Зміст
Вступ
1. Загальні поняття та історія Світової організації торгівлі
2. Переваги від членства у СОТ
3. Можливі наслідки після вступу України до СОТ
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Вступ України до СОТ — це складне завдання, до вирішення якого урядовці та бізнес-спільнота мають підходити дуже виважено. На цьому шляху виникає багато важливих питань про місце України в світовій економіці, потенційні переваги та недоліки членства або не членства у СОТ, макроекономічні та галузеві наслідки в обох сценаріях.
В Україні вже введено в дію значну кількість нових законів, які наближають країну до відповідності нормам СОТ. Проте для того, щоб завершити переговори про вступ, Україні, перш за все, слід зосередитися на остаточному впровадженні законодавчих реформ. Мобілізація політичних сил, що стоять за цими законодавчими реформами, міцніша внутрішня підтримка — ось найважливіші компоненти успішного завершення переговорів про вступ до СОТ.
Мета цієї роботи — сформувати оцінку переваг та наслідків членства України у СОТ. З певних причин процес вступу до СОТ досі був і, певно, й надалі залишатиметься повільним, складним та важким для усіх країн. Кандидатам на членство у СОТ часто доводиться йти на суттєві реформи, щоб привести державні інституції та законодавство у відповідність з принципами і нормами СОТ.
Як видно з досвіду багатьох країн, вступ до СОТ може стати впливовим важелем для просування ринкової економіки, важливих регуляторних, інституціональних та економічних реформ, зростання та зайнятості.
Водночас існує загальне розуміння того, що процес вступу занадто громіздкий та обтяжливий для країн-кандидатів. Це сформувало наступні уявлення щодо процесу вступу:
• процес вступу до СОТ — дорогий та складний;
• процес вступу до СОТ займає все більше часу;
• вступ до СОТ зараз передбачає взяття зобов’язань, які виходять за рамки угод Генеральної Угоди з Торгівлі та Тарифів / СОТ;
• ціна вступу до СОТ постійно зростає;
• процес прийому до СОТ майже не враховує специфіки країн кандидатів.
Все ж найголовніше питання не в тому, зростає ціна вступу до СОТ чи ні, а в тому, чи варто її платити з огляду на потенційний вплив членства на розвиток. Членство у СОТ дійсно передбачає певні витрати на фінансове та економічне врегулювання. Однак досвід країн, які вступили до СОТ раніше, свідчить, що вигода в кілька разів перевищує витрати.
Довгострокові економічні переваги членства у СОТ, зокрема, для зайнятості, зростання та процвітання можуть бути дуже великими.
Питання членства слід розглядати в контексті процесу міжнародної регіональної інтеграції, що триває. Україна не може процвітати ізольовано від всього світу. Ті процеси, які відбуваються зараз та триватимуть у майбутньому як в найближчому до України середовищі (ЄС та Росія), так і в глобальному масштабі (особливо в Азії, Північній та Південній Америці) вочевидь впливатимуть на привабливість будь-яких варіантів вибору.
Зрозуміло, що вступ до СОТ посилить конкурентне навантаження на деякі сектори української економіки. Іноземні інституції можуть принестипрямі інвестиції, передові навички управління та ділову практику. Якщо інституції України виявляться спроможними до реформування та оволодіння сучасними способами ведення бізнесу, розроблення нових продуктів та послуг, покращення якості та зниження оперативних витрат, вони зможуть змагатися зі своїми іноземними конкурентами. Тому новий формат, який з’явиться після вступу до СОТ, стане корисним для розвитку українських компаній, дозволить їм постачати споживачам більш ефективні та зручні товари та послуги, від чого виграє українська економіка в цілому.
1.
Загальні поняття та історія Світової організації торгівлі
Світова організація торгівлі (СОТ) є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою в 1994 р. згідно з угодою, укладеною в м. Марракеш (Марокко) під час Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). i налічує у своєму складі 149 країн на долю яких припадає більше 95% світової торгівлі товарами та послугами. Відповідно до угоди, країнами-засновницями СОТ стали всі сторони-учасниці ГАТТ. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986 — 1994 рр.). Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.
Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.
Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) є необхідним практичним кроком на шляху до європейської інтеграції, отже, одним з головних пріоритетів економічної політики та одним з головних завдань уряду України.
Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, i контролю за реалізацією угод i домовленостей Уругвайського раунду. Усі країни — члени СОТ беруть зобов’язання щодо виконання основних угод i юридичних документів, об’єднаних терміном “багатосторонні торговельні угоди” (БТУ).
Найважливішими функціями СОТ є:
• контроль за виконанням угод i домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;
• проведення багатосторонніх торговельних переговорів i консультацій між зацікавленими країнами-членами;
• урегулювання торговельних суперечок;
• огляд національної торговельної політики країн-членів;
• технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуються компетенції СОТ;
• співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.
Процедура приєднання до Світової організації торгівлі булла вироблена впродовж півстолітнього існування ГАТТ/СОТ. Вона багатопланова і складається з кількох етапів. Як показує досвід 12 країн здобувачів, цей процес у середньому триває 5-7 років. Нагадаємо, що Україна подала заявку на вступ до СОТ у 1993 році, отже процес приєднання до СОТ затягнувся для нашої країни більш ніж на десять років. На першому етапі в межах спеціальних Робочих груп на багатосторонньому рівні відбувається детальний розгляд економічного механізму й торговельно_політичного режиму країни, що приєднується, на предмет відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього розпочинаються консультації й переговори стосовно умов членства країни_здобувача в цій організації. Консультації й переговори, як правило, відбуваються на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами – членами Робочих груп.
2.
Переваги від членства у СОТ
Міжнародний досвід свідчить, що країни — члени СОТ отримують значні переваги. Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є такі:
• збільшення іноземних інвестицій в економіку України. Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що після вступу до СОТ обсяги прямих іноземних інвестицій в цих країнах зростають. Найяскравішим прикладом є Болгарія, де інвестиції в перший же рік після вступу до СОТ зросли в 3,7 рази, а в 1999 — 2000 рр. — ще в 1,5 раза. У Словенії наступного року після вступу до СОТ інвестиції зросли майже вдвічі, а згодом стабілізувалися;
• зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;
• одержання українськими товарами режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн — членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з багатьма країнами світу;
• можливість захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ.
До політико-економічних переваг слід віднести такі:
• членство України в СОТ є необхідною передумовою започаткування переговорів про створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу;
• вступ до СОТ дасть змогу уникнути торговельно-економічної ізоляції України від країн Західної та Центральної Європи, Східної Європи та Балтії, багато з яких вже сьогодні є асоційованими членами ЄС;
• Україна отримає можливість виставити свої умови стосовно Росії перед її вступом до СОТ і намагатиметься виторгувати торгові преференції (наприклад, по транзиту газу через Росію і доступу на її ринок наших товарів);
• членство в СОТ дасть можливість уникнути витіснення української продукції з ринку ЄС аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи;
• приєднання до СОТ приведе до збільшення надходжень до державного бюджету, яке відбудеться за рахунок скасування податкових i митних пільг, збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва й активізації торговельного обороту;
• додатковим стимулом вступу до СОТ для України є розширення Європейського Союзу, яке відбулося у 2004 та 2006 рр. Україна має можливість претендувати на інвестиції транснаціональних компаній, які зараз працюють у країнах Центральної Європи. Щоб бути привабливим кандидатом на залучення інвестицій цих компаній, Україна має якнайшвидше завершити вступ до СОТ.
Головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного бізнесового середовища в Україні. Після набуття Україною членства у СОТ країни – торговельні партнери зобов’язані будуть знизити імпортні тарифи та інші нетарифні торговельні бар’єри щодо української продукції.
Зменшення рівня ввізних мит практично на всі види продукції, яка імпортується до України, позитивно вплине на конкурентоспроможність підприємств, що використовують імпортні комплектуючі. Підприємства громадського харчування отримають кращі можливості вибору продуктів та напоїв. Також це дасть змогу збільшити асортимент продукції на ринку України, від чого найбільше виграють споживачі.
Важливим для українського бізнесу стане спрощення митних процедур i збільшення їх прозорості та контрольованості. На сьогодні майже всі торговельні партнери України визнають, що процедури митного оформлення при імпорті є одними з основних нетарифних бар’єрів у торгівлі.
Лібералізація ринку фінансових i банківських послуг сприятиме здешевленню кредитних ресурсів для підприємств України. Нині це одна з головних проблем підприємств України. Багато з них відчувають необхідність певних, іноді значних змін у своїй діяльності, але не мають можливості залучити кошти на вигідних для себе умовах.
У цілому кожне підприємство є одночасно виробником товарів або послуг i споживачем певних товарів та/або послуг. Як споживач підприємство виграє від збільшення асортименту товарів i послуг на ринку, підвищення конкуренції сприятиме зниженню цін та підвищенню рівня сервісу. Така ситуація створить рівні можливості для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що сприятиме розвитку найефективніших підприємств. Це, у свою чергу, позитивно вплине на оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності української економіки, створить сприятливий інвестиційний клімат в Україні.
Дешевий імпорт, якого побоюються українські підприємства, вже присутній на українському ринку. Багато імпортних товарів потрапляє на ринок шляхом контрабанди, i мито з них не стягується взагалі. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки українському ринку, а й ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави.
Приєднання до СОТ аж ніяк не означає припинення державної підтримки вітчизняних виробників. Можливості галузевих дотацій з боку держави, про які українська сторона домовляється із СОТ, навіть переважатимуть спроможність бюджету держави.
3. Можливі наслідки після вступу України до СОТ
В той же час, потрібно вказати і негативні наслідки, які викличе вступ до СОТ:
- використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;
- внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для українського експорту;
- занепад неконкурентоспроможних галузей економіки, зокрема, сільського господарства;
- існують проблеми неузгодженості українських національних стандартів якості продукції міжнародним нормам;
- різко посилиться конкуренція зі сторони імпорту, що призведе до розорення багатьох вітчизнаних виробників (особливо малих), які зорієнтовані на внутрішньому ринку, а також багатьох сільгосппідприємств (особливо в галузі тваринництва);
- зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсягів імпорту;
- перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;
- дискримінація національних товаровиробників.
Економічна політика України щодо мінімізації негативних наслідків приєднання до СОТ має забезпечувати такі напрями:
- модернізацію системи захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог СОТ;
- підтримку експортних виробництв та вдосконалення структури експорту;
- структурну перебудову національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до вимог міжнародної конкуренції.
Від вступу України до СОТ передусім виграють експортноорієнтовані галузі (перш за все металургія та хімічна продукція), і значно погіршиться становище підприємств, які в основному зорієнтовані на внутрішній ринок (автомобілебудування, електронна промисловість, сільське господарство харчова, легка промисловість та ін..).
Як показав досвід постсоціалістичних країн — членів СОТ, найменш конкурентоспроможними на внутрішньому ринку після приєднання до СОТ виявляються виробники молока, яєць, м’яса, овочів і фруктів. В Україні переважну частину цих видів продукції виробляють у господарствах населення.
Отже, товарні особисті господарства після вступу в СОТ будуть найбільш вразливою групою серед сільгосптоваровиробників. Вони навряд чи витримають змагання з більш дешевим імпортом, а це означає, що результатом приєднання може стати зростання безробіття в сільській місцевості. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ. Тяжкі часи настануть для тваринництва, яке зіштовхнеться з конкуренцією дешевого латиноамериканського м’яса. Втім аграріїв чекає ще одна напасть – по вимогам СОТ, Україна значно скоротить державну підтримку села, відмінивши пільги по ПДВ. А це іще автоматично «+20%» до собівартості продукції наших селян. Правда, Кабінет Міністрів України обіцяє компенсувати ці втрати прямими держдотаціями, але їх механізм ще достатньо не відпрацьований, а відповідні суми потрібно відшукати в бюджеті.
Більшість негативних наслідків проявить себе у короткотерміновій перспективі — періоді, необхідному будь-якій країні для адаптації роботи підприємств у нових умовах лібералізованого ринку. Отримані від вступу до СОТ переваги носитимуть системний довготерміновий характер.
Водночас більшість галузей промисловості, які на сьогодні розвинуті в Україні, вже довели свою конкурентоспроможність в умовах зростання глобалізаційних процесів. Тому не слід очікувати, що вступ України до СОТ справить на них шоковий вплив.
Досвід інших країн колишнього СРСР свідчить, що різкого збільшення імпорту до України внаслідок вступу до СОТ не відбудеться. Це, зокрема, пов’язано з особливостями внутрішнього ринку України, захищеного від імпортних надходжень такими факторами, як суттєві транспортні витрати на доставку імпортної продукції, недостатній розвиток інфраструктури надходження та розподілу значних обсягів імпортної продукції в регіонах, невисока купівельна спроможність населення. Дешевий імпорт вже присутній на українському ринку, а дорогі імпортні товари поки не по кишені більшості українців.
В окремих галузях промисловості можливе зменшення виробництва за рахунок певного зростання імпорту відповідної продукції. Проте ці втрати є тимчасовими i можуть бути компенсовані зменшенням витрат на виробництво продукції за рахунок впровадження міжнародних та європейських стандартів i відмови від застосування подвійних стандартів для внутрішнього ринку та експорту зі зменшенням, залежно від виду продукції, на 3 — 5% витрат на обов’язкове підтвердження відповідності експортної продукції за рахунок переходу від подвійної сертифікації (у країні-експортері та країні-імпортері) до взаємного визнання результатів оцінки відповідності в результаті вступу України до СОТ.
Негативні наслідки можна мінімізувати завдяки тому, що процес зниження тарифів на деякі товари української економіки відбуватиметься поступово з урахуванням перехідного періоду, який становитиме від 3 до 8 років. Крім того, слід мати на увазі, що у разі вступу до СОТ інші країни стануть значно доступнішими для українського експорту, що компенсує окремі втрати, які понесуть вітчизняні виробники на внутрішньому ринку. Тобто якщо Україна після вступу до СОТ матиме перехідний період для доступу імпорту на свої ринки, то водночас ми отримаємо можливість доступу української продукції на ринки країн — членів СОТ за зниженими тарифами одразу ж після приєднання до цієї організації. Це, безумовно, повинно привести до нарощування експортного потенціалу країни. Членство у СОТ — лише інструмент стратегії нашого розвитку.
По-перше, вступ України до СОТ має відбутися на прийнятних для нас умовах. Це означає, що такі умови погоджуватимуться з бізнесом, i в тому разі, якщо певні зміни існуючих заходів захисту будуть для нас неприйнятними, ми протистоятимемо вимогам відкриття відповідних секторів наших ринків.
Ступінь захисту національного виробника тарифними інструментами повинен бути наближеним до такого, щоб, з одного боку, не перешкоджати конкуренції, а з іншого — забезпечити конкурентоздатним українським виробникам можливість адаптуватися до нових умов.
Угоди в рамках СОТ також дають змогу країнам вживати обмежувальних заходів проти імпорту, котрий наносить особливо велику шкоду вітчизняній економіці, але відбувається це за чітко визначеними правилами.
По-друге, промислова політика держави повинна бути спрямована на заохочення конкуренції на внутрішньому ринку, що послабить побоювання різкого напливу імпорту.
По-третє, умови та наслідки членства у СОТ мають бути максимально прозорими для бізнесу. Має бути створена державна система економічної та правової інформації для підприємств, без якої вони не зможуть ефективно використовувати можливості, отримані завдяки членству в СОТ.
По-четверте, мають проводитись консультації з проблематики СОТ з країнами, які нещодавно вступили до СОТ i які перебували у стадії переговорного процесу, зокрема з країнами СНД, що мають подібне до нашого економічне середовище.
Одним з ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації.
Про важливість i складність процесу гармонізації національного законодавства свідчить той факт, що в країнах Центральної та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500.
У процесі гармонізації національного законодавства кожна країна — претендент на вступ до СОТ повинна дотримуватися певних правил. Серед них можна виділити чотири основних правила, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ.
Перше правило — захист вітчизняної промисловості лише за допомогою тарифів. Це правило дає змогу країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції за умови, що такий захист забезпечується тільки через застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дає можливість країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту з метою захисту свого фінансового стану.
Друге правило передбачає зменшення i скасування тарифів та інших бар’єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні ставки й інші зобов’язання, погоджені в ході таких переговорів, наводяться у Розкладі поступок кожної країни. Така країна зобов’язується не застосовувати тарифи або інші мита i збори за ставками, що перевищують ставки, зазначені в її Розкладі.
Третє правило в основі містить принцип режиму найбільшого сприяння, який передбачає, що, погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов’язується проводити недискримінаційну політику i не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях, пов’язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо країна накладає мито на експорт товарів у певний пункт призначення, то вона повинна застосовувати мито за такими самими ставками на експорт у всі інші пункти призначення.
Четверте правило — це правило національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння i вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки i збори за ставками, вищими за ставки, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.
Гармонізацію українського законодавства з принципами, нормами i стандартами положень угод системи ГАТТ — СОТ, апробованими протягом десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна віднести до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.
Трансформація податкового законодавства України відповідно до принципів, норм i стандартів СОТ приведе до формування прозорого i стабільного правового поля діяльності суб’єктів господарювання — платників податків, сприятиме становленню справедливого конкурентного середовища з одночасним збільшенням надходжень до державного бюджету за рахунок скасування податкових пільг i відповідного розширення бази оподаткування.
Пільгове оподаткування окремих галузей економіки або товарів, яке діяло до недавнього часу, суперечило нормам i принципам СОТ, згідно з якими заходи щодо захисту i розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку не повинні здійснюватися шляхом запровадження пільгових режимів оподаткування, викривлення загальноприйнятих схем оподаткування i порушення принципу рівності в оподаткуванні суб’єктів господарювання.
Таким чином, для ефективного входження України на міжнародні економічні ринки уряду необхідно терміново розробити систему захисту внутрішнього ринку, вміло використовувати наявний економічний потенціал країни, підвищувати конкурентоспроможність як вітчизняного товаровиробника, так і вітчизняного споживача. Адже відсутність цілісної стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки не лише обумовлює гальмування національного економічного розвитку, а й призводить до значних ускладнень у міждержавних торговельних стосунках України з іншими державами.
Висновки
Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.
Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) є необхідним практичним кроком на шляху до європейської інтеграції, отже, одним з головних пріоритетів економічної політики та одним з головних завдань уряду України.
Членство у СОТ має сім основних переваг:
1. посилення національних політик, інституцій та їх можливостей у міжнародній торгівлі товарами і послугами, що є необхідною умовою для вступу до СОТ;
2. полегшення ринкового доступу до головних експортних ринків та посилення його безпеки;
3. доступ до механізмів розв’язання суперечок у торговельних питаннях;
4. місце за столом: члени СОТ встановлюють правила, за якими здійснюється більша частина світової торгівлі.
5. створення сприятливіших умов доступу на світові ринки товарів і послуг на засадах передбачуваності й стабільності розвитку торговельних відносин із країнами_членами СОТ;
6. доступ до механізму СОТ стосовно врегулювання, що забезпечує захист національних інтересів і подолання дискримінації;
7. можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельноекономічних інтересів шляхом ефективної участі у виробленні нових правил міжнародної торгівлі.
Очевидними наслідками приєднання України до СОТ стануть, з одного боку, полегшення доступу іноземних товарів на внутрішній ринок України, а з другого, доступ українських товарів на внутрішні ринки інших країн. Така ситуація створює ризики для національних товаровиробників втратити частину внутрішнього ринку. Як саме буде складатися ситуація на внутрішньому ринку залежить від конкурентоспроможності національних виробників.
Економічна політика України щодо мінімізації негативних наслідків приєднання до СОТ має забезпечувати такі напрями:
- модернізацію системи захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог СОТ;
- підтримку експортних виробництв та вдосконалення структури експорту;
- структурну перебудову національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до вимог міжнародної конкуренції.
Список використаних джерел
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв.1996р. – К.: Преса України, 1997.-80с.
2. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” №959-ХІІ від 16 квітня 1991 р. // Вісник Верховної Ради України. – 1991. - № 29.
3. Закон України „Про Митний тариф” № 2371-III від 5 квітня 2001 року // Вісник Верховної Ради України. – 2001. - № 29.
4. Гудзь О.Є. Удосконалення кредитного субсидування сільськогосподарських товаровиробників // Теорія і практика ринків. – 2007. - №3. – С.67-72.
5. Діагностика сектору текстильних виробів України, БІЗПРО, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), жовтень 2006, - 205 с.
6. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін. — К.: НІСД, 2005.
7. Інформаційно-аналітичні матеріали з питань вступу України до СОТ. Міністерство економіки України, 2006 р. – 19 с.
8. Осика С.Г., Пятницький В.Т. „Світова організація торгівлі” – Київ: К.І.С., 2001 - 491 с.
9. Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. К.: „Вимір”, 1998. 520 с.
10. Сагалевич В.И. Регуляторная политика в сфере малого и среднего бизнеса в Украине: пути реформирования // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. трудов. Ч. 3. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С.799-802.
11. Сільське господарство України: Статистичний збірник. 2006/ Держкомстат України. За ред. Ю.М. Остапчука. – К., 2006. – 366с.
12. “Achieving Ukraine’s Agricultural Potential: Stimulating Agricultural growth and Improving Rural Life” Joint Publication by the OECD and the World Bank, 2004.
|
