МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Реферат
Пророк Мухаммад: життя та діяльність
Виконав:
студент II кусу 23 групи
денної форми навчання
історичного факультету
Пагор Валентин Віталійович
Кам’янець-Подільський 2008
План
Вступ. 3
1. Ім'я та місце Мухаммада серед Пророків Ісламу. 4
2. Пророцтва про прихід Мухаммада, що описані в Біблії 6
3. Біографія Мухаммада. 8
3.1 Народження і дитинство Мухаммада. 8
3.2 Пророча місія та перша кров. 11
3.3 Дружини та діти Мухаммада. 13
4. Остання проповідь Мухаммада. 17
5. Вислови відомих людей про особу і діяльність Мухаммада. 19
Висновки. 22
Список використаних джерел та літератури. 23
Актуальність теми. Пророк Мухаммад – творець "великої релігії" яка є чи не одна з панівних у світі. Тому мені хочеться більш детально заглибитись в хіт історичного процесу, що відбувався на перших порах виникнення ісламу. Релігія на перших порах виникнення переживає досить складний процес становлення. ЇЇ "проповідники" часто зазнають сильних страждань на шляху до поставленої мети. На мою думку діяльність Мухаммада потрібно розглядати як цілісний процес страждань та почуттів, що панували у душі пророка та суспільстві. В цьому є основна атуальнісь теми: всесторонній підхід до діяльності Мухаммада як проповідника нової релігії.
Мета та завдання. Основною метою моєї роботи є поетапне дослідження діяльності Мухаммада як великого пророка та проповідника. Основні завдання розкриті у рефераті можна сформулювати таким способом:
Дізнатись про ім'я та місце Мухаммада серед Пророків Ісламу.
Заглибитись у пророцтва про прихід Мухаммада, що описані в Біблії.
Дати якісну оцінку біографія Мухаммада. Зокрема дослідити:
Народження і дитинство Мухаммада.
Пророча місія та перша кров.
Дружини та діти Мухаммада.
Заглибитись у суть станної проповіді Мухаммада.
Надати вислови відомих людей про особу і діяльність Мухаммада.
Мухаммед (з арабської محمد, іноді уживається передача Мухаммед, Магомет, Мохаммед; рід.20 (22) квітня 571 рік, 12 чисел місяця рабиульавваля, в понеділок, незадовго до сходу сонця, а, мекка - розум.8 червня 632 року, Медіна) - арабський проповідник єдинобожності і пророк ісламу, центральна (після єдиного Бога) фігура цієї релігії; саме Мухаммаду Бог послав її священну книгу - Коран. Називається також Друком Пророків, Паном Пророків і Пророком Судної години. Ісламський символ віри - шахада - містить сповідання єдинобожності і визнання віри в пророчу місію Мухаммада.
Мухаммад належав до племені курайш, що фактично правив меккою в VI столітті. Гноблений мекканцами, в 622 році він переселився з мекки в Ясріб (який після цього почав називатися Медіною; ця дата - хиджра - переїзд - є початком мусульманського календаря), а потім разом зі своїми прихильниками завоював мекку. До моменту смерті Мухаммада в 632 році в Іслам був обернений вже весь Аравійський півострів, а незабаром після смерті пророка його наступники ("заступники", халіфи) підкорили величезні території азіатських і африканських володінь Візантійської імперії, поширюючи іслам, арабську культуру і мову; даний культурно-мовний і релігійний простір зберігається до теперішнього часу. [1]
Визнаний американським письменником і вченим Майклом Хартом в книзі "100 великих людей" найвпливовішою особою за всю історію. [2]
Ім'я Мухаммад означає той, що "Вихваляється", "Гідний хвали". У Коране він називається по імені всього 4 рази, але називається також Пророком (ал-Наби), Вісником (Расул), слугою Бога (Абд), вісником (Башир), предупредителем (Надхир), напоминателем (Мудхаккир), свідком (Шахід), що звернувся до Бога (Да’і) і ін.
Згідно мусульманської традиції, після вимови або написання імені пророка Мухаммада, завжди мовиться "Солля Ллаху алейхи ва саллям" (араб. صلى الله عليه وسلم) - тобто "Благословить його аллах і вітає".
Повне ім'я Мухаммада включає імена всіх його відомих предків по прямій чоловічої лінії до Адама, а також містить кунью на ім'я його сина Касима (це ім'я означає той, що "Ділить"; за життя Мухаммада ніхто не міг називати свого сина Касим, оскільки ця кунья була закріплена за Мухаммадом). Повністю воно виглядає так Абу аль-Касим Мухаммад ибн ‘Абд аллах ибн Абд аль-Мутталиб (ім'я Абд аль-Мутталиба - Шайба) ибн Хашим (ім'я Хашима - Амр) ибн Абд Манаф (ім'я Абд Манафа - аль-Мугира) ибн Кусаййа ибн Килаб ибн Мурра ибн Кааб ибн Луаййа ибн Галіб ибн Фіхр ибн Малік ибн Ан-надр ибн Кинана ибн Хузайма ибн Мудрік (ім'я Мудріки - Амір) ибн Ільяс ибн Мудар ибн Нізар ибн Мадд ибн Аднан ибн Адад (вимовляють також - Удад) ибн Мукаввім ибн Нахур ибн Тайрах ибн Іаруб ибн Йашджуб ибн Набитий ибн Ісмаїл ибн Ібрахим (Халіль Ар-Рахман) ибн Таріх (це Азар) ибн Нахур ибн Саруг ибн Шаліх ибн Ірфхашад ибн Сам ибн Нух ибн Ламк ибн Матту Шалах ибн Ахнух (це, як затверджують, пророк Ідріс; він був першим з роду людського, якому дарувало пророцтво і який писав очеретяним пером) ибн Іард ибн Махліл ибн Кайнан ибн Іаніш ибн Шитий ибн Адам. [3] Іслам, окрім Мухаммада, визнає також і інших пророків (є версії про те, що їх були 124 тисячі, є версії, що їх були 224 тисячі), але при цьому обумовлює, що Мухаммад є не просто одним з пророків, а є останнім в ланцюзі всіх посланців і пророків. Крім того, він посланий не до окремого міста, села, народу, як це було з рештою всіх посланців (у тому числі і Ісой - Ісусом), а до всіх людей на землі. Його шаріат буде дійсний до Судного Дня і більше не прийде ніякий пророк зі своїм шаріатом. Все решта шариаты, з якими приходили пророки, втратили свою силу. Таким чином, мусульмани, приймаючи такі Священні Писання, як Тора і Євангеліє, не визнають їх закони такими, що діють, а крім того указують на те, що вони згодом були спотворені людьми.
У Ісламі пророки дорівнюють один одному. Але Мухаммад займає вище положення, ніж інші (тому один з його епітетів - Пан Пророків).
релігія, визнаючи як Священне Писання також і Біблію, часто указує на те, що у тому числі і в Біблії мовиться про пророка Мухаммаде, як про Божого Посланця. Крім того, мусульмани говорять про спотворення сьогоднішнього варіанту Біблії, які, грунтуючись на хадисах, торкнулися і тієї частини, в якій мовиться про Мухаммаде. Християни ж не визнають в Мухаммаде пророка. Навіть ті християни, які згодні з тим, що Біблія має спотворення, повністю відкидають позицію мусульман.
У Коране так мовиться про це: Ті, кому Ми дарували Писання, знають його, як знають своїх синів. Проте частина їх свідомо приховує істину. (2: 146)
Як доказ мусульмани приводять наступні біблейські вірші:
"Я споруджу їм Пророка з середовища братів їх, такого як ти (ці слова адресовані Мойсеєві) і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він говоритиме їм все, що Я повелю Йому А хто не послухає слів Моїх, які Пророка той говоритиме Моїм ім'ям, з того Я стягну; Але пророка, який осмілиться говорити Моїм ім'ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який говоритиме ім'ям богів інших, такого пророка зрадьте смерті. І якщо скажеш в серці твоєму: „як ми дізнаємося слово, яке не Господь говорив? “ Якщо пророк скаже ім'ям Панове, але слово те не збудеться і не виконається, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк по зухвалості своїй, - не бійся його. [4] Мусульмани указують на те, що про Ісу (Ісуса) це не могло бути сказано, унаслідок того, що він не такий як Муса (Мойсей), тоді як сказано „таке як ти“. Відомий Ісламський проповідник Ахмед Дідад указував на головні відмінності Іси (Ісуса). Це, що визнається мусульманами, чудотворне народження, він не оженився і у нього не було дітей, на відміну від Мойсея і Мухаммада, він не був визнаний своїм народом пророком, на відміну від Мойсея [5] і Мухаммада, він не був царем, тобто не був тим, хто, грубо кажучи, розпоряджається життям своїх людей. Також Ахмед Дідад указує, що Іса(Ісус) не прийшов з якимсь новим законом, а прийшов лише виконати старий закон. [6] З приводу слів „з братів їх“, мусульмани нагадують про загальне походження арабів і євреїв. Мусульмани указують і на інші вірші в Біблії [7] [8] Приклад тлумачення біблейських пророцтв на користь Мухаммада можна знайти у Абдул-баха, який вважав [9], що саме Мухаммад і імам Алі маються на увазі в 11 розділі "Одкровення Іоанна Богослова", де мовиться про "двох свідків", які "будуть пророкувати тисячу двісті шістдесят днів" [10] [11] (тобто 1260 років, згідно принципу "день за рік", широко вживаному в біблейських пророцтвах):
"І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, будучи вдягнулися у вретище". Ці два свідки суть Посланник Божий Мухаммад і Алі, син Абу Таліба. У Коране сказано, що Бог звернувся до Мухаммаду, Посланцеві Бога, із словами: "Ми зробили Тебе Свідком, Глашатаєм добрих звісток, і Передвісником" [12] - тобто Ми настроїли Тебе свідком, носієм благої вести, і Тим, Хто виголошує гнів Божий. Значення слова "свідок" наступне - це той, по свідоцтвах якого перевіряється істинність речей. Заповіді цих двох свідків виконуватимуться в течію тисяча двохсот шістдесяти днів, причому щодня є один рік. Так, Мухаммад був коренем, а Алі - гілкою, подібно до Мойсея і Ісуса Навіну. Сказано, що вони "вдягнулися у вретище", ніж ясно указується, що вони будуть одягнені в старе одіяння, а не в нових; іншими словами, спочатку вони не будуть наділені пишністю в очах людей, і Справа їх не здаватиметься новим; бо духовний Закон Мухаммада аналогічний Заповідям Христа з Євангелія, а більшість Його законів відносно матеріальних речей відповідають законам П'ятікнижія. Ось що означають це старе одіяння.
Пророк Мухаммад був з племені „Курайш“, яке мало дуже високе положення в арабському середовищі. Потрібно відмітити, що курайшиты-язычники, як і інші араби-язичники, не дивлячись на свої язичницькі релігійні переконання, вірили в аллах, присягалися Їм, просили у Нього, але при цьому поклонялися ідолам. У Коране мовиться, що язичники вважали, що ідоли наблизять їх до аллаха. [13] Він відносився до клану Хашим (хашимиты). Клан отримав таку назву на честь прадіда Мухаммада - Хашима. У Хашима за життя було право на збір худоби для живлення паломників і право на володіння джерелом Замзам. Він був багатою людиною. Своє прізвисько "Хашим" (його звали Амр) він отримав за те, що розламував хліб на шматки для паломників, що приїжджали в хадж до мекки ("хашима" - розламувати хліб для тюри). Після його смерті право на годування і поєніе паломників перейшло до його брата, аль-Мутталибу, якого курайшиты називали аль-Файда - "сама щедрість". У Хашима був син Абд аль-Мутталиб, якого назвали Шуайба. Він був дуже шанобливий в своєму народі.
Пророк Мухаммад народився, на думку ряду учених,20 або 22 квітня 571 року за григоріанським календарем [14] в рік слона, перед настанням зорі, в понеділок. Також багато джерел указують 570 рік. Згідно деяким переказам, в 9 день місяця Рабі аль-авваль в рік Слона, або в 40 грамів правління персидського шаха Ануширвана. [15]
Отець Мухаммада Абд аллах помер незадовго до його народження (за два місяці) або ж через декілька місяців після народження Мухаммада. Ім'я матери Мухаммада - Аміна бинт Вахб ибн Абд Манаф ибн Зухра ибн Килаб. Ім'я Мухаммад („Що вихваляється“) дав йому його дід Абд Аль-мутталіб.
Мухаммад був переданий згідно звичаю годувальниці Халіме бинт Абі Зу'айб, декілька років жив в її сім'ї в кочовому племені бедуїнів Бану С’ад. У 4 роки він був повернений назад в сім'ю. У 6 років Мухаммад втратив матір. Він виїхав з нею до Медіни на могилу отця, її супроводжували її опікун Абд аль-Мутталиб і її служниця Умм Айман. По дорозі назад вона захворіла і померла. Мухаммада узяв дід Абд аль-Мутталиб. Через два роки дід вмирає. Тоді його берет дядько по батькові Абу Таліб, який був дуже бідний. У 12 років Мухаммад пас овець Абу Таліба, потім почав брати участь в торгових справах свого дядька. У дитинстві з Мухаммадом відбувся випадок, коли несторианский чернець, на ім'я Бахира, передбачив йому велику долю [16]. Один раз Абу Таліб поїхав з караванів до Сірії, а Мухаммад, який був тоді ще хлопчиком прив'язався до нього. Абу Таліб проявив до нього свою ніжність і узяв його. Караван зупинився в Бусре, де в келії жив чернець Бахирі, який був вченим в справах християн. Раніше, коли вони проїздили мимо нього, він не розмовляв з ними і навіть не показувався ім. Стверджують, що чернець побачив Мухаммада, над яким була хмара, що покриває його своєю тінню і що виділяло його серед останніх. Потім чернець побачив, що тінь хмари впала на дерево, а вітки цього дерева схилилися над Мухаммадом. Після цього Бахирі надав гостинність курайшитам, здивувавши цим їх. Коли Бахирі дивився на Мухаммада, він намагався побачити особливості і ознаки, які він знав про нього. Він розпитував Мухаммада про його сни, зовнішність, справи. Все це збігалося. Бахирі побачив друк пророцтва між плечима саме на тому місці, де вона, по його відомостях, мала бути. Потім чернець сказав Абу Талібові берегти Мухаммада від іудеїв, оскільки якщо вони дізнаються про те, про що дізнався він сам, то надаватимуть йому ворожі дії.
Коли Мухаммаду було 25 років, він брав участь в "Союзі Благородних" (Хильф ал-Фудул), суть якого була в захисті беззахисних і забезпеченні безпеки чужоземців в мецці [17]. У 25 років Мухаммада найняла одна з найзнатніших і багатших жінок племені курайш - Хадіджа бинт Хувайлід для поїздки до Сірії. Вона займалася торгівлею і наймала чоловіків для ведення своїх справ. З ним поїхала слуга Хадіджи - Майсара. Відомо, що Хадіджа отримала великий прибуток від тієї поїздки. Хадіджа, що начулася від Майсари про якості Мухаммада, вирішила вийти за нього заміж. Вона послала свою подругу, передавши через неї свій намір Мухаммаду. Мухаммад приймає цю пропозицію. Брати отця Мухаммада зустрілися з дядьком Хадіджи, якого звали Амр ибн Асад і просватали її за нього. Дядько Хадіджі видав її за Мухаммада у присутності старійшин племені курайш і представників роду хашимитов. Він отримав за неї як весільний дар за одними даними двадцять, а по інших - шість молодих верблюдиць. Через два з гаком місяця після поверненні Мухаммада з Сірії відбулося їх весілля. Йому було двадцять п'ять років, нею було за свідченням більшості джерел - сорок років (за іншими даними, Хадідже було двадцять вісім років. Приводяться також і інші відомості). [18] До Мухаммада вона була заміжній двічі. Спочатку за Атаком ибн Аїзом аль-Махзуми, після його смерті за Абу Халя ат-Тайми. Останньому народила сина, але знову овдовіла. Відомо, що до неї також сваталися старійшини курайшитов, яким вона відмовляла. Для Мухаммада вона стала першою дружиною, при її житті він не брав собі інших дружин. Вона стала матір'ю всіх його дітей, окрім Ібрахима. Мухаммад щиро любив як за життя, там і після її смерті, про що говорить факт того, що після її смерті він завжди згадував про неї, відчуваючи жаль і співчуття, а коли різав вівцю, посилав частину м'яса її подругам [19]. Крім того, він говорив, що якнайкраща жінка місії Іси була Марьям (Марія дочка Імрана, мати Іси), а якнайкращою жінкою його місії була Хадіджа. [20] Аїша ж говорила, що ревнувала Мухаммада тільки до Хадідже, хоча тій і не було в живих, а одного разу, коли вона вигукнула „Знову Хадіджа? “, Мухаммад був незадоволений і сказав, що Всевишній наділив його сильною любов'ю до Хадідже. [21]
Коли Мухаммаду було 35 років, він брав участь в ремонті Кааби. Її стіни сильно постраждали від селя, також там відбулася пожежа. Курайшити були вимушені будувати будівлю наново. Він власноручно встановив „Чорний камінь“ на колишнє місце.
Коли Мухаммаду виконалося 40 років, почалася його релігійна діяльність (у Ісламі пророча місія, посланницька місія). До цього щороку Мухаммад вдавався до богошукачки в Хире протягом місяця Рамадан. Це було благочестива справа, якою курайшиты займалися до Ісламу. Розповідали, що цей місяць Пророк займався добродійністю, даючи їжу бідним, таким, що приходить до нього. Із слів його дружини Аїши, пророча діяльність Мухаммада почалася з того, що він почав бачити віщі сни, потім йому була вселена любов до самоти. Він почав усамітнюватися в печері на горі Хира, де поклонявся аллаху протягом багатьох ночей, поки у нього не виникало бажання повернутися назад до сім'ї. Він брав з собою всі необхідні запаси, а коли повертався додому знову брав все, що було потрібне. У одній з таких ночей самоти до нього з'явився ангел Джабраїл (у библ. Архангел Гаврило). Він велів Мухаммаду: „Читай! “ Мухаммад відповів йому, що не уміє читати. Тоді ангел узяв його і стискував до межі і знову велів читати. Мухаммад знов відповів, що не уміє читати. Тоді ангел знову стискував його до межі і ще раз велів читати. Мухаммад знову відповів, що не уміє читати. Тоді ангел стискував його утретє і вимовив перші аяты Корана [22]
Також передають слова Мухаммада про те, що до нього прийшов Джабраїл, коли він спав (у печері), прийшов з шматком шовку, в якому була книга і сказав: „Читай! “ Коли Мухаммад сказав, що не уміє читати, він почав душити його книгою так, що Мухаммад подумав, що це смерть. Потім Джабраїл відпустив його і знову сказав: „Читай! “ Мухаммад знову відповів: „Я не читаю“. Джабраїл знову почав душити його книгою і сказав: „Читай! “ Мухаммад, щоб його знову не почали душити, запитав: „Що мені читати? “ І тоді Джабраїл сказав:
Читай во имя твоего Господа, Который сотворил все сущее.
Он сотворил человека из сгустка крови.
Читай, ведь твой Господь - Самый великодушный.
Он научил посредством письменной трости -
Научил человека тому, чего тот не знал. [23]
Далі, із слів Аїши, Мухаммад, злякавшись, повернувся до Хадідже і сказав: „Укрийте мене, укрийте мене! “ Його укрили і він залишався в такому положенні, поки його страх не пройшов. Після цього, він розповів все Хадідже, добабив: „Я злякався за себе! “ Хадіджа сказала, що присягається аллахом, що аллах ніколи не зганьбить його, адже він підтримує зв'язки з родичами, допомагає слабким людям і біднякам, надає людям гостинність і допомагає переносити знегоди долі. А потім вона повела його до двоюрідного брата, Вараке бин Науфалю (у Ібн Хишама мовиться, що вона сама пішла до Вараке, а потім Варака прийшов до Мухаммаду, коли той ходив навколо Кааби), який прийняв Християнство, знав староєврейську писемність і користувався нею, слухав послідовників Тори і Біблії і був сліпим старим. Хадіджа попросила його вислухати Мухаммада. Варака запитав, що ж бачить Мухаммад. Коли Мухаммад розповів йому, що бачить, Варака сказав, що це ангел, який був посланий Мусе. Також він сказав йому, що його народ виганятиме його (Мухаммада) і що він швидше за все не зможе допомогти Мухаммаду, оскільки не доживе, але якщо доживе, то допомагатиме, як тільки зможе. Але Варака вмирає, а одкровення тимчасово припиняються. [24]
Першою людиною, що повірила йому, була його дружина Хадіджа. Вона заспокоювала його, підтримувала, більш того, коли Джабраїл був до Мухаммаду, вона довела йому, що це „ангел, а не диявол“ [25]
Одкровення перестали приходити до Мухаммаду на деякий час. А потім були послані аяты суры „Ранок“:
Присягаюся вранці!
Присягаюся вночі, коли вона густіє!
Не покинув тебе твій Господь і не зненавидів.
Воістину, майбутнє для тебе краще, ніж сьогодення.
Господь твій неодмінно обдарує тебе, і ти будеш задоволений.
Хіба Він не знайшов тебе сиротою і не дав тобі притулок?
Він знайшов тебе таким, що заблукав і повів прямим шляхом?
Він знайшов тебе бідним і збагатив?
Тому не гноби сироту!
І не жени того, що просить!
І сповіщай про милість свого Панове. [26]
Люди почали поступово вступати в Іслам, спочатку це були дружина Хадіджа і ще вісім чоловік, Алі ибн абу Таліб, Зайд ибн Харіса, Абу Бакр ибн Абу Кухафа, Осман ибн Аффан, аз-Зубайр ибн аль-Аввам, Абд Ар-Рахман ибн Ауф, Саад ибн Абу Ваккас, Тальха ибн Убейдуллах. Потім люди почали приймати Іслам групами, як чоловіки, так і жінки. І пророк Мухаммад почав відкрито закликати до Ісламу. До цього, в перебігу трьох років, він вів свою проповідь таємно. У Коране так сказано про це: Проголоси те, що тобі велить, і відвернися від многобожников. [27]
Перша кров.
Щоб здійснювати молитви, сподвижники Пророка йшли в гірські ущелини і молилися таємно від людей свого племені. Один раз, коли вони молилися в одній з гірських ущелин мекки, їх виявила група язичників, які почали засуджувати і поносити їх, почали з ними битися. Саад ибн Абу Ваккас ударив одного з тієї групи язичників щелепою верблюда і ранив його до крові. Це вважається за першу кров, пролиту в Ісламі.
По Ібн Хишаму пророк Мухаммад мав тринадцять дружин, включаючи Хадіджу бинт Хувайлід, а після себе залишив дев'ять [29]. (Кардаві указує тільки на число дев'ять, але без Хадіджі, тобто десять). Пророк Мухаммад одружувався на всіх до Коранічеського заборони, де заборонялося мати більше чотирьох дружин [30]. Всі дружини, окрім Аїши, були до нього заміжній, тобто не були дівами. Всі дружини мали статус "матерь віруючих (або правовірних)". Першою дружиною була Хадіджа, яка була за життя його єдиною дружиною. Вона була першою людиною, що повірила йому (тобто стала першою людиною, що прийняла Іслам), завжди підтримувала його, рік її смерті названий "роком смутку". Другою дружиною Мухаммада стала Сауда, на якій Мухаммад одружувався в 53 роки, вже після смерті Хадіджі, переселившись до Медіни. Потім він бере в дружини Аїшу, дочка свого найближчого сподвижника Абу Бакра. Третя дружина Мухаммада - Хавса, дочка його сподвижника Умара. Вона була овдовілою і, по свідоцтвах, не відрізнялася великою красою. Умму Саляма була також вдовою. Мухаммад одружувався на ній після смерті її чоловіка, з яким вона переселилася до Медіни. Ще однією дружиною Мухаммада була Джувайрія. Після цього весілля, мусульмани звільнили всіх полонених з племені Бану Мусталак, до якого вона належала, оскільки вони поріднилися в Пророком. Умма Хабіба, чий чоловік став віровідступником, також стала дружиною Мухаммада.
Діти Мухаммада.
Всі діти Мухаммада, окрім Ібрагима, були від Хадіджі. Перша дитина від Хадіджі - аль-Касим, потім народилися ат-Тахир, ат-Таййиб, Зайнаб, Рукаййа, Умм Кульсум, Фатіма. Хлопчики померли в ранньому дитинстві. Дівчатка дожили до початку прочісуванням місії Мухаммада, всі прийняли Іслам, всі переселилися з мекки до Медіни. Всі померли до смерті Мухаммада, окрім Фатіми. Вона померла через шість місяців після його смерті.
Чоловіка Зайнаб звали Абу Аль-ас ибн ар-Рабиа. Він був багатим, удачливим і успішним в торгівлі. Він був сином Халі, яка була дочкою Хувайліда, а Хадіджа була йому тіткою з боку матери. Хадіджа ж і попросила Мухаммада одружувати його на Зайнаб. Це було до того, як Мухаммад заявив про себе, як про пророка аллаха [28]. Хадіджа рахувала Абу Аль-аса замість сина. Коли курайшиты просили, щоб Абу Аль-ас розвівся з дочкою Мухаммада, запропонувавши йому будь-яку з курайшиток, він відмовився. Пророк дякував йому за доброчесність. Вона жила з ним будучи мусульманкою до хиджры Мухаммада до Медіни. У битві при Бадре його захопили в полон, оскільки він брав участь в битві проти мусульман, будучи язичником. Як викуп за нього дочка Мухаммада прислала гроші, а разом з ними намисто, яке їй подарувала Хадіджа, коли вона вийшла заміж. Мухаммад дуже турбувався і рекомендував відпустити полоненого і повернути їй речі. Сподвижники погодилися. Мухаммад узяв з нього слово, що він відпустить Зайнаб до нього, а може бути це було умовою його звільнення (це було власне бажання дочки Мухаммада, але вона приховувала це від мекканцев, серед яких жила). Мухаммад послав в умовне місце Харісу і однієї людини з ансаров, щоб ті супроводжували Зайнаб, коли вона приїде до них. Проводжав її брат чоловіка Кинана ибн ар-Рабиа. Курайшити, дізнавшись про від'їзд Зайнаб погналися за ними. Першим її наздогнав Хаббар ибн аль-Асвад і почав загрожувати їй. Вона була вагітна і у неї від страху трапився викидень. Курайшит Абу Суфьян запропонував Кинану залишити її поки в мецці, а коли утихнуть розмови серед людей, відвезти її таємно, тому що як Абу Суфьян, так і інші знатні люди з курайшитов не хотіли, щоб решта людей подумала, що вони змирилися по відношенню до Мухаммаду, раз його дочку відкрито відвезли до нього. Через декілька днів Кинана вночі передав Зайнаб Зайду і його супутнику, які повернули її Мухаммаду. Перед завоюванням мекки Мухаммадом, Абу Аль-ас відправився до Сірії для ведення торгових справ. Курайшити довіряли йому, як надійній людині, свої товари. Коли він повертався з цієї поїздки, його зустрів загін мусульман (Мухаммад нападав в мекканский період, який характеризувався ворожнечею з язичниками-курайшитами, які вигнали їх з мекки, на їх каравани, таким чином ставлячи їх перед вибором між припиненням ворожих дій, або позбавлення своїх караванних шляхів, які проходили поряд з Медіною). Мусульмани напали на караван, захопили його, а Абу Аль-ас врятувався втечею. Вночі він прийшов до Зайнаб і вона узяла його під своє заступництво (тобто на нього не мали права нападати, це строго заборонено). Мухаммад дізнавшись про це сказав, що будь-який мусульманин, навіть "найменший" має право протегувати від імені всіх мусульман будь-якій людині. Він також сказав Зайнаб, що тепер вона заборонена для Аль-аса. Мухаммад послав посильного в загін і рекомендував поступити "по-доброму і повернути йому те, що належить йому", але не наполіг на цьому. Було вирішено повернути йому майно. Повернули абсолютно всі речі, включаючи навіть паличку, за допомогою якої зав'язують мішок. Абу-аль-ас повіз всі речі до мекки і віддав кожному власникові своє майно. Потім коли у нього не залишилося чужих речей, він прилюдно прийняв Іслам, сказавши що його утримувало тільки те, що він боявся, що люди подумають, що він хоче своїм ухваленням Ісламу привласнити їх майно. Мухаммад повернув йому Зайнаб на підставі першого одруження, яке було поміщено шість років тому (для шаріату це важливий правовий момент).
Ще одна дочка Мухаммада, Рукия (або це могла бути інша дочка Мухаммада - Умм Кульсум) була видана за чоловік Мухаммадом за Утбу ибн Абу Лахаба Рукию. Коли курайшиты почали ворогувати з Мухаммадом, вони попросили його розвестися з дочкою Мухаммада. Той погодився, якщо його поженять на на дочці Абана ибн Сайда ибн Аль-аса або дочки Сайда ибн Аль-аса. Його одружували на дочці Сайда і він розвівся з Рукией.
Деякі люди називають цю проповідь маніфестом прав людини в Ісламі. Остання проповідь була сказана Мухаммадом в десятий рік по хиджре, коли немусульманам було заборонено відвідувати Священну Каабу. Мухаммад відправився на чолі з 14 тысячью мусульман з Медіни в Хадж до мекки. На 9-х день місяця Зуль-хиджа Мухаммад запросив всіх мусульман, прибулих до мекки для здійснення хаджу до гори Джабаль Аль-рахман на Арафате і говорив з ними. Деякі цитати з цієї проповіді (переклад проф. Ашик-Саїда Конурбаєва):
Про, люди, воістину, кров ваша, ваше майно і честь ваша священні і недоторканні до тих пір, поки ви не з'явитеся перед Господом, так само як священні для всіх вас цей день і цей місяць. Воістину, ви зустрінетеся з вашим Господом і триматимете відповідь за всі ваші вчинки.
І пам'ятаєте, ніхто не несе відповідь за злочин, окрім того, що зробив його. Син не відповідає за злочини свого отця, і отець не відповідає за злочини свого сина.
Знайте, що мусульманин мусульманинові - брат, і разом вони утворюють братерство. Ніщо з того, що належить мусульманинові, не є законним для іншого мусульманина, якщо тільки той по добрій волі не дозволяє йому цього. Так не гнобіть же один одного.
І ще говорю я вам, все язичество і помилки - під ногою моїй, і пішла в минуле кровна помста часів джахілії.
Лихварство заборонене, але ви можете повернути собі номінальну суму довга. Не створите нікому несправедливості - і несправедливість мине вас.
Про люди! Бійтеся аллаха в стосунках з жінками. Воістину, ви берете їх під заступництво аллаха і вони законні для вас, згідно слову аллаха! Істинно говорю вам - у вас є права по відношенню до ваших жінок, і ваші жінки мають права по відношенню до вас. І є у них право не здійснювати поганого, а якщо стануть вони поступати так, - є у вас влада покарати їх, але не дуже суворо. Якщо дружини ваші уникають поганого і віддані вам - одягайте і годуєте їх по можливості.
Ось говорю я вам, керуєте вашими дружинами, але робіть це по-доброму.
Про люди! Прислухайтеся і підкоряйтеся навіть покаліченому абіссінському рабові, який буде вашим амиром (предводителем), якщо він поставлений серед вас і виконує розпорядження Книги аллаха.
Діти належать шлюбному ложу, а порушник шлюбних уз та буде побиваємо каменями.
Воістину, я залишив серед вас Книгу аллаха і Сунну Його Пророка (та благословить його аллах і вітає!). І якщо ви почнете дотримуватися їх, то ніколи не зіб'єтеся з Правильного шляху.
І подумайте про раб ваших! Годуєте їх тією їжею, якою харчуєтеся самі, і одягайте їх в той одяг, що носите самі. І якщо вони здійснюють провину, яку ви не можете пробачити, - тоді розлучіться з ними, бо вони слуги аллаха - і не вам виправляти їх шляхи.
Про люди! Воістину, у вас один Господь і у вас один отець. Всі ви - нащадки Адама, а Адам був створений з глини. І немає переваги у араба перед неарабом, і немає переваги у неараба - перед арабом. І немає переваги у білої людини перед чорношкірою, і у чорношкірого - перед білим, хіба що лише в богобоязливості. Істинно, істинно говорю вам - благородний з вас той, хто найбільш богобоязливий.
Вираз "Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори" ніякого відношення до Мухаммаду не має. Спочатку воно засноване на розповіді про Ходжу Насреддіне, але англійський учений і філософ Френсис Бекон в своїй книзі "Етичні і політичні нариси" привів власний варіант розповіді про Ходжу, замінивши Ходжу на Мухаммада. [31]
Меч Мухаммада називали "Зу-ль-факкар", що означає "відсікаючий хребет" (потім цей меч був дарований Алі)
Мухаммад називав війну обманом (маючи зважаючи на всілякі прийоми і хитрощі)
Навіть деякі христинаские письменники, як не дивно, дуже позитивно відзиваються про Мухаммаде [32].
За часів Пророка і чоловіка, і жінки молилися в одній мечеті. [33] (природно дотримуючи покладені правила)
Вислови відомих людей про особу і діяльність Мухаммада
"Про Мухаммад! Я засмучений, що не був твоїм сучасником. Людство тільки одного разу побачило твою велику силу, і більше ніколи її не зможе побачити. Я захоплююся тобою! " Отто Бісмарк [34]
"Він не поет, а Пророк, і його Коран - це божественний закон, а не книга, написана людиною для розваги або підвищення загальної утвореної" Іоганн Вольфганг Гете [35]
"Він (Пророк Мухаммад (мир йому і благословення аллаха) не був ні цезарем, ні татом. У нього ніколи не було таких претензій. За його спиною не було їх військ. Ні про яку особисту охорону і мову не було. Він не мав ні платні, ні певного матеріального стану. Ніколи він не жив в палацах. Якщо хто-небудь міг вести за собою маси лише за допомогою релігійних канонів, то це був Мухаммад (мир йому і благословення аллаха). Він ніколи не потребував підтримки або в спеціальному одязі. Він ніколи не переоцінював себе. Право бути Пророком, без сумніву, належало йому. Нині ті, хто досліджує життя і погляди цього Пророка (мир йому і благословення аллаха), глибоко преклоняються перед його величчю. На цю тему я могла б сказати багато що, але в узагальненому вигляді я хотіла б відзначити: будь-який текст про нього викликає в мені відчуття преклоніння і захоплення. І надовго я залишаюся в полоні цього чудового Вчителя. " Анні Безант [36]
"Я сподіваюся, що недалеко той час, коли я зможу об'єднати всіх розумних і освічених людей зі всіх кінців світу і встановити єдиний режим, заснований на принципах Корану, який один і є істина, і який зможе повісті людей на щастя". Наполеон Бонапарт [37]
"Мухаммад зрозумів небезпеку помилки християнства і іудаїзму. Ризикуючи своїм життям, він почав закликати до єдинобожності ідолопоклонників і почав засівати поле вічного життя. Було б несправедливо зараховувати його лише до видатних людей людської історії. Ми зобов'язані визнати його пророцтво і те, що він небесний посланець на Землі" Карл Маркс [38]
"Я завжди з великою повагою відносився до релігії Мухаммада из-из її високої життєвості. Це єдина релігія яка на мій погляд володіє здібністю адаптапции до умов життя, що змінюються, що [без сумніву] може сподобається людям будь-якого віку. Я вивчив його життя - по моєму він дивовижна людина - вже ніяк не антихрист, навпаки - його можна називати рятівником людства". "Думаю, що якби людині, подібній до нього були даны права диктатора на сучасному світі, він зміг би вирішити його проблеми так, що ці рішення принесли такий бажаний мир і счастье: я предсказывал о вере Мухаммада, что она будет принята завтрашней Европой, и она уже начинает приниматься Европой современной. " Бернард Шоу [39]
Деякі вислови Мухаммада, що містяться в достовірній Сунне передають, що ‘Абдуллах ибн ‘Амр, та буде аллах Всевишнього задоволений ним і його отцем, розповідав, що одного разу до Пророка, мир йому і благословення аллаха, прийшов чоловік і попросив його дозволити йому взяти участь в джихаді. Він запитав: "Чи живи твої батьки? " Чоловік відповів: "Так". Він сказав: "Поклопочися про них, і це буде твоїм джихадом". (Бухарі, Муслім) [40] У схожому хадисе, переданому Абу Давудом із слів Абу Са‘іда аль-Худри, та буде задоволений їм аллах Всевишнього, повідомляється, що Посланець аллаха, мир йому і благословення аллаха, сказав: "Ступай до них і попроси у них дозволу! Якщо ж вони не дозволять тобі, то будь добрий до них".
(Одного разу Пророк, та благословить його аллах і та вітає) сказав мені: "У жодному випадку не нехтуй нічим з схвалюваного (Шаріатом), навіть тим, що слідує тобі зустрічати брата свого з (радісним) виразом обличчя". (Муслім). [41]
Отже, пророк Муаммед був Людиною особливою. Часто його по-різному оцінюють в історіографії. Але саме ця людина є творцем "великої релігії" та цю особистість історія буде пам’ятати вічно. Та і судити про дану особу не потрібно, адже мусульмани часів пророка Мухаммада і сам пророк Мухаммад вели дуже бідний спосіб життя. Доходило до того, що багато, зокрема сам пророк Мухаммад, прив'язували до живота камінь, щоб заглушити муки голоду. Сам Мухаммад дуже часто постив. Іноді він постив так довго, що його сподвижникам здавалося, що він взагалі не переривав поста. При цьому, послідовникам він рекомендував знати міру у всьому і відпочивати коли потрібно. Також цікаве те, що Мухаммад не відмовлявся від мудрих рад своїх сподвижників, не дивлячись на свою безумовну перевагу перед ними, радився з ними в ухваленні якихось важливих рішень. Наприклад Сальман аль-Фариси порадив Пророкові рити траншеї (битва у рову).
Тому хочеться зазначити, що роль Мухаммада в істьріх заслуговує особливе місце, адже саме ця людина є творцем релігії "нового часу".
1. http: // www. islam. ru/newmuslim/izvestn/hart/; Muhittin Serin (1988)
2. Ибн Хишам "Жизнеописание Пророка Мухаммада", изд. рус. 2002, 2003 г.
3. Библия. Второзаконие гл.18, ст.18-22
4. Библия Числа 15: 35
5. http: // dahguat. narod. ru/muhammad
6. http: // araby. narod. ru/incil. html
7. http: // www. umma. ru/forum/viewtopic. php? t=22
8. "Ответы на некоторые вопросы", гл.11. СПб., "Единение", 1995.
9. Откровение Иоанна Богослова, 11: 3.
10. Иезекииль 4: 6
11. Коран, 33: 45.
12. "Воистину, чистая вера может быть посвящена одному Аллаху. А те, которые взяли себе вместо Него других покровителей и помощников, говорят: "Мы поклоняемся им только для того, чтобы они приблизили нас к Аллаху как можно ближе". Коран, сура Толпы (39), аят 3, перевод Э. Кулиев
13. Ибн Хишам "Жизнеописание пророка Мухаммада", пер. Н.А. Гайнуллин, 2002, глава "Рождение Посланника Аллаха", примечания переводчика
14. http: // www. islam. ru/vera/polojenie/proroki/prophets/muhammadrasul Рассказал Абу Мухаммад Абд аль-Малик ибн Хишам, который говорил: "Нам рассказал Зияд ибн Абдаллах аль-Баккаи со слов Мухаммада ибн Исхака аль-Мутталиби, который сказал: „Рождение Посланника Аллаха - в двенадцатую ночь месяца рабиа аль-аввал года слона“
15. Соловьёв. B. C. Магомет, его жизнь и религиозное учение. („Жизнь замечательных людей“. Биографическая библиотека Ф. Павленкова, Санкт-Петербург, 1896, ГЛАВА II „Ранние годы Мухаммеда, его религиозное призвание“
16. "Истории о Пророках", Со слов Ибн Касира
17. ЖИЗНЕОПИСАНИЕ ПОСЛАННИКА АЛЛАХА САФИ ар-РАХМАН аль-МУБАРКФУРИ
18. САФИ ар-РАХМАН аль-МУБАРКФУРИ „Жизнеописание Посланника Аллаха“
19. св. х. аль-Бухари и Муслима
20. св. х. аль-Бухари и Муслима
21. см. „Сахих“ аль-Бухари, Книга 1. „Начало откровений“, хадис № 3, со слов Аишы
22. Коран, сура "Сгусток", аяты 1-5, пер.Э. Кулиев
23. см. „Сахих“ аль-Бухари, Книга 1. „Начало откровений“, хадис № 3, со слов Аишы
24. см. Ибн Хишам „Жизнеописание Пророка Мухаммада“ глава „Послание Мухаммада с пророческой миссией“
25. Коран, Сура „Утро“. пер.Э. Кулиев
26. Коран, Сура Aл-Xиджp, 94, пер.Э. Кулиев
27. см. Ибн Хишам „Жизнеописание Пророка Мухаммада“ глава „Козни курайшитов“, перевод Гайнуллин Нияз Абдрахманович.
28. http: // rasim. my1. ru/load/4-1-0-7
29. Юсуф аль-Карадави, глава Международной ассоциации улемов. Из книги "Современные фетвы"
30. http: // www. fatiha. ru/islam/chudo. htm
31. Г. Лебон приводит слова одного из них, а именно Барталамея сен Гилора (Bardhelemy Saint Hilare)
32. http: // www. umma. ru/namaz/prayer/practicalities/#_ftnref12
33. Цит. по: Нурси С. Ишарат аль-и‘джаз [Указания чуда]. Стамбул: Джихан, 1993, с.213.
34. см. Заметки и очерки о "Западно-восточном Диване". Некоторые стихотворения Гёте, а также его письма послужили поводом для того, чтобы шейх Абдулкадыр аль-Мурабит вынес фетву о том, что Гёте принял Ислам
35. ANNIE BESANT. The life and Teachings of Muhammad. Madras, 1932, p.4.
36. Известные люди об Исламе
37. Из книги Истинный Ислам, т.1, No.8, 1936
38. см сб. имама ан-Навави "САДЫ ПРАВЕДНЫХ", Глава 88: "О том, что при встрече желательно говорить благое и сохранять весёлое выражение лица", хадис №695, пер. Владимир (Абдулла) Михайлович Нирша перевод Кулиев Э.Р.
|
