План
Вступ
1. Адміністративно-правові норми
2. Види адміністративно-правових норм
3. Поняття про гіпотезу, диспозицію, санкцію
4. Виконання та застосування адміністративно-правових норм
Висновок
Література
Вступ
Адміністративно-правова норма являє собою різновид правових норм. Вона відображає сутність урегульованих нею суспільних відносин, є необхідним елементом конкретного адміністративно-правового акту (закону, указу Президента, постанови Кабінету Міністрів й ін.). Розглянемо її більш детальніше.
1. Поняття адміністративно-правових норм
Адміністративно-правова норма - це правило поведінки, установлене державою (Верховною Радою України, органом виконавчої влади) з метою регулювання суспільних відносин у сфері державного керування. Норми адміністративного права визначають границі належного, припустимого й рекомендованого поводження людей, діяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій і трудових колективів у сфері виконавчої влади. Норми адміністративного права встановлюють правовий режим взаємин суб'єктів державного керування й місцевого самоврядування, порядок здійснення організаційно-управлінської діяльності, визначають права й обов'язки громадян у сфері виконавчої влади й гарантії їхньої реалізації. Серед норм адміністративного права значне місце займають норми про відповідальність (адміністративної, дисциплінарної, матеріальної). Більша частина норм адміністративного права носить імперативний (приказний) характер, їхня реалізація підкріплюється можливістю застосування примусової чинності держави.
2. Види адміністративно-правових норм
Існують різні види адміністративно-правових норм. За формою вираження (прояву) адміністративно-правові норми діляться на заборонні, зобов'язуючі, уповнуважуючі, що стимулюють (заохочувальні), рекомендаційні.
З погляду положення учасників правовідносин (адресатів приписань) розрізняють норми, які встановлюють і визначають: порядок взаємодії державних і недержавних органів; права й обов'язки громадян у сфері державного керування; правове положення державних службовців; правове положення підприємств, установ, організацій; взаємні права й обов'язки суб'єктів, які не підлеглі один одному (наприклад, ст. 8 Закону України від 25 березня 1992 р. "Про Службу безпеки України" визначає відносини Служби безпеки України з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами і їхніми об'єднаннями).
По змісту адміністративно-правові норми можна об'єднати в правові інститути, під якими розуміють сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини.
Виходячи з викладеного, можна виділити групи адміністративно-правових норм: визначальний порядок утворення, завдання, функції, структуру, компетенцію органів виконавчої влади; визначальні основні положення про організацію й правове положення підприємств, установ й організацій; визначальні форми й методи здійснення виконавчої влади; закріпляючі права й обов'язки громадян й їхніх об'єднань у сфері виконавчої влади; регулюючі способи забезпечення законності в сфері виконавчої влади; різні правопорушення встановлюють, що відповідальність за, які не є злочинами; визначальні основні положення по керуванню господарською, соціально-культурною й адміністративно-політичною сферами й міжгалузевим керуванням.
Розподіл адміністративно-правових норм по змісту має велике значення для вивчення курсу адміністративного права, дає можливість групувати нормативний матеріал у певній послідовності.
Адміністративно-правові норми можна підрозділити на види, обравши як критерій порядок їхньої дії в часі, просторі й по колу осіб. Відповідно до загального правила адміністративні норми вступають в чинність із моменту їхнього доведення до відомості виконавців. В окремих випадках вони набувають чинності в строк, зазначений у нормативному акті.
Дія норм права розраховано, як правило, на невизначений час. Акт, що містить адміністративно-правові норми, не має зворотної чинності, а якщо будуть виключення, то про їхню наявність указується в самому акті.
Дія адміністративно-правових норм у просторі пов'язане з положенням органа, що видав акт. Тому розрізняють норми, які діють на території України, і норми місцевого характеру, норми загального й галузевого характеру, а також норми локального характеру.
По колу осіб адміністративно-правові норми діють із обліком того, поширюються встановлювані ними правила на всіх громадян або на окремі їхні групи (військовослужбовці й ін.).
Залежно від порядку реалізації прав й обов'язків учасників адміністративно-правових відносин розрізняють: матеріальні норми; статутні норми, що визначають систему, компетенцію, права й обов'язки органів керування й посадових осіб; процесуальні норми, що визначають способи, порядок, процедури діяльності по реалізації прав й обов'язків (наприклад, норми, розміщені в ст. ст. 245-297 КУпАП і регулююче виробництво по відповідних справах).
3. Поняття про гіпотезу, диспозицію, санкцію
Як і будь-яка інша норма права, адміністративно-правова норма складається з гіпотези, диспозиції й санкції. Найбільше чітко виражається диспозиція норми, оскільки в ній утримується правило належного поводження. Гіпотеза являє собою характеристику умов, при яких необхідно керуватися вимогами даної норми. Вона найчастіше повністю не формулюється. Це порозумівається тим, що більшість адміністративно-правових норм регламентують діяльність органів виконавчої влади і їхніх вимог реалізуються в процесі діяльності цих органів. Щодо інших сторін управлінських відносин гіпотеза може бути сформульована.
Деякі особливості мають санкції адміністративно-правових норм. По-перше, ці норми, як правило, не містять конкретної санкції, оскільки вони адресовані сторонам, організаційно підлеглим суб'єктові керування. Порушення вимог норм у таких випадках передбачає дисциплінарну відповідальність.
По-друге, як правило, що відповідають санкції встановлюються за порушення всієї сукупності адміністративно-правових норм, сформульованих в одному акті. По-третє, санкція адміністративно-правової норми, як правило, виражена у вигляді відповідних мір адміністративної відповідальності.
Адміністративно-правова норма не тотожна змісту статті або параграфу того або іншого акту. Специфіка адміністративно-правової норми полягає в тому, що санкція (як у деяких випадках і гіпотеза) не завжди виражена безпосередньо в змісті того акту, у який включена дана норма, - досить часто вона передбачається іншим актом.
4. Виконання та застосування адміністративно-правових норм
Адміністративно-правові норми реалізуються різними способами. Виконання таких норм полягає в тому, що той або інший суб'єкт дотримується приписань, що втримуються в нормах. Особи, до яких ці вимоги адресовані, здійснюють передбачені цією нормою дії або втримуються від здійснення заборонених нею дій. Таким чином, виконання адміністративно-правової норми залежить від поводження конкретних осіб. Наприклад, громадянин, що досяг 16-літнього віку, зобов'язаний мати паспорт. Наявність паспорта й буде виконанням з боку цього громадянина вимог відповідної адміністративно-правової норми.
Застосування адміністративно-правових норм складається в прийнятті індивідуального юридичного акту по конкретній справі. Дані норми реалізуються в процесі дозволу конкретної справи, пов'язаного зі здійсненням виконавчо-розпорядницької діяльності. Застосування адміністративно-правових норм не представляє обов'язки всіх сторін управлінських відносин, воно стосується компетенції спеціально уповноважених на те органів керування й посадових осіб.
Деякі адміністративно-правові норми відповідно до діючого законодавства можуть застосовуватися в судовому порядку (наприклад, при розгляді судами скарги на постанову адміністративної комісії про накладення штрафу або прийняття суддею рішення про залучення до адміністративної відповідальності). Це свідчить про те, що для застосування адміністративно-правових норм необхідні повноваження юридично владного характеру.
Висновок
Таким чином, реалізація адміністративно-правових норм створює необхідні умови для зміцнення режиму законності в сфері державного керування, виникнення адміністративно-правових відносин, їхньої зміни або припинення.
Адміністративно-правові відносини є юридичним результатом регулюючого впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини. Разом з тим такі норми регулюють переважно управлінські суспільні відносини, тобто відносини, які виникаючі в сфері виконавчої й розпорядницької діяльності органів виконавчої влади.
Література
1. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2002. – 468 с
2. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. М.1996.
3.Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2001.
4. Коренев А. П., Богатое Д. Ф. Административное право: Альбом схем. М.: МЮИ МВД России, 1996.
5.Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібникГолосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Золотарьова Н.І., Київ, 2005
6. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник).Авер'янова В.Б. Автори, 1999.,
7. http://ebk.net.ua/Book
|
