План
Вступ
1. Відпочинок людини старшого віку як вид діяльності
2. Проблеми організації відпочинку людей старшого віку
3. Форми відпочинку людей старшого віку
Ізотерапія
Музикотерапія
Ігрова терапія
Глинотерапія
Гарденотерапія
4. Спорт, активний відпочинок і туризм, як вид відпочинку людини старшого віку
5. Умови необхідні для організації відпочинку людей старшого віку
Список використаної літератури
Вступ
У процесі нормальної життєдіяльності людина зайнята різноманітними повсякденними справами: професійною діяльністю, освітою, домашніми справами, спілкуванням з людьми, сном, відпочинком, дозвіллям.
Відпочинок та дозвілля має на увазі такий рід занять, що дає людині відчуття задоволення, піднятого настрою і радості. Люди проводять відпочинок та дозвілля для того, щоб розслабитися, зняти стрес, відчути фізичне і психологічне задоволення, розділити свої інтереси з друзями і близькими, зав'язати суспільні контакти й одержати можливість самовираження або творчої діяльності.
Дозвілля і відпочинок можуть включати наступні види діяльності:
· Спорт або різноманітна фізична активність (роль глядача, учасника, тренера або яка-небудь інша організаційна діяльність);
· художня діяльність (живопис, малювання, літературна творчість);
· вироби (вишивання, в'язання, плетіння різних виробів і інша ручна творчість);
· турбота про тварин;
· хобі (різноманітна діяльність по інтересах);
· відвідування музеїв, театрів, галерей, екскурсії;
· ігри (настільні ігри)
· розваги (перегляд телепередач, фільмів, читання літератури, прослуховування радіопередач);
· спілкування з іншими людьми (телефонні розмови, написання листів, запрошень, організація і відвідування вечорів і інших розважальних заходів).
Життя людини не є повноцінним, якщо не реалізується її право на відпочинок, на кращі форми проведення вільного часу. Дозвілля і відпочинок грає особливо важливу роль у житті людей старшого та літнього віку, особливо коли їхня участь у трудовій діяльності утруднена. У сучасних економічних умовах люди старшого віку займають у суспільстві маргінальне соціокультурне положення. Обмеження набору соціальних ролей і культурних форм активності звужує рамки їхнього способу життя. Тому особливе значення надається організації відпочинку та дозвілля після відходу на пенсію чи в зв'язку з хворобою, коли старша людина повинна адаптуватися до нових умов життя поза сферою трудової діяльності.
Повноцінна життєдіяльність багатьох людей старшого віку неможлива без надання їм різних видів допомоги і послуг, що відповідають їхнім соціальним потребам. Організація відпочинку та дозвілля є одним з важливих елементів реабілітації і догляду за хворими, інвалідами і людьми старшого віку взагалі. Останнім часом розробляються нові технології соціокультурної реабілітації, що сприяють соціальній адаптації слабо захищених груп населення. Проблема інтегрування людей старшого віку в соціокультурне життя суспільства передбачає розробку і реалізацію спеціальних державних програм у сфері культурної й оздоровчої політики.
Проблеми, що можуть виникнути при організації дозвілля і відпочинку осіб старшого віку, носять наступний характер.
· Обмеження рамок відпочинку та дозвілля через фінансові, транспортні й інші проблеми, а не внаслідок знижених можливостей.
· Ступінь приступності суспільного дозвілля і відпочинку для осіб старшого віку.
· Вікові обмеження в можливості розвивати навички і здібності, необхідні для проведення дозвілля і відпочинку, а також у можливості розвивати ці якості з урахуванням адаптації до нових життєвих умов після виходу на пенсію.
· Атмосфера соціального оточення, що сприяє участі літньої людини в проведенні дозвілля і відпочинку.
Соціокультурна реабілітація хворих, інвалідів і людей старшого віку — це система організаційних прийомів і методів впливу засобами культурно-дозвіллєвої діяльності та надання послуг, застосовуваних з метою надання їм допомоги у відновленні (компенсації) порушених чи втрачених здібностей до діяльності відповідно до їхніх духовних інтересів, потреб і потенційних можливостей.
Термін "технології соціокультурної реабілітації" включає дві складові: "соціальне" і "культурне". "Соціальне" указує, що дана технологія звернена до особистості людини з обмеженими можливостями і припускає досягнення позитивних змін її способу життя. Поняття "культурне" позначає ті засоби, за допомогою яких людина старшого віку виявляє і реалізує свій духовний, творчий потенціал. "Соціальне" припускає вихід людей старшого віку на такий рівень компетенції, що дозволяє їм вступати в звичайні соціальні контакти і взаємодії. "Культурне" — має на увазі наповнення процесу реабілітації, відпочинку або дозвілля конкретним культурним змістом, освоєння пацієнтами та просто старшими людьми культурних цінностей, норм і традицій, указівка на якість і сферу прояву їхньої культурної активності, на результати їхньої творчості в процесі їх соціокультурної діяльності. "Соціальне" передбачає різні форми взаємодії людей старшого віку між собою і з навколишнім середовищем, а "культурне" припускає одержання визначених результатів цієї взаємодії.
При плануванні дозвілля і відпочинку пріоритет належить розвиваючим технологіям, зв'язаним із залученням людей старшого віку в різні види художньої, технічної і прикладної творчості. Вони роблять на них вплив, який соціалізує, розширює можливості для самоствердження і самореалізації, соціальної адаптації.
У розпорядженні фахівців з організації відпочинку та дозвілля, а також реабілітації маються ігрові і розважально-ігрові (рухливі, малорухомі, театралізовані й ін.), художньо-видовищні, діалогічні (показ, розповідь, переказ, пояснення, ілюстрування), репродуктивні і творчо розвиваючі (тренінг, імпровізація), навчальні (вправи, повтор), проблемно-пошукові, інформаційні й інші технології.
Культурно-дозвіллєва діяльність людей старшого віку містить у собі:
· заняття художньою, прикладною, технічною творчістю;
· дозвіллєві свята, обряди, конкурси, фестивалі;
· спорт, активний рух, екскурсії, ігри;
· ділові, комерційні, логічні, інтелектуальні ігри і заняття;
· спокійний пасивний відпочинок (читання, перегляд телепередач, слухання радіо й ін.).
Дозвілля і відпочинок спрямовані на реабілітацію людей старшого віку шляхом досягнення життєво важливих для них цілей.
Різноманітність цілей, що виникають у реабілітаційному процесі, зв'язана з визначеними типами функціональних порушень (сенсорні дефекти, порушення опорно-рухового апарата, деякі органічні захворювання і т.д.).
Одним з основних елементів соціокультурної реабілітації є аналіз ситуації, що характеризує спосіб життя людей старшого віку, властиві їм ідеали і норми поводження, духовні цінності, культурно-дозвіллєві інтереси і переваги.
Істотне значення має психологічна мотивація людини старшого віку для участі в проведенні відпочинку та дозвілля. ЇЇ бажання і готовність активно брати участь у процесі реабілітації є неодмінною умовою успіху. Активність виявляється не тільки за рахунок змін у самій людині, але і за рахунок змін у навколишньому середовищі, що сприяє розвитку особистості і бажанню активно в ній існувати. Мотивація діяльності людей старшого віку (їхні інтереси, потяги, психологічні установки, емоції і т.д.) видозмінюється в процесі оволодіння тим чи іншим видом відпочинку або дозвілля, конкретним видом художньої, технічної чи декоративно-прикладної творчості. Динаміка зміни мотивації служить підставою для оцінки впливу відпочинку та реабалатуючого дозвілля, яке освоює людина з обмеженими можливостями.
У практиці різноманітної по формах і видам соціокультурної діяльності індивідуальні інтереси відрізняються різними проявами, кожен з який може характеризуватися визначеним показником впливу, на особистість людини старшого віку.
При організації культурно-дозвіллєвої діяльності людей старшого віку, варто враховувати:
· особистість самої людини;
· відносини і контакти людей старшого віку з навколишнім середовищем і, насамперед, із сімейним мікросередовищем;
· культурно-дозвіллєві форми і методи, що активно впливають на особистість літньої людини, на її соціальну реабілітацію і положення в суспільстві.
Призначення дозвіллєвих технологій — допомогти людям старшого віку освоїти навички спілкування, необхідні для адаптації в соціокультурному оточенні. Існують психологічні закономірності, що прискорюють інтеграційні процеси в суспільство, соціальну адаптацію. Важливо уміти вибрати і запропонувати старшій людині таке цікаве заняття, що не дозволяло б йому зосередитися на своїх хворобливих відчуттях і переживаннях. Найчастіше такі заняття зв'язані з прикладною художньою і технічною творчістю, а також з більш пасивними видами діяльності — читанням, переглядом телепередач, слуханням радіо і так далі. Завдяки ним у людей старшого віку поліпшується самопочуття, полегшується хворобливий стан.
Високу ефективність показують індивідуальні програми самореабілітації, що включають у себе систему різноманітних спеціальних тренінгів, що чергують розумові і фізичні навантаження, інтенсивність яких зростає в міру поліпшення стану літнього пацієнта. Навіть механічне завчання і використання стереотипних наборів дій, необхідних у стандартних культурних ситуаціях, дає людині можливість знайти визначений ступінь самостійності.
Реабілітація, соціальна адаптація і формування незалежного способу життя людей старшого віку у значній мірі залежить від участі в ньому різних фахівців (медиків, психологів, педагогів, дефектологів, соціальних педагогів, фахівців культури, фахівців з реабілітації інвалідів і ін.). У цьому процесі необхідна взаємодія вчених і практиків, державних і недержавних установ, широких прошарків громадськості, засобів масової інформації. У задачі використовуваних технологій входить нейтралізація й усунення причин ізоляції людей старшого віку у соціокультурній сфері; прилучення їх до професійної соціокультурної діяльності, надання їм конкретної допомоги відповідно до їх можливостей і інтересів; підтримка літньої людини в області відпочинку та дозвілля з обліком етнічних, вікових, конфесіональних і інших факторів. При проведенні роботи з людьми старшого віку необхідно створити доступне, безбар'єрне середовище. Використання спеціальних технічних засобів, пристосувань, приладів, що полегшують орієнтацію, мобільність, спілкування, передачу інформації, є основною вимогою до організації корекційної допомоги.
При організації відпочинку та дозвілля варто враховувати фізичний і емоційний стан літньої людини, а також стан її зору, слуху, мобільності. Знаючи про зниження працездатності людей старшого віку, необхідно регламентувати тривалість занять, кількість пауз і перерв для розминок з обліком їх фізичних, когнітивних і психоемоційних можливостей. Особливої уваги вимагає методика оцінки результатів діяльності відпочиваючих. Не завищуючи і не занижуючи їх, варто підкреслювати ті сторони, що ведуть до успіху.
Існують різні реабілітаційні види відпочинку та дозвілля.
Ізотерапія
Одним із видів відпочинку людей старшого віку служить арттерапія. Терапія художньою творчістю — універсальний психотерапевтичний, інтердисциплінарний (на стику медицини, психології, педагогіки, культури, соціальної роботи) метод, використовуваний з метою комплексної реабілітації і спрямований на усунення чи зменшення нервово-психічних розладів, відновлення і розвиток порушених функцій, компенсаторних навичок, формування здібностей до ігрової, освітньої, трудової діяльності в процесі занять специфічними, цілеспрямованими видами творчості. Основною задачею терапії творчістю є відновлення індивідуальної і суспільної цінності людей старшого віку, а не тільки відновленні утрачених функцій організму і прилучення до праці. Арттерапия — це реабілітаційна технологія, заснована на застосуванні засобів мистецтва і використовувана психологами, дефектологами, аніматорами, педагогами й іншими фахівцями з метою реабілітації людей з обмеженими можливостями. Людина, що має обмеження в здоров'ї, через малюнок може виразити свій внутрішній стан, свої відчуття і переживання. Будучи прямо зв'язаним з найважливішими психічними функціями — зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою, мисленням — малювання не просто сприяє розвитку кожної функції, але і зв'язує їх між собою, допомагаючи людині упорядкувати засвоювані знання, оформити і зафіксувати свої представлення про навколишній світ. Малювання може служити і способом рішення психологічних, особистісних проблем (страхи, тривога, непевність, самітність, подолання негативних переживань, формування вмілості і впевненості руки, точності рухів і ін.). Наприклад, по тональному і колірному рішенню, ритміці і композиції малюнка, на вибір персонажів, сюжету можна судити про наявність тих чи інших проблем у психіці і світовідчуваннях людини. Заняття ізотерапією спрямовані на гармонічний розвиток психічних функцій кожної людини з обмеженими можливостями. Заняття можуть бути різноманітні по тематиці, формі, методам впливу, використовуваним матеріалам. Для освоєння матеріалу і вироблення навичок у процесі соціокультурної реабілітації можна використовувати комплексні методики: заняття малюнком у сполученні з мовою, музикою, світлом і ін.
Музикотерапія
У процесі прослуховування музичного добутку іде напруга, знімаються багато негативних почуттів. Головними критеріями для добору музичних добутків є: спокійний темп; відсутність дисонансів і напружених кульмінацій у розробці музичної теми; їхня мелодійність і гармонійність. Музикотерапія — це технологія соціокультурної реабілітації, що використовує різноманітні музичні засоби для психолого-педагогічної і лікувально-оздоровчої корекції особистості людини старшого віку, розвитку її творчих здібностей, розширення кругозору, активізації соціально-адаптивних здібностей. Для реабілітаційних цілей використовується музика різних жанрів, що іноді виступає не тільки як самостійний засіб, але і як доповнює елемент до основної діяльності (ліплення, малювання, театр і ін.). Музика часто відповідає вже наявному чи настрою здатний змінювати його в позитивну сторону. Основними задачами коррекційнних музично-ігрових занять є стимуляція потенційних можливостей, подолання труднощів соціальної адаптації відповідно до можливостей людини. Через те, що рухова активність під музику підсилює обмін речовин в організмі, підвищує загальний тонус, поліпшує діяльність серцево-судинної системи, регулює нервову діяльність, розвиває фізичні здібності, музичне виховання з повною впевненістю можна розглядати як один з важливих факторів у процесі реабілітації і соціальної адаптації людей старшого віку. Спів збагачує людей з фізичними недоліками новими враженнями, розвиває ініціативу, самостійність і одночасно коректує активність психічних процесів. У кожне заняття варто включати музично - ритмічні вправи розвиваючого характеру і вправи для розвитку окремих частин тіла, що сприяють корекції порушень ритмічності рухів, координації рук і ніг, удосконалюванню різних видів ходьби і бігу. У структуру музичного заняття корисно включати вправи на розвиток музичних здібностей: координацію слуху і голосу, голосу і рухів, міміки і жестів, емоційної виразності. Слухання музики і співу жадають від літньої людини визначеної розумової, фізичної і психічної напруги. Тому доцільно постійно переключати її увагу на різні види музичної діяльності. Гра на брязкальцях, тріскачках, музичних молоточках, металофоні, сопілочках зв'язана з розвитком дрібної моторики пальців рук, координацією слуху і рухів.
Ігрова терапія
Ігрова терапія — це комплекс реабілітаційних ігрових методик. Нерідко ігрова терапія розглядається як засіб для зняття внутрішньої напруги та різних негативних психічних станів людини. Будучи унікальним засобом комплексної реабілітації, ця технологія може виконувати функції відпочинку, дозвілля, соціалізації, розвитку, виховання, адаптації, релаксації, рекреації й ін. При цьому життєві обставини, що травмують, переживаються в умовному, ослабленому виді. Ігрова терапія допомагає випробувати типи поводження, виділивши найбільш придатні для конкретної особистості у визначеній життєвій ситуації. Саме рольове поводження відбиває психологічний стан і функціональні тенденції людини. До видів спрямованої ігрової терапії відносяться: пізнавальні і розвиваючі ігри, настільні і комп'ютерні ігри, конкурси, турніри, змагання, рухливі ігри. Будь-яка гра може бути адаптована до можливостей людей старшого віку шляхом коректування відповідного ігрового елемента (полегшення умов гри, часу проведення і т.д.). Участь людини в грі формує і закріплює в неї стійку установку на раціональне, змістовне, цілеспрямоване використання сво6одного часу. Для багатьох людей гра — улюблений вид діяльності і спілкування. Доцільність використання ігри в роботі з літніми обумовлена тим, що цей вид діяльності і спілкування є найбільш прийнятним для будь-якого віку, де людина може вільно виражати себе, звільнитися від напруги і розчарування повсякденним життям, випробувати себе в конкретній соціальній ролі, установити спілкування, опанувати соціальними навичками і т.д.
Глинотерапія
Глинотерапія — ефективний спосіб реабілітації, що має у своїй основі роботу з пластичними матеріалами (глина, пластилін, тісто і т.п.) Здавна відомо про лікувальні властивості глини. Замічено, що гончарі, що багато працюють з вищевказаним матеріалом, ніколи не мали захворювань суглобів, не знали, що таке відкладення солей, гіпертонія й ін. Глина має антисептичні, адсорбуючі властивості. Показниками реабілітаційної ефективності глинотерапії служать розвиток інтелекту, дрібної моторики, оволодіння навичками професійної майстерності.
Гарденотерапія
Гарденотерапія — це особливий напрямок психосоциальної, професійної реабілітації за допомогою прилучення до роботи з рослинами. Практика показує, що люди старшого віку з задоволенням вирощують рослини і доглядають за ними. Особливий емоційний настрій, зв'язаний з виконанням необхідної роботи, психічно заспокоює. Цей вид діяльності має яскраво виражену психотерапевтичну спрямованість, що дозволяє використовувати його при корекції поведінкових і емоційних розладів, у відбудовному періоді після перенесених захворювань, для поліпшення психоемоційного стану людей з патологією тих чи інших органів і систем. Гарденотерапію можна застосовувати разом з елементами інших технологій соціокультурної діяльності — музико-, ізо-, бібліотерапією, фото, дизайн, орігамі.
Спорт, активний відпочинок і туризм є важливими факторами в процесі реабілітації й адаптації людей старшого віку. Рухи, вправи і спорт підтримують і відновлюють фізичний і щиросердечний стан пацієнтів. Крім того, у людей старшого віку зменшуються ускладнення, викликані недоліком фізичної активності. Вважається, що туризм більш легкий для старших людей, ніж спорт, і саме туризм стає першим кроком на початку інтенсивної і систематичної фізичної активності людей старшого віку.
Дуже важлива профілактична і роль туризму, що реабілітує, коли існує криза адаптації, росте число психосоматичних захворювань, збільшується число людей з інвалідністю. Туризм дуже впливає на оздоровлення людей старшого віку, тому що є чинником, що протидіє гіпокінезії (мало рухливому способу життя), що негативно впливає на здоров'я і психіку. Рухові обмеження значно знижують життєві можливості, служать причиною гноблення, стресу, втрати віри в себе. Спорт і туризм створюють можливість встановлювати незалежні і різноманітні контакти, що допомагають одержати впевнену й ефективну життєву підтримку, так необхідну людині старшого віку.
Люди, що вийшли на пенсію, можуть використовувати вільний час, беручи участь у суспільній роботі, здійснюючи різні соціокультурні програми і проекти, у тому числі і туристичні. Для літньої людини туризм надає реабілітаційні можливості, підвищуючи інтерес до життя і збільшуючи життєву активність. Основними функціями туризму із соціальної точки зору є: компенсаторна, відбудовна, реабілітаційна. Розвиток соціального туризму, розробка туристських програм з урахуванням приступності для людей зі спеціальними нестатками — усе це створює рівні можливості для здійснення права на відпочинок, для прилучення до культурних цінностей. Туризм стає стилем життя сучасної людини, у тому числі і багатьох людей старшого віку.
Для ефективного використання туризму в соціокультурній реабілітації людей старшого віку необхідно дотримувати наступні правила:
· вид туризму підбирається в залежності від наявних фізичних порушень і відповідно до індивідуальної програми реабілітації, враховувати персональний інтерес, бажання, фінансові можливості, місце проживання, очікувані реабілітаційні результати;
· забезпечення безпеки для туристів і оточення;
· програма включає огляд визначних пам'яток;
· наявність деякої фізичної підготовки, психологічної готовності до труднощів;
· плановані навантаження повинні бути адекватні стану здоров'я.
Багатофакторний терапевтичний вплив туризму сприяє переключенню мислення на оздоровлення, коли ситуація не здається безвихідною, і людина знаходить рішення проблем. Важлива і профілактична роль туризму, коли існує криза адаптації, росте число психосоматичних захворювань.
Прагнення до активних форм проведення вільного часу сприяє соціальній адаптації, тоді як орієнтація на пасивно-споглядальні види дозвілля обумовлює зниження загального життєвого тонусу людей старшого віку, допускає поглиблення їхньої соціальної ізоляції. Подібна активність сприяє переходу їх від споживчої діяльності до продуктивної діяльності, до свободи вибору занять, які відповідають здібностям, задаткам і захопленням людини.
Для правильної організації дозвілля і відпочинку людей старшого віку необхідно виконати наступні вимоги.
· З'ясувати інтереси літньої людини. Літній людині потрібно допомогти визначитися у виборі форми відпочинку та дозвілля, тому що багато людей не мають можливості розібратися в цьому питанні. Не виключено, що в силу свого положення люди старшого віку мають лише обмежені представлення про форми вільного проведення часу, їхньої приступності. Перш ніж пропонувати людині старшого віку які-небудь заходи, варто уважно вивчити інтереси людини, показати їй варіанти можливих форм відпочинку, порадитися з членами її родини чи друзями.
· Розширити уявлення про відпочинок людини старшого віку, поділяючись з нею досвідом і обговорюючи її проблеми.
· Не ущемляти інтереси старших людей.
· Оцінити минулі і дійсні інтереси і схильності людини старшого віку.
· Визначити основні особливості діяльності, обрані людиною старшого віку.
· Визначити способи модифікації й адаптації літньої людини, щоб полегшити її участь у проведенні дозвілля і відпочинку.
Основними заняттями людей старшого віку є фізичні вправи, екскурсійний туризм, прогулянки, відвідування кінотеатрів, театрів, концертних залів, виставок, читання книг, перегляд телепередач, зустрічі з родичами і друзями, догляд за рослинами і тваринами.
Однак не усі види дозвілля і відпочинку прийнятні для людей старшого віку з обмеженою рухливістю. У цьому випадку потрібно допомогти такій людині визначитися у виборі форми дозвілля, уважно вивчити її інтереси і схильності, визначити способи модифікації й адаптації клієнта для полегшення його участі в проведенні дозвілля і відпочинку. Деякі форми дозвілля можуть допомогти літній людині у відновленні утрачених функцій у результаті старості чи хвороби. Наприклад, складання картинок з використанням мозаїки чи пазлів розвиває увагу, пам'ять і дрібну моторику рук, що особливо важливо при паралічах верхніх кінцівок. Як дозвілля для лежачого хворого можна рекомендувати легку ручну роботу, наприклад, в'язання гачком чи спицями, вишивання, малювання, написання листів (якщо людина до цього здатна). Часто єдиним і доступним для людини старшого віку є читання, що впливає на її психіку. Перегляд телепередач чи слухання радіо, особливо музичних програм також можна використовувати як дозвілля. Перегляд старих фотографій і спогади про прожите життя створюють доброзичливий мікроклімат навколо літньої людини, дозволяють розповісти про кращі періоди її життя. Розведення і догляд за кімнатними рослинами є найбільш розповсюдженим і приємним видом дозвілля для старших людей, що не можуть виходити з будинку. Дрібні домашні тварини, наприклад, птахи чи кішки, можуть скрасити життя хворої людини старшого віку. Зустрічі з родичами, друзями, розмови по телефону є основними заняттями для людей старшого віку з обмеженою рухливістю. Як відпочинок та дозвілля можна використовувати різні ігри.
Список використаної літератури
1. Бабарицька В.К., Любіцева О.О. Організація туризму. Навч. посібник. Част. I. - К.: КУ, 1998;
2. Бабарицька В.К., Любіцева О.О., Федорченко В.К. Організація туризму. Учбово-метод. посібник. - К.: ІТЕІП, 1994;
1. Бастрыкина А.В. Туризм в системе реабилитации и социальной интеграции пожилых и людей с ограниченными возможностями. — М., 1999. — С.132;
2. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением.// Медицина. — М., 1989;
3. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.;
4. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности. —М.: МГУКИ, 1995;
5. Марков А.П., Бирженюк Г.М. Основы социокультурного проектирования. — СПб.: ГУП, 1998;
3. Ткаченко Т.І., Ведмідь Н.І. Організація дозвілля в туристичній індустрії. – К., КНТЕУ, 2002.
|
