КУРСОВА РОБОТА

За темою:

Газета “Сільські вісті” як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика газети “Сільські вісті”

1.1 Загальні відомості про видання

1.2 Історія видання

1.3 Діяльність газети протягом 2003–2006 років

2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети “Сільські вісті”

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Тема курсової роботи – газета “Сільські вісті” як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України.

Мета роботи – проаналізувати проблематику сільського господарства України у матеріалах газети “Сільські вісті”.

Завданнями курсової роботи є:

- охарактеризувати видання “Сільські вісті” і визначити його основні риси, описати історію та діяльність газети в роки політичних змін у країні;

- дослідити проблематику сільського господарства України через її відображення в матеріалах газети, дати чіткий аналіз проблемам, навести конкретні приклади, користуючись використаними джерелами;

- зробити відповідні висновки.

Джерелом інформації для курсової роботи слугує періодичне видання “Сільські вісті”, а також наукова література та тематичні ресурси глобальної мережі Інтернет.

Розділ 1. Загальна характеристика газети “Сільські вісті”

1.1. Загальні відомості про видання

Газета “Сільські вісті” – загальнополітичне видання, газета захисту інтересів селян. Засновником та видавцем її являється приватне підприємство “Сільські вісті”. Газета була заснована в березні 1920 року. Періодичність виходу – тричі на тиждень (вівторок, четвер, п¢ятниця). Друкується видання на комбінаті друку “Преса України”. Тираж на 2005 рік – 528244 прим. (див. дод. 1).

Головний редактор газети “Сільські вісті” – Василь Дмитрович Грузін. До редакційної ради входять:

І.В. Сподаренко – голова ради, народний депутат України,

Ю.В. Луценко – міністр внутрішніх справ України,

Б.І. Олійник – голова Українського фонду культури, академік НАН України,

М.М. Рудьковський – народний депутат України,

К.М. Ситник – академік НАН України.

Членами редакційної колегії є: В.Д. Грузін, В.В. Біленко – заступник головного редактора, Б.М. Поліщук, С.М. Скоробагатько, І.В. Сподаренко, Н.П. Цюпа, П.В. Лотоцька, О.В. Черевко, В.К. Ясиновський.

Свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації: КВ № 2123 від 27 серпня 1996 року.

В питаннях тематики інформації газета є консервативною, більшість рубрик традиційні. На її полосах розміщують такі основні матеріали:

На першій полосі друкуються рубрики новин “За рубежем” та “З повідомлень інформагентств”. Аналітична інформація представлена рубриками “У Верховній Раді”, “Події”, “Міжнародне співробітництво”. Періодично друкуються звернення керівників держави до громадян, уривки з промов тощо.

Статті під заголовками “Герой України” та “Слава України” присвячені людям, які зробили значний внесок в історію Батьківщини.

На другій сторінці чотири рази на місяць публікуються листи читачів, відповіді працівників державних служб на запитання дописувачів, прохання про допомогу у рубриці “Наша пошта”.

Третя сторінка віддана під комерційну рекламу сільськогосподарського спрямування.

Четверту полосу займають розважальні та тематичні рубрики: “Весела світлиця”, дитяча сторінка “Соняшник”, збірки порад “Добрий господар”, “Пост здоров¢я”, сторінка для жінок “Вербиченька”, літературно-мистецькі “Криниця” та “Літа молодії. Думай – дерзай – твори”.

Суботні випуски мають додаткову полосу телевізійної програми.

Газета “Сільські вісті” спрямована на окрему частину загальної аудиторії друкованих засобів масової інформації – жителів сільської місцевості, і має достатню кількість тематичної інформації, потрібної цій аудиторії.

1.2 Історія видання

Газеті “Сільські вісті” передувало кілька видань сільськогосподарського спрямування. Першими були “Колгоспник України” та “Тваринництво України”, засновані у 1939 році. Обидві не випускалися під час Другої світової війни та відновили діяльність у 1944 році перша та у 1946 – друга. У 1945 році друкувалася газета “Радянський селянин”. Проіснували вони до 1949 року. Замість них у цьому році розпочався випуск газети “Колгоспне село”.

З середини 1960-их років в Україні була також масово поширена російська централізована газета “Сельская жизнь”, заснована у 1918 році у Москві, а потім одночасно у Києві, Харкові, Сімферополі та Львові. Наклад разом складав майже один мільйон примірників російською та українською мовою. Причому українські селяни отримували більшу кількість російськомовних примірників.

Сучасну специфіку газеті “Сільські вісті” створив її колишній головний редактор Іван Васильович Сподаренко. Він окреслив своє бачення видання, “яке має по-справжньому зацікавити сільського читача – і голову, і бригадира, і доярку, і механізатора, і матір, і свекруху, і невістку, і навіть дитину...”

Були створені нові рубрики, які збереглися до цих часів. Тираж видання у Радянському Союзі складав більше мільйона примірників. До сьогодні газета користується попитом та повагою у своєї аудиторії.

1.3. Діяльність газети протягом 2003 – 2006 років

Зі своїми відверто антисемістськими поглядами газета «Сільські вісті» постала у центрі конфлікту з Міжнародним антифашистським комітетом, що ознаменувався судовими справами 2003 року. Журналіст Валерій Варавка у 2004 році з цього приводу опублікував на інтернет-сайті “Партактив” статтю. Вона містила спробу відповісти на питання, яке в Україні задавалося багатьма: для чого соціалістам та їх лідеру Олександру Морозу знадобилося розігрувати антисемітську карту в історії з публікаціями професора Яременка у газеті “Сільські вісті”, котрі рішенням Шевченківського райсуду в Києві були визнані як розпалюючі міжнаціональну ворожнечу. Ця тема вийшла далеко за кордони простого конфлікту між Міжнародним антифашистським комітетом, що ініціював позов до суду, та газетою “Сільські вісті”. Все більшій кількості людей було зрозуміло, що Мороз використовував цю тему для передвиборчих спекуляцій. Деякі виписки зі статті Варавки:

“Соціалістичний Інтернаціонал, членом якого стала Соцпартія Олександра Мороза, завжди пишався національною та конфесіальною толерантністю своїх членів. Але, схоже, що з приходом туди українських соціалістів ситуація може змінитися. В Україні ні для кого не є секретом, що формально незалежна газета “Сільські вісті”, що називає себе “газетою захисту інтересів селян”, насправді вірою та правдою дбає про інтереси соціалістів. Важко знайти номер, в якому не було б славлень Олександру Морозу та його партії. Нерідко головний соціаліст виступає в ній особисто. Для нас цікаво, про що пише неформальний орган соцпартії у перервах між виступами на його полосах Олександра Мороза.

Дуже цікавий матеріал опубліковано в ній 30 вересня 2003 року, тобто у річницю трагічних подій в Бабиному Яру. У статті професора Василя Яременка “Євреї в Україні: реальність без міфів” цілком в дусі останніх досліджень відомого своїм антисемітизмом 90-річного Олександра Солженіцина в Росії стверджується, що “як і в минулих століттях, єврейство сьогодні прагне панувати, і вже панує над українським народом та збагачується за його рахунок”.

Автор щедро цитує листи “свідомих” українців, котрі пишуть про “зухвалі єврейські морди на телебаченні” та про те, що “розфарбований та оплаканий ними голокост у порівнянні з українською трагедією дуже блідий”. А дехто Анатолій Миненко з Броварів питає у сіяча “мудрого доброго, вічного”: як, мовляв, так вийшло, що ніхто серед народних депутатів-українців не повідомив, що “останні 12 років Україною правлять жиди?”. І додає до сказаного: “Так, жиди, або євреї – це ті, котрі розбудовують свою батьківщину – Ізраїль”.

Зрозуміло, що публікації такого плану, тим більше, в рідних для соцпартії Олександра Мороза газетах, не можуть не турбувати широкі кола української громадськості. Вони і турбують. Так, Міжнародний антифашистський комітет подав до Шевченківського районного суду столиці та в Генпрокуратуру заяву про закриття газети “Сільські вісті”. Голова комітету Олександр Шлаєн тоді зазначив, що цей “матеріал переповнив чашу терпіння”. Як він вважав, “публікація в газеті “Сільські вісті” брехлива від першого до останнього рядка. Статтю можна порівняти з тим, що публікувалося в геббельсівській “Фелькішер беобахтер” в фашистській Германії... І все це не можна розцінювати інакше, як відкрите розпалювання міжнаціональних конфліктів”.

В день початку розгляду справи соціалісти влаштували власний шабаш біля будівлі суду. Зібрані ними пікетувальники зустрічали суддів та представників громадськості з погрозами та закликами “не йти на поводу світового сіонізму”.

Суд, в кінці кінців, газету закрив. Однак неквапливість вітчизняного правосуддя і потік апеляцій з боку редакції та соціалістів зробили свою справу: газета продовжує виходити. Більш того, вона продовжує займатися вигадками щодо того, що суддя Людмила Охримчук начебто отримала від Вадима Рабиновича безпосередньо у своєму робочому кабінеті 30 тис. доларів. Самого Рабиновича газета іронічно іменує “президентом всіх українських євреїв”. Тільки два цих моменти – використання неперевірених і явно невідповідаючих дійсності даних та образа словом – вже претендують на збудження нового позову проти газети. Тим часом газетярі почувають себе настільки вільно, що заявили про зниження підписної ціни на видання. Як раз до початку виборчої кампанії!

З таким розвитком подій пішов з життя Олександр Шлаєр.

На цьому конфлікти не вичерпались. Народний депутат України О. Фельдман у жовтні 2005 року подав позов до суду про захист честі та достоїнства у відношенні до газети “Сільські вісті”. Про це заявив Фельдман на прес-конференції в агентстві УНІАН.

“Коли на сторінках газети роздмухуються міжнаціональні конфлікти, а на міських вулицях б’ють представників іншої раси, віри чи національності – це не проблема євреїв, кавказців чи афроамериканців. Це наша спільна проблема.” – наголошував Фельдман. Предметом позовної заяви являлася абсолютно неприкрита та систематична пропаганда на сторінах “Сільських вістей” матеріалів ксенофобського та антисемістського змісту, які не тільки ображали честь та достоїнство представників національно-етнічних общин в Україні, але й шкодили міжнародній репутації держави.

Важлим етапом для усіх ЗМІ, в тому числі і для “Сільських вістей” стала так звана “помаранчева революція” 2004 року. Про це у грудні 2004 року написав Евген Букет у статті “Сторінками революційного самвидаву” на порталі Kipiani.Org: “Третій тиждень помаранчевої революції. Окрім наметового містечка в центрі Києва, надзвичайної моди на помаранчеві речі, фольклорного вибуху, вона народила ще й силу-силенну усілякого друкованого продукту, який безкоштовно розповсюджувався серед учасників страйку. А почалося все, пам’ятаю, зі спецвипуску газети “Експрес”, яка величезними літерами повідомляла з першої сторінки про початок Всеукраїнського страйку. Вже за кілька днів до неї долучилися “Сільські вісті”, “Слово Просвіти”, “Хрещатик”, “Високий замок”, “Україна молода”, бюлетень “Так!” та інші, засвітився помаранчевим кольором і знайомий багатьом поколінням киян “Вечірній Київ…”.

На річницю помаранчевої революції прихильність до неї ЗМІ різко змінилася. 24 листопада 2005 року в № 137 (17815) газети захисту інтересів селян України вміщено інформаційно-аналітичний огляд “Майдан – живе”. Автор Сергій Скоробагатько, розглядаючи плюси та мінуси наслідків Помаранчевої революції, відзначає: багато хто в Україні досі ставиться до неї негативно. Тож констатує: “Ще тижнів зо два тому з’явилися пропозиції відтепер святкувати перемогу Помаранчевої революції щороку – як День Свободи. Та чи ж усі громадяни України згодні з таким визначенням і таким святкуванням? Он і нині навіть у Києві 22 листопада мали місце протестні акції. А в Донецьку, Луганську, ряді інших міст відбувалися мітинги під гаслом “Рік Майдану – рік обману”. У Харкові прихильники СДПУ(о) влаштували шоу під назвою “Хто більше локшини на вухах нам навішав” – кидали макаронні вироби у відра з іменами деяких політиків. У Сімферополі взагалі демонстративно витирали ноги помаранчевими прапорами... На думку оглядача, нинішній владі слід негайно розпочати виправлення помилок, частіше звітувати перед народом за свої дії, зрештою припинити перетягування владного каната, бо дедалі частіше Помаранчеву революцію іменують “революцією ілюзій”. Адже, принагідно нагадує автор, Президент іще тоді сказав: люди зрозуміли, що владу можна перемогти...”

Загалом, за період 2003 – 2006 років під час судових справ навколо видання та змін у державній владі газета “Сільські вісті” не змінювала своєї традиційної мови та тематики, залишаючись в першу чергу газетою для селян.

Роз діл 2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети “Сільські вісті”

Україна зараз стоїть на шляху розбудови. У зв’язку з цим у різних галузях, зокрема, у сільському господарстві, виникає та існує багато проблем. Газета “Сільські вісті” своїми матеріалами намагається торкнутися їх як на державному рівні, так і на прикладі людських доль жителів села. Саме тому видання користується повагою та попитом серед мешканців сільської місцевості.

2006 рік для охарактеризувався такими ключовими проблемними питаннями для села: урожай року, проблема подорожчання енергетичних ресурсів, проблема зростання сільського безробіття.Вони були висвітлені та проаналізовані газетою “Сільські вісті”.

Тема урожаю стоїть дуже гостро. Після неврожайного 2004 року, коли хліб доводилося закупляти за кордоном, а більшість фермерських господарств не змогли розплатитися з кредитами, перед сільським господарством постала ще одна проблема – морози січня-лютого 2006 року, що знищили посіви озимих. Більшість зернових довелося засівати заново. Влітку на сході та півдні України була спека, що теж негативно вплинуло на майбутній хліб. Всі ці події були відображені на сторінках “Сільських вістей”.

Зокрема, газетою періодично надавалася інформація про хід посівної та збиральної кампаній під заголовком “Хліб України” в рубриці першої полоси “З повідомлень інформагентств”.

“Український коровай з кожним днем стає все важчим, а сільгосптоваровиробники тим часом долають останні рубежі жнив... Станом на 16 серпня ранні зернові та зернобобові скошено майже на 10,9 млн. га, або 89 відсотках запланованого. Зерна намолочено 27,445 млн. тонн при середній врожайності 25,4 ц/га...” [“Сільські вісті”, № 96, 22 серпня 2006 року]

“За оперативними даними, на 23 серпня 2006 року в Україні зернові та зернобобові культури скошено більш як на 14,6 млн. га (78 %), намолочено зерна близько 29 млн. тонн... Активно ведеться підготовка ґрунту під посів озимих культур: вже зорано 7,5 млн. га, або 75 % запланованих площ.” [“Сільські вісті”, № 98, 26 серпня 2006 року]

“За оперативними даними з регіонів, станом на 28 серпня, в Україні зернові та зернобобові культури скошено на площі 11 млн. 872 тис. га (81 %), намолочено зерна 29 млн. 654 тис. тонн... Розпочато сівбу озимого ріпаку. Вже засіяно 175 тис. га, що становить 39 % від запланованого.” [“Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]

“В Україні на 1 вересня обмолочено 82 % посівів зернових і зернобобових культур (11,968 млн. га)... Намолочено 29,84 млн. тонн зерна проти 33,16 млн. тонн на аналогічну дату минулого року. Середня врожайність ранніх зернових і зернобобових культур становить 24,9 ц/га (на 1 вересня 2005 р. – 26,4 ц/га)... [“Сільські вісті”, № 102, 5 вересня 2006 року]

Інформативні блоки “Хліб України” в осінніх випусках газети змінили назву на “Осінь на ланах України”.

“За оперативними даними з регіонів, станом на 8 вересня 2006 року в Україні зернові та зернобобові культури скошено на площі 12 млн. 109 тис. га (83 %), намолочено зерна 29 млн. 979 тис. тонн. З них пшениці отримано 14 млн. 774 тис. тонн (середня врожайність – 27,1 ц/га)... Розпочато збирання цукрових буряків. Солодких коренів викопано на площі 6 тис. га, накопано 151 тис. тонн при середній врожайності 265 ц/га... Триває підготовка ґрунту під посів озимих культур: уже зорано 6 млн. 633 тис. га, або 88% від запланованих площ… У степовій зоні країни, а також у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській і Житомирській областях розпочато сівбу озимих зернових культур. Всього посіяно озимих на площі 336 тис. га (близько 5 % від запланованого).» [“Сільські вісті”, № 105, 12 вересня 2006 року]

Аналізуючи ці блоки інформації, можна зробити певні висновки: інформація, що надавалася для них в основному Прес-службою Міністерства аграрної політики України, містить у собі тільки статистичні дані, порівняння результатів тощо, ціллю яких є інформування читача про хід польових робіт. З їх допомогою підіймаються такі проблеми: порівняно затримані сроки ходу жнив, нижча, ніж у 2005 році врожайність культур. Але відсоток експорту зерна залишиться на минулому рівні:

“Експорт зернових культур в поточному році становитиме не менш ніж 10 млн. тонн... Особливістю нинішнього сезону є те, що практично на всі сільськогосподарські культури зросла ціна... Найближчі 10 років можуть бути дуже вдалими для аграріїв, оскільки на зовнішніх ринках є попит на сільгосппродукцію і складається вигідна ціна.... На сьогодні в Україні близько 4 млн. тонн пшениці перебуває “поза ринком”, оскільки за протеїном ця пшениця продовольча, але пошкодження клопом-черепашкою перевищує 2 %, тому таке зерно може бути експортоване лише як фуражне... У 2005 - 2006 маркетинговому році Україна експортувала рекордний обсяг зернових – понад 13 млн. тонн. ” [“Зерно – на експорт”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]

Ця стаття відкриває ще дві важливі проблеми: втрати від шкідників урожаю, якість майбутнього хліба та встановлення нових цін на зерно.

Питання якості стало нагальним ще на початку жнив:

“Істотні розбіжності в оцінках якості хліба, доставленого на елеватори, почали викликати занепокоєння у багатьох сільгоспвиробників. В одних випадках клас зерна експерти визначають за вмістом білка, в інших – по клейковині... У питанні визначення якості мусять бути абсолютна чіткість, однозначні критерії оцінки. Інакше аграріям не уникнути перманентних конфліктів і значних матеріальних втрат... Якість має визначатися виключно до білку. Однак наявність численних суб’єктивних підходів дійсно потребує термінового втручання Кабміну...” [“Як оцінити якість вирощеного хліба”, “Сільські вісті”, № 81, 18 липня 2006 року]

Хоча були й винятки:

“Справжньою сенсацією цьогорічних жнив на Волині стала висока якість вирощених озимих культур. Так, у пшениці вміст клейковини становить 15, а білка – навіть більш як 16 %. То ж якість – вище першокласної. Адже, за прийнятими стандартами, пшениця першого класу повинна мати вміст білка не менше 14 %... Отже, волинське зерно перевершує європейські стандарти, де вміст білка у зерні повинен становити 15,5 %. А це значить, що зарубіжні трейдери готові закупити такий урожай навіть без будь-яких митних платежів.” [“Сенсаційна новина”, “Сільські вісті”, № 92, 11 серпня 2006 року]

Торкалася газета і проблеми ціни на зерно:

“Мінагрополітики рекомендує аграріям не поспішати з реалізацією зерна... Міністр упевнений, що сільгоспвиробники не продаватимуть зерно нижче 700 грн. за тонну... Міністерство зробить все для того, щоб ціна на ринку “була пристойною”. [“Мінагрополітики рекомендує”, “Сільські вісті”, № 79, 13 липня 2006 року]

“На світових ринках спостерігається тенденція до подорожчання пшениці, що пов’язано з неврожаєм у ряді країн, зокрема у США та Австралії. Наприклад, у Росії ціни на пшеницю нового врожаю тільки за останній тиждень зросли на 10 %... Французька пшениця подорожчала з 144 до 162 доларів за тонну, американська – з 147 до 149 доларів США. Ця ситуація вигідна для українських хліборобів...” [“Це мають знати хлібороби”, “Сільські вісті”, № 83, 21 липня 2006 року]

“Кабінет Міністрів України вживатиме регуляторних заходів на ринку зерна... Передбачається, що Аграрний фонд закупить до державного резерву 400 тис. тонн продовольчого зерна врожаю 2006 року. Віце-прем’єр-міністр ініціював зустріч з провідними зернотрейдерами для розробки сприятливих умов експорту українського зерна...” [“Уряд регулюватиме ринок зерна”, “Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]

“Міністерство агарної політики України пропонує виділити з держбюджету на 2006 рік 470 млн. грн. на закупівлю Аграрним фондом 155 тис. тонн цукру до продовольчого резерву України... Разом з тим... на засіданні Комітету Верховної Ради з питань АПК і земельної політики... висловлювалося незадоволення роботою Міністерства фінансів України з фінансування АПК. Наголошувалося, що деякі цільові програми не були профінансовані взагалі... Аграрний фонд має намір закупити в 2006/2007 МР 565 тис. тонн пшениці і жита, а також 180 тис. тонн бурякового цукру для формування державного продовольчого резерву.” [“Цукор - у продрезерв”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]

Тобто за сприянням держави при правильному встановленні ціни аграрії певний час зможуть займати передові місця по експорту на ринку зерна. Дуже важливим кроком для цього може бути підписання меморандуму між Кабінетом Міністрів України та провідними експортерами зерна, про ініціювання якого заявлено у вищезгаданому матеріалі. Серйозний крок у напрямку експорту було зроблено в минулому сезоні, тому у держави вже є певні напрацювання. Але заважає несвоєчасне фінансування цих операцій Міністерством фінансів. До того ж, немає інформації щодо вже проведених закупівель у продрезерв, а це питання є головним для пересічних громадян, бо від їх об’єму буде залежати ціна на майбутній хліб та цукор. А держкомрезерв ще у липні заявив про готовність до закупівлі зерна. Останні торги планувалося провести 17 жовтня 2006 року.

На ринку зерна відбувалися злочинні діяння:

“Цього року працівники органів внутрішніх справ розкрили понад 140 злочинів, пов’язаних із збиранням урожаю, і злочинів на рину зерна... Найпоширенішими злочинами є зловживання у сфері закупівлі зерна в Держрезерв і Аграрний фонд, зловживання керівниками зерносховищ, розкрадання коштів, виділених на закупівлю зерна, а також зловживання із зерном, яке знаходиться під арештом або в заставі.” [“Зловживання на ринку зерна”, “Сільські вісті”, № 90, 8 серпня 2006 року]

Надавалася у газеті інформація по переробці сільськогосподарських культур, зокрема цукру:

“120 цукрових заводів України заявили про готовність нинішнього року виробляти цукор... На підготовку матеріальної бази напередодні нового сезону цукроваріння заводи витратили понад 500 млн. грн. Прогноз асоціації щодо виробництва цукру з врожаю цукрових буряків 2006 року на рівні 2,1 – 2,4 млн. тонн (торік 115 заводами було вироблено 1,89 млн. тонн бурякового цукру)... В Україні практично без державної допомоги уже на 50 % посівних площ в 2005 –2006 роках вирощуються цукрові буряки з врожайністю 450 –550 ц/га та собівартістю 1 тонни 25 дол. США, що є підставою для серйозної конкуренції українських цукрових буряків та цукру на європейських ринках” [“120 заводів готові до переробки буряків”, “Сільські вісті”, № 98, 26 серпня 2006 року]

“СП “Яреськівський цукровий завод” першим на Полтавщині розпочав сезон цукроваріння... В регіоні працюватимуть дев’ять з десяти заводів галузі... Прогнозований обсяг заготівлі цукросировини – 2 млн. 316 тисяч тонн. Середня вага кореня – 305 грамів, що на 16 грамів менше минулорічної. Проте цукристість становить 15,08 % і перевищує минулорічну. [“Розпочався сезон цукроваріння”, “Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]

“За оперативними даними на 12 вересня, цукрові заводи України виробили 15 тис. тонн цукру... До переробки цукрових буряків уже приступили 9 цукрових заводів у Вінницькій, Київській, Кіровоградській, Полтавській і Харківській областях. На сьогодні заводами перероблено 130 тис. тонн цукрових буряків, а всього на заводи надійшло близько 240 тис. тонн буряків... Виробництво цукру поточного маркетингового року становитиме 2,135 млн. тонн. Цього сезону до переробки цукрових буряків приступлять 119 заводів...” [“Цукор – у продрезерв”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]

Аналізуючи інформацію, можна зробити висновки про зміни у виробництві цукру. В 2006 році до роботи приступило 119 заводів проти 115 у минулому. Відповідно очікується приріст виробництва. Проблеми, які підіймаються: нижча врожайність цукрових буряків, відсутність сталих закупівельних цін та відстрочення закупівель цукру державою – проблематика, ідентична питанням з урожаєм зернових культур.

Серйозною проблемою стало подорожчання нафти та газу на ринку України. Це значно збільшило витрати на сільгоспроботи та поставило виробників у непевне становище перед новим збільшенням цін.

“Українські нафтопереробні заводи скоротили виробництво автомобільного бензину на 15,3 %, або на 319,4 тис. тонн... Міністерство економіки прогнозує подальше незначне зростання цін на нафтопродукти... З 1 вересня Росія планує підвищити експортне мито на 16,6 долара за тонну – до 216,4 доллара за тонну...” [“Ситуація на ринку нафтопродуктів”, “Сільські вісті”, № 78, 11 липня 2006 року]

Тобто у липні прогнозувалося лише незначне подорожчання. Але вже серпнева стаття, присвячена цій темі, вийшла під заголовком “Бензин дорожчає щодня ”:

“У Донецьку на АЗС бензин дорожчає щодня на 10-20 копійок... За прогнозами, найближчим часом відбудеться нове подорожчання бензину, і ціна на нього досягатиме 5 гривень за літр. “Якщо так далі піде, ціни зростатимуть, ми дійдемо до європейського рівня ”, - коментує ситуацію комерційний директор АЗС “Космос” Іван Рєдін...” [“Сільські вісті ”, № 89, 4 серпня 2006 року]

Прогнози справдилися. Відбувалося поступове скорочення нафтопереробки, зростали ціни на паливо.

“У Автономній республіці Крим ціни на бензин зросли в середньому на 20 копійок. Ціна на бензин марки А-98 доходить до 5,50 грн. за літр... У Полтаві та Кременчуку на АЗС продовжують зростати ціни на бензин. Практично на всіх заправках міста ціни збільшуються на 10-20 копійок через кожні декілька днів... Дизельне пальне коштує 4,10 грн. за літр... Ціна на бензин та дизельне паливо в Луганській області трималася стабільною до середини липня – початку жнив, а потім почала зростати на 2,6 % для дизельного палива, 4,6-7,6 % для бензину різних марок...” [“А ціни на бензин скаженіють ”, “Сільські вісті”, № 92, 11 серпня 2006 року]

Висвітлила газета спробу подолати тотальне збільшення цін на паливо:

“Міністр палива і енергетики України Юрій Бойко домовився з нафтотрейдерами про граничну роздрібну ціну на бензин А-95 на рівні 4,70 грн./літр, дизельного пального – 4,10 грн./літр. Говорячи про питання цінової політики на ринку нафтопродуктів, міністр особливо наголосив, що головним завданням уряду, на його думку, є усунення спекулятивної складової під час зростання цін на нафту і нафтопродукти, викликане об’єктивними ринковими причинами. ” [“Нафтотрейдери пообіцяли”, “Сільські вісті”, № 94, 17 серпня 2006 року]

Питання газової проблеми залишається відкритим. Робилися спроби введення загальної економії енергоносіїв:

“НАК “Нафтогаз України” ініціює введення диференційованих тарифів на природний газ, що реалізується населенню, і встановлення річних норм споживання газу... Перехід при розрахунках до річних обсягів споживання сприятиме економії газу, при цьому відпаде необхідність в щомісячному перерахунку плати за газ...” [“Заради економії газу”, “Сільські вісті”, № 83, 21 липня 2006 року]

Але підвищення тарифів стало необхідним для розрахунку з поставниками цього палива:

“Національна комісія регулювання електроенергетики ухвалила рішення підвищити з 1 вересня 2006 року тарифи для населення на 25 %. На засіданні НКРЕ наголошувалося, що дане підвищення є другим етапом приведення тарифів на електроенергію для населення до економічно обґрунтованого рівня... Внаслідок підвищення тарифи досягнуть для населення, що проживає в сільській місцевості, - 18,75 коп. за 1 кВт/год. без ПДВ...” [“Газ дорожчає і дорожчає”, “Сільські вісті”, № 84, 25 липня 2006 року]

Плановане подорожчання викликало масове незадоволення та протести з боку профспілок і опозиційних політичних сил. Стала важливою спроба піти на співробітництво з Росією.

“Участь України в розробці газових родовищ Росії здійснюватиметься через СП “Укргаз-Енерго”... ЗАТ “Укргаз-Енерго” і компанія “РосУкрЕнерго” підписали 5-річний контракт про поставки середньоазіатського та російського природного газу до України за ціною 95 доларів за тисячу кубометрів...” [“Перспективи спільної роботи на газовому ринку”, “Сільські вісті”, № 94, 17 серпня 2006 року]

Ще одна проблема, висвітлена газетою, – зайнятості сільського населення, має дві сторони конфлікту: з одного боку, фермерські господарства завжди надають вакансії, з іншого – немає бажаючих працювати на запропонованих роботах.

“Стійка тенденція до зростання сільського безробіття зберігається вже протягом кількох років. За 6 місяців поточного року вона ще більше зміцніла... Водночас служба зайнятості звітує про перевиконання державної програми зайнятості населення. Та, на жаль, це не стосується сільської місцевості...” [“Зростання сільського безробіття”, “Сільські вісті”, № 89, 4 серпня 2006 року]

Проблем у сільському господарстві України значна кількість, але головне, що держава намагається вирішувати їх, у тому числі шляхом додаткового фінансування:

“У проекті Державного бюджету-2007 на підтримку розвитку аграрного сектору та забезпечення соціальної сфери села передбачаються видатки у сумі 12,8 млрд. грн. На 27,5 % передбачено збільшення видатків на виробничі програми Міністерства аграрної політики. Додаткові видатки будуть спрямовані на дотування продукції тваринництва та кредитну підтримку виробників сільськогосподарської продукції – у сумі 1 млрд. 567,3 млн. грн.; фінансову підтримку підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів – 393,1 млн. грн.; часткову компенсацію вартості складної техніки вітчизняного виробництва – 100 млн. грн.” [“Додаткові видатки на потреби села”, “Сільські вісті”, № 108, 19 вересня 2006 року]

Таким чином, газета “Сільські вісті” точно та безкомпромісно висвітлює проблематику сільського господарства та намагається дати об’єктивну оцінку, аналіз та власні пропозиції щодо вирішення нагальних питань для жителів сільської місцевості.

Висновки

Газета “Сільські вісті” являється об’єктом висвітлення проблематики сільського господарства України. В коло її зору потрапляють проблеми, важливі не тільки для держави, але й особисті жителів сільської місцевості. Рубрики видання орієнтовані на широке коло читачів, але основний напрямок – інформація для пересічного сільського читача. Це пояснюється мовою газети, тематикою її матеріалів.

В курсовій роботі аналізувалися основні проблеми сільського господарства у поточний час, які висвітлювалися виданням у період з початку липня до кінця вересня: урожай 2006 року, проблема подорожчання енергоресурсів та безробіття у селі. Для висвітлення теми використовувалися матеріали, що входили до різних тематичних рубрик газети, але відповідали заданій меті курсової роботи.

Незважаючи на нижчі у порівнянні з минулим маркетинговим роком показники урожайності, в Україні зібрана достатня кількість хліба. Зараз стоїть питання експорту української пшениці. За кордоном готові робити закупки, але цьому процесу заважає досі не створена законодавча база. Наші поставники змушені простоювати на кордонах та сплачувати мито. Відповідні закони по експорту не приймаються вже три місяці. Цьому можливо заважали проблеми з формуванням парламенту, які теж висвітлювалися газетою “Сільські вісті”. За кордоном ціна на українську пшеницю є стало високою, тому сприяння її реалізації повинно стати нагальним питанням для держави.

Проблема подорожчання палива та газу стала дуже важливою, бо виникла якраз у період жнив. Якщо спочатку очікувалося лише незначне збільшення ціни на бензин та дизельне паливо, то в середині сезону вартість почала зростати. Наразі державі вдалося зупинити та стабілізувати ціни. Питання з газом досі залишається відкритим.

Безробіття має дві сторони конфлікту: з одного боку, фермерські господарства завжди надають вакансії, з іншого – немає бажаючих працювати на запропонованих роботах. Тому вирішувати цю проблему треба поступово.

Газета “Сільські вісті” у своїх матеріалах висвітлює проблематику сільського господарства та намагається дати об’єктивну оцінку, аналіз та власні пропозиції щодо вирішення нагальних питань для жителів сільської місцевості. На даний момент “Сільскі вісті” – поширене та шановане своєю аудиторією видання.

Додатки

Додаток 1

Передплатні тиражі деяких українських газет у вересні 2006 року

Додаток 2

21.07.2004 | Украинские социалисты и антисемитизм

Журналист Валерий Варавка опубликовал на Интернет-сайте "Партактив" прелюбопытную статью. В ней содержится попытка ответа на вопрос, который давно уже многими задается в Украине: для чего социалистам и их лидеру Александру Морозу понадобилось разыгрывать антисемитскую карту в истории с публикациями профессора Яременко в газете "Сільські вісті", которые решением Шевченковского райсуда Киева признаны разжигающими межнациональную рознь. Эта тема вышла далеко за пределы простого конфликта между Международным антифашистским комитетом, инициировавшим иск в суд, и газетой "Сільські вісті». Сегодня все большему числу людей понятно, что Мороз со товарищи использует эту тему для предвыборных спекуляций. Впрочем, предоставим слово журналисту Валерию Варавке. Социалистический Интернационал, в который вступила Соцпартия Александра Мороза, всегда гордился национальной и конфессиональной толерантностью своих членов. Но, похоже, с приходом туда украинских социалистов ситуация может измениться.

В Украине ни для кого не составляет секрета, что формально независимая газета "Сільські вісті ", именующая себя "газетой защиты интересов крестьян", на самом деле верой и правдой обслуживает интересы социалистов. Трудно обнаружить номер газеты, в котором бы не было славословий об Александре Морозе или о его партии. Нередко главный социалист страны выступает в ней лично.

Для нас немалый интерес представляет, о чем пишет неформальный орган Соцпартии в перерывах между выступлениями на ее полосах Мороза.

Крайне любопытный материал опубликован в ней 30 сентября 2003 года, то есть в годовщину трагических событий в Бабьем Яру. В статье профессора Василия Яременко "Евреи в Украине: реальность без мифов" вполне в духе последних изысканий известного своим антисемитизмом 90-летнего Александра Солженицина в России утверждается, что "как и в прошлые века, еврейство сегодня стремится господствовать, и уже господствует над украинским народом, и обогащается за его счет".

Автор щедро цитирует письма от "сознательных" украинцев, которые пишут о "наглых жидовских мордах на телевидении" и о том, что "разрисованный и оплаканный ими холокост в сравнении с украинской трагедией выглядит весьма бледно". А некто Анатолий Миненко из Броваров спрашивает сеятеля "мудрого, доброго, вечного": как, мол, так случилось, что никто среди народных депутатов-украинцев не поставил общество в известность о том, что "последние 12 лет Украиной правят жиды?". И к сказанному добавляет: "Да, жиды, либо евреи - это те, которые строят свою родину - Израиль".

Сам же Яременко, явно не в академическом ключе развивая мысли своих поклонников, договорился до того, что "в 1932-1933 годах миллионы украинцев были заморены голодом, организованным евреями из мести", а "в 1937-1938 годах новые миллионы украинцев были уничтожены НКВД, на 99% состоявшим из евреев и руководимым лидерами сионизма". Он также обнаружил некую "400-тысячную орду евреев-эсесовцев, пришедших в Украину с фашистами".

Понятно, что публикации такого рода, тем более, в родных Соцпартии Александра Мороза газетах, не могут не тревожить широкие круги украинской общественности. Они и тревожат. Так, Международный антифашистский комитет подал в Шевченковский районный суд столицы и в Генпрокуратуру заявление о закрытии газеты "Сільські вісті". Председатель комитета Александр Шлаен тогда подчеркнул, что этот "материал переполнил чашу терпения". По его мнению, "публикация в газете "Сільські вісті" лжива от первой до последней строчки. Статью можно сравнить с тем, что публиковалось в геббельсовской "Фелькншер беобахтер" в фашистской Германии... И все это нельзя расценить иначе, как открытое разжигание межнациональной розни".

В декабре прошлого года в Киеве проходила международная конференция "Современные риски и задачи демократического развития Украины". Ученые и эксперты среди первоочередных угроз демократическим процессам в нашей стране назвали деятельность националистических и экстремистских организаций, являющихся проводниками ксенофобских взглядов. Известный правозащитник и политолог Владимир Малинкович призвал Соцпартию, Блок Юлии Тимошенко, "Нашу Украину" и их лидеров "отмыться от грязи и публично заявить, что они не разделяют радикал-экстремистские и фашистские взгляды".

Касаясь публикации Яременко в "Сільських вістях", Малинкович заметил: "Удивительно, что... газета, поддерживаемая оппозицией (социалистами Александра Мороза. - Авт.). две страницы отвела антисемитской публикации, автор которой утверждает, что необходимо, чтобы каждый ученик в Украине знал, что в 1932 - 33 годах миллионы украинцев гибли от голода, организованного евреями из мести, а в 1937 - 38 годах миллионы украинцев были уничтожены НКВД, которое на 99% состоит из евреев".

Как и следовало ожидать, вошедшие во вкус антисемитизма Александр Мороз и другие лидеры отмежевываться от человеконенавистнических публикаций не стали. Наоборот, лидер социалистов постарался их оправдать. Выступая в парламенте, Александр Мороз заявил, что статья Яременко - это всего лишь "обыкновенное взвешенное обсуждение накопившихся острых проблем в народнохозяйственной и духовной жизни народов Украины".

Убедившись, что высокие покровители в лице Мороза в поддержке не отказывают, "Сільські вісті" разошлись пуще прежнего. Газета напечатала еще ряд статей, через которые красной нитью проходит одно: "мы во всем согласны с Яременко", то есть "мы - антисемиты". Последовавшая затем дискуссия превратилась в антисемитский шабаш.

Не отстали от "Нашей Украины" и социалисты с "Сільськими вістями". В день начала рассмотрения дела они устроили собственный шабаш у здания суда. Собранные ими пикетчики встречали судей и представителей общественности угрозами и призывами "не идти на поводке мирового сионизма". Любопытно, что интересы редакции газеты, наряду с такими известными националистами как Павло Мовчан и Василий Червоний. отстаивали не менее известные социалисты Станислав Николаенко и Валентина Семенюк. Оба они входят в высший эшелон руководства партии и являются ближайшими соратниками Александра Мороза.

Суд, в конце концов, газету закрыл. Однако неторопливость отечественного правосудия и поток апелляций со стороны редакции и социалистов сделали свое дело: газета продолжает благополучно выходить по сей день. Более того, она продолжает заниматься измышлениями вроде того, что будто бы судья Людмила Охримчук получила от Вадима Рабиновича непосредственно у себя в рабочем кабинете 30 тыс. долларов. Самого Рабиновича газета иронически, если не презрительно, именует "президентом всех украинских евреев", закавычивая эти слова. Только два этих момента - использование непроверенных и явно не соответствующих действительности данных и оскорбление словом - уже достойны того, чтобы возбуждать против газеты новый судебный иск. Между тем, газетчики чувствуют себя настолько вольготно, что недавно заявили о снижении подписной цены на издание. Как раз к началу избирательной кампании! Интересно, за счет чего (или кого?).

Стоит ли после этого удивляться тому, что происходит по городам и весям нашей страны. Когда в Харькове школьникам предложили написать сочинение о своем отношении к холокосту, одна старшеклассница высказалась следующим образом: "Гитлер уничтожил много евреев — молодец!!! Я терпеть их не могу. Евреев слишком много. Они расселились по всему миру и навязывают людям свои ценности... Их надо остерегаться... Я сожалею, что ему не удалось передавить всех евреев".

С таким развитием событий не смогло справиться измученное сердце Александра Шлаена. Недавно он ушел из жизни, так и не дождавшись торжества справедливости. Боюсь, не дождемся и мы, если во втором туре, что предрекают многие эксперты, Александр Мороз "сольет" голоса своих избирателей в копилку Ющенко. В этом случае травля "инородцев" продолжится, а масштабы ее неминуемо возрастут.

Характерно, что антисемитские происки со стороны украинских социалистов совпали во времени с явным оживлением юдофоб и в Польше и Германии. Как известно, в июне 1941 года в местечке Едвабна поляки согнали в сарай сотни своих еврейских сограждан, где они были сожжены заживо. Президент Польши, социалист Александр Квасьневский публично извинился от имени всего польского народа перед евреями. Но многие наблюдатели в Польше и за ее пределами говорят, что извинение имело сугубо формальный характер.

К тому же, социологические исследования показывают, что только 40% поляков поддерживают что извинение. Причем, среди элиты уровень его поддержки еще ниже. Лишь незначительная ее часть приняла непопулярный в обществе шаг президента. Это сделал, например, варшавский епископат - по крайней мере, на публике. Но одновременно примас Йозеф Глемп публично спросил: а не хотят ли евреи извиниться перед поляками? Тем самым глава католической церкви в Польше дал понять, что он внутренне солидарен с антисемитскими предубеждениями в обществе.

Крепнет антисемитизм в "социалистической" (в понимании Мороза) ФРГ. Проведенные в конце прошлого года в Бундестаге специальные слушания на тему антисемитизма показали, что предубежденность по отношению к евреям шагнула из среды неонацистов в "политические салоны". Непосредственным поводом их проведения стало выступление депутата от ХДС Мартина Гоффмана, который сравнил преступления большевиков еврейского происхождения с преступлениями нацистов. Было приведено много примеров проявлений антисемитизма, в том числе поджег одним из немецких сотрудников ООН двери соседа-еврея, отказ в посещении одного из ресторанов Мюнхена внучкой убитого премьера Израиля Ицхака Рабина с мотивировкой: "для евреев двери закрыты". Бургомистр одного из городов запретил сооружение памятника жертвам нацизма, заявив, что не намерен участвовать в "индустриализации холокоста".

Характерно, что значительная часть слушаний была посвящена не только феномену так называемого "нового антисемитизма", но и тенденциозной критике еврейского государства, которая в последние три года значительно усилилась. Многие депутаты считают, что критика такого рода свидетельствует о попытке отказаться от исторической ответственности Германии за трагические события второй Мировой войны, и частности, за холокост. Тем не менее, победила точка зрения, что критика Израиля есть не только позволительной, но и нужной, правда, при условии одновременного осуждения нападений террористов-камикадзе. Некоторые депутаты заметили, что одной из форм нового антисемитизма в Германии стала тенденция к идентификации всех евреев с еврейским государством и его властями. Израиль выступает в глазах немецких антисемитов в качестве "совокупного еврея".

Такого рода совпадения наводят на мысль: не в разжигании ли антисемитизма в Украине по примеру "социалистических" Германии и Польши видят украинские социалисты свой путь в Европу? Все возможно. Вспоминается, как в 1995 году Александр Мороз, будучи тогда спикером парламента, во время визита в Польшу сказал польскому президенту: "Вы проложите тропинку, а мы ею воспользуемся". Не прошло и десяти лет, как уже "пользуется". Только той ли тропинкой'.

Ответ на этот вопрос хотелось бы услышать от самого Александра Мороза. Интересно: что он скажет в канун президентских выборов?"

Додаток 3

Фельдман подает в суд на "Сельские вести"

Подробности.ua 20 октября 2005 | 15:50

Народный депутат Украины А.Фельдман, подает судебный иск о защите чести и достоинства в отношении газеты "Сельские вести". Об этом заявил Фельдман в ходе пресс-конференции в агентстве УНИАН.

"Когда на страницах газет сеется межнациональная рознь, а улицах городов избивают представителей другой расы, веры или национальности - это не проблема евреев, кавказцев или афро-америк анцев. Это наша общая проблема", - заявил Фельдман.

Заявление

президента Ассоциации национально-культурных объединений Украины

Народного депутата Украины

А.Фельдмана

Сегодня, как руководитель Ассоциации национально-культурных объединений Украины - я подаю судебный иск о защите чести и достоинства в отношении редакции газеты "Сельские вести".

Предметом искового заявления является абсолютно неприкрытая и систематическая пропаганда на страницах "Сельских вестей" материалов ксенофобского и антисемитского содержания, которые не только оскорбляют честь и достоинство представителей национально-этнических общин в Украине, но и наносят ущерб международной репутации Украины.

Считаю, что эти явления являются крайне опасными для многонациональной Украины и несут реальную угрозу гражданскому миру в обществе. К тому же, проблемы ксенофобии и антисемитизма могут уже в ближайшем будущем сказаться на перспективах отмены Конгрессом США поправки "Джексона-Вэника" в отношении Украины, на реализации планов Украины в вопросах евроинтеграции и на политических результатах первого официального визита Президента Украины в Государство Израиль.

Хочу подчеркнуть, что я не сторонник решения подобных проблем в судебном порядке, поскольку считаю, что самым объективным арбитром в подобных спорах, является этика и мораль, однако явная безнаказанность действий издания и неадекватная реакция на проявления антисемитизма со стороны уполномоченных государственных органов - не оставляют мне другого выбора.

Если сегодня украинское общество и информационное сообщество не обратят серьезнейшего внимания на эти проблемы, то существует большая угроза, что в период грядущих парламентских выборов "карта межнациональных противоречий" в Украине, может быть разыграна радикальными силами.

Список використаної літератури

1. Здоровега В. Вступ до журналістики. Текст лекцій. – 2-ге вид., доп. – Л., 1998.

2. Ворошилов В. В. Журналистика: Учебник. – СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.

3. Лазутина Г. В. Основи творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. – М: Аспект-Пресс, 2000.

4. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. – 2-ге вид. доп. і поліп. – Х.: Вид-во ХІФТ, 2000.

5. Москаленко А. З., Губерський Л. В., Іванов В. Ф. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник. – К., 1999.

6. “Сільські вісті” , газети за період 2003-2006 років.

7. http://www.silskivisti.kiev.ua

8. http://www.uamedia.visti.net/silvisti

9. http://www.podrobnosti.ua

10. http://www.partaktiv.ua

11. http://www.kipiani.org