Для успішного навчання дітей тематичного малювання в школі, правильного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей вчителеві образотворчого мистецтва потрібно розуміти особливості дитячого малюнка, починаючи з малюнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класів у цій галузі.
Вивчення робіт дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в них допоможе вчителеві активніше розвивати у дітей спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і зображувати бачене в малюнках, допоможе кращому розумінню дитячих прагнень.
Діти починають малювати вже в 1-2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, за уявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображень дитина приходить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер і особливості малюнків дошкільнят.
Вперше дитина малює тому, що захоплюється процесом появи ліній від олівця. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальованими нею рисочками (рис. 1).
Рис. 1. Початкові навички малювання(«рисочки»)
Далі дитина переходить до малювання замкнутих кривих, кружечків (рис. 2). Дитина тлумачить свої зображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, «Це — мама»).
Рис. 2. Початкові навички малювання («кружечки»)
Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагне передати характерні ознаки предмета. Улюбленою темою дітей є зображення людини, відомих їй тварин (рис. 3).
Рис. 3. Зображення людини і тварин
До зображення людини дитина підходить по-своєму: частини тіла вона малює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками бере предмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо не зразу. Спочатку дитина малює тільки голову і ноги, потім — голову, ноги й руки, а ще згодом — і тулуб, до якого кріпляться руки й ноги.
Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядні елементи (прикраси — бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більше уваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображує занадто великими.
Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять до складних просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбувається незалежно від досягнутого успіху в зображенні окремих, предметів.
Спершу діти розміщують усі предмети на одній лінії, а решту місця залишають вільним (рис. 4).
Рис. 4. Розміщення предметів на одній лінії
У малюнках (рис. 5) дитина виявляє характерні ознаки зображуваних предметів і логічно поєднує їх, допускаючи для повнішої передачі своєї думки певну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т. ін.). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображує людей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.
Рис. 5. Виявлення характерних ознак предметів
Матеріалом для малювання є весь навколишній світ: люди, будинки, природа, тварини, птахи — все, що справило на дитину найбільше враження, запам'яталося їй. Дошкільники малюють в основному за уявленням, а не з натури. При цьому їх не турбує мала подібність до зображуваного предмета і якість виконання. Вони прагнуть передати в малюнку свої знання і уявлення про предмети й навколишню дійсність.
Діти 3-4 років малюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її. Малюючи стіл, діти показують його кришку в плані і домальовують знайомі їм чотири ніжки стола (рис. 6).
Рис. 6. Аналітичні зображення предметів
Діти 5-7 років предмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (рис. 7), вони не сприймають предметів, загороджених іншими.
Рис. 7. Розміщення предметів у кілька рядів
З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить (рис. 8).
Рис. 8. Розміщення предметів на земній на поверхні
Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру (рис. 9).
Рис. 9. Вертикальне положення предметів
Діти 6—8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (рис. 10).
Рис. 10. Передача реалістичності зображень
У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша.
Особливе значення в розвитку просторової уяви учнів має правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, величина та розташування предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у-перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.
Константність сприймання форми, величини і взаєморозміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях.
Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають у міру нагромадження свідомих спостережень і зображень, а також загального і розумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі дітьми правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.
Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, мета яких — навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити їх характерні особливості.
Діти 7-8 років добре сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс, многокутник), вчаться визначати пропорції. У цей віковий період років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як «вгорі — знизу», «справа — зліва», «ближче — далі» та ін.
На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він вчить учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.
Для спостереження і зображення слід вибирати прості, знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.
Паралельно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі («ближче» і «далі»), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати бачене, а також передавати в малюнках
нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від побаченого під час відпочинку влітку, екскурсії.
За програмою з тематичного малювання на розвиток цих умінь відводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати.
Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребує вміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.
Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчитель на уроці з тематичного малювання повинен «скеровувати увагу учнів на навколишню дійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ятовувати його». Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком правильного уявлення про навколишні предмети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя — допомогти їм правильно сприймати і зображувати бачене.
У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинуте критичне ставлення до своїх малюнків, тому вони з великим бажанням беруться за виконання дуже складних завдань з тематичного малювання.
У малюнках на задані теми учні 1-4 класів довірливо розкривають свій внутрішній світ, передають графічними засобами те, що прагнуть сказати на цю тему відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей.
Малювання на теми з навколишнього життя, що ґрунтується на цілеспрямованих спостереженнях («Мій рідний дім», «Пори року»), допомагає учням правильно спостерігати і зображувати дійсність, розвиває творчі здібності, пам'ять.
Після виконання одного-двох таких малюнків перед першокласниками доцільно поставити завдання проілюструвати народні казки («Колобок», «Півник і Курочка», «Рукавичка») або вірші про пори року, прочитані учителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини, предмети пейзажу (дерева, річка, будинки).
У 2-4 класах, малюючи за спостереженням і за пам'яттю такі теми, як «Спогади про літо», «Фруктовий сад», «Святкова вулиця», «Зимові розваги», «Новорічне свято», «Льодохід», діти вчаться зображувати людину в русі в зв'язку з образами тематичного малюнка. Тому учням з метою удосконалення малювання птахів, тварин і людини в єдності з пейзажем доцільно давати для ілюстрування такі літературні твори, як «Заєць та їжак» І. Франка, «Тече вода з-під явора», «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка, «Казка про рибака і рибку» О. Пушкіна.
Щоб успішно навчати тематичного малювання майбутній вчитель повинен знати, який саме обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класу у цій галузі. Малюнки на теми в початкових класах учні виконують, як правило, за пам'яттю та за уявленням, на основі попередніх спостережень (третьо- і четвертокласники використовують зарисовки з натури).
У бесіді з тематичного малювання вчитель пояснює учням, що про свої враження вони можуть не лише розповісти усно або письмово, а й зобразити їх на малюнку. Для цього треба обрати один з найцікавіших епізодів, уявити собі свій майбутній малюнок. Потім легенькими тонкими лініями позначити основні предмети. Головне (композиційний центр) виділити розміром, відповідним розміщенням, кольором. Закінчується робота детальним промальовуванням предметів і передачею кольору. Теми малюнків дає вчитель або їх вибирають самі учні.
Виконуючи програмні завдання на уроках з тематичного малювання, учні вчаться реалістично передавати на малюнку свої враження від спостережуваної дійсності чи прочитаного літературного твору. Вчитель повинен подбати про творче, виразне і грамотне виконання малюнка на тему чи ілюстрації.
Чуйно підходячи до графічного вирішення учнями теми, вчитель повинен виховувати в них віру в свої сили і намагатися зберегти їхню індивідуальність у творчій роботі. Підтримуючи творче начало у виборі змісту теми, його розкритті, сміливості задуму і виконання, в разі потреби учням початкових класів треба підказувати посильні сюжети для вирішення певної теми і не вимагати об'ємних вирішень компонентів композиції (будівель, транспорту, птахів, тварин тощо), які діти найчастіше зображують у фронтальному положенні без передачі перспективних змін їхньої форми. Збереження виразності дитячого малюнка полягає в яскравій передачі характеристики образів персонажів, їхнього зв'язку з усіма елементами композиції, зорової гармонії різноманітних форм і кольорового вирішення.
Дбати про грамотне виконання тематичного малюнка — означає вчити учнів початкових класів компонувати його (ознайомлювати з основними правилами композиції), правильно зображувати форму, пропорції та колір образів композиції, передавати елементарні просторові явища (зменшення величини предметів у міру їхнього віддалення від глядача, загороджування одних предметів іншими тощо).
Слід пам'ятати, що поняття простору розвивається у дітей дуже повільно й індивідуально, тому треба допомагати учням зрозуміти значення предметної площини на папері, навчитися свідомо розміщувати предмети на цій площині (основи ближчих предметів розміщувати на предметній площині нижче, а віддалених — вище; більш віддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими в кольорі). Ці закони лінійної та повітряної перспектив учитель пояснює учням протягом усього часу навчання малювання, розглядаючи репродукції картин художників, як-от: І.Шишкіна («Лісові далі», «Дуби», «Зима»), І.Левітана («Золота осінь», «Березовий гай», «Свіжий вітер», «Весна. Велика вода»), С.Васильківського («Ловлять снігура», «Козача левада»), С.Григор'єва («Воротар»), Т.Яблонської («Над Дніпром»), С.Шишка («Київ. Русанівка») та ін.
Для глибокого розкриття і усвідомлення теми уроку або для закріплення вивченої теми вчитель повинен використовувати таблиці чи репродукції картин. Аналіз їх допоможе учням краще зрозуміти величину предметів, що розміщені «ближче» і «далі», зрозуміти елементарні явища перспективи.
Щоб дітям легше було малювати звірів або інших персонажів казок, оповідань, учителеві треба підготувати іграшки та малюнки цих звірів, а якщо є можливість, то й показати чучела (зайчика, лисички та ін.). Показ їх треба завжди супроводжувати аналізом твору, незалежно від того, візьмуть діти для графічного вирішення теми ці персонажі чи ні. Це сприятиме розвитку образної уяви учнів.
Для успішного виконання теми бажано, щоб деякі компоненти композиції (дерева, хату, тин тощо) вчитель малював на класній дошці, даючи відповідні пояснення. Це дуже зацікавлює учнів, особливо коли це казкова тема. Треба, щоб учні сміливо, з захопленням і вільно приступали до виконання композиції. Вчитель повинен дати можливість учням організувати свої дитячі враження від баченого, прочитаного чи почутого, подбати, щоб діти повністю віддалися творчій праці.
Стежачи за самостійним виконанням роботи учнів над тематичним завданням, учитель своєчасними порадами запобігає помилкам тих, хто швидко «усе вже намалював». Типові помилки учнів учитель узагальнює й пояснює всьому класові. Такими загальними помилками у композиції можуть бути неправильні перспективні зображення дерев, дороги, будинків тощо. Деяким учням учитель допомагає знайти глибше вирішення теми, іншим вказує на неправильне в малюнку, радить намалювати нові деталі, щоб розкрити тему, тощо.
Вчителеві потрібно звернути увагу на те, щоб усі учні творчо працювали. Чим більше учень захопиться роботою, тим менше він звертатиметься До вчителя за допомогою. Краще, якщо вчитель не виправляє помилок у малюнку учня, а допомагає йому самому побачити і зрозуміти свої помилки, підкаже, як їх виправити.
Після закінчення роботи олівцем учні з дозволу вчителя починають малювати фарбами. Вчитель нагадує, як користуватись кольоровими олівцями, фарбами і пензлем, пояснює, як закінчити роботу в кольорі. Учні, які не встигли домалювати у класі, закінчують малюнок вдома. Закінчення роботи в кольорі не слід відкладати на довгий час, бо зникне гострота першого враження дітей, і вони працюватимуть без належного бажання.
Закінчені малюнки вчитель аналізує разом з учнями, допомагає їм помітити свої помилки, ставлячи відповідні запитання. Таке обговорення привчає дітей уважніше виконувати тематичні завдання і не повторювати помилок. Бажано, щоб кращі учнівські роботи експонувалися на шкільній виставці, це стимулює учнів до творчості. Такі виставки дають змогу учням порівнювати свої малюнки з малюнками товаришів, сміливіше і більш творчо працювати в майбутньому над тематичними малюнками й ілюстраціями до літературних творів.
Список використаної літератури
1. Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. - К.: Академія, 2001. – 160 с.
2. Антонович Є. А., Проців В.І., Сенд СП. Художні техніки в школі. — К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.
3. Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. - 271 с.
4. Артеменко М.М. Природа і естетичне виховання учнів. - К.: Рад. школа, 1980.- 175с.
5. Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.
6. Кибрик Е.А. Объективные законы в изобразительном искусстве // Вопр. философии. - 1966. - № 10. - С. 18-27.
7. Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. - 80 с.
8. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.
9. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.
10.Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.
11.Милюков А.А. Организация натурных постановок на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1978. – 112 с.
12.Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання. - К.: НДПІ, 1971. - 35 с.
13.Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1974. – 235 с.
|
