере участь у жировому обміні, у соняшнику більший, ніжу плодах арахісу, грецького горіха, фундука.

З лушпиння соняшника одержують етиловий спирт, кормові дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас.

Таким чином, серед польових культур, соняшник є однією з найщедріших. З 1 га при врожайності насіння 25 ц/га можна одержати 1200 кг олії, 800 кг макухи (300 кг білка), 500 кг лушпиння (70 кг дріжджів), 1500 кг кошиків (прирівнюється до сіна), 35-40 кг меду і багато ін. Для виробництва 1 т соняшникової олії потрібно і га, а 1 т тваринного масла - 8-10 га ріллі.

Соняшник - відносно молода сільськогосподарська культура. Як олійну культуру його вирощують близько 150 років. Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки. В Європу соняшник завезли іспанці у 1510 році, назвавши його перуанською хризантемою. Спочатку поширився як декоративна і городня культура. 15 Україну завезено у XV111 столітті. Як олійну культуру вперше стали вирощувати в Україні і Росії, звідси він поширився в інші країни. Перший завод з виробництва олії створено ю в середині XIX століття. Місцеві сорти мали низький вміст олії (28-30%) і дуже високу лузжистість (43-44%). Насіння сортів, створених академіком В.С.Пустовойтом містило вже 47-53% олії, а лузжистість їх. не перевищує 22-25%.

Площі посіву соняшнику за період з 1979-1981 рр. по 1998 р. збільшились у світі з 12,4 до 21,2 млн. га, або на 71%. Основні його посіви 15 1998 р. було зосереджено в Європі (52%), Азії (20%), а серед країн: Росія - 4,2 млн. га, Аргентина - 3,2 млн. га, Україна - 2,4 млн. га, Індія - 2,2 млн. га, США - 1,4 млн. га

Площа посіву, урожайність і виробництво соняшнику у світі

Табл.1

Виробництво насіння соняшнику за період 1979-1998 рр. зросло з 14,4 до 25 мли. т, або на 58%. Найбільше серед край і вироблено в Аргентині -5,4 млн. т, Росії - 3,0 млн. т, США - 2,4 млн. т, Україні - 2,3 млн. т.

Україна за посівними площами займає третє місце в світі, а за валовим виробництвом насіння - четверте. Основні посіви і виробництво сконцентровано у зоні Степу, зокрема у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Кіровоградській, Луганській та Полтавській областях, де виробляють 87% його насіння.

Посівна площа соняшника в Україні в 2002 році перевищила З млн. га. Урожайність у 1986-1990 рр. була 16,8 ц/га, в 1991-1996 рр. 1.2,7 ц/га, в 1997-2001 рр - знизилась до 9,3-12,1 ц/га. Це є наслідком недотримання вимог технології, порушення чергування культур у сівозміні, зокрема розміщення соняшника не через 8-10 років, а через 2-3 роки і навіть щорічного вирощування на одному полі.

Соняшник - рослина степової зони. Незважаючи па підвищені вимоги до тепла, насіння його починає проростати при температурі 3-4"С, але сходи з'являються лише на 20-28-й день. Оптимальна температура проростання 20°С. При цій температурі сходи з'являються па 7-8-й день. Набубнявіле та наклюнуте насіння в ґрунті задовільно переносить зниження температури до мінус 1.0"С. Молоді сходи рослин витримують весняні приморозки до 4-6"С. Це дає змогу сіяти соняшник рано навесні.

Оптимальна температура для росту у першій половині вегетації - близько 22"С, а в період цвітіння-достигання - до 24-25°С. Температура вище 30"С негативно позначається на рості і розвитку рослин. Для розвитку соняшника сума ефективних температур повинна становити від2300до2700°С

Соняшник належить до посухостійких культур, одночасно добре реагує на достатнє забезпечення вологою. Транспіраційний коефіцієнт 450-570. Завдяки сильно розвиненій кореневій системі і високій всмоктувальній силі кореня він використовує вологу з глибини до 3 м, при цьому може майже повністю висушувати 1,5 метровий шар ґрунту.

Від початку розвитку до утворення кошиків, соняшник витрачає 20-25% від загальної потреби у воді, засвоюючи її в основному з верхніх шарів ґрунту. Найбільше вологи (60%) він засвоює у період утворення кошика -- цвітіння. При нестачі вологи в цей період кошики і насіння бувають недорозвиненими. Тому заходи з нагромадження вологи в ґрунті є основою одержання високих врожаїв.

Соняшник - рослина короткого дня, дуже вимогливий до інтенсивного сонячного освітлення

При затіненні послаблюється ріст рослин, формуються дрібні кошики, витягується стебло, зменшується врожайність. У міру просування на північ вегетаційний період його подовжується. Тривалість вегетації сортів і гібридів соняшнику від сівби до достигання насіння в Україні становить від 80 до 1ЗО днів.

Найкраще росте соняшник па чорноземах і каштанових ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією ґрунтового розчину. У лісостепових районах розміщують на сірих і темно-сірих ґрунтах. Непридатні для нього важкі, безструктурні ґрунти, а також легкі піщані та дуже кислі ґрунти.

Багаторічний досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур'янами, істотно поліпшити водний і поживний режим рослин.

У структурі посівних площ соняшник має займати не більше 12%. За даними Інституту зернового господарства при посиленні сівозміни 15% соняшника - урожайність його становила 25 ц/га, а при збільшенні питомої ваги соняшника у структурі посівних площ до 30% - урожайність знизалась до 17ц/га. За даними цього ж Інституту при розміщенні соняшнику в сівозміні через 6-9 років, урожайність насіння становила 26,3 ц/га, а через 2-3 роки знизилась у два рази - до 13,8 ц/га.

Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайнятих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують грунт глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. У Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також після кукурудзи, картоплі.

Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у грунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибо-копроникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують грунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період - цвітіння, наливу. Не сіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).

Соняшник є поганим попередником для зернових та інших культур. Тому у Стену після нього залишають поле під чистим паром, у Лісостепу висівають кормові культури.

Головним завданням зяблевого обробітку під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів ґрунту, знищення бур'янів. На полях засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, БДТ-7 та ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур'янів) плугами-лущильниками (ІІПЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін (БЗТС-1,0). Наприкінці вересня - початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонів бур'янів, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманій необхідних інтервалів між лущіннями їх роль у знищенні бур'янів знецінюється.

При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають ранні (насіння проростає при 6-8"С) і середньоранні (проростає при 10-12"С) однорічні бур'яни поле лущать і через два тижні орють. Сходи бур'янів після оранки знищують осінніми поверхневими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верхній посівний шар ґрунту від бур'янів. Такий напівпаровий обробіток особливо ефективнішу зоні достатнього зволоження.

Якщо переважають пізні ярі бур'яни (курай, просо півняче, щириця, мишій та ін), що для проростання потребують більше тепла ( М-1б"С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводити декілька лущень в серпні - па початку вересня, а орати в кіпці вересня.

При розміщенні соняшнику після просапних поле орють па глибину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ІІНЯ--1-10, яким загортають всі кукурудзяні рештки па дно борозни.

Рано навесні, щоб зберегти вологу в грунті, проводять боронування важкими боронами. Перед сівбою поле культивують па глибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур'янених площах) - то поля обробляють два-три рази для знищення бур'янів.

Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілювання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін.

У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. За урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію. Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в грунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з фунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами. Залежно від забезпеченості фунту поживними речовинами, (згідно з агрохімічними картограмами), даються такі поправочні коефіцієнти:

На чорноземах де високий вміст доступного калію в грунті, особливо ефективні азотні і фосфорні добрива - NР. На інших фунтах вносять повне добриво NРК. Фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні навесні під культивацію.

Органічні добрива краще вносити під попередник (30-40 т/га під просапні). При використанні їх безпосередньо під соняшник, подовжується його вегетація. Проте є дані, що після зернових культур високу ефективність забезпечує внесення органіки безпосередньо під соняшник.

2. Організаційно-економічна характеристика

Розташовано СООО «Суворова» в Станично-луганському районі Луганської області і включає два населені пункти селище Петрівка і село Міхайлівка. Відстань до обласного центру м. Луганська складає 35 кілометрів, до районного центру селища - Станично-луганське – 55 кілометрів, до ближньої залізничної станції Городній – 3 кілометр. СООО «Суворова» розташовано у злиття степових річок Евсуга і Ковсуга, приток Північного Дінця. Рельєф території СООО «Суворова» - степи, які сприяють вирощуванню зернових, а так само возі річок розвертаються прекрасні луги, які служать в тваринницькому господарстві як пасовища.

Клімат континентальний, помірковано посушливий. Середньорічна температура повітря складає +7С. Найпоширеніші грунти в господарстві – чорноземи звичайні незмиті і чорноземи звичайні слабо-, середньо змиті на лісовидних породах.

Табл. 2. Склад, структура і динаміка товарної продукції СООО ним. Суворова

Кс (2005)=0,3; Кс (2006)=0,34.

Виведення: Проаналізувавши склад, структуру і динаміку товарної продукції в СООО ним. “Суворова” можна зробити виведення, що основним видом продукції є зерно. Його виробництво займає 1-е місце у всіх аналізованих роках. На другому місці знаходиться соняшник. Інша продукція рослиництва і тваринництва займає меншу питому вагу в структурі виручки.

Виручка в 2006 р. в порівнянні з 2005 р. зменшилася на 1055 тис. грн. Коефіцієнт спеціалізації в 2005 р. склав 0,3, в 2006 р. – 0,34, що указує на середній рівень спеціалізації.

Важливо відзначити збільшення виручки від виробництва соняшнику в звітному періоді на 663 тис. грн., що дає керівництву СООО ним. «Суворова» розвиток цієї галузі надалі.

Табл. 3. Склад, структура і динаміка земельних угідь СООО ним. Суворова

Виведення: За даними таблиці слід зазначити зменшення площі сільськогосподарських угідь в звітному періоді на 67,54 га. Скорочення відбулося через різке зменшення площі сінокосів (на 71,65 га).

В структурі ж сільськогосподарських угідь значних відхилень не спостерігається. За площею переважає рілля, яка складає більше 70 % від всієї площі с/х угідь, що указує на високий рівень разораності землі.

Для повної характеристики підприємства необхідно провести аналіз складу і структури трудових ресурсів. Для цього було використано класифікація працівників с/х підприємств по галузях рослинництва і тваринництва.

Табл. 4. Аналіз складу, структура і динаміка трудових ресурсів СООО ним. Суворова

Виведення: За даними таблиці спостерігається скорочення загальної чисельності працівників, зайнятих в сільському господарстві на 32 людина. Найбільше скорочення чисельності працівників відбулося в тваринництві (на 24 людина), а в рослинництві (на 8 чоловік).

В структурі трудових ресурсів так само спостерігається зменшення працівників у всіх сферах сільського господарства.

В ході проведеної роботи був проведений аналіз складу і структури основних виробничих засобів.

Табл. 5. Склад, структура і динаміка основних засобів СООО ним. Суворова

Виведення: В цілому по підприємству спостерігається збільшення середньорічної вартості. В звітному періоді середньорічна вартість збільшилася на 149,5 тис. грн.

Спостерігається зростання складу, структури і динаміки всіх групах основних фондів. В групі робочої і продуктивної худоби спостерігається зменшення середньорічної вартості (на 158 тис. грн.) і структури (на 10,5%)

3. Групування

Отримані внаслідок статистичного спостереження дані про кожну одиницю сукупності потрібно систематизувати, упорядкувати і за допомогою системи узагальнених показників дати характеристику досліджуваного суспільного явища. Це завдання вирішують на етапі зведення статистичних даних.

Зведення, другий етап статистичного дослідження, - це сукупність прийомів наукового узагальнення й обробки даних статистичного спостереження з метою подальшого їх аналізу. В результаті зведення здійснюється перехід від даних, які характеризують окремі одиниці об'єкта спостереження, до даних, що характеризують сукупність явищ у цілому.

Під час зведення статистичних даних не обмежуються простим підрахунком чисельності зареєстрованих одиниць та абсолютних статистичних показників. Статистичне зведення передбачає послідовне виконання ряду операцій над статистичними даними: групування даних, визначення кількості одиниць у відібраних сукупностях та підсумкових показників по групах, обчислення середніх і відносних показників, табличне і графічне оформлення результатів зведення.

Одним з основних елементів статистичного зведення є групування даних. Статистичне групування - це поділ сукупності масових суспільних явищ на однорідні типові групи за істотними для них ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії. Метод статистичних групувань є одним з найефективніших методів обробки масових даних, який відкриває широкі можливості для вивчення взаємодії між явищами, виявлення об'єктивних закономірностей досліджуваних явищ і процесів, встановлення на певних етапах переходу кількісних змін в якісні. Групуючи досліджувані об'єкти за будь-якою істотною ознакою і характеризуючи виділені групи різними показниками, можна простежити залежність між ознакою, покладеною в основу групування, і вибраними показниками. В сільському господарстві важлива роль належить групуванням сільськогосподарських підприємств за виходом валової продукції на одиницю ресурсів сільськогосподарського виробництва, продуктивності праці, собівартості продукції, рентабельності, урожайності, продуктивності тварин тощо.

За допомогою групувань вирішують три важливі взаємопов'язані завдання:

виділення різних соціально-економічних типів явищ; всебічна характеристика їх;

характеристика структури досліджуваних явищ;

вивчення взаємодії між окремими ознаками сукупності.

Залежно від цілей і завдань, які вирішують за допомогою групувань, розрізняють такі їх види: типологічні, структурні та аналітичні.

Групування, що приводять до виділення соціально-економічних типів, класів, одноякісних груп або сукупностей, називають типологічними (групування населення за класовим складом, групування сільськогосподарських підприємств за формами власності тощо).

Структурні групування характеризують розподіл одиниць досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою. За їхньою допомогою аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ та процесів. До них належать групування населення за статтю, віком, ТОВ і держгоспів - за площею орної землі, поголів'ям худоби тощо.

Групування, спрямовані на виявлення причинно-наслідкових взаємозв'язків між ознаками, називають аналітичними. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв'язки між собівартістю та її факторами, продуктивністю тварин та її факторами тощо.

За кількістю ознак, покладених в основу групування, розрізняють прості та комбінаційні групування. Групування, здійснені за однією ознакою, називають простими а за двома або більше ознаками - комбінаційними.

Табл. 6. Початкові дані для проведення угрупування

Табл. 7. Ранжируваний ряд розподілу господарств по рівню врожайності на зміну виробничої собівартості 1ц

Табл. 8. Залежність врожайності від виробничої собівартості

4. Виведення

Для проведення аналітичного простого угрупування як інформаційна база були узяті дані з фінансових річних звітів 23 сільськогосподарських підприємств Луганської області за 2004 рік. Перед проведенням угрупування була поставлена задача визначити залежність між показником чинника і результативного. Як ознака чинника була узята врожайність насіння соняшнику, а як результативне – виробнича собівартість 1ц., розрахунок яких проводився на підставі початкових даних.

Потім було проведено ранжирування даної сукупності господарств по ознаці чинника - врожайність насіння соняшнику. Получений ранжируваний ряд був розбитий на групи, але застосовувати в даному випадку формульний прийом (Стерджесса) недоцільно, тому як досліджувана сукупність недостатньо велика. Тому була проведено розбиття досліджуваної сукупності на групи по найбільшому розриву в ознаці чинника, в результаті цього ми отримали 3 групи, в кожній з яких були знайдені середні значення врожайності і виробничої собівартості в цілому по групі і по всій сукупності.

В першій групі середнє значення врожайності насіння соняшнику склала 5,81 ц. з га., а виробнича собівартість – 731,63, до неї увійшло 9 господарств.

В другій групі, якнайменшій по даній сукупності ( 5 господарств) середня врожайність склала 11,8 ц. з га при виробничій собівартості 582,12.

До третьої групи увійшли 9 господарств з середньою врожайністю – 16,15 і виробничою собівартістю - 916,03.

В середньому по всій досліджуваній сукупності врожайність соняшнику рівна 33,76ц. з га., при виробничій собівартості – 2229,78.

Проаналізувавши отримані середні, ми визначили, що між ознакою чинника і результативного існує пряма залежність.

Аналізоване господарство СООО ним. «Суворова» увійшло до третьої групи з врожайністю 18,83 ц. з га. і виробничою собівартістю – 691,06.

5. Кореляційно-регресійний аналіз зміни врожайності на виробничу собівартість 1ц

Вивчення реальної дійсності показує, що практично кожне суспільне явище перебуває в тісному зв'язку і взаємодії з іншими явищами, якими б випадковими вони не здавалися на перший погляд. Наприклад, рівень урожайності сільськогосподарських культур залежить від множини природних і економічних факторів, тісно пов'язаних між собою.

Досліджуючи зв'язки між ознаками, треба виділити насамперед два види зв'язків:

1) функціональний (повний) і

2) кореляційний (статистичний) зв'язок.

Функціональним називають такий зв'язок між ознаками, при якому кожному значенню однієї змінної (аргументу) відповідає строго визначене значення другої змінної (функції). Такі зв'язки спостерігаються в математиці, фізиці, хімії, астрономії та інших науках.

Наприклад, площа круга і довжина кола (С=) повністю визначаються величиною радіуса, площі трикутника і прямокутника - довжиною їхніх сторін тощо.

У сільськогосподарському виробництві прикладом функціонального зв'язку може бути зв'язок між виручкою від продажу продукції, ціною реалізації 1 ц і кількістю реалізованої продукції; валовим збором, урожайністю і розміром посівної площі; фондовіддачею, вартістю валової продукції і основних фондів; заробітною платою і кількістю відпрацьованого часу при погодинній оплаті тощо.

У соціально-економічних явищах функціональні зв'язки між ознаками трапляються рідко. Тут частіше спостерігаються такі зв'язки між змінними величинами, при яких числовому значенню однієї з них відповідає кілька значень інших. Такий зв'язок між ознаками дістав назву кореляційного (статистичного) зв'язку.

6. Кореляційний аналіз

Інформація про змінні

Парні коефіцієнти кореляції

Щоб погострити регресійну модель багаточинника результативної ознаки: виробнича собівартість 1ц, заздалегідь необхідно відібрати ознаки чинників в модель. З цією метою знаходимо матрицю парних коефіцієнтів кореляції:

В першому рядку цієї матриці записаний коефіцієнти, характеризуючі тісноту взаємозв'язку результативної ознаки з кожною ознакою чинника.

Показник	Значення
Вільний член	522,9
Коефіцієнт множинної кореляції	0,19522
	471,46
Число ступенів свободи	1
Число ступенів свободи	20
	0,79243

Аналіз отриманих результатів

Вибірковий множинний коефіцієнт кореляції

Проаналізуємо поліковані результати. Спочатку розглянемо вибірковий множинний коефіцієнт кореляції

Перш ніж робити виведення про тісноту взаємозв'язку між результативною ознакою і сукупністю ознак чинників, перевіримо на значущість вибіркового множинного коефіцієнта кореляції при рівні значущості 0,01. Для цього висуваємо гіпотези:

;

Знаходимо: Тнабл.=0,89019.

Оскільки Тнабл. крит. руху. (0,01;20), відкидаємо гіпотезу с0, справедлива конкуруюча гіпотеза. Таким чином, не значимо, зв'язок між результативною ознакою і сукупністю ознак чинників, включених в регресійну модель, не тісна

7. Індексний аналіз основних показників

Індексний метод є сукупністю прийомів яка історично виникла для вимірювання динаміки економічних явищ, тобто для того, щоб охарактеризувати, наприклад, зміну валового збору і т.д.

Табл.10 Індексний аналіз валового збору

;

;

;

;

;

;

;

;

Перевірка.

Виведення: В результаті проведеного індексного аналізу валового збору соняшнику було виявлено, що в звітному періоді виробництва соняшнику в порівнянні з базисним збільшилися 16,85%, що в абсолютному виразі складає 2305.

На це мало вплив ряд чинників зокрема домінуючим з яких є У розміру посівної площі, який збільшив валовий збір на 27,77%, що в абсолютному виразі склало 3800. У врожайності постійного стану зменшив валовий збір на 8,55%, що склало в абсолютному виразі (-1495). У структури посівної площі ніяк не вплинув на зміну валового збору.

Табл. 11. Динаміка врожайності соняшнику в динаміці за 5 років і визначення основної тенденції її зміни.

Абсолютний приріст розраховуємо по формулі:

Базисний:

Ланцюговий:

Визначаємо темп (коефіцієнт) зростання по формулі:

Базисний:

Ланцюговий:

Обчислюємо темп приросту в % :

Базисний:

Ланцюговий:

Абсолютне значення 1% приросту можна визначити як соту частину

Виведення: В ході проведеного аналізу були розраховані основні показники динаміки, з чого можна зробити виведення про значне збільшення врожайності (68,675 ц/га), що склало 53,065%.

Табл. 12. Аналіз собівартості соняшнику і чинників, що впливають на її зміну

Вид продукції		Кількість виробленої продукції аналізованого господарства	Собівартість 1 ц проведеної продукції, грн		Собівартість проведеної продукції всього
			передове господарство	аналізоване господарство	умовно	аналізоване господарство
Символи
Соняшник	16098		40,2	61,9	647,1	996

(+348,9) – перевитрата

Виведення: В результаті проведеного індексного аналізу собівартості соняшнику можна зробити наступне виведення: витрати на одиницю продукції в аналізованому підприємстві в порівнянні з передовим збільшилися на 53,92%, що склало перевитрату 348,9 тис. р.

Табл.13 Індексний аналіз продуктивності праці при виробництві соняшнику.

Вид продукції	Кількість проведеної продукції, ц	Витрати праці на 1 ц, людино-годин		Витрати праці на всю продукцію, тис. людино-годин
	2006	2005	2006	2006		умовно
Символи
Соняшник	16098	2,55	4,29	69	41,05

Визначимо трудовий індекс продуктивності праці:

Iтруд. пр-ти = ілі 59,49%

-=69-41,05=27,95 тис. люд.-год

Виведення: В звітному періоді трудовий індекс продуктивності праці в цілому по підприємству склав 0,5949, це значить, що продуктивність праці зменшилася на 40,51 в порівнянні з базисним періодом.

При цьому перевитрата праці склала 27,95 тис. чіл.-час.

Табл. 15. Визначення індексів вартісного і фізичного об'єму продукції і ціни

Продукція	Кількість продукції, тис. ц.		Ціна реалізації 1 ц. грн		Індивідуальні індекси			Виручка від реалізації продукції, тис. грн.
	період		період		Об'єму продукції	Ціни		період
	базисний	звітний	базисний	звітний				базисний	звітний	умовно
1	2	3	4	5	6	7		8	9	10
Соняшник	13710	16098	63,02	94,86	1,1742	864	1527	1014,45

; ;

Обчислимо відносну й абсолютну зміну вартісного обсягу реалізованої продукції в базисному році порівняно із звітним роком.

а) за рахунок двох факторів: фізичного обсягу продукції і цін. Для цього визначимо індекс вартісного обсягу продукції:

;

Різниця між чисельником і знаменником характеризує абсолютний приріст вартості реалізованої продукції за два роки:

;

б) в наслідок зміни фізичного обсягу продукції. З цією метою обчислимо індекс. фізичного обсягу продукції:

;

Абсолютний приріст вартісного обсягу реалізованої продукції внаслідок збільшення фізичного обсягу продукції становитиме:

;

в) внаслідок зміни цін реалізації продукції. Для цього визначимо індекс цін:

;

Абсолютне зниження вартісного обсягу реалізованої продукції внаслідок зміни цін становитиме:

Визначені індекси та абсолютні прирости зв'язані між собою такою рівністю:

;

;

Виведення: Індекси показують, що вартісний обсяг реалізованої продукції соняшника у звітному році порівняно з базисним роком збільшився на 76,73%, у тому числі в результаті зростання фізичного обсягу продукції на 17,41% при збільшенні цін реалізації на 50,52%.

8. Шляхи підвищення ефективності виробництва зернових культур

В період переходу до ринкової економіки перед аграрним сектором коштує загальнодержавного завдання - розвиток виробництва і підвищення його ефективності, поліпшення соціально-економічних показників. Як відомо, ефективність виробництва - складне багатогранне явище, і як економічна категорія відображає взаємостосунки між отриманими результатами і витраченими ресурсами. Для досягнення результатів необхідна певні витрати ресурсів.

В сільськогосподарському виробництві використовують чотири групи ресурсів: праця, засоби і предмети праці, земля. Ефективність використовування всіх ресурсів не в останню чергу залежить від того, в чиїй власності вони знаходяться. В умовах переходу до ринкових відносин всі ресурси переходять в приватну власність, оскільки світовий досвід доводить її перевагу над суспільною.

Головний ресурс сільського господарства - земля, як основний спосіб виробництва і предмет праці, володіє унікальною властивістю -родючістю, яка при правильному використовуванні забезпечує підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Сучасна аграрна реформа направлена на формування власника -господаря землі, здатного раціонально і ефективно її використовувати.

Після роздержавлення землі і майна, подальшого поглиблення земельних відносин наступним етапом аграрної реформи є здійснення права створення на базі паїв власного приватного підприємства або передача земельних паїв в аренду за домовленістю виплати арендної платні.

В Луганській області була проведена значна робота по реформуванню: паювання землі і майна, передача землі в приватну власність. На основі паювання видано 152 тис. земельних сертифікатів і 128 тис. земельних паїв були передані в аренду при середньому розмірі земельного паю 8,75 га. В результаті реформування була здійснена трансформація земельних угідь, зміна структури обласної земельної фундації по формах власності.

Всі сільськогосподарські підприємства створені на основі приватної власності з організаційно-економічними особливостями формування статутної фундації, характером управління діяльністю, розподілом результатів виробництва і типу організації праці. Вони створюються в основному шляхом передачі земельних і майнових паїв в аренду на короткостроковий період. Трудові ресурси у всіх формуваннях використовуються у вигляді найманої праці, за винятком сільськогосподарських кооперативів, їх учасники беруть обов'язкову трудову участь в процесі виробництва.

Серед всіх сільськогосподарських підприємств якнайкращого результату досягли агрофірми корпоративного типу.

Урожайність соняшнику у виробництві за останні 35 років залежно від агрометеорологічних умов вегетації коливається від 9 до 18 ц/га, а середня продуктивність його становила в Степу 14,7, Лісостепу — 15,5, Поліссі — 12,1 ц/га, на держсортодільницях, відповідно, — 22, 21 і 20 ц/га.

Середні максимальні врожаї по всіх категоріях господарств у Степу сягнули рівня 19 ц/га, Лісостепу — 20,4, у держсортомережі, відповідно, — 23,6 і 26,9, у науково-дослідних установах— 30,0 і 36,5 ц/га.

Максимальний урожай соняшнику в науково-дослідних установах становив понад 50 ц/га.

Досвід передових господарств країни переконливо свідчить, що для значного підвищення врожайності соняшнику вирішальне значення має впровадження інтенсивної технології його вирощування.

Застосування інтенсивної технології дає змогу значно підвищити урожайність порівняно з традиційними методами вирощування соняшнику. Зокрема, у 1983 році в Україні інтенсивну технологію було запроваджено на площі 431 тис. га. Середня врожайність насіння становила 16,1 ц/га (проти 13 ц/га за використання звичайної технології), 190 господарств виростили по 23 ц/га і більше.

У 1986—1990 роках, застосувавши інтенсивну технологію у вирощуванні соняшнику, а також дотримавши всіх агротехнічних прийомів (до цього треба додати сприятливі агрометеорологічні умови), господарства Запорізької, Дніпропетровської і Харківської областей одержали середній урожай 18,0—18,8, а Донецької, Полтавської, Вінницької та Черкаської областей -19,7-22,9 ц/га.

Починаючи з 1991 року, у зв'язку з економічною кризою в аграрно-промисловому комплексі (АПК) країни, на зміну інтенсивній технології вирощування соняшнику прийшла екстенсивна. Отже, за останні вісім років (1991— 1998) спостерігається тенденція до зниження врожайності та валових зборів соняшнику при значному зростанні посівних площ в Україні. '

Екстенсивна технологія полягає насамперед у правильному чергуванні культури в сівозміні, розміщенні посівів по кращих попередниках, впровадженні високопродуктивних районованих сортів і гібридів, раціональному застосуванні добрив, своєчасному обробітку ґрунту з мінімалізацією технологічних операцій та використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів, дотриманні оптимальних строків сівби, своєчасному та якісному доглядові за посівами, безгербіцидній технології боротьби з бур'янами, системі заходів захисту рослин від шкідників та хвороб, удосконаленні методів збирання врожаю тощо.

Виробничий досвід показує, що точне і своєчасне застосування всіх прийомів агротехніки є запорукою добрих урожаїв соняшнику на всіх площах посіву навіть без застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами!

Важливою умовою досягнення стабільності високих урожаїв є правильне чергування соняшнику з іншими культурами у сівозміні. На те саме поле він має повертатися не раніш як через 8—10 років. За цей час у ґрунті значно зменшується концентрація інфекції, різко знижується ураження рослин вовчком, несправжньою борошнистою росою, сірою та попелястою гнилями, склеротиніозом та іншими хворобами. Не рекомендується розміщувати соняшник безпосередньо після сої, гороху, квасолі, тютюну й томатів.

Кращими попередниками для соняшнику є озимі та ярі колосові, кукурудза на зерно і силос. Після цукрових буряків, люцерни, суданської трави соняшник можна висівати 8 зонах достатнього зволоження через один-два роки, недостатнього — через два-три роки, адже за цей час запаси продуктивної вологи у кореневмісному шарі ґрунту відновляться до рівня середньорічних показників. Кращими ґрунтами для вирощування є різні типи чорноземів, каштанові та сірі лісові, непридатними — піщані, засолені та дуже кислі. Погано росте соняшник також на важких глинистих ґрунтах.

Система зяблевого обробітку ґрунту складається з лущення поля на глибину 6—8 см, яке слід проводити одразу після збирання врожаю стерньових попередників. На забур'янених площах застосовують дворазове лущення з інтервалами між ними 15—20 днів та оранку. Глибина оранки на ґрунтах, не схильних до ущільнення та запливання, має становити 20—22 см, на ґрунтах з важким механічним складом — 25—27 см, а на площах, засмічених кореневищними та коренепаростковими бур'янами, — 28-35 см.

На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, обробіток ґрунту потрібно проводити по типу поліпшеного зябу (два-три дискових лущення стерні, оранка). За такої системи основного обробітку ґрунту технологія вирощування соняшнику цілком можлива без застосування гербіцидів.

Напівпаровий обробіток ґрунту застосовують після озимих та ярих колосових на полях, які не уражені вітровою ерозією. При цьому злущене поле виорюють у липні-серпні. Бур'яни, що з'являються, знищують культиваціями на глибину 8—10 см з одночасним боронуванням. Після напівпарового обробітку ґрунту у два-три рази зменшується забур'яненість полів.

Якщо поле засмічене багаторічними коренепаростковими бур'янами (будяком, осотом, берізкою, латуком татарським, ластовцем гострим тощо), слід застосовувати пошаровий обробіток ґрунту, раннє дискове лущення на глибину 8-10 см, після відростання бур'янів — лущення дисковими боронами або лемішними знаряддями на глибину 10—12 см, після повторного відростання бур'янів — провести оранку на глибину 27—30 см.

Після кукурудзи на зерно або силос поле треба обробити дисковими лущильниками вздовж та упоперек, а потім провести оранку на 25—27 см,

У районах, де виявлено вітрову ерозію, слід провести безполицеве розпушення ґрунту із залишенням стерні на поверхні поля. Система протиерозійного обробітку

складається з дрібних лущень культиваторами-плоскорізами та безполицевого розпушення на глибину 22—25 см культиваторами-глибокорозпушувачами.

Досліджено, що своєчасне лущення стерні підвищує врожай на 2—3 ц/га, а глибока оранка — на 1 ц/га.

На більшості типів ґрунтів передпосівний обробіток ґрунту має включати мінімальну кількість технологічних операцій з використанням широкозахватних знарядь (БЗСТ-1,0 + ШБ-2,5) і комбінованих агрегатів (РВК-3,6, РВК-7,2таін.).

Передпосівну культивацію потрібно проводити безпосередньо перед сівбою з одночасним внесенням гербіцидів. . Внесення органічних і мінеральних добрив є необхідною умовою одержання високого врожаю соняшнику. Внесення 18— 20 т/га підвищує врожай насіння на 1,4—3,6 ц/га.

Середньою нормою мінеральних добрив вважають: азоту — 30—45 кг/га, фосфору — 45—50, калію — 30—45 кг/га. Фосфорні та калійні добрива підвищують не лише врожаї — на 1,2—1,7% зростає також вміст олії в насінні.

Органічні добрива краще вносити під попередник, а мінеральні — під зяблеву оранку або навесні під культивацію. Якщо мінеральні добрива не були внесені з осені, їх необхідно внести навесні - одночасно з посівом — по 50 кг/га гранульованого суперфосфату або нітрофоски, це підвищить урожайність соняшнику на 1,3 ц/га і більше.

Для підвищення врожайності соняшнику важливу роль відіграє також посівний матеріал. Насіння має бути добре відкаліброване за розмірами, з високими посівними кондиціями, протруєне і оброблене препаратами проти дротяника та інших шкідників.

Щоб зменшити напруження під час збирання, слід попередити масові ураження соняшнику хворобами (насамперед білою та сірою гнилями), а для цього у кожному господарстві треба вирощувати не менш як два — три кращих сорти або гібриди, різні за тривалістю вегетаційного періоду.

У південних районах України питома вага середньостиглих сортів і гібридів має становити понад 60%, ранньостиглих — близько 40; у північних районах — скоростиглих — 30—40, а ранньостиглих — 60—70%.

Гібриди Санстар, Одеський 249, Казіо, Єврофлор характеризуються високою врожайністю (від 23,0 до 48,8 ц/га) і значним вмістом жиру (49,0—51,6%), районовані у всіх областях країни.

В областях агрокліматичних зон Лісостепу й Полісся варто надавати перевагу гібридам Флейрон, Супер 25, Оптизол, Марко, Малабар — вони відзначаються високою продуктивністю (25,0—45,4 ц/га) і олійністю насіння (45,4-52,2%).

Інститут рослинництва ім. В.Я.Юр'єва (Харків) вивів високоврожайні гібриди Харківський 49, Світоч, Погляд, Харківський 58 з високим вмістом олії в насінні, з різним вегетаційним періодом (від 96 до 120 днів) дозрівання, що дає змогу висівати їх в усіх регіонах України.

Виходячи з рівня забур'янення полів, строки посіву необхідно диференціювати. На чистих полях кращі строки посіву настають, коли грунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8—10, а на дуже забур'янених — до 10—12'С, і після цього передпосівною культивацією знищується основна маса ранніх бур'янів, що встигли прорости.

Не треба забувати, що за надранніх строків посіву через низькі температури ґрунту насіння проростає повільно, а це призводить до пошкодження його дротяниками і грибковими хворобами, а також до забур'яненості посівів. Слід також зважати на те, що високоолійні сорти і гібриди соняшнику для проростання насіння потребують більш високих температур.

Посів на одному полі має бути завершено за один — два, а в цілому по господарству — за чотири — шість днів. Робоча швидкість при посіві сівалками СПЧ-6, СПЧ-6М не повинна перевищувати 5 км/год, а СУПН-8А, СКПП-12 — 7 км/год.

Якщо сівбу проводять за допомогою сівалки СПЧ-6 з пристроєм для внесення мінеральних добрив, слід внести у рядки 50—70 кг/га суперфосфату або нітрофоски.

Насіння доцільно загортати у вологий шар ґрунту на глибину 6 — 7 см, а при висиханні верхнього шару ґрунту — на 8 — 9 см.

Максимальну врожайність соняшник забезпечує за максимальної густоти посівів у конкретних грунтово-кліматичних умовах.

Оптимальна густота рослин після проріджування має становити у південному Степу 35—40, у північному — 45—50, Лісостепу — 50—60 тис. рослин на гектар. Встановлюючи норму висіву, потрібно враховувати надбавку на польову схожість насіння (20—25%) та зрідженість рослин післясходовим боронуванням (10%).

Після сівби поле доцільно закоткувати кільчасто-шпоровими котками, що забезпечить більш ранню і дружну появу сходів. Якщо у господарстві вирішили застосувати безгербіцидну технологію вирощування соняшнику, то для знищення сходів бур'янів, збереження вологи з грунті і покращання його аерації через 5—6 днів після сівби потрібно провести досходове боронування упоперек рядків: за невисокої щільності ґрунту зі швидкістю руху агрегату 10—11 км/год, за вищої — 6—7 км/год.

Коли сходи досягнуть фази двох—трьох пар справжніх листків, обов'язково слід у денні години (10—11 год.), коли спаде тургор рослин, провести на малій швидкості (4—5 км/год) післясходове боронування упоперек рядків.

Бур'яни, що досягли фази проростків чи тонких ниточок, знищуються зубами борони, у фазі появи двох зелених листків—на 81—87% і чотирьох листків — на 61—68%. За вологості верхнього шару ґрунту до 18% краще застосовувати легкі борони, за більшої — середні.

Щоб створити кращі умови для доступу повітря до кореневої системи та накопичення вологи і поживних речовин у грунті, а також знищити бур'яни, необхідно якісно і своєчасно провести розпушення міжрядь.

Першу міжрядну культивацію проводять культиваторами КРН-4,2 або КРН-5,6 з використанням прополювальних борінок КРН-38 чи ротаційних дисків КРН-28.

На дуже засмічених багаторічними бур'янами полях через два тижні після першого розпушення треба провести другий міжрядний обробіток. Для присипання бур'янів у рядку культиватори обладнують загортачами КРН-52 та КРН-53. На полях, де пізні бур'яни систематично знищуються восени в системі поліпшеного зябу, вистачить одного розпушення міжрядь.

Глибину культивації встановлюють залежно від погодних умов і механічного складу ґрунту — від 6 до 10 см. Якщо кількість опадів недостатня, глибину розпушення слід зменшити до 5—6 см, У Степу доцільно застосовувати в міжряддях відносно дрібне (6—8 см) розпушування ґрунту.

На дуже забур'янених полях високоефективні гербіциди необхідно застосувати до посіву соняшнику, що дасть змогу очистити поля від бур'янів протягом періоду вегетації, скоротити кількість післяпосівних розпушень ґрунту аж до повного їх виключення.

Чинники підвищення врожайності

В порядку пропозицій господарству можна порадити для підвищення врожайності наступні чинники:

Попередні культури. За допомогою підбору кращих попередників можна створити сприятливі умови для формування урожаю і технологічної якості зернових.

Способи і терміни обробки і підготовки грунту для посіву, які впливають на водний, повітряний, тепловий режими як перед посівом, так і протягом всього періоду зростання і розвитку рослин. Важливе значення для збільшення урожаю має визначення норм посіву. Терміни посіву тісно пов'язані з грунтово-кліматичними умовами попередників, родючістю і вогкістю грунту, добривами, сортами і т.д.

Формування якості зерна під час дозрівання. Вивчення змін якості зерна має важливе теоретичне і практичне значення.

Терміни і способи збору. Якість клейковини зерна залежить від термінів збору.

Посівні і сортові якості зерна

Заходи щодо зниження собівартості

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображається раціональне використовування виробничого потенціалу підприємства. Величина собівартості забезпечує конкурентоспроможність продукції і фінансові результати діяльності підприємства.

Для зниження собівартості необхідне:

Зростання продуктивності праці;

Зниження цін на ГСМ;

Використовування нових технологій;

Використовування гібридних сортів;

Всі ці чинники сприяють підвищенню врожайності і зниженню собівартості.

Напрями, дозволяючи підвищити продуктивність праці при виробництві соняшнику

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, яка вироблена одним робітникам за одиницю часу.

Напрями підвищення продуктивності праці:

Збільшення заробітної платні;

пільги робітником (пільгове живлення, проїзд);

надання відпусток, відгулів, вихідних;

кар'єрне зростання;

проведення соціальних заходів;

залучення працівників до управління підприємством;

заохочення ініціативи.

Висновки і пропозиції

В даній курсовій роботі представлений основні розрахунки проведеного економіко-статистичного аналізу виробництва соняшнику в СООО ним. Суворова. Була проведена оцінка ресурсного потенціалу за допомогою різних статистичних прийомів: абсолютних і відносних величин, метод угрупувань, кореляційно-регресійний аналіз, аналіз показників рядів динаміки, індексний аналіз. За даними проведених аналізів можна зробити виведення і внести наступні пропозиції по підвищенню ефективності виробництва на підприємстві.

Організаційно-правові форми господарювання за розмірами земельних угідь є середніми для сучасного розвитку продуктивних сил. Вони здатні створити власну матеріально-технічну базу. Системне дослідження динаміки вимагає оцінки коливань, циклічності розвитку під впливом систематичних і випадкових причин.

В процесі ухвалення управлінських рішень необхідно з'єднати використовування традиційних статистичних методів аналізу (угрупування, характеристики варіації, індекси, ряди динаміки) з сучасними багатовимірними методами аналізу (кореляційно-регресивний, кластерний, головних компонентів, аналіз чинника), які несуть в собі великі можливості для вирішення наукових і практичних завдань.

Комплексне використовування статистичних методів забезпечує найповніше розкриття суті, закономірностей і тенденцій розвитку соціально-економічних явищ і процесів з метою більш адекватного відображення їх здібностей і особливостей, резервів і перспектив розвитку

В порядку пропозицій господарству можна порадити для підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику наступне:

- використовувати більш високоврожайні сорти, посіви проводити тільки по кращих попередниках;

- передоранкова обробка ґрунту в боротьбі з багаторічними бур'янами як найефективнішого способу виснаження їх кореневої системи:

- зяб у всіх випадках повинен бути восени вырівняна шляхом додаткових обробок, щоб краще зберегти вологу, весною не робити зайвих обробок ґрунту:

- внесення весною ґрунтових гербіцидів, що дозволяє значно понизити засміченість посівів і істотно підвищити врожайність:

- при обробітку соняшнику за інтенсивною технологією важливо своєчасно задовольнити потреби рослин у необхідній кількості і оптимальному співвідношенні основних елементів живлення;

- сучасна інтегрована система захисту, який передбачає боротьбу з шкідниками і хворобами на основі своєчасного і якісного проведення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних і хімічних заході. Сподіваємося, що вказані заходи знайдуть застосування в реальних умовах господарювання.

В даній роботі підприємству запропоновано для підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику серйозно зайнятися вдосконаленням агротехніки його вирощування. Адже агротехнічні заходи, в першу чергу, впливають на врожайність с/х культур. Серед них важливе місце належить якості насінного матеріалу.. Останнім часом на Луганщині широке застосування отримало гібридне насіння соняшнику, на жаль в досліджуваному підприємстві вони не отримали застосування, дозволяючи значно підвищити врожайність цієї культури при різкому зниженні вражаємості хворобами і шкідниками.

Використовування гібридного насіння соняшнику дає надбавку урожаю від 5 до 10 ц/га. Витрати ж на вирощування і збирання врожаю зростуть трохи і з лишком окупитися додатковим доходом.

Список використаної літератури

1. Венецкий И.Г. Вариационные ряды и их характеристики. - М.: Статистика, 1970.

2. Венецкий И.Г., Венецкая В.И. Основные математико-статистические понятия и формулы в экономическом анализе. - М.: Статистика, 1974.

3. Венецкий И.Г., Кильдышев Г.С. Математическая статистика. -М: Статистика, 1975.

4. Гатаулин А.М., Харитонова Л.М., Нефедова Э.С. Математика для сельского экономиста. - М.: Россельхозиздат, 1975.

5. Гмурман В.С. Теория вероятностей и математическая статистика. -М,: Высшая школа, 1977.

6. Горкавый В.К. Комплексное использование статистических методов в управлении экономическими процессами. / Горкавый В.К// Экономика АПК. -2005. -№10. -с.57-62.

7. Дружинин Н.К. Выборочный метод и его применение в социально-экономических исследованиях.-М.: Статистика, 1970.

8. Дружинин Н.К Математическая статистика в экономике. - М.: Статистика, 1970.

9. Караев А.И. Теория вероятностей и математическая статистика. -М.: Статистика, 1970.

10. Кирилов Ю.Е. Перспективы Украины на мировом рынке зерна. / Кирилов Ю.Е.// Экономика АПК. - 2005. - №5. - с. 135.

11. Кравчук В.И. Научные и организационные приемы технического обеспечения сельскохозяйственного производства./ Кравчук В.И.Юкономика АПК.-2003.-№4.-с.З.

12. Лайло П.А., Бабиенко М.Ф., Гойчук О.И. Продовольственные ресурсы и гарантии их обеспечения в стране,/ Лайло П.А Бабиенко М.Ф., Гойчук О.И.// Экономика в АПК. - 2005. - № 8. - с.29 - 30.

13. Лобас М.Г. Развитие зернового хозяйства в Украине. - К.: НВАТ «Агроинком», 1997.

14. Математическая статистика / Под ред. А.М.Длина. - М.: Высшая

15. Мармоза А.Т. Практикум по математической статистике. - К.: Высшая школа, 1980.

16. Общая теория статистики / Под ред. А.Я. Боярского. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977.

17. Общая теория статистики: Учебник / Г.С.Кильдышев, В.Е.Овсиенко, П.М.Рабинович, Т.В.Рябушкин. -М.: Статистика, 1980.

18. Обелец О.С. Экономическая эффективность зернового производства в Украине / Обелец О.СП Экономика АПК. - 2003. - №10. -с.59-64.

19. Опря А.Т. Развитие статистической методологии в аграрно-зкономических исследованиях./Опря А.Т.//Экономика АПК. =2000. =№3. -с.58-60.

20. Пилявец В.М. Про усовершенствование деятельности статистических органов./ Пилявец В.М.// Экономика АПК. - 2001. - №2. -с.84-86.

21. Политова И. Д. Дисперсионный и корреляционный анализ в экономике сельского хозяйства. -М.: Колос, 1978.

22. Практикум по общей теории статистике и сельскохозяйственной статистике / Зинченко А.П., Сергеев С.С, Политова И.Д. и др. - М.: Финансы и статистика, 1988.

23. Рябушкин Т.В., Ефремова М.Р., Игнатова ИМ, Яковлева П.И. Общая теория статистики. - М.: Финансы и статистика, 1981.

24. Ряузов Н.Н. Общая теория статистики. - М.: Статистика, 1984.

25. Сиськов В.Н. Корреляционный анализ в экономических исследованиях. -М.: Статистика, 1975.

26. Ткаченко В.Г., Наумов Ю.Ф. Эффективность хозяйствования в период реформирования сельского хозяйства в Луганской области. / Ткаченко В.Г., Наумов Ю.Ф.//Экономика АПК. - 2003. - №4. - с.З.

27. Филимонов ВС, Гуртовник Е.А. Практикум по статистики. -М.: Финансы и статистика, 1987.

28. Четыркин В.М., Калихман И.Л. Вероятность и статистика. - М.: Финансы и статистика, 1982.