Реферат: Пам’ятки трипільської культури на території Барського району

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

Індивідуальне навчально-дослідне завдання на тему:

«Пам’ятки трипільської культури на території Барського району»

Вінниця 2008

План

Вступ

1. Ходаки

2. Ялтушків І та ІІ

3. Бригидівка

4. Малодосліджені пам’ятки з території району

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Вступ

Пам’ятки матеріальної культури, залишені стародавніми народами, що населяли територію Поділля, є цінним джерелом інформації, вони дають правдиве уявлення про давню історію нашого краю. Досліджуючи ці пам’ятки за допомогою традиційних археологічних методів та методів суміжних дисциплін, вітчизняні вчені простежують основні періоди історичного й культурного розвитку населення, етнічні й соціально-економічні процеси, доводять наявність нерозривного зв’язку, спадкоємності матеріальної культури і міжпоколінного досвіду.

Метою даної роботи є систематизація та узагальнення усіх відомих матеріалів трипільської культури з території Барського району, для того щоб мати загальну картину стану розвитку археологічної науки на території краю. Робота є також дуже важливою для правильного спрямування майбутніх археологічних досліджень котрі будуть вносити все нові і нові сторінки в історію Барської землі.

Територія Барського району багата археологічними пам’ятками, хоча в цьому плані є мало дослідженою серед інших куточків Вінницької області

Неоцінений внесок у дослідження нашого краю на поч. 80-х рр. ХХ ст. зробив С.М. Рижов, опублікувавши у своїй праці дослідження чотирьох трипільських поселень по р. Лядовій[1] . Одне з цих поселень, за словами науковця, було раніше вивчене співробітником Вінницького краєзнавчого музею В.П. Прилипко. Автор подає докладний опис місця розташування поселень, закладених розкопів та знайдених матеріалів, вміщена також інформація про датування пам’яток. На основі вище зазначеної роботи в «Енциклопедії трипільської цивілізації» було надруковано опис поселень Бригидівка, Ходаки та Ялтушків І[2] . В енциклопедії також міститься коротка інформація про інші шість пам’яток трипільської культури Барського району[3] .

Визначний археолог І.І. Заєць на карті трипільських поселень Поділля позначив п’ять пам’яток з території Барського району. Також в підрозділі «Поселення-гіганти» він розповідає про поселення біля с. Ялтушків та подає опис денець з відбитками тканин[4] . Опис цих денець знаходимо і у спільній роботі В.А. Косаківського, В.В. Очеретного та В.П. Прилипка[5] .

Дана робота є лише незначною частиною огляду археологічного матеріалу по трипільській культурі Барського району, але, нажаль, це все що вдалося вивчити дослідникам, так як археологічні дослідження в наш час переживають дуже складне становище, пов’язане з багатьма проблемами.

1. Ходаки

У 1983 р. Вінницьким загоном Лісостепової Правобережної експедиції Інституту Археології Академії Наук України: Б.В. Магомедов, С.М. Рижов, Б.І. Лобай - та співробітниками Вінницького краєзнавчого музею велися розкопки трипільських поселень біля села Ходаки[6] . Поселення знаходиться у 2,5 км на південний захід від села (ур. Дубки), та займає схили плато, яке переходить до заплави річки (лівий берег). Поселення має площу біля 7 га - 400 м південного заходу на північний схід та 150-200 м з північного заходу на південний схід, тобто воно займає тільки східні схили плато. Судячи з того, що на поверхні зафіксовані залишки глинобитних жител, поселення мало «класичне» кругове планування. Кілька «площадок» у північній частині поселення було частково зруйновано траншеями газопроводу Уренгой-Ужгород[7] .

У південно-східній частині поселення при допомозі геомагнітної розвідки вдалося виявити залишки невеликого глинобитного житла у вигляді шару обпаленої глини, що залягав на глибині 30-45 см від поверхні на межі чорнозему та гумусованого суглинку. Житло мало прямокутну в плані форму: довжина — 6 м, ширина — 4м. Товщина культурного шару — 15-20 см. Обпалена глина залягала суцільним шаром, що розтріскався на невеликі аморфні шматки. У верхній частині ці шматки зберігали відбитки пальців у вигляді мазків — сліди загладжування поверхні обмазки. Глина, не дивлячись на значну домішку полови, щільна, з високим, аж до шлаку, ступенем випалу. Проте випал нерівномірний по площі, а по периметру житла зустрічались ділянки глиняної «крихти». Залягання обмазки не було горизонтальним, деякі шматки знаходились на ребрі та у перевернутому положенні. Ніяких деталей інтер’єру на поверхні обмазки не зафіксовано. Розборка «площадки» показала, що шар глини намазувався на дерев’яний настил, про що свідчать відбитки вузьких плах та жердин у нижній частині обмазки. Орієнтовані відбитки хаотично, але вдалося прослідкувати домінуючий напрям — з півночі на південний схід, тобто перпендикулярно довжині будівлі. Товщина обмазки була не однакова на всій площі. Найбільш масивні шматки (7-10 см) знаходились у східній частині та по периметру житла, в центрі ж товщина не перевищувала 5 см. В розломах шматків глини чітко видно, що найвищу ступінь випалу глина отримала в нижній частині, що краще фіксується в центрі «площадки». Помічена неоднакова насиченість глини рослинною домішкою — в центральній частині, полови в масі була мінімальна кількість. Під шаром обмазки, на рівні земляної підлоги зафіксована неглибока яма (35 см від денної поверхні), що мала округлу в плані (діам.— 1 м) та лінзоподібну в розрізі форму, її заповнення складали фрагменти кераміки та шматки глини. Поряд знаходилась нижня частина глиняної жіночої статуетки. Більшість знахідок виявлено на рівні залягання обмазки, але немала їх кількість зустрічалась під шаром глини, на земляній підлозі. Так у північному куті «площадки» знайдені були розвал грушоподібної посудини та фрагменти великого біконічного глечика. Поряд знаходився кам’яний розтирач. У західній частині будівлі зафіксовані розвал біконічної посудини, уламок глиняної чоловічої фігурки, окремі фрагменти кераміки, а у південній стороні — ціла амфора, розвал конічної миски, великої посудини кратероподібної форми. фрагменти кубків. Частина фрагментів у результаті повторного випалу була ошлакована та деформована. За межами залягання обмазки зустрічались окремі фрагменти кераміки, мілке каміння, ділянки глиняної «крихти»[8] .

Таким чином, «площадку» можна реконструювати як залишки невеликої легкої будівлі господарського призначення, що мала земляну підлогу з неглибокою ямою в центрі та перекриттям горища, яке складалося з тонкого шару глини, намазаного на дерев’яний каркас, що спирався кінцями на подовжні глинобитні стіни. Відсутність, з одного боку, характерних для трипільських жител деталей інтер’єру (печі, вогнища, вимостки), кісток тварин, знарядь праці, інших господарських або виробничних відходів, а з другого боку — відносно велика кількість столового посуду, до того ж переважно великого розміру та закритих форм (кухонної кераміки маємо кілька фрагментів), може слугувати підтвердженням призначення даної «площадки» як будівлі для зберігання господарських припасів.

Не дивлячись на те, що керамічний матеріал подано досить фрагментарно, вдалося реконструювати деякі форми та частково орнаментацію. За техніко-технологічною ознакою кераміка розділена на дві групи — кухонну та столову.

Кухонна кераміка (менше 1 % комплексу) вироблялась із глини з домішкою в тісті піску, зерен кварцу, або товченої черепашки. Випал сильний, рівномірний. Кухонний посуд представлений за формою тільки одним типом — невеликим тонкостінним горщиком з округлими плічками та невисокими, трохи відігнутими назовні вінцями. Поверхня посудин добре загладжена. На плічках маємо орнаментацію у вигляді горизонтального ряду вдавлень або защипів — на вінцях вертикальні розчіси, а по краю неглибокі насічки[9] .

Столовий посуд ліпився із добре відмуленої глини з незначною природною домішкою мілкого піску. Маса черепка щільна, високого, рівномірного випалу. Зовнішня поверхня посудин вкривалась тонким шаром ангобу із чистої, відмуленої глини. Ангоб в свою чергу фарбувався (фон) у жовто-гарячий або світло-жовтий колір. Розпис чорною або темно-брунатною фарбою (рідше в сполученні з червоною фарбою) займав верхню половину корпусу посудин. Лощіння поверхні не зафіксовано.

Вдалося визначити 9 типів форм столової кераміки. Незначною кількістю представлені миски. В більшості це були зрізано-конічні миски з загостреними або потовщеними та горизантально-зрізаними вінцями. Ангоб та розпис наносився тільки на внутрішню поверхню. Найчастіше застосовувалась орнаментальна схема з двох дугоподібних стрічок із тонких ліній, що заходять в центрі одна за одну. На кінцях стрічок невеликі зафарбовані овали. Одна миска прикрашена була фестонами. Рідше зустрічались напівсферичні миски, розпис яких складався тільки з горизонтального рядуневеликих трикутників з обох боків вінець. Знайдено також фрагмент напівсферичної миски з зооморфним наліпом.

Наступним типом, теж малочисельним, є кубки, що поділяються за формою на два підтипи: а) невеликі, приземкуваті, з округлими плічками та майже вертикальними вінцями; б) гостро-реберні, з увігнуто-циліндричною горловиною та відігнутими краями вінець. Кубки розписувались метопною схемою, де вертикальними тонкими лініями (тригліф) орнаментований фриз розчленовується на метопи, поля яких зайняті навкісними лініями. Найбільш масовими типами столового посуду виступають біконічні та сфероконічні посудини. Серед біконічних маємо два підтипи: а) невеликі, високі (висота перевищує діаметр плічків) посудини з округлими або гостро-реберними плічками, вузькою горловиною та відігнутими назовні невисокими вінцями; б) великі товстостінні посудини з відносно вузькими, гострореберними плічками, широкою горловиною та високими трохи відігнутими прямими вінцями. До сфероконічних віднесені посудини трохи приземкуватої форми з широкими округлими плічками, зрізано-сферичною верхньою частиною корпусу, вузькою горловиною та круто відігнутими прямими або лійчастими вінцями. Деякі екземпляри мають на плічках ручки-вушка. Посудини цих двох типів розписувались або тангентною схемою або S-подібними дугами у широкому фризі.

Схожі за формою до попердніх типів амфори. Вони бувають невеликих розмірів з широкими округлими плічками на середині (інколи трохи нижче) висоти корпусу, широкою горловиною, невисокими, круто відігнутими, прямими, або високими, плавно відігнутими лійчастими вінцями на шийці яких обов’язково присутні дві ручки-вушка. Для амфор притаманна «лицьова» схема розпису. Досить чисельний тип — грушоподібні посудини з високими, широкими, опуклими плічками, різким вигином до невисоких вертикальних, або трохи нахилених усередину, вінець. Зрідка грушоподібні посудини мають трохи округлотілу форму з плавним вигином до високих циліндричних вінець. Вказаний тип орнаментувався тангентною схемою та, інколи, композиціями у вигляді фризу з навкісних широких смуг. Грушоподібні посудини супроводжують шоломоподібні покришки, орнамент яких у спрощеному вигляді повторює розпис попереднього типу.

Виділяється ще один тип — кратер. Це досить великі, товстостінні посудини з округлими плічками на середині висоти корпусу, широкою горловиною та високими прямими вінцями — раструбами, діаметр яких дорівнює діаметру плічків. По залишкам розпису можна припустити, що ці посудини орнаментувались у вигляді широкого фризу з S-подібних дуг. Серед знахідок маємо також фрагмент верхньої чаші біноклеподібної посудини, але встановити його форму та розпис не вдавалося.

Підрахунки столового посуду, включаючи фрагменти з культурного шару та підйомний матеріал, вказують, що більшість кераміки орнаментована різновидами тангентної схеми, трохи менше S-подібними дугами, ще менше метопними композиціями та окремі екземпляри у вигляді фризу з навкісних дуг.

Серед інших знахідок потрібно відмітити фрагменти двох схематичних антропоморфних статуеток та уламки крем’яного ножа та серпа.

Кераміка поселення Ходаки, дозволяє віднести його до кінця середньої фази розвитку петренської локально-хронологічної групи (етап СІ за періодизацією Т.С. Пассек)[10] .

2. Ялтушків І та ІІ

Поселення відкриті у 1965 р. викладачем Вінницького політехнічного інституту В.Д. Гопаком, в ході археологічної розвідки вздовж р. Лядова.В 1978 році співробітником Вінницького краєзнавчого музею В.П. Прилипко було розкрито одне наземне глинобитне житло. Поселення Ялтушків І (ур. Борисове поле) знаходиться в 4 км на південний схід від села, на правому березі р. Лядова та займає розлогий схил мисоподібного виступу плато, утвореного довгою балкою з півдня і вигином ріки зі сходу, та з півночі на південь — біля 1000 м[11] . Таким чином, ялтушківське поселення, маючи площу 100-120 га, є найбільшим з нині відомих трипільських пам’яток Подністров’я[12] . Поселення має кругове планування. Візуально зафіксовано кілька концентричних кіл, по яким були розміщені глинобитні житла, Розкоп 1978 року знаходився у південній частині поселення, біля лісопосадки. Тут була відкрита на глибині 0,7-0,8 м від поверхні, на межі чорнозему та гумусованого суглинку прямокутна в плані глинобитна «площадка». Довжина її з заходу на схід — 10 м, ширина — біля 6 м[13] . Було зафіксовано три шари глиняної обмазки. Верхній шар зберігся лише окремими ділянками у вигляді невеликих аморфних шматків сильно перепаленої глини, їх поверхня мала сліди грубого згладжування, а в нижній частині зафіксовані відбитки вузьких плах та тонких жердин. Орієнтовані відбитки хаотично. Другий шар, на відміну від першого, залягав суцільним, щільним, горизонтальним масивом, розтрісканим на шматки великих розмірів. Найвища ступінь випалу (часто до шлаку) спостерігалась у центральній та південній частинах площадки. Шматки обмазки у центральній частині житла мали зверху тонкий шар підмазки з глини, в масі якої помітна домішка шамоту та піску, тоді як в глину основи обмазки домішувалась полова. Поверхня підмазки в одному місці була ретельно загладжена, що може вказувати на якусь вимостку, але її форма та розміри не піддаються реконструкції. В розрізі шматків другого шару видно, що глина намазувалась кілька разів — чітко фіксуються напластування (можливо сліди ремонтів). Вдалось прослідкувати, що дія полум’я була спрямована на нижню частину обмазки будівлі, тобто туди, де маємо відбитки колотого дерева, широких плах, зрідка жердин. Орієнтовані відбитки здебільшого перпендикулярно довгій осі житла. На рівні другого шару в західній половині площадки знайдені були розвал амфори, велика зернотерка з каменю, фрагменти столової кераміки, а в середині — розвали грушоподібних посудин та амфор, фрагменти біконічної посудини, скупчення глиняних відтяжок (32 шт.), розвал покришки та кам’яний розтирач. За межами площадки, біля східного її краю знаходились розвали грушоподібних та біконічних посудин, амфор, кубків, мисок, уламки кількох крем’яних ножів.

Під другим шаром обмазки, на поверхні ґрунту розчищені були ділянки підмазані тонким шаром глини без домішок. Розрив в заляганні підмазки долівки (третій шар підмазки) проходив з півночі на південь, тобто поперек житла і вказував на місце внутрішньої перегородки, що ділила приміщення першого поверху на дві камери — східну (16 м) та західну (34 м). У південному кутку східної камери на підмазці підлоги знаходилось підвищення прямокутної форми (0,8x0,65, висота — 0,6 м). За складом глина підвищення та підмазки ідентична, тільки поверхня першого більш ретельно загладжена. У камері, біля перегородки на підмазці знайдені фрагменти кратеру, цілий кубок, розвал біконічної посудини, глиняна відтяжка, а біля перегородки зафіксовано розвал кухонного горщика з зооморфним наліпом. За межами підмазки, на земляній підлозі розчищені фрагменти великої миски, цілий кубок, розвал грушоподібної посудини, уламок крем’яного ножа[14] .

Західна камера, що за площею вдвоє перевищувала східну, мала підмазку долівки тільки в центральній частині (18 м). Підмазка складалась з двох тонких шарів глини, намазаних один на одній, їх поверхня добре загладжена. У північно-східному кутку камери на підмазку було нанесено ще один, третій, відносно товстий та щільний шар глини з домішкою шамоту та піску. Цей шар має площу приблизно 3 м. Поверхня його добре загладжена. На ньому було розміщено скупчення аморфних фрагментів стінок та склепіння печі. В плані вона мала прямокутну форму (1 х 1 м). Піч ліпилась стрічковим способом, в глині відмічена незначна домішка полови та велика кількість піску. Товщина стінок та склепіння від 8 до 15 см. З зовнішньої та внутрішньої сторони стінки мали грубо загладжені поверхні. Описана вже обмазка становила черінь печі, а виходячи за її межі утворювала припічну вимостку. Поряд знаходились розвали конічних мисок, двох біконічних та двох грушоподібних посудин і одного кратеру. Друга група посуду (дві грушоподібні посудини, шоломоподібна покришка, біконічна посудина) знаходилась трохи на схід від печі. Крім того, на площі камери виявлені ще розвали грушоподібної та біконічної посудин, шоломоподібної покришки, кубка, горщика, великого широкогорлого глека, конічної миски. Біля південного краю камери розчищені зернотерка та розтирач.

Розбірка підмазки показала, що глина намазувалась безпосередньо на землю — в нижній частині підмазки фіксуються негативні відбитки поверхні грунту. Випал глини досить високий, але не рівномірний. В цілому, вищий ступінь випалу спостерігався в західній камері. В розрізі шматків підмазки видно, що найбільший випал глина зазнала у верхній частині, а далі випал поступово зменшувався (в нижній частині зафіксовані сліди кіптяви). Під шаром глини маємо окремі плями пропеченої землі.

У східній камері, під вимосткою виявлено було шар горизонтально викладених окремих фрагментів товстостінних столових посудин, що слугували фундаментом, на який потім була намазана глина. На місці перегородки не зафіксовано слідів стовпів. Мабуть, перегородка, як і зовнішні стіни була глинобитною.

Біля східного краю «площадки» знаходилась неглибока яма прямокутної форми (1,2 х 0,8 х 0,5 м)[15] , в заповнені якої були розвали біконічної посудини, двох конічних мисок, кубка, фрагменти біконічних та сфероконічних посудин, уламок крем’яного ножа, дрібне каміння, кістки тварин. Під час прокопки, нижче рівня підлоги, зустрічались окремі фрагменти кераміки, кістки тварин та ін., що свідчить про спорудження даного будинку тоді, коли найближчі ділянки були вже забудовані та заселені.

Аналіз особливостей пошарового залягання обпаленої глини, фіксація відбитків дерев’яних конструкцій, дослідження деталей інтер’єру дозволяє реконструювати площадку як залишки двоповерхового житла з земляною, частково підмазаною глиною, підлогою першого поверху, приміщення якого розділене перегородкою на дві камери, де в більшій камері знаходилась піч та припічне підвищення, а в меншій — вимостка. На глинобитні стіни перпендикулярно довжині житла було покладено дерев’яний каркас, потім обмазаний глиною, який слугував міжповерховим перекриттям, В центрі підлоги другого поверху знаходилась невелика вимостка. Житло також мало перекриття горища, яке складалося з легкого дерев’яного каркасу та тонкого шару глини. За межами житла біля його східної поперечної стіни знаходилась невелика яма господарського призначення.

Таким чином, житло Ялтушківського поселення досить складна будівля, що вказує на високий рівень житлобудівної техніки мешканців цього поселення. Загальний вигляд житла, деякі деталі інтер’єру, способи будівництва досить схожі з будівлями поселення Коновка[16] .

Серед знахідок кількісно переважає кераміка. За техніко-технологічними ознаками вона поділяється на кухонну та столову.

Кухонний посуд малочисельний. Виготовлявся він з глини з домішкою жорстви, мілкого піску, товченої черепашки. Поверхня посудин добре загладжена, інколи вкрита розчісами. За формою виділяються великі горщики з широкими, високими плічками та високими прямими вінцями. На вінця нанесені вертикальні розчіси, а по краю вінець та на плічках — ряди відтисків «гусениці», защипів, насічок. На вінцях одного з горщиків маємо зооморфний наліп, а самі вінця вкриті червоною вохрою. Другий підтип горщика — невеликий, тонкостінний, з м’яким S-подібним профілем, як правило, без орнаментації. Одним екземпляром представлена напівсферична миска з закраїною.

Столова кераміка ліпилась з добре відмуленої глини (іноді спостерігається природня домішка мілкого піску). Кераміка тонкостінна, доброго випалу. Поверхня посудин вкривалась тонким шаром ангобу, котрий потім фарбувався у жовто-гарячий або майже білий колір, та вкривався переважно монохромним розписом. Інколи застосовувався біхромний малюнок — чорною та червоною, або чорною та білою фарбами. Частина столового посуду зберегла сліди недбалого личкування.

Основними формами столової кераміки є миски (конічні, напівсферичні, циліндроконічні), кубки (високі гострореберні та приземкуваті з округлими плічками, іноді з петельчастою ручкою), амфори (деякі з лійчастими вінцями), сфероконічні та біконічні (останні двох підтипів) посудини, кратери, грушоподібні посудини (кількох варіантів), покришки (зрізано-конічні, шоломоподібні, ступко подібні), горщики. Крім того, серед підйомного матеріалу зустрінуті невиразні фрагменти біноклеподібних посудин та прямокутної в плані, з невисокими вінцями жаровні на 4-х ніжках.

Основними орнаментальними схемами виступають класична тангенсна, спрощені та деградовані тангентні композиції, метопна, меандрова, фестонна, зрідка «совиний лик», «лицьова». Досить часто орнамент закомпоновано у два фризи, де верхній розписувався спрощеним малюнком у вигляді навкісних ліній, рядів трикутників, фестонів. В розписі зустрічаються зображення тварин.

Знайдені також глиняні відтяжки до ткацького верстату та фрагмент, можливо, моделі саней. Антропоморфної та зооморфної пластики не виявлено. З кременю виготовлялись ножі, вкладиші до серпів, кінцеві скребачки на пластинах та відщепах, відбійники, а з каменю — зернотерки, розтирачі, відбійники[17] .

На особливу увагу в даному поселенні претендують денця з відбитками тканин. З більш ніж чотирьохсот трипільських поселень досліджених на Поділлі лише на кількох був виявлений подібний матеріал. У Ялтушкові було знайдено та досліджено шістнадцять таких відбитків, п’яти різних типів переплетення ниток: килимове переплетення, просте полотняне переплетення, поєднання трьох ткацьких технік, в’язання спицями та в’язання гачком[18] .

Наступні дослідження згадуваного уже трипільського поселення Ялтушків І були проведені у 1993 р. В.О. Шумовою[19] та у 1994 р. експедицією Вінницької обласної археологічної інспекції: В. Загоруйко та В. Прилипко[20] .

Кераміка поселенння Ялтушків І, дозволяє віднести його до кінця середньої фази розвитку петренської локально-хронологічної групи (етап СІ за періодизацією Т.С. Пассек)[21] .

Ще одну трипільську пам’ятку було виявлено на західній околиці с. Ялтушків, на лівому березі р. Лядова. Поселення займає схили першої надзаплавної тераси та перекрите оселями мешканців села[22] . Серед незначного підйомного матеріалу маємо столову кераміку з монохромним, біхромним і поліхромним розписом та прикрашену заглибленим орнаментом. Переважають округлотілі форми посуду, а окремі екземпляри мали невисокі кільцьові піддони.

Пам’ятку Ялтушків II, з оглядом на малу кількість матеріалу, можна попередньо віднести до етапу ВІ/ВІІ (КукутеньАВ)[23] .

3. Бригидівка

Крім розкопок загін проводив розвідки по р. Лядовій між селами Ходаки та Ялтушків. Так, напроти Ходакського поселення, на правому березі, на розлогому схилі мису, що утворився вигином ріки, було відкрито досить велике трипільське поселення. Воно знаходилось в 1 км. на південний схід від с.Бригидівка та займало східну частину вказаного мису. Площа поселення біля 40 га (700 х 600 м). Сплановано поселення по концентричних колах[24] . Внаслідок шурфування було виявлено глинобитні житла, які мали земляну підлогу, масивне міжповерхове перекриття, що складалося з дерев’яного каркасу, обмазаного шаром глини, та легке перекриття горища[25] . По залишках наземних глинобитних жител чітко простежується два ряди. З площі поселення, а також шурфів маємо досить виразний матеріал.

Посуд, переважно, відноситься до категорії столової кераміки, що вироблялась з тонкоструктурної глини з природною домішкою мілкого піску. Столові посудини прикрашені або розписом, або заглибленим орнаментом. На деяких фрагментах зафіксована змішана техніка орнаменту — заглиблений в сполученні з розписом (чорна фарба). Заглиблений орнамент у вигляді спіральних композицій виконувався широкими дугоподібними стрічками, що складались з 5-6 глибоких та тонких ліній. Характерні були наступні форми — великі грушоподібні посудини з широкими округлими плічками та горизонтально розташованими вінцями без шийки; кратероподібні посудини з округлотілою нижньою частиною корпусу та високими і широкими вінцями-раструбами.

Серед розписної кераміки виділяються конічні та напівсферичні миски, приземкуваті кубки з широкими низькими округлими плічками та високою зрізано-конічною горловиною (іноді з ручками-вушками під вінцями); біконічні та сфероконічні (останні переважають) посудини з високими лійчастими або прямими вінцями; амфори — або приземкуваті, з низькими округлими плічками та лійчастими вінцями, або високі, з вузькими плічками та прямими вінцями; шоломоподібні покришки грушоподібні посудини з високими циліндричними вінцями; кратери з високими, широкими вінцями-раструбами.

Більшість посудин прикрашено чорним монохромним малюнком, але зустрінуті окремі фрагменти, розписані біхромним розписом (чорною та червоною, чорною та білою фарбами). Найбільш вживаними орнаментальними схемами були меандрова, волютна, «лицьова», зрідка тангентна та метопна[26] .

Кераміка з Бригидівки вказує, що поселення відноситься до етапу ВІІ та входить до групи пам’яток, нажаль досі слабо вивчену, які зберігають багато в чому традиції попереднього етапу ВІ/ВІІ (Кукутень АВсесвітня історія.).

4. Малодосліджені пам’ятки з території району

У 1965 р. були здійснені перші більш-менш ґрунтовні археологічні дослідження на території нашого краю. Викладач Вінницького політехнічного інституту В.Д. Гопак в ході археологічної розвідки відкрив трипільське поселення біля с. Пилипи. Воно знаходиться на північній околиці села та займає пологе плато лівого берега безіменного струмка, притоки р. Лядова. В ході розвідки на поверхні простежені залишки глиняних «площадок», було зібрано фрагменти кераміки, зернотерок та кісток тварин. Пам’ятка попередньо віднесена до середнього або пізнього етапу трипільської культури[27] .

У 1987 р. студентами історичного факультету Вінницького Педагогічного Інституту В.А. Косаківським та С. Захарчуком було проведено дослідження трипільського поселення поблизу с. Польове. Знаходилось воно в 1 км на південний схід від села, вздовж лівого берега р. Лядової, понад гранітним кар’єром. В ході дослідження на поверхні зафіксовано залишки дев’ятнадцяти глинобитних жител, забудованих по трьох концентричних колах. Серед підйомного матеріалу переважали фрагменти кераміки. Цікавою знахідкою є голівка статуетки та ручка амфори з горизонтальними проколами, амфори з подібними ручками зустрічаються на трипільському поселені Кліщів (Тиврівський район, Вінницька область)[28] .

Неподалік від с. Гайове в урочищі «Барське» І та ІІ у 1997-1998 рр. П. І. Хавлюк відкрив та дослідив два поселення трипільської культури, на мисі лівого берега р. Рівець[29] .

Інші пам’ятки трипільської культури відомі, але нажаль мало досліджені, біля сіл, Комарівці[30] та Українське[31]

Висновки

Виконавши дану роботу вдалося дослідити та визначити загальну кількість пам’яток трипільської культури з території Барського району. Зібрано матеріали по десятьох поселеннях: Комарівці, Барське І та ІІ (с. Гайове), Ходаки, Бригидівка, Ялтушків І та ІІ, П’ятківка, Польове та Українське. Поселення котрі вдалося датувати відносяться, як правило, до петренської групи, етапи ВІ, ВІІ, СІ розвитку трипільської культури.

Взагалі трипільська культура (ІV – перша половина ІІІ тис. до н. е.) вважається найяскравішою археологічною культурою епохи енеоліту. Вона займала територію Лісостепового правобережжя, Наддніпрянщини Прикарпаття. Пізніше поширилася на Волинь і Степове Причорномор’я, а також на Молдавію і Румунію. Більшість дослідників вважає, що за своїм походженням культура пов’язана з Балкансько-Нижньодунайським регіоном. Межиріччя Дністра та Південного Бугу, в тому числі і Барський район, цікаві в тому плані, що по цій території проходили шляхи розселення трипільських племен з корінних земель на схід. Наприкінці ІІІ тис. до н. е. культура поступово припинила своє існування, серед ймовірних причин – зміна кліматичних умов, переселення в пошуках родючих земель і змішання з іншими культурами, натиск кочівників.

Трипільська культура мала велике історичне значення. Вона значно вплинула на господарство і духовний світ населення Східної та Південно-Східної Європи, сприяла становленню індоєвропейської спільноти.

Список використаних джерел та літератури

1. Археологічні розвідки В. А. Косаківського 1987 р.;

2. Бурдо Н.Б. Ходаки // ЕТЦ. – Т. ІІ. - С. 575-576;

3. Бурдо Н.Б. Ялтушків І // ЕТЦ. – К., 2004. - Т. ІІ – С. 633-634;

4. Відейко М.Ю. Бригидівка // ЕТЦ. – К., 2004. – Т. ІІ. - С. 68;

5. Енциклопедія трипільської цивілізації. – К., 2004. - Т. І. – 703 с;

6. Енциклопедія трипільської цивілізації. – К., 2004. - Т. ІІ. – 654 с;

7. Заєць І.І. Трипільська культура на Поділлі. – Вінниця, 2001. – 184 с;

8. Косаківський В.А., Очеретний В.В., Прилипко В.П. Відбитки тканин на кераміці з пізньотрипільського поселення Ялтушків на Поділлі // Подільська старовина: Збірник наукових праць. – Вінниця, 1998. - С. 29-40;

9. Прилипко В.П., Рижов С.М. Дослідження трипільського поселення біля с. Ялтушків // Тези доповідей VІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1985. – С. 13-15;

10. Рижов С.М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93;

11. Рижов С.М. Дослідження трипільського поселення біля села Бригидівки на річці Лядовій у Середньому Подністров’ї // Тези доповідей дванадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1993. – С. 15-16;

12. Трипільська кераміка з прадавнього Ялтушкова // Подолія. – 1995. – 11 січня.

13. Шмаглій М.М., Рижов С. М. Трипільське поселення біля с. Коновка на Середньому Дністрі // Тези доповідей V Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1980. – С. 115-116.

[1] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93;

[2] Енциклопедія трипільської цивілізації.– К., 2004. - Т. ІІ. – 654 с (Далі ЕТЦ);

[3] Там само. – К., 2004. - Т. І. – 703 с;

[4] Заєць І. І. Трипільська культура на Поділлі. – Вінниця, 2001. – 184 с;

[5] Косаківський В. А., Очеретний В. В., Прилипко В. П. Відбитки тканин на кераміці з пізньотрипільського поселення Ялтушків на Поділлі // Подільська старовина: Збірник наукових праць. – Вінниця, 1998. - С. 29-40.

[6] Енциклопедія трипільської цивілізації. – К., 2004. - Т. І. – С. 566;

[7] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93.

[8] Бурдо Н. Б. Ходаки // ЕТЦ. – Т. ІІ. - С. 575-576.

[9] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93.

[10] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93;

[11] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93.

[12] Заєць І. І. Трипільська культура на Поділлі. – Вінниця, 2001. – С. 110; Прилипко В. П., Рижов С. М. Дослідження трипільського поселення біля с. Ялтушків // Тези доповідей VІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1985. – С. 13-15;

[13] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93.

[14] Бурдо Н. Б. Ялтушків І // ЕТЦ. – К., 2004. - Т. ІІ – С. 633-634.

[15] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93.

[16] Шмаглій М. М., Рижов С. М. Трипільське поселення біля с. Коновка на Середньому Дністрі // Тези доповідей VПодільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1980. – С. 115-116.

[17] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93; Рижов С. М. Дослідження трипільських пам’яток по р. Лядовій // Тези доповідей дев’ятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1990. – С. 11;

[18] Косаківський В. А., Очеретний В. В., Прилипко В. П. Відбитки тканин на кераміці з пізньотрипільського поселення Ялтушків на Поділлі // Подільська старовина: Збірник наукових праць. – Вінниця, 1998. - С. 29-40; Заєць І. І. Трипільська культура на Поділлі. – Вінниця, 2001 – С. 127-130.

[19] ЕТЦ. – К., 2004. - Т. І. – С. 566;

[20] Трипільська кераміка з прадавнього Ялтушкова // Подолія. – 1995. – 11 січня;

[21] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93;

[22] Рижов С. М. Дослідження трипільських пам’яток по р. Лядовій // Тези доповідей дев’ятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1990. – С. 11;

[23] Там само;

[24] Рижов С. М. Дослідження трипільських поселень по р. Лядовій у Середньому Подністров’ї // Подільська старовина: Науковий збірник. – Вінниця, 1993. - С. 85-93;

[25] Рижов С. М. Дослідження трипільського поселення біля села Бригидівки на річці Лядовій у Середньому Подністров’ї // Тези доповідей дванадцятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1993. – С. 15-16.

[26] Відейко М. Ю. Бригидівка // ЕТЦ. – К., 2004. – Т. ІІ. - С. 68;

[27] Енциклопедія трипільської цивілізації. – К., 2004. - Т. І. – С. 566;

[28] Археологічні розвідки В. А. Косаківського 1987 р.

[29] ЕТЦ. – К., 2004. - Т. І. – С. 566;

[30] Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. – К., 1972. – С. 136;

[31] Матеріали Вінницького обласного краєзнавчого музею.